Рішення

від 29.08.2023 по справі 300/4048/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2023 р. справа № 300/4048/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до колективного науково-виробничого підприємства "Нафтогазтехсервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 2033767,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до КНВП "Нафтогазтехсервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 2033767,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 2033767,00 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 903895,00 грн. та податку на прибуток підприємств в сумі 1129872,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.68-69).

Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.07.2023 повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 25.07.2023, який надійшов на адресу суду 27.07.2023. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.76-80). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що КНВП "Нафтогазтехсервіс" не отримувало податкової вимоги за своєю поштовою адресою, про яку контролюючий орган був обізнаний ще з 2016 року. Окрім наведеного, представник відповідача зазначив про неспроможність здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особи, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних із зміною адреси місцезнаходження КНВП "Нафтогазтехсервіс" внаслідок порушення кримінального провадження стосовно відповідача. Також, на думку КНВП "Нафтогазтехсервіс", позивачем пропущено строк давності, встановлений Податковим кодексом України.

09.08.2023 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області подано відповідь на відзив за № 9714/5/09-19-13-04-09 від 08.08.2023, згідно якої позивачем викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі (а.с.92-93).

Відповідач правом на подання заперечення, у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.04.1995 КНВП "Нафтогазтехсервіс" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків (а.с.6-9).

За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за КНВП "Нафтогазтехсервіс", станом на 06.06.2023, обліковується заборгованість на загальну суму 2033767,00 грн., яка утворилась внаслідок несплати грошових зобов`язань за платежами:

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету - 14060100), що виник на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 25.02.2014 за № 0006220101, яким збільшено суму грошового зобов`язання в загальному розмірі 903895,00 грн., в тому числі за основним платежем 723116,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 180779,00 грн. (а.с.24);

- податок на прибуток приватних підприємств (код класифікації доходів бюджету - 11021000), що виник на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 25.02.2014 за № 0005220101, яким збільшено суму грошового зобов`язання в загальному розмірі 1129872,00 грн., в тому числі за основним платежем 903897,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 225975,00 грн. (а.с.25).

Судом встановлено, що відповідач скористався правом оскарження рішень контролюючого органу в судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 у справі № 809/2479/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, позов КНВП "Нафтогазтехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005220101, № 0006220101 від 25.02.2014 - задоволено.

Згідно постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 809/2479/15, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 у справі № 809/2479/15 позов задоволено.

Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2022 у справі № 809/2479/15, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 у справі № 809/2479/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові КНВП "Нафтогазтехсервіс" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено (а.с.10-15).

Судове рішення у справі № 809/2479/15, на підставі частини 2 статті 255, частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили 04.05.2022.

Cуд зазначає, що згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у розгляді даної справи не підлягає доказуванню правомірність визначення КНВП "Нафтогазтехсервіс" грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 25.02.2014 за № 0006220101 та за № 0005220101.

За приписами пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, грошове зобов`язання відповідача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 903895,00 грн., в тому числі за основним платежем 723116,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 180779,00 грн. та за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1129872,00 грн., в тому числі за основним платежем 903897,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 225975,00 грн., визначене податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" від 25.02.2014 за № 0006220101 та за № 0005220101 відповідно, які відповідач оскаржив в судовому порядку, є узгодженим, у відповідності до підпункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України.

На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області надсилалась відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 30.03.2023 за № 0000070-1302-0919 за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16), яка 04.04.2023 отримана КНВП "Нафтогазтехсервіс", що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.17). На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.

Приписами частини 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідач у відповідності до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України являється платником податків та згідно пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов`язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 903895,00 грн. та податку на прибуток підприємств в сумі 1129872,00 грн., а всього разом 2033767,00 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується також довідкою про податковий борг від 06.06.2023 (а.с.5) та зворотнім боком облікових карток платника податків (а.с.18-23).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний погасити податковий борг в загальній сумі 2033767,00 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов`язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з КНВП "Нафтогазтехсервіс" податкового боргу в сумі 2033767,00 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до колективного науково-виробничого підприємства "Нафтогазтехсервіс" (код ЄДРПОУ 22188145, вул. Карпатська, 15/7/107, м. Івано-Франківськ, 76019) про стягнення податкового боргу в сумі 2033767,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з колективного науково-виробничого підприємства "Нафтогазтехсервіс" (код ЄДРПОУ 22188145, вул. Карпатська, 15/7/107, м. Івано-Франківськ, 76019) в дохід бюджету податковий борг в сумі 2033767 (два мільйони тридцять три тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.