Рішення

від 28.08.2023 по справі 910/7415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2023Справа № 910/7415/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7415/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЕБА УКРАЇНА» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 6; код ЄДРПОУ: 40463000)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИННА ЛАВКА» (02105, м. Київ, проспект Миру, буд. 2/3; код ЄДРПОУ: 42790115)

про стягнення 30 677, 21 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРЕБА УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИННА ЛАВКА" про стягнення 29 510, 80 грн.

Також заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИННА ЛАВКА» сплачену суму судового збору та витрати пов`язані з оплатою на правничу допомогу.

15.05.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 15.05.2023.

24.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 24.05.2023.

В заяві про усунення недоліків, позивач здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на що просив суд стягнути з відповідача пеню - 2 165, 26 грн, 3% річних - 1 449, 02 грн, інфляційні втрати - 8 665, 86 грн (в позовній заяві просив стягнути 1 140, 49 грн - пені; 1 386 49 грн - 3% річних; 8 586, 75 грн - інфляційні втрати).

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму з врахуванням основного боргу в розмірі 30 677, 21 грн (в первісно поданій позовній заяві просив стягнути 29 510,80 грн), тому суд подальший розгляд справи здійснює з врахуванням збільшених позовних вимог.

23.06.2023 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

03.08.2020 між ТОВ «Хареба Україна» (позивач, постачальник) та ТОВ «Винна Лавка» (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №03/08-88 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Згідно пункту 5.1. Договору ціна на товар визначена у Специфікації 1, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно Специфікації №1 до Договору сторони погодили ціну на товар - алкогольні напої.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 27509, 07 грн за видатковими накладними №1035 від 04.08.2020 на суму 4112, 06 грн, №1429 від 02.10.2020 на суму 17903, 98 грн, №1461 від 07.10.2020 на суму 1480, 01 грн, №1460 від 07.10.2020 на суму 4013, 02 грн.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату за видатковими накладними №1035 від 04.08.2020 на суму 4112, 00 грн та №1429 від 02.10.2020 на суму 5000, 00 грн. Заборгованість на загальну суму 18397, 07 грн залишається неоплаченою.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 18397, 07 грн, пені на підставі п. 7.1. Договору у розмірі 2165, 26 грн, 3 % річних у розмірі 1449, 02 грн та інфляційних втрат у розмірі 8665, 86 грн на підставі статті 625 ЦК України.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов`язання щодо повної оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №1035 від 04.08.2020, №1429 від 02.10.2020, №1461 від 07.10.2020, №1460 від 07.10.2020 не виконано, внаслідок чого відповідач порушив договірні зобов`язання зі своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату надсилання ухвали, а саме: 02105, м. Київ, проспект Миру, буд. 2/3.

Втім поштовий конверт (поштове відправлення №0105494424203) повернувся до Господарського суду міста Києва із відміткою про повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, яку наведено у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника (у цьому випадку суду).

Відповідач та позивач не повідомляли суд про зміну відповідачем адреси місцезнаходження та суду нова адреса відповідача не відома, а отже суд вважає, що ухвала про відкриття провадження у справі №910/7415/23 від 23.06.2023 є врученою відповідачеві.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/7415/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 27.06.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження строку для його поновлення до суду не надходила, а відтак відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Додатково суд на момент ухвалення рішення через підсистему "Електронний суд" і ЄДРПОУ здійснив перевірку реєстрації та місцезнаходження відповідача, яке збігається з зазначеним в позові.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджено факт поставки товару позивачем відповідачеві на суму 27 509, 07 грн?

- чи настав (коли настав) обов`язок відповідача здійснити оплату вартості поставленого товару, а відтак чи були порушені відповідачем договірні зобов`язання?

- чи є обґрунтованими здійснені позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат?

- а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 6.1. Договору - розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Матеріали справи не містять домовленостей сторін щодо іншого порядку та форми розрахунків за поставлений товар.

Згідно погоджених видаткових накладних №1035 від 04.08.2020 на суму 4 112, 06 грн, №1429 від 02.10.2020 на суму 17 903, 98 грн, №1461 від 07.10.2020 на суму 1 480, 01 грн та №1460 від 07.10.2020 на суму 4 013, 02 грн, підтверджено факт поставки товару відповідачеві на загальну суму 27 509, 07 грн, оскільки вище зазначені видаткові накладні підписані представником відповідача без зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

Суд зазначає, що видаткова накладна №1461 від 07.10.2020 не містить відомостей щодо особи, яка прийняла товар.

Разом з тим, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2018 у справі 910/19702/17 дійшов наступного правового висновку: «Відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі суб`єкта господарювання, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною. Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію».

Отже, надані суду видаткові накладні є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарської операції з поставки та прийняття товару, оскільки, вище зазначені видаткові накладні містять: 1) відомості про дату складання документа; 2) назви підприємств; 3) зміст та обсяг господарської операції; 4) підписи сторін, а отже не перешкоджають можливості ідентифікувати особу відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо факту та обсягу поставки товару на суму 27 509, 07 грн.

Крім того, з наданих суду виписок по банківському рахунку позивача вбачається, що відповідач частково оплатив товар на загальну суму 9112, 00 грн, що зараховані в якості часткової оплати за товар на суму 4112, 00 грн за видатковою накладною №1035 від 04.08.2020 та на суму 5000, 00 грн за видатковою накладною №1429 від 02.10.2020.

Зокрема, відповідач здійснив часткові оплати в такі періоди:

23.09.2020 на суму 3330, 00 грн;

06.10.2020 на суму 812, 00 грн;

18.03.2021 на суму 5000, 00 грн.

Доказів повної оплати вартості решти поставленого товару на суму 18 397, 07 грн в матеріали справи не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 18 397, 07 грн є такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку, з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2165, 26 грн, 3 % річних у розмірі 1 449, 02 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 665, 86 грн.

Згідно пункту 7.1. Договору - у випадку, порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу за кожен день порушення строків оплати.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку, що позивач вірно розраховує пеню в межах шестимісячного строку, що передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки умовами договору сторони не передбачили інший строк нарахування. Проте, за видатковою накладною №1429 від 02.10.2020 позивач не вірно визначає настання періоду прострочення, а саме без врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Так, згідно приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, в силу п. 6.1. Договору (настання строку оплати протягом 30 календарних днів з дня отримання товару) останнім днем виконання зобов`язання відповідача за видатковою накладною №1429 від 02.10.2020 є 02.11.2020, оскільки 01.11.2020 є вихідним днем, відповідно прострочення настало з 03.11.2020, а не з 02.11.2020 як зазначає позивач.

Початки боргових періодів за іншими видатковими накладними визначені позивачем вірно. Зокрема, за видатковою накладною №1035 від 04.08.2020 - з 04.09.2020, за видатковими накладними №1461 та №1460 від 07.10.2020 - з 07.11.2020.

Перевіривши проведені розрахунки пені, за допомогою ІПС «Прецедент», з урахуванням коригування судом початку періоду прострочення за видатковою накладною №1429 від 02.10.2020 та з урахуванням часткових оплат за видатковими накладними №1035 від 04.08.2020 та №1429 від 02.10.2020 , суд встановив, що дійсний сукупний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 397, 24 грн, а не 2 165, 26 грн як зазначає позивач.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд констатує, що позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляцію за весь період прострочення станом на 08.05.2023.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляції, за допомогою ІПС «Прецедент», з урахуванням коригування судом початку періоду прострочення за видатковою накладною №1429 від 02.10.2020 та з урахуванням часткових оплат за видатковими накладними №1035 від 04.08.2020 та №1429 від 02.10.2020 , суд встановив, що дійсний сукупний розмір 3 % річних становить 1 442, 83 грн, а не 1 449, 02 грн як зазначає позивач, при цьому розмір інфляційних втрат визначено позивачем вірно та становить 8 665, 86 грн.

Отже, з урахуванням вище встановленого, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 397, 07 грн, пені у розмірі 1 397, 24 грн, 3 % річних у розмірі 1 442, 83 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 665, 86 грн.

6. Розподіл судових витрат.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку позивач зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 684, 00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку із задоволенням позовних вимог частково, судовий збір за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 12 000, 00 грн долучено до матеріалів справи копії: Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №б/н від 19.08.2021 з додатками, заявка на надання послуг №2 від 09.05.2023 до Договору.

При цьому, суд зазначає, що позивачем укладено Договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №б/н від 19.08.2021 з Адвокатським об`єднанням КПД Консалтинг» та робочим місцем адвоката, що підготував позовну заяву є вказане адвокатське об`єднання, керуючий партнер якого і затвердив ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачеві адвокатом Петришаком Андрієм Ярославовичем.

Згідно пункту 3 заявки на надання послуг №2 від 09.05.2023 погоджено, що клієнт зобов`язується сплатити вартість послуг у розмірі 12 000, 00 грн протягом 2 (двох) днів після винесення рішення судом відповідної інстанції.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

Однак, суд констатує, що Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Також у вище зазначеній постанові ВП ВС зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Суд зазначає, що дійсно умовами Договору та заявкою №2 до Договору від 09.05.2023, позивач та АО «КПД КОНСАЛТИНГ» погодили фіксовану суму гонорару на рівні 12 000, 00 грн.

Згідно збільшених позовних вимог загальна ціна позову становить 30 677, 21 грн, а витрати на професійну правничу допомогу складають 12 000, 00 грн, що становить майже 40 % ціни позову, а отже не є співмірним. Крім того, суд враховує, що час на підготовку позовної заяви у справі не значної складності не може первищувати одного робочого дня, тобто 8 робочих годин. Разом з тим, середній розмір оплати праці судді першої інстанції складає 500 грн. в годину, а розмір оплати праці працівників апарату суду обмежується мінімальною заробітною платою. За таких обставин, буде несправедливим визначати рівень оплати праці адвоката, який здійснює представництво інтересів в суді першої інстанції у справах незначної складності набагато вище, ніж оплата праці судді та працівників апарату суду, а тому вважає, що 625 грн. за годину роботи адвоката є розумною та достатньою платою для представництва інтересів по даній категорії справи.

Крім того, суд зазнає, що сторона на користь якої прийнято рішення, доводячи розмір витрат на професійну правничу допомогу, у випадку їх встановлення у фіксованому розмірі, не звільняється від виконання обов`язку передбаченого ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо подання детального опису робіт (наданих послуг). Так ВП ВС у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказує на те, що при оцінці наданого суду опису виконаних робіт, суди не мають допускати надмірний формалізм, а опис має бути деталізований тією мірою, якою пояснюватиметься реальний обсяг заявлених до стягнення витрат.

В даному випадку, позивачем не подано взагалі опису виконаних робіт адвокатом згідно умов договору про надання правової допомоги та не зазначено про час, що був витрачений адвокатом при надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що адвокат позивача є адвокатом з 2018 року, отже має достатній професійний досвід, який не потребує великої затрати часу при підготовці однотипних документів у спорах щодо оплати поставки товару, що є одним із найпоширеніших спорів у господарських правовідносинах та щодо яких є стала та численна практика Верховного Суду. Вказане доводиться, зокрема тим, що в позові не зазначено жодних правових позицій, які є релевантними у даній справі.

Крім того, первинно поданий позов містить недоліки. Зокрема, адвокатом було не деталізовано розрахунки сум, що стягується, а також не надано всіх доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги, внаслідок чого суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 15.05.2023 та звернув увагу позивача на недоліки позову, і лише після цього представником позивача було здійснено перерахунок сум, що стягується та надано всі докази, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Отже, на переконання суду витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн є неспівмірним зі складністю справи та кваліфікацією адвоката, що підготував позовну заяву.

За таких обставин, з огляду на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, суд керуючись статтею 126 ГПК України за власною ініціативою зменшує неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн та оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд керуючись правилами розподілу судових витрат, що зазначені в статті 129 ГПК України покладає витрати на професійну правничу допомогу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог виходячи при цьому, із розміру адвокатських витрат позивача 5 000, 00 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЕБА УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИННА ЛАВКА» про стягнення 30 677, 21 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИННА ЛАВКА» (02105, м. Київ, проспект Миру, буд. 2/3; код ЄДРПОУ: 42790115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЕБА УКРАЇНА» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 6; код ЄДРПОУ: 40463000) 18 397 (вісімнадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн 07 коп. - основного боргу, 1 397 (одна тисяча триста дев`яносто сім) грн 24 коп. - пені, 1 442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн 84 коп. - 3 % річних, 8 665 (вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 86 коп. - інфляційних втрат, а також 2 616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн 26 коп. - судового збору та 4 873 (чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн 81 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 768, 02 грн пені, 6, 19 грн 3 % річних - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких