Рішення

від 29.08.2023 по справі 910/9793/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023Справа № 910/9793/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметалгруп»

про стягнення 91 881,93 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметалгруп» про стягнення 91 881,93 грн, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу № СВРЗ-01-22-22-02/ю від 16.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9793/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву. Встановлено сторонам строк для подання до суду додаткових письмових доказів, клопотань, заяв, пояснень з дотриманням вимог до форми та змісту, встановлених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

05.07.2023 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

19.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка містила, зокрема, вимогу про визнання поважними причин порушення строку на подання відповіді на відзив та поновлення вказаного процесуального строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження; поновлено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив та долучено відповідь на відзив до матеріалів справи.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 27.06.2023 була надіслана позивачу на електронну адресу, вказану ним в позові.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Також, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/9793/23 була надіслана на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом та отримана ним 27.07.2023, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.09.2022 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТАЛГРУП» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № СВРЗ-01-22-22-02/ю (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002) (надалі - товар). У разі звернення покупця, продавець зобов`язується надати послуги щодо організації навантаження товару, а покупець оплатити такі послуги.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна Договору складається з сукупної вартості товару відповідно до Специфікації (Додаток 1 до Договору) та вартості послуг щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до Специфікації(-й) щодо організації навантаження товару (Додаток 3 до Договору) та становить: вартість товару - 1 958 359,34 грн без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження товару - 112 864,75 грн, у тому числі ПДВ - 18 810,79 грн, загальна ціна Договору складає 2 071 224,09 грн. Вартість послуг щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) визначається продавцем і зазначена в Специфікаціях щодо організації навантаження товару (Додаток 3 до Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

- сума першої попередньої оплати 25%, яка становить 489 589,84 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Договору на підставі надісланого продавцем рахунку (пп. 2.4.1.);

- сума другої оплати 25%, яка становить 489 589,83 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку (пп. 2.4.2.);

- сума третьої оплати 25%, яка становить 489 589,84 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку (пп. 2.4.3.);

- сума четвертої оплати 25%, яка становить 489 589,83 грн (без ПДВ), здійснюється остаточно і сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку (пп. 2.4.4.).

Кожна наступна оплата здійснюється покупцем після відвантаження товару на не менш ніж 80% від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

Рахунки для оплати вартості товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 цього Договору (п. 2.6. Договору).

Підпунктом 4.4.1. п. 4.4. Договору передбачене право продавця своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за товар та послуги щодо організації навантаження товару (у разі їх надання), якому кореспондує визначений у пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору обов`язок покупця своєчасно та у повному обсязі сплачувати за товар та послуги щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до умов цього Договору.

Згідно з положеннями п. 5.2. Договору, за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4., 2.5. цього Договору продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов`язання, за кожен день прострочки.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.7. Договору).

Сторонами підписано Специфікацію № 1, яка є Додатком 1 до Договору, в якій визначено загальну вартість товару, що складає 1 958 359,34 грн (без ПДВ) та Специфікацію щодо організації навантаження товару № 1, яка є Додатком 3 до Договору, в якій визначено загальну вартість послуги з організації навантаження товару, що складає 112 864,75 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним на електронну адресу відповідача направлено рахунок від 04.10.2022 № ЦЗВМБ-122/п на суму 489 589,84 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за товар згідно з п. 2.4.1 Договору, а відтак кінцевою датою здійснення відповідачем першої попередньої оплати є 29.09.2022. Втім, як вказує позивач, відповідачем було порушено пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору та не здійснено попередньої оплати у розмірі 489 589,84 грн протягом 10 банківських днів з 16.09.2022 по 29.09.2022, натомість здійснено лише 14.02.2023, що є підставою для нарахування пені за порушення строків оплати за товар відповідно до п. 5.2. Договору, розмір якої за період з 30.09.2022 по 13.02.2023 складає 91 881,93 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.04.2023 № ЦЗВ-20/1080, яка містила вимогу сплатити пеню у розмірі 91 881,93 грн, однак вказана претензія не була отримана відповідачем та повернута позивачу, а відтак, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач, в свою чергу, проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неналежність та недопустимість поданого позивачем доказу на підтвердження факту направлення відповідачу рахунку від 04.10.2022 № ЦЗВМБ-122/п на суму 489 589,84 грн (скріншоту з електронної пошти), оскільки із вказаного доказу вбачається, що електронний лист був направлений не ідентифікованою та не уповноваженою відповідно до умов Договору особою, без скріплення листа електронним цифровим підписом. Крім того, електронний лист із рахунком було направлено з електронної поштової адреси (czvmb.uz@ukr.net), яка умовами Договору не передбачена.

Отже, за доводами відповідача, порушення продавцем договірних умов щодо порядку направлення рахунку на оплату унеможливлює отримання покупцем такого рахунку та здійснення оплати на їх підставі, а відтак, електронний лист позивача, яким останнім на електронну пошту відповідача було направлено рахунок від 04.10.2022 № ЦЗВМБ-122/п не породжує жодних зобов`язань для відповідача.

Також відповідач зазначив, що стягнення пені призведе до погіршення його фінансово-економічного становища, яке і так є складним в умовах воєнного стану.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Так, внаслідок укладення договору купівлі-продажу № СВРЗ-01-22-22-02/ю від 16.09.2022 у сторін даного правочину виникли цивільні права та обов`язки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За умовами п. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, умовами пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору визначений обов`язок відповідача здійснити першу попередню оплату у розмірі 489 589,84 грн протягом 10 банківських днів з дати підписання договору на підставі надісланого рахунку.

Позивачем на підтвердження факту направлення відповідачу рахунку на здійснення попередньої оплати за Договором в матеріали справи надано скріншот електронного листа, відправленого 04.10.2022 о 10:46 з електронної пошти філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» (czvmb.uz@ukr.net) на електронну пошту ТОВ «ВТОРМЕТАЛГРУП» (vtormetallgrup@gmail.com) наступного змісту: «Відповідно до умов договорів купівлі-продажу металобрухту, укладених між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «ВТОРМЕТАЛГРУП» направляємо рахунок на попередню оплату: № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022 по договору від 16.09.2022 № СВРЗ-01-22-22-02 на суму 489 589,84 грн», з прикріпленим файлом.

Водночас, як вище зазначалось, відповідач заперечує щодо настання у нього обов`язку із здійснення попередньої оплати, а наданий позивачем скріншот з електронної пошти не вважає належним та допустимим доказом направлення рахунку на оплату, з підстав його направлення не ідентифікованою та не уповноваженою відповідно до Договору особою та з електронної адреси, яка не передбачена Договором.

Так, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст. 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.ч. 5, 6 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 3-5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено у п. 2.6. Договору, рахунки для оплати вартості товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, вказаної в реквізитах покупця в розділі 11 Договору.

Із розділу 11 Договору вбачається, що адресою електронної пошти відповідача (покупця) є: vtormetallgrup@gmail.com.

З урахуванням наведених умов Договору, доказом, яким би підтверджувався факт направлення відповідачу рахунку на оплату є саме електронний лист із відповідним рахунком, направлений на електронну адресу: vtormetallgrup@gmail.com.

При цьому, Договір не містить умов щодо чіткого визначення адреси електронної пошти, з якої продавець має направляти рахунки на оплату вартості товару покупцеві, а пунктами 3.7., 8.6., 8.7. Договору визначені адреси електронної пошти, які мають використовуватися при виконанні інших умов Договору, не пов`язаних із надсиланням покупцеві рахунків на оплату товару.

Таким чином, умовами Договору передбачено направлення рахунку на оплату на електронну адресу відповідача (vtormetallgrup@gmail.com), на яку, відповідно, 04.10.2022 було направлено рахунок на оплату за договором від 16.09.2022 № СВРЗ-01-22-22-02 на суму 489 589,84 грн, що підтверджується роздруківкою (скріншотом) з електронної пошти, наданим позивачем в матеріали справи.

Суд зазначає, що така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує проти факту відправлення електронного листа із рахунком на оплату № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022, а заперечує факт відправлення такого листа саме позивачем, посилаючись на відсутність електронного цифрового підпису, що, за доводами відповідача, не дозволяє встановити особу, яка склала та відправила електронний лист та її причетність до продавця за Договором.

Суд зазначає, що рахунок на оплату, направлений позивачем на електронну адресу відповідача, не є електронним документом у розумінні ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», адже не має його ознак, оскільки, підписаний звичайним підписом (вручну) заступником директора виконавчого філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Євгеном Ірхіним та скріплений печаткою позивача.

Відтак, оскільки рахунок на оплату № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022 не є електронним документом, тому питання про застосування електронного підпису при його оформленні та направленні не постає.

Крім того, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про направлення рахунку на оплату № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022 не уповноваженою Договором особою, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Так, за умовами п. 2.1. Положення про Філію «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - Філія), Філія є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - Товариство), який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані ним функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Товариства.

Разом з тим, як вбачається із розділу 11 Договору, для розрахунків за товар вказані реквізити саме Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», а тому, логічним є направлення на електронну адресу відповідача рахунку на оплату за товар саме позивачем, а не філією «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Оскільки відповідач не спростував факту направлення електронного листа із рахунком на оплату № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022, а більше того, у призначенні здійсненого платіжною інструкцією № 734 від 14.02.2023 платежу на суму 489 589,84 грн на користь позивача посилався саме на надісланий 04.10.2022 позивачем рахунок № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022, суд вважає доведеним факт надсилання відповідного електронного листа із рахунком на оплату, а доводи відповідача щодо відсутності підстав для прийняття до оплати надісланий позивачем рахунок на оплату № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022 визнаються необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи положення пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору, якими встановлено десятиденний строк для здійснення покупцем першої попередньої оплати з дня підписання сторонами Договору, однак пов`язано настання такого строку із надсиланням продавцем рахунку, оскільки рахунок на оплату № ЦЗВМБ-122/п від 04.10.2022 був надісланий 04.10.2022 на електронну пошту відповідача відповідно до умов п. 2.6. Договору, а тому обов`язок здійснити попередню оплату мав бути виконаний останнім до 18.10.2022 включно.

В той же час, відповідач здійснив першу попередню оплату лише 14.02.2023, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.02.2023 № 734 та випискою з рахунку позивача за період з 14.02.2023 по 14.02.2023.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4., 2.5. цього Договору продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов`язання, за кожен день прострочки.

Отже, враховуючи порушення відповідачем строку здійснення оплати за товару, визначеного пп. 2.4.1 п. 2.4. Договору, у позивача виникло право на нарахування відповідачу пені відповідно до п. 5.2. Договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення, оскільки не враховано, що визначений пп. 2.4.1 п. 2.4. Договору десятиденний строк пов`язаний із надісланням продавцем рахунку на оплату, а тому оскільки обов`язок здійснити попередню оплату мав бути виконаний відповідачем до 18.10.2022 включно, прострочення настає з 19.10.2022.

Здійснивши власний перерахунок у межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 19.10.2022 по 13.02.2023 у розмірі 79 139,18 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметалгруп» (Харківське шосе, 19, м. Київ, 02090; ідентифікаційний код 43658939) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Є.Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства «Українська залізниця» (пр. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 40081347) пеню у розмірі 79 139,18 грн та судовий збір у розмірі 2311,73 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.08.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко