Рішення

від 29.08.2023 по справі 520/8756/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 р. № 520/8756/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк Плюс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк Плюс" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, код 43594211) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Харківській області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №335878 від 14.03.2023 щодо накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ "ДІСІ ЛІНК ПЛЮС" (ідентифікаційний код 43594211) у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №335878 від 14.03.2023 щодо накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ "ДІСІ ЛІНК ПЛЮС" (ідентифікаційний код 43594211) у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій заперечував проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 03.07.2023 по 24.07.2023 знаходився у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області та направлення на перевірку №015622 від 06.02.2023, 06.02.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області проводилась рейдова перевірка на 756 км + 800м а/д "Київ-Чоп".

16.11.2021 здійснено перевірку транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 , під керівництвом водія ОСОБА_1 , який обладнано цифровим тахографом, та за результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 334864 від 06.02.2023, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", який відповідно до пункту 21 Порядку №1567, складаються в одному примірнику, а саме: відсутність особистої картки водія транспортного засобу в цифровому тахографі. Водій зі змістом акту ознайомлений на місці складання однак, від дачі пояснень відмовився, про що зроблено запис у акті.

Повідомленнями № 14542/540/24-23 від 08.03.2023 направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600024583527, позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.03.2023 з 9.00 до 12.00.

Відповідно до інформації з сайту (трекінгу) Укрпошти щодо рекомендованого повідомлення за № 0600024583527 відправлення знаходилось 10.03.2023 у відділенні Укрпошти за адресою позивача.

За результатами розгляду справи акту №334864 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 335878 від 14.03.2023 за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивач, вважаючи протиправною оскаржувану постанову, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпеки є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

За п. 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 №2344-ІІІ), Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 №3353-XII), Закон України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 №2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №671 від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України №1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно зі ст. 5 Закону від 05.04.2001 №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком №1567.

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з п. 7.1 Положення №340 (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього згідно п. 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два поки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

З метою організації і безпечної праці та ефективного контролю за роботою водив транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимога цього Закону і та законодавства про працю.

Відповідно до приписів ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт", перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються внутрішні вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як судом вже було зазначено, перелік документів згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

У відповідності до пункту «а» частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно частини 3 статті 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а у разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день (тиждень) та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 816/124/17.

Суд зазначає, що у разі відсутності на момент перевірки необхідних документів визначених статтею 48 Закону до автомобільного перевізника застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Абзацом 3 частини 41 «статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку відсутність особистої картки водія транспортного засобу в цифровому тахографі на момент проведення перевірки - застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно було складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Зазначені висновки суду узгоджується із висновками Другого апеляційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 01.02.2022 по справі №440/4627/21, та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2022 у справі 120/6242/21-а.

Тобто, у разі виявлення порушення водієм зазначеного вище обов`язку уповноважена особа має право накладати штраф за кожен випадок такого порушення. Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі №816/124/17.

Щодо посилань позивача стосовно винесення оскаржуваних постанов за результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справ, суд зазначає наступне.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням № 14542/540/24-23 від 08.03.2023, направлено поштою 08.03.2023 рекомендованим повідомленням № 6100024583527

Вказаними повідомленнями Позивача було викликано для розгляду справи на 14.03.2023 з 9.00 до 12.00.

Відповідно до приписів п.1 Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) є 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.

Зазначене повідомлення № 6100024583527 згідно трекінгу АТ "Укрпошта" знаходилось у відділенні за адресою позивача 10.03.2023.

Зазначене свідчить, що позивач вже з 10.03.2023 міг отримати інформацію про знаходження рекомендованого повідомлення у відділенні пошти, мав можливість отримати його починаючи з 10.03.2023, однак не скористався своїм правом.

Поряд з цим, позивач не надав доказів, які б підтверджували неможливість отримання ним повідомлення про час і місце розгляду справи.

Відповідно п. 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначив, що з матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017. Вказано, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки. Зазначено, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався. Зроблено висновок, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Також, Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 по справі № 820/4810/17 зазначив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно- господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки відповідача, на думку суду, підтверджуються належними доказами, є обґрунтованими та такими що, відображають дійсність обставин справи.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк Плюс" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, код 43594211) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Харківській області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов