Рішення

від 10.08.2023 по справі 911/778/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/778/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Практік Промо НВП»

прo стягнення 665 000,00 грн.

Суддя Кошик А.Ю.

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Тимовський В.С.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (надалі ? позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Практік Промо НВП» (надалі ? відповідач) прo стягнення 665 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року відкрито провадження у справі № 911/778/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2023 року підготовче засідання відкладено на 25.05.2023 року.

У підготовчому засіданні 25.05.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 25.05.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 15.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/778/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2023 року.

У судовому засіданні 15.06.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладався на 10.08.2023 року.

В судовому засіданні 10.08.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача в судове засідання не з`явився, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 10.08.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Практік Промо НВП» (відповідач) був укладений усний Договір про поставку Дизельної електростанції «Аrmak» 17,6 кВт (модель AWJ022. комплект з АВР в захисному кожусі) у кількості 2 шт. та Дизельної електростанція «KonnerSohner» (модель RS14-2DE з АВР в захисному кожусі) 1 шт. (далі - Товар).

Відповідно до домовленостей сторін, відповідач зобов`язувався здійснити поставку Товару на наступний календарний день після оплати Товару позивачем згідно виставлених Рахунків відповідача.

08.12.2022 року відповідачем було виставлені Рахунки на оплату:

- № 24/12 від 08.12.2022 року на суму 185 000,00 грн.

- № 25/12 від 08.12.2022 року на суму 480 000,00 грн.

08.12.2022 року позивачем було сплачено 100% від суми, вказаної в Рахунках, а саме 665 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2407 від 08.12.2022 року та платіжним дорученням № 2408 від 08.12.2022року, які долучені до матеріалів справи.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем передплачений Товар поставлено не було, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача передплачених коштів, на які зобов`язання з поставки Товару не виконано.

Також позивач зазначає, що 14.12.2022 року позивачем на адресу відповідача направлена Вимога про повернення грошових коштів в сумі 665 000,00 грн. вих № 124/22 від 13.12.2022 року за вказаними реквізитами позивача протягом 7 календарних днів. Однак, наведена вимога про повернення грошових коштів в сумі 665 000,00 грн. вих № 124/22 від 13.12.2022 року не була отримана відповідачем та повернута позивачу АТ «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання (про що, є відмітка на конверті).

За змістом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання не виконав, кошти передплати позивачу не повернув.

Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів в спростування позовних вимог не надав.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з обставин спору, на підтвердження досягнутих сторонами домовленостей відповідачем було виставлено позивачу Рахунки на оплату: № 24/12 від 08.12.2022 року на суму 185 000,00 грн. та № 25/12 від 08.12.2022 року на суму 480 000,00 грн., в яких чітко визначено Товар, який має бути поставлений.

08.12.2022 року позивачем було сплачено 100% від суми, вказаної в Рахунках, а саме 665 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2407 від 08.12.2022 року та платіжним дорученням № 2408 від 08.12.2022року, в яких в призначенні платежу зазначено посилання на виставлені відповідачем Рахунки та назву Товару, про поставку якого сторони попередньо домовились.

Виставлення відповідачем Рахунків на оплату з зазначенням Товару, поставку якого необхідно оплатити, та оплата позивачем таких рахунків з зазначенням в призначенні платежу про оплату Товару, про поставку якого сторони попередньо домовились, свідчить про існування між сторонами відповідних домовленостей та виконання зобов`язання однією із сторін, що з огляду на ч. 5 ст. 538 Цивільного кодексу України породжує необхідність виконання зустрічного зобов`язання (з поставки Товару) іншою стороною (відповідачем).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зі змісту виставлених відповідачем рахунків на оплату вбачається, що Товар мав бути поставлений Покупцю за фактом надходження коштів на рахунок Постачальника.

Однак, як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, передплачений Товар не був поставлений позивачу, не було повідомлено про його місцезнаходження та пункт видачі. Позивач стверджує, що після отримання передплати відповідач перестав виходити на зв`язок.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Позивач 14.12.2022 року надсилав на адресу відповідача Вимогу про повернення грошових коштів в сумі 665 000,00 грн. вих № 124/22 від 13.12.2022 року за вказаними реквізитами позивача протягом 7 календарних днів. Однак, наведена вимога про повернення грошових коштів в сумі 665 000,00 грн. вих № 124/22 від 13.12.2022 року не була отримана відповідачем та повернута позивачу АТ «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання (про що, є відмітка на конверті).

За змістом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання не виконав, кошти передплати позивачу не повернув.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 та інших, прийнятих Верховним Судом на її підставі постановах, сформувалась стала судова практика, що діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.

Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

При цьому варто зазначити, що незгода суду з правовим обґрунтуванням позову не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні правові приписи.

Так, з`ясувавши що учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова від 08.06.2021 року у справі № 662/397/15-ц).

Велика Палата при розгляді окремих справ робить висновок, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (постанови від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25.06.2019 року у справі N 924/1473/15).

У той же час відмову в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог суд розцінює як перешкоду в доступі до правосуддя, а відтак порушення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 55, 124 Конституції України.

З огляду на викладене, суд зазначає про неправильність кваліфікації позивачем спірних правовідносин за ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

В той же час, в ході розгляду спору підтверджено, що відповідачем не виконано зобов`язання з поставки Товару, який передплачений позивачем, що надає позивачу право вимагати повернення передплачених коштів.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач отримав від позивача спірні кошти на підставі спільної домовленості про поставку Товару на передплачену суму, однак порушив зобов`язання. У зв`язку з порушенням зобов`язання відповідачем виконання зобов`язання в натурі втратило для позивача інтерес, тому відповідні кошти в сумі 665 000,00 грн. підлягають поверненню позивачу.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За насліками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Практік Промо НВП» прo стягнення 665 000,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Практік Промо НВП» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 44787743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс В701, код ЄДРПОУ 35383493) 665 000,00 грн. передплачених коштів та 9 975,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 29.08.2023 року