Рішення

від 28.08.2023 по справі 922/2610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2610/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кухаруктранс", м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельфарі", м. Харків про стягнення 17478,01 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кухаруктранс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельфарі" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 15700,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів згідно договору-заявки № 10/02 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 10.02.2022; 1432,18 грн. інфляційних втрат; 345,83 грн. 3% річних та 2684,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.06.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 16-А, кім. 13. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2610/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

10 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кухаруктранс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельфарі" (замовник) був укладений договір-заявка №10/02 від 10.02.2022 перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 117 (місце завантаження) - Україна, м. Коломия, вул. Наливайко, 3 (місце розвантаження). Оплата такого перевезення була визначена в розмірі 15700,00 грн. з ПДВ, розрахунок після вивантаження та отримання оригіналів документів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кухаруктранс" виконало перевезення згідно умов укладеного договору, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 14132 від 10.02.2022, підписаною і скріпленою печатками вантажовідправника та вантажоодержувача.

За наслідками цієї господарської операції відповідачу була виписана і зареєстрована 17.06.2022 в органах ДПС України податкова накладна №55 від 14.02.2022 на суму 15700,00 грн. з ПДВ, яка ним використана.

Згідно позову позивач вказує, що на електронну пошту відповідача: 01еlfari@gmаіl.соm надсилалися акт №КТ 55 від 14.02.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок КТ №55 від 14.02.2022, для підписання і повернення. Також, на адресу відповідача 09.09.2022, через відділення Нової пошти, позивачем були надіслані оригінал товарно-транспортної накладної №14132 від 10.02.2022, підписані та скріплені печаткою, рахунок-фактуру №КТ-0000055 від 14.02.2022 (1 прим.), договір-заявку №10/02 від 10.02.2022 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (2 прим.), акт №КТ-0000055 від 14.02.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (2 прим.) (останні по 2 примірники для повернення підписаних і скріплених печаткою примірників). Таке відправлення було отримано відповідачем, що підтверджується відстеженням відправлення із сайту Нової пошти.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на поштову адресу відповідача 03.04.2023 засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта" направлялася вимога про сплату коштів за надані послуги з перевезення вантажу, яку відповідач не прийняв, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №4602702983805 від 03.04.2023, поштовою накладною №4602702983805 від 03.04.2023, квитанцією пошти №4602702983805 від 03.04.2023, рекомендованим повідомленням про вручення №4602702983805 від 03.04.2023. До даної вимоги були додані копія товарно-транспортної накладної №14132 від 10.02.2022, підписані та скріплені печаткою рахунок-фактура №КТ-0000055 від 14.02.2022 (1 прим.), договір-заявка №10/02 від 10.02.2022 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (2 прим.), акт №КТ-0000055 від 14.02.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (2 прим.) (останні по 2 примірники для повернення підписаних і скріплених печаткою примірників).

07.06.2023 позивачем на електронну пошту відповідача: 01еlfari@gmаіl.соm надсилалися дана вимога про сплату коштів за надані послуги з перевезення вантажу. До даної вимоги були долучені копія товарно-транспортної накладної №14132 від 10.02.2022, підписані та скріплені печаткою рахунок-фактуру №КТ-0000055 від 14.02.2022 (1 прим.), договір-заявка №10/02 від 10.02.2022 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (2 прим.), акт №КТ-0000055 від 14.02.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (2 прим.) (останні по 2 примірники для повернення підписаних і скріплених печаткою примірників).

Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний акт №КТ-0000055 від 14.02.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок не оплатив, у зв`язку з чим зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, далі - Правила).

У п.11.1. Правил, зазначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Тобто, товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує операцію з надання послуг з перевезення вантажів (ст.ст. 1, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду (ч.1 ст.222 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

У договорі-заявці № 10/02 від 10.02.2022 строк (термін) виконання замовником обов`язку щодо оплати за наданні послуги встановлений, а саме в п.14 договору-заявки, де зазначено, що сума договору становить 15700,00 грн. з ПДВ, розрахунок після вивантаження та отримання оригіналів документів.

Відповідач отримав оригінали документів 12.09.2022, що підтверджується експрес-накладною "Нової пошти" №59000862023998 від 09.09.2022, відстеженнями поштового відправлення №59000862023998 із сайту Нової пошти про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу за договором-заявкою №10/02 від 10.02.2022 у встановлений строк.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив з 13.09.2022 виконання зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу за договором-заявкою №10/02 від 10.02.2022, у зв`язку з чим дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, ураховуючи те, що з 13.09.2022 відповідач прострочив виконання свого зобов`язання за договором-заявкою №10/02 від 10.02.2022, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача суми інфляційних втрат у розмірі 1432,18 грн. та 3% річних у розмірі 345,83 грн. за період з 13.09.2022 - 07.06.2023.

Таким чином, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2684,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельфарі" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 16-А, кім. 13, код ЄДРПОУ 41122572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кухаруктранс" (46027, м. Тернопіль, вул. Ст. Будного, 34/134, код ЄДРПОУ 42839569) 15700,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів; 1432,18 грн. інфляційних втрат; 345,83 грн. 3% річних та 2684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кухаруктранс" (46027, м. Тернопіль, вул. Ст. Будного, 34/134, код ЄДРПОУ 42839569).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельфарі" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 16-А, кім. 13, код ЄДРПОУ 41122572).

Повне рішення складено "28" серпня 2023 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/2610/23