Рішення

від 28.08.2023 по справі 917/971/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2023 Справа № 917/971/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Дерій Ю.В.,

розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32460314, с. Милорадове, Котелевський район, Полтавська область, 38630)

до Фізичної особи-підприємця Решетило Олега Миколайовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 631519, 34 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

В період з 17.07.2023 по 25.08.2023 суддя перебував у щорічній відпустці, в зв`язку з чим рішення приймається в перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 631 519, 34 грн боргу за договором позики №23/09/20 від 23.09.2020, з яких: 294 000,00 грн основного боргу; 206 822, 96 грн - пеня; 19 234, 85 - 3% річних; 111 461, 53 грн - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов`язань, а саме не повернення позичальником у визначені договором строки суми позики, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Ухвалою від 19.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Про розгляд справи позивач був повідомлений шляхом направлення ухвали на електронну адресу 20.06.2023, зазначену в позовній заяві.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду від 19.06.2023 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулась до суду із відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні - 01.07.2023 - слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/111610371, та знаходиться у вільному доступі.

Додатково про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 10.07.2023 оголошення на офіційному веб сайті Судової влади України, веб сторінці господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» https://pl.arbitr.gov.ua/.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач у встановлений судом строк не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

23.09.2020 між сторонами по справі був укладений договір позики № 23/09/20 (далі - Договір).

Згідно з умовами цього Договору (п. 1.1) позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) безпроцентну позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Сума позики за цим Договором становить до 300 000,00 грн (п. 2.1. Договору).

Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позичальника, або в іншій формі, що не заборонена законодавством України (п. 3.2. Договору).

Термін позики визначається з моменту підписання цього Договору і діє до 23 березня 2021 року (п. 4.1. Договору).

Термін, визначений у п. 4.1. цього Договору, може бути продовжений за погодженням сторін (п. 4.2. Договору).

Після закінчення терміну, визначеного в п. 4.1. цього Договору, Позичальник зобов`язується протягом трьох календарних днів повернути Позикодавцеві суму позики (п. 5.1. Договору).

Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Позикодавця (п. 5.2 Договору).

У випадку невиконання Позичальником п. 5.1., Позичальник сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої позики за кожен день прострочення (п. 6.2. Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту передачі коштів в сумі, визначеній п. 2.1. цього Договору Позичальнику, або частинами і є дійсним до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.1. Договору).

На виконання вказаного договору ТОВ «ЗОРЯ», як позикодавцем перераховано відповідачу, як позичальнику, трьома платежами грошові кошти: 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 25.09.2020 року; 68 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 178 від 16.10.2020 року); 26 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 11.11.2020 року.

Всього перераховано на загальну суму у розмірі 294 000 грн 00 коп.

Отримання від позивача коштів у розмірі 294 000 грн 00 коп. відповідачем не заперечується.

Отже, взяті на себе зобов`язання за Договором в частині надання коштів позивач виконав належним чином.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 (вих. №49 від 17.05.2022) про виконання грошового зобов`язання, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти про надання послуг зв`язку, яка повернута органом зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Доказів повернення вказаної суми позивачу станом на момент розгляду справи в суді відповідачем не надано.

Як встановлено судом, в п. 4.1. Договору сторони узгодили, що строк, на який надається позика, встановлюється до 23.03.2021. За змістом п. 4.2. Договору вказаний строк може бути продовжений за погодженням сторін. Згідно з п. 5.1. Договору після закінчення терміну, визначеного в п. 4.1. цього Договору, Позичальник зобов`язується протягом трьох календарних днів повернути Позикодавцеві суму позики.

Матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами нового строку повернення позики, таким чином, згідно ч. 2 ст. 252 ЦК України останнім днем повернення позики є 26.03.2021, а з 27.03.2021 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір від 23.09.2020 є договором позики, тому, спір підлягає вирішенню у відповідності до вимог параграфу 1 (Позика) глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази визнання Договору позики від 23.09.2020 недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

За ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення коштів у визначені строки відповідач належним чином не виконав, станом на момент звернення з позовом до суду основний борг становить 294 000,00 грн.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 294 000,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат суд враховує таке.

У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З огляду на те, що відповідач не повернувши суму позики в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Згідно з п. 6.2. Договору у випадку невиконання Позичальником п. 5.1., Позичальник сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої позики за кожен день прострочення.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 206 822,96 грн пені за період з 27.03.2021 по 01.06.2023.

Як встановлено судом, враховуючи умови Договору (п. 4.1., 5.1. Договору), відповідач мав повернути борг до 26.03.2021 включно, тому строк повернення позики є простроченим з 27.03.2021.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично вірним, однак позов в частині вимог про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно з п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлений, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, встановлений на усій території України з 12.03.2020.

Проте, згідно з Законом України від 16.06.2020 «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Отже, положеннями вказаного закону охоплені правовідносини у сфері кредитування (позики).

В силу норм ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020.

Відтак, починаючи з 12.03.2020 позичальники звільняються від відповідальності щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, на період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, окремим законом звільнено позичальників від сплати пені за прострочення зобов`язання за договором позики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені суд відмовляє.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат є особливим видом відповідальності, яка передбачена не договором, що укладається на розсуд сторін, а законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Таким чином, за змістом наведеної норми нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.

Позивачем нараховано суми сплати 3% річних та інфляційних за прострочення грошового зобов`язання. Їх розміри, відповідно, становлять 19 234, 85 грн 3% річних за період з 27.03.2021 по 31.05.2023 та 111461, 53 грн інфляційні втрати за період з квітня 2021 по березень 2023.

Судом враховується, що згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом здійснено власний розрахунок, згідно якого нарахування 3% річних є правомірним на загальну суму 8 070,90 грн за період з 27.03.2021 по 23.02.2022 (до дати введення в Україні воєнного стану), а нарахування інфляційних втрат є правомірним на загальну суму 25 927,76 грн за період з квітня 2021 по лютий 2022. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних та інфляції відхиляються за їх безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга 360».

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат частково відхилено судом в зв`язку з безпідставністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 9472, 80 покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Фізичної особи-підприємця Решетило Олега Миколайовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32460314, с. Милорадове, Котелевський район, Полтавська область, 38630) - 294 000,00 грн. основного боргу; 8 070,90 грн - 3% річних; 25 927,76 грн - інфляційних втрат; 4919,99 - грн - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Пушко І.І.