Рішення

від 29.08.2023 по справі 907/615/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/615/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Кам`янського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Кам`янської сільської ради Берегівської району Закарпатської області, с. Кам`янське, Закарпатська область

про стягнення 71 770,81 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликалися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» заявило позов до Кам`янського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Кам`янської сільської ради Берегівської району Закарпатської області з вимогою про стягнення 71 770,81 грн, в т.ч. 48 848,88 грн основного боргу, 6 148,66 грн пені, 1 924,90 грн 3 % річних та 14 848,37 грн інфляційних втрат. Позов заявлено на підставі статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 218, 230, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2 684,00 грн судового збору.

Від відповідача 28.07.2023 надійшла заява вх.№02.3.1-02/5325/23, яку суд розцінює як визнання позовних вимог. Надавши правову оцінку заяви відповідача про визнання позову на предмет законності та обґрунтованості, суд визнав за можливе прийняти її до уваги та застосувати в цій ситуації правила п. 4 ст. 191 та п. 3 ст. 185 ГПК України.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами.

АРГУМЕНТІ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 71 770,81 грн, в т.ч. 48 848,88 грн основного боргу, 6 148,66 грн пені, 1 924,90 грн 3 % річних та 14 848,37 грн інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Правова позиція відповідача

Відповідач подав до суду заяву, в якій повідомляє про звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з пропозицією щодо укладення мирової угоди. Відповіді позивача не отримано.

На адресу суду спільна заява про затвердження мирової угоди, підписана та скріплена печатками сторін у справі мирова угода не надходила.

Відповідач у заяві від 28.07.2023 вх.№02.3.1-02/5325/23 визнає факт невиконання умов договору, бере на себе зобов`язання сплатити суму основного боргу у розмірі 48 848,88 грн та суму сплаченого судового збору.

Просить врахувати, що 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, а на території Кам?янського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Кам?янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області з березня по вересень 2022 року проживали внутрішньо переміщені особи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 04.10.2022 № ТОВВИХ-22-10675 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XSOOOOX7TKJ006; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XSOOOOX7TKJ006 (у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

3 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. №809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ№1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 гри за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту Позивачем направлявся на адресу Відповідача рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім рахунок проігноровано.

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань.

З 01.11.2021 по 02.12.2021 року Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 2576,83 куб.м. на загальну суму 48 848,88 грн, в той час як Відповідачем не здійснено оплату вартості спожитого газу.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача на день звернення до суду в розмірі 48 848,88 грн є доведеною.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, зважаючи на наведене, обізнаність відповідача з наслідками вчинення такої процесуальної дії як визнання позову та керуючись правилами п. 4 ст. 191 ГПК України, суд доходить висновку про задоволення позову у розмірі 48 848,88 грн основного боргу.

Щодо пені

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми

простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи, майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у повному розмірі 6 148,66 грн, вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків. Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач визнає свою заборгованість, висловлює у поданій 28.07.2023 заяві свою готовність до подальшого погашення заборгованості.

Суд також враховує факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 6 148,66 грн до 3 074,33 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 1 924,90 грн.

Щодо інфляційних втрат

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв`язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 14 848,37 грн, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перерахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, які становлять 3 074,33 грн пені, 1 924,90 грн 3 % річних та 14 848,37 грн інфляційних втрат, суд вважає їх правовірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Отже, станом на момент подання позовної заяви, заборгованість Відповідача з урахуванням додаткових нарахувань становить 68 696,48 грн.

Розподіл судових витрат.

За загальним правилом, судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено особливий порядок розподілу судових витрат, зокрема, у випадку визнання відповідачем позову. Так, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму містить і частина 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». За таких обставин, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 50% сплаченого позивачем судового збору, тобто 1 342,00 грн.

Інша ж частина судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 12, 74, 129, 130, п.4 ст.191, ст.ст.236-238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кам`янського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Кам`янської сільської ради Берегівської району Закарпатської області (90125, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Кам`янське, вул. Молодіжна, будинок 1а, код в ЄДРПОУ 33281739) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 40121452, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) заборгованість у розмірі 68 696,48 грн (шістдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 48 коп.), в т.ч. 48 848,88 грн (сорок вісім тисяч вісімсот сорок вісім гривень 88 коп.) основного боргу, 3 074,33 грн (три тисячі сімдесят чотири гривні 33 коп.) пені, 1 924,90 грн (тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні 90 коп.) 3 % річних та 14 848,37 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 37 коп.) інфляційних втрат, а також суму 1 342,00 грн (тисяча триста сорок дві гривні 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 29.08.2023

Суддя Л.В. Андрейчук