Рішення

від 21.08.2023 по справі 908/1319/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/113/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 Справа № 908/1319/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-БІЗ" (електрона пошта: adv.leus@gmail.com; вул. Карпенка-Карого, буд. 23, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 40293780)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" (електрона пошта: motor@motorsich.com; zpsdpv@motorsich.com; пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 14307794)

про стягнення 1 587 863,69 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Безрукова С.О., ордер серії АР № 1129521 від 20.06.2023;

від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-БІЗ" до Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" про стягнення 1 587 863,69 грн.

21.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1319/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.05.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 № 908/1319/23 відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" про зобов`язання виконати процесуальні обов`язки від 03.05.2023 за вих. №207/СПЗ/2. Розгляд справ неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 21.06.2023 № 908/1319/23 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву від 29.05.2023 за вих. №207/СПЗ/3 та заяви про поновлення процесуальних строків від 13.06.2023 за вих. №СПЗ/207/4 АТ "Мотор Січ". Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 17.07.2023 на 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2023 № 908/1319/23 (суддя Проскуряков К.В.) закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.07.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

24.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-БІЗ" на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшло клопотання № б/н від 22.07.2023 (вх. № 15775/08-08/23 від 24.07.2023) про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу відповідача документів в підтвердження того, що проплати по укладеному сторонами договору № 3017/17-Д від 23.01.2017 проводились на підставі актів виконаних робіт та наданих рахунків.

Ухвалою суду від 24.07.2023 № 908/1319/23 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.08.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 21.08.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 23.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-БІЗ» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «МОТОР СІЧ» (замовник) укладений Договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 3071/17-Д (ТПУ) (договір), згідно умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе технічне обслуговування та ремонт легкових і вантажних автомобілів відповідно до списку, що додається до договору, із зазначенням у ньому номерів, типів та моделей машин (технічних засобів). Між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до договору, відповідно до яких змінювалась гранична вартість договору та продовжувався строк його дії до 3112.2022, але до повного виконання сторонами своїх обов`язків. За фактом узгодження, виконання та прийняття робіт між виконавцем та замовником були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акти надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, а відповідачеві разом з актами надані рахунки на оплату. Свої зобов`язання за договором ТОВ «ГРАНД-БІЗ» виконало у повному обсязі. Однак, в порушення умов договору, ПАТ «МОТОР СІЧ» не здійснило оплату за отримані роботи по договору № 3071/17-Д (ТПУ) від 23.01.2017 на загальну суму 1 457 928,42 грн. У зв`язку з відсутністю оплати, позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 22 541,15 грн. та інфляційні витрати на суму 107 394,12 грн. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 3071/17-Д (ТПУ) від 23.01.2017, ст.ст. 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 229 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 21.08.2023 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

21.08.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-БІЗ» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «МОТОР СІЧ» (замовник) укладений Договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 3071/17-Д (ТПУ) (договір), за умовами розділу 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе технічне обслуговування та ремонт легкових і вантажних автомобілів відповідно до списку, що додається до договору, із зазначенням у ньому номерів, типів та моделей машин (технічних засобів) (п. 1.1). Технічний стан машин та технічних засобів визначається представниками виконавця у присутності представника замовника (п. 1.2). Перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3).

Технічне обслуговування, середній та капітальний ремонт машин і технічних засобів здійснюється на підприємства виконавця. Адреса виконавця: м. Запоріжжя, вул. Нікопольська, буд. 3, провулок Тамбовський, 1 (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.12. договору сторони визначили, що по завершенню виконання робіт з обслуговування та ремонту автомобілів, виконавець складає акт виконаних робіт та передає його представнику замовника для підписання. Термін підписання акту складає 3 (три) дні з моменту передачі.

Згідно з п. 3.1. договору, замовник розраховується з виконавцем за технічне обслуговування та ремонт машин і технічних засобів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця згідно специфікації та рахунків на оплату протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт. Підсумкова вартість специфікації не є обов`язковою до повної сплати, а буде сплачена замовником за необхідністю у межах виконаних послуг.

Найменування та вартість послуг, що надає виконавець зазначено у протоколі погодження цін (додаток № 2), у разі зміни цін, виконавець повинен надати замовнику новий прайс протягом 10 (десяти) робочих днів (п. 3.2. договору).

Оплата за технічне обслуговування та ремонт машин (технічних засобів) не включених до списку, що додається до договору, обумовлюється додатковими угодами (п. 3.3).

У випадку порушення замовником термінів платежу виконавець має право призупинити технічне обслуговування машин і технічних засобів до сплати заборгованості. Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.4).

Пунктом 3.5. договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 18.11.2021) передбачено, що гранична вартість договору з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає 3 000 000,00 грн. (три мільйони гривень 00 коп.) з ПДВ. У разі необхідності і при збільшенні граничної вартості за даним договором, сторони укладають додаткову письмову угоду.

Відповідно до п. 4.3. договору, прийняття транспортного засобу (його складових) на технічне обслуговування та/або ремонт здійснюється у присутності замовника або його уповноваженого представника, про що складається акт приймання-передачі транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту.

Згідно з п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даною угодою виконавець і замовник несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.1. договору, виконання зобов`язань сторонами за даною угодою може бути припинено лише в разі настання обставин непереборної сили, які визначаються ТПП (Торгово-Промисловою Палатою).

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплюється печаткою сторін (п. 8.1. договору).

Пунктом 8.2. договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 18.11.2021) визначено, що термін дії цього договору починається з дати підписання, і закінчується 31.12.2022, але до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Даний договір може бути пролонгований на наступний рік за домовленістю обох сторін за допомогою додаткової письмової угоди.

На виконання умов договору за період липень 2021, вересень 2022 - грудень 2022 позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту легкових і вантажних автомобілів на загальну суму 1 457 928,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача (а.с. 13-71).

Проте, відповідач оплату за надані послуги у визначені п. 3.1. договору не здійснив, у зв`язку з чим станом на 21.08.2023 сума основної заборгованості відповідача за договором № 3071/17-Д (ТПУ) від 21.03.2017 становить 1 457 928,42 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за надані послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 1 457 928,42 грн., 3 % річних на суму 22 541,15 грн. та інфляційні витрати у розмірі 107 394,12 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (п. 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2).

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1). У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов договору на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 3071/17-Д (ТПУ) від 21.03.2017, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 1 457 928,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін та розрахунками (а.с. 13-71).

Однак, в порушення умов договору відповідач оплату за надані послуги не здійснив, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 3071/17-Д (ТПУ) від 21.03.2017 у розмірі 1 457 928,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено 3 % річних на суму 22 541,15 грн. та інфляційні витрати у розмірі 107 394,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1. договору, замовник розраховується з виконавцем за технічне обслуговування та ремонт машин і технічних засобів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця згідно специфікації та рахунків на оплату протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт «…».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предметом розгляду справи є стягнення заборгованості на підставі 30 (тридцяти) актів здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) (а.с. 13-71).

Проте, позивачем взагалі не надано суду періодів нарахування 3 % річних та інфляційних витрат, відповідних розрахунків, не зазначено дат виникнення заборгованості щодо кожного з вищевказаних актів здачі-прийняття робіт (виконаних послуг), у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 21 868,93 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" (пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-БІЗ" (вул. Карпенка-Карого, буд. 23, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 40293780) основну заборгованість у розмірі 1 457 928 (один мільйон чотириста п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 868 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 93 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.