Рішення

від 18.08.2023 по справі 196/1621/19

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1621/19

№ провадження 2/196/109/2023

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Харінської Л.М.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Тараненка П.П.,

представника відповідача

ТОВ «МАС СІДС Україна»: адвоката Костенко М.І.,

представника відповідача

Дніпровської РДА: Бородаєвої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС СІДС Україна», Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС СІДС Україна», Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 2.8534 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225683600:01:029:0839.

01 лютого 2018 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» укладено договір оренди землі строком на сорок чотири роки.

14 лютого 2018 року даний Договір оренди землі був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 1488438212256 право оренди вищевказаної земельної ділянки строком дії 44 (сорок чотири) роки, з правом пролонгації.

Згідно з п.18 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється у триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

На виконання вказаного пункту Договору нею 01.02.2018 року згідно «Акту передачі та прийому земельної ділянки» було передано вказану земельну ділянку у присутності представника Могилівської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна».

Згідно з п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 163188.96 грн. за весь термін оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктом 11 Договору орендна плата вноситься орендарем орендодавцю протягом 7 робочих днів після державної реєстрації договору.

Згідно з п.14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п.12 Договору передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Згідно п.28 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З метою вирішення справи у позасудовому порядку вона 28.10.2019 року направила лист ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» з вимогою сплатити грошові кошти орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 163188.96 грн.

Проте в період з 14.02.2018 року і станом на теперішній час орендна плата їй не виплачена, із письмовою заявою щодо передачі продукції чи надання послуг в рахунок орендної плати вона до відповідача не зверталась, продукцію чи надання послуг в рахунок орендної плати не отримувала.

Згідно п.38 Договору дія Договору припиняється, серед іншого, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Оскільки факт несплати відповідачем орендної плати є істотним порушенням Договору, то є наявні передбачені законом підстави для розірвання договору оренди.

Крім того, оскільки в порушення п.14 Договору відповідачем не внесено орендну плату у строки, визначені Договором (протягом 7 робочих днів після державної реєстрації договору), то з нього, окрім орендної плати в сумі 163188.96 грн., необхідно стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення в загальній сумі 102786.69 грн.

На підставі викладеного, прохає розірвати договір оренди землі, укладений 01 лютого 2018 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» в особі Генерального директора Дестйо Ромен Стефан, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року та скасувати рішення про державну реєстрацію вказаного договору, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Царичанське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» Дніпропетровської області, індексний номер 39736503 від 19.02.2018 року, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №24892413; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс» Україна» на її користь 163188.96 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення у сумі 102786.69 грн. та сплачений судовий збір.

21 листопада 2022 року на адресу суду від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Тараненко П.П. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. В позовній заяві вказав, що оскільки в порушення п.14 Договору оренди землі відповідачем ТОВ «МАС СІДС Україна» і станом на 08.11.2022 року не внесено орендну плату у строки, визначені Договором (протягом 7 робочих днів після державної реєстрації договору), то з нього, окрім орендної плати в сумі 163188.96 грн., необхідно стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення на теперішній час, з урахуванням проміжку часу з 21.12.2019 року по 08.11.2022 року в загальній сумі 210270.86 грн. Тобто, в період з 21.02.2018 року по 20.12.2019 року в сумі 102786.69 грн. та в період з 21.12.2019 року по 08.11.2022 року в сумі 107484.17 грн.

Прохає розірвати договір оренди землі, укладений 01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» в особі Генерального директора Дестйо Ромен Стефан, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488438212256 та скасувати рішення про державну реєстрацію вказаного договору, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Царичанське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» Дніпропетровської області, індексний номер 39736503 від 19.02.2018 року, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки ) №24892413;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАС СІДС Україна на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 163188.96 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення в сумі 210270.86 грн. та судовий збір.

29 листопада 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області І.Синявського. Вказали, що Дніпровська районна державна адміністрація не приймала будь-яких рішень стосовно викладених в позові обставин. До того ж позивачем не пред`явлено будь-яких позовних вимог до Дніпровської РДА. Отже вони не являються тим суб`єктом, який порушив права та інтереси позивача, а тому є неналежним відповідачем. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 прохають відмовити в повному обсязі.

25 грудня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ТОВ «МАС СІДС Україна» адвоката Костенко М.І. У відзиві на позовну заяву вказала, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами всі обставини, викладені у позовній заяві, тому вважають, що позов не підлягає задоволенню, посилаючись на наступні підстави. 18.11.2022 року на офіційну електронну адресу представником ТОВ «МАС СІДС Україна» адвокатом Костенко М.І. було отримано лист про збільшення позовних вимог із невідомої електронної пошти, без накладення кваліфікаційного електронного підпису.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, між нею та ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким орендар нібито не здійснив перерахування орендної плати, що є підставою для стягнення орендної плати та розірвання договору. Так 01.02.2018 року укладено Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225683600:029:0839, площа 2,8534 га, строком на сорок чотири роки.

Вказаний договір зареєстровано 14.02.2018 року. Земельна ділянка була передана відповідно до Акту передачі та прийому земельної ділянки від 01.02.2018.

ТОВ «МАС СІДС Україна» підтверджує обставини укладення Договору та факт користування земельною ділянкою, але з 24.03.2011 року.

При цьому ТОВ «МАС СІДС Україна» заперечує факт наявності заборгованості за орендними платежами, оскільки ТОВ «МАС СІДС Україна» здійснено оплату орендної плати у повному обсязі за весь строк оренди за всі 49 років.

Фактично, ТОВ «МАС СІДС Україна» на оплатній основі орендує земельну ділянку з кадастровим номером 1225683600:029:0839 з 24 березня 2011 року.

Так, 24.03.2011 між сторонами укладено відповідний Договір оренди землі строком на 49 років, передача землі підтверджується Актом передачі та прийому земельної ділянки від 24.03.2011.

За умовами цього Договору орендна плата визначена в розмірі 56367.23 грн. за весь строк оренди (49 років), нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена у розмірі 46973.00 грн.

18.07.2011 ОСОБА_1 отримано від ТОВ «МАС СІДС Україна» готівкою 8976.43 грн. (орендна плата за перші три роки), одночасно за неї підприємство, як податковий агент, сплатило податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1611.80 грн., тобто розмір сплаченої орендної плати склав 10588.23 грн.

14.12.2011 ОСОБА_1 отримано від ТОВ «МАС СІДС Україна» готівкою 38184.77 грн., одночасно за неї підприємство, як податковий агент, сплатило податок на доходи фізичних осіб в розмірі 9938.55 грн., тобто розмір сплаченої орендної плати склав 48123.32 грн.

Всього, розмір виплаченої ТОВ «МАС СІДС Україна» ОСОБА_1 у 2011 році орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225683600:029:0839 за 49 років (тобто до 24.03.2060) становить 58711.55 грн.

Відтак позивач отримала орендну плату у повному обсязі за 49 років оренди, починаючи з 24.03.2011 року.

Той факт, що сторони уклали по суті один і той самий Договір оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, але один 24.03.2011 на 49 років, а другий 01.02.2018 на 44 роки пояснюється лише технічними питаннями, а саме тим, що для реєстрації Договору сторони повинні були його ще раз укласти для подання реєстратору.

Щодо заперечення щодо безпідставної вимоги про стягнення орендної плати за всі 44 роки оренди, при фактичному користуванні земельною ділянкою лише 5 років, у пункті 9 Договору оренди від 01.02.2018 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі: 163188.96 грн за весь строк оренди земельної ділянки. Разом з тим у п.8 Договору оренди від 01.02.2018 визначено, що Договір укладено на 44 роки. Відтак розмір орендної плати за 1 рік становить 3708.84 грн. (163188.96 грн./44 роки) та 309.07 грн. за 1 місяць (3708.84 грн./12 місяців).

Отже станом на 25.12.2022 строк користування земельною ділянкою становить майже 4 роки і 11 місяців, відповідно орендна плата становить 18235.13 грн.

Вимоги позивача про отримання всієї орендної плати за всі 44 роки, при фактичному користуванні земельною ділянкою лише 5 років є безпідставними, оскільки позивач хоче отримати орендну плату за 39 років вперед і одночасно розірвати договір оренди тобто отримати кошти ні за що, як орендну плату при відсутності орендних відносин і відсутності оренди земельної ділянки.

Відповідно підлягає і перерахуванню (зменшенню) заявлені позивачем штрафні санкції (подвійна облікова ставка НБУ).

На підставі викладеного у задоволенні позову прохають відмовити.

Дана справа знаходилась в провадженні судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області Гудим О.М. та ухвалою судді від 28 січня 2020 року відкрито провадження по справі і призначено підготовче судове засідання.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 23.11.2020 року, на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області, згідно рішення Вищої ради правосуддя №3064/0/15-20 від 10.11.2020р., цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна», Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 року, призначення справи не відбулося

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року, вказану справу 26.04.2021 року передано на розгляд судді Руснак А.І.

Ухвалою судді від 28.04.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Маїсадур СемансУкраїна»,Царичанської районноїдержавної адміністраціїДніпропетровської областіпро розірваннядоговору орендиземлі тастягнення орендноїплати, прийнято до провадження суддею Руснак А.І. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тараненка П.П. замінено первісного відповідача Царичанську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області на належного - Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2021 року за клопотанням представника позивача адвоката Тараненко П.П. замінено найменування відповідача з ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «МАС СІДС Україна».

Ухвалою суду від 25.11.2021р. по вказаній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 02.11.2022 року, на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, ч.7 ст.33 ЦПК України, в зв`язку з довготривалим перебуванням судді Руснака А.І. у відпустках ( з 18.02.2022 по 20.11.2022), на підставі рішення зборів суддів Царичанського районного суду Дніпропетровської області №3 від 24 серпня 2022 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС СІДС Україна», Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2022 року, вказану справу 02.11.2022 року передано на розгляд судді Костюкова Д.Г.

Ухвалою судді від 03.11.2022 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «МАССІДС Україна»,Дніпровської районноїдержавної адміністраціїДніпропетровської областіпро розірваннядоговору орендиземлі тастягнення орендноїплати, прийнято до провадження суддею Костюковим Д.Г. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.01.2023р. закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС СІДС Україна», Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати та призначено до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що 24.03.2011 вона уклала з відповідачем договір оренди землі строком на 5 років. По цьому договору відповідач з нею повністю розрахувався. Після закінчення дії договору у сільраді їй повідомили про необхідність переукласти договір. 01.02.2018 вона знов уклала договір з відповідачем на 44 роки, при цьому всю суму орендної плати відповідач повинен був сплатити їй одразу, після реєстрації договору. Будь-яких домовленостей щодо зарахування до цієї орендної плати вже сплачених їй сум по попередньому договору оренди між ними не було. Оскільки відповідач уникав виплати їй орендної плати та не реагував не її звернення, вона вимушена була звернутися до суду.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Тараненко П.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав задовольнити, пояснивши, що предметом даного спору є договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами даної справи 01.02.2018, умова якого щодо сплати орендної плати в сумі 163188,96 грн. за весь термін оренди протягом семи днів після державної реєстрації договору відповідачем не виконана, що є істотним порушенням умов договору. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають сума заборгованості по орендній платі, яка вказана в договорі, та пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, у зв`язку із невнесенням відповідачем орендної плати у строки, визначені договором.

Представник відповідача ТОВ «МАС СІДС Україна» - адвокат Костенко М.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та прохала відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що сторони уклали по суті один і той самий Договір оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, але один 24.03.2011 на 49 років, а другий 01.02.2018 на 44 роки і це пояснюється лише технічними питаннями, а саме тим, що для реєстрації Договору сторони повинні були його ще раз укласти для подання реєстратору. При цьому, відповідачем позивачу повністю була сплачена орендна плата у 2011 році за всі 49 років оренди. Крім того зазначила, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення орендної плати в сумі 163188,96 грн., має намір отримати грошові кошти за 44 роки, хоча фактично земельна ділянка перебуває у користування близько п`яти років, а тому і оренда плата повинна бути стягнута за вказаний період.

Представник відповідача Дніпровської районної державної адміністрації Бородаєва І.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та прохала відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що в період 2010-2019 р.р. працював на посаді агронома в ТОВ «Маїсадур Семанс Україна». У 2011 році у товариства виникла необхідність в орендуванні додаткової землі для виробничих потреб. Для реалізації даної мети було знайдено дванадцять чоловік, які погодилися передати в оренду товариству належні їм земельні ділянки, з яких 10 чоловік надали згоду укласти договір на 49 років та двоє це ОСОБА_1 та її чоловік погодилися укласти договір оренди на п`ять років. У березні вказані договори були укладені та орендодавцям були виплачені грошові кошти за оренду. На початку грудня 2011 року до нього звернулася ОСОБА_1 з проханням переукласти договір оренди на 49 років, так як їй потрібні кошти для придбання житлового будинку синові. Він, порадившись з юристом товариства, повідомив ОСОБА_1 , що можна укласти договір на 49 років. Після чого, він бачив відомість від 14.12.2011 про виплату ОСОБА_1 орендної плати, згідно якої остання доотримала грошові кошти за 49 років оренди земельної ділянки. Свідком укладення договору оренди землі ОСОБА_1 з ТОВ «Маїсадур Семас Україна» на 49 років він не був, однак йому достеменно відомо, що бухгалтерія товариства не провела б виплату такої суми грошових коштів, якби не було договору оренду з підписом орендодавця. Крім того пояснив, що у товариства була укладена угода про надання юридичних послуг з юридичною компанією, назву він не пам`ятає, які і здійснювали юридичний супровід укладення договорів оренди землі. У кінці 2011 року строк дії вказаного договору закінчив і товариство не продовжили співпрацю з тією юридичною компанією і можливо саме тоді і був втрачений оригінал договору оренди землі з ОСОБА_1 на 49 років.

Заслухавши сторони, покази свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв`язку і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.792 ЦК України, ст.13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст.31 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає підстави припинення договору оренди землі, вказано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №075574 є власником земельної ділянки площею 2.8534 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.10).

01 лютого 2018 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,8534 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:029:0839 (а.с.7-8).

Згідно «Акту передачі та прийому земельної ділянки» від 01 лютого 2018 року орендодавцем ОСОБА_1 в присутності орендаря в особі Генерального директора Дестйо Ромен Стефан та представника Могилівської сільської ради Демченко М.В. було передано земельну ділянку на 44 роки відповідно до Договору оренди землі від 01 лютого 2018 року (а.с.11).

Реєстрація вказаного договору підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №114412880 від 19.02.2018, відповідно до якого 14.02.2018 проведено державну реєстрацію права оренди за №24892413 (а.с.9).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що 01 лютого 2018 року між сторонами було укладено договір оренди землі. Договір оренди землі був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним зазначеного договору оренди землі станом на дату розгляду спору сторонами у справі суду не надано.

Отже, відповідно до Договору оренди землі від 01 лютого 2018 року та Акту передачі та прийому земельної ділянки від 01 лютого 2018 року, орендодавець ОСОБА_1 надала, а орендар Товариством з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Могилівської сільської ради Дніпровського (Царичанського району) Дніпропетровської області, загальною площею 2,8534 га, кадастровий номер 1225683600:01:029:0839.

Договір укладено на 44 роки (п.8 Договору).

Пунктами 9-12 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 163188,96 грн. за весь термін оренди земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься протягом семи робочих днів після державної реєстрації договору. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до п.28 Договору передбачені права орендодавця, зокрема, право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

28.10.2019р. позивачкою на адресу відповідача було направлено лист-вимогу щодо сплати грошових коштів за користування земельною ділянкою, в якому позивачка прохала виплатити орендну плату у розмірі 163 188,96 грн за користування земельною ділянкою (а.с.14).

Пунктом 38 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39 Договору).

10.09.2020 проведено реєстрацію зміни назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «МАС СІДС Україна» (а.с.117).

В обґрунтування вимоги про розірвання Договору оренди землі від 01.02.2018 позивачка посилається на істотне порушення відповідачем його умов, а саме несплату орендної плати в розмірі та строки, визначені у спірному договорі.

Згідно з ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

За змістом ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати, тобто два та більше випадки.

Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду і застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Указана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 січня 2020 року в рамках справи №469/908/15-ц, провадження №61-34891св18 (ЄДРСРУ №87211408). Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до положень ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

В судовому засіданні встановлено, що договір оренди землі від 01.02.2018 був дійсно добровільно укладений сторонами, був належним чином зареєстрований, у зв`язку з чим набрав чинності та підлягав виконанню сторонами на встановлених у ньому умовах.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Представник відповідача, заперечуючи факт наявності заборгованості по орендній платі, як в судовому засіданні, так і у відзиві на позовну заяву посилається на те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , знаходиться у користуванні ТОВ «МАС СІДС Україна» з 24.03.2011 року на підставі Договору оренди, укладеного з позивачкою, строком на 49 років, за умовами якого останній орендарем була виплачена оренда плата у повному обсязі за весь період оренди в сумі, визначеній договором.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору оренди землі від 24.03.2011 строком на 49 років, та відсутності заборгованості ТОВ «МАС СІДС Україна» перед ОСОБА_1 по орендній платі суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 78, 79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3 ст.77 ЦПК).

Належними доказами сплати коштів за оренду є: - видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; - довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі; - акт надання послуги тощо. Вказані документи мають містити посилання на рік, за який виплачується орендна плата.

Суду не надано оригіналів первинних документів бухгалтерського обліку щодо сплати позивачці орендної плати в сумі 163188, 96 грн., як це передбачено п.9, 11 Договору оренди землі від 01.02.2018.

Більш того, представником відповідача заявлено суду про відсутність оригіналів будь яких документів на підтвердження правовідносин між позивачем та відповідачем з приводу оренди зазначеної земельної ділянки.

Надані суду податкові розрахунки за 3-4 квартал 2011 не є належним доказом виконання зобов`язань по Договору оренди землі від 01.02.2018.

Більш того, в судовому засіданні позивачка зазначила, що всі суми, які сплатив їй відповідач у 2011 році, були здійснені по Договору оренди землі від 24.03.2011, який був укладений з нею на 5 років та виконаний сторонами в повному обсязі.

Будь-яких належних доказів на спростування позиції сторони позивача стороною відповідача суду не надано.

Також суд звертає увагу на суперечливу позицію представників відповідача в частині наявних правовідносин з позивачкою, оскільки раніше до матеріалів справи представником відповідача до справи долучено копію Договору оренди землі від 24 березня 2011 року між позивачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» щодо земельної ділянки загальною площею 2.8534 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1225683600:01:029:0839, який укладений строком на п`ять років (а.с.48-51).

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача, що укладення спірного договору було зумовлене необхідністю проведення належної державної реєстрації Договору оренди від 24.03.2011, оскільки зміст Договору оренди від 01.02.2018 не містить будь-якої інформації, з якої б вбачалося, що спірним договором продовжено орендні правовідносини між позивачем та відповідачем, які виникли за договором оренди від 24.03.2011р.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідачем з 2018 року порушуються умови договору оренди землі від 01.02.2018, орендна плата не сплачена, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором термін та, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, є підставою для розірвання договору.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивачка не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору, що позбавило її можливості отримати гарантовані договором кошти за використання земельної ділянки іншою особою в установлений строк.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі від 01.02.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі слід відмовити, оскільки позивач не надав суду жодного доказу неправомірності прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію Договору оренди землі від 01 лютого 2018 року, а також наявності підстав для скасування даного рішення.

Суд зауважує, що розірвання договору оренди землі само по собі не є підставою для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію даного договору, яке прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі та пені, суд не погоджується з розрахунком позивача та її представника з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 8, 9 Договору оренди землі від 01.02.2018, цей договір укладено на 44 роки та орендна плата вноситься орендарем у грошові формі у розмірі 163 188,96 грн. за весь термін оренди земельної ділянки.

Виходячи з того, що строк дії договору не закінчився та фактично у користуванні спірна земельна ділянка перебуває у відповідача протягом 2018 - 2023 р.р., а тому і заборгованість по орендній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2018-2023 р.р.

Оскільки, орендна плата за 44 роки становить 163 188,96 грн., то за один рік користування земельною ділянкою оренда складає 3708,84 грн. Таким чином, за період 2018 - 2023 р.р. користування відповідачем земельною ділянкою орендна плата склала 18544,20 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п.п. 11, 14 Договору оренди землі від 01.02.2018, орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься протягом семи робочих днів після державної реєстрації договору. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, реєстрація спірного договору проведена 14.02.2018, у зв`язку з чим останній робочий день розрахунку зі сплати орендної плати припадає на 23.02.2018.

На підставі наведеного нарахування пені слід здійснювати з 24.02.2018 по 08.11.2022, у межах заявлених позивачем вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми орендної плати за кожний день прострочення за період з 24.02.2018 по 08.11.2022 в розмірі 23095,18 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості орендної плати та пені підлягають частковому задоволенню в сумі 41639,38 грн., з яких: 18544,20 грн. заборгованість по орендній платі та 23095,18 грн. пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми орендної плати за кожний день прострочення.

Суд не вбачає підстав для зменшення пені відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Клопотання про зменшення суми пені та доказів наявності для цього підстав суду надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1180,22 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«МАС СІДСУкраїна»,Дніпровської районноїдержавної адміністраціїДніпропетровської областіпро розірваннядоговору орендиземлі тастягнення орендноїплати задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди землі від 01 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна» щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225683600:01:029:0839, площею 2,8534 га.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«МАС СІДСУкраїна»,код ЄДРПОУ35570547,місцезнаходження:с.Могилів,вул.Луганська,буд.50,Дніпровського районуДніпропетровської області,на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованої: АДРЕСА_1 , заборгованість по сплаті орендної плати за Договором оренди землі від 01.02.2018р. в сумі 18544 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн. 20 коп. та пеню в сумі 23 095 (двадцять три тисячі дев`яносто п`ять) грн. 18 коп., а всього: 41 639 (сорок одна тисяча шістсот тридцять дев`ять) грн. 38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС СІДС Україна», код ЄДРПОУ 35570547, місцезнаходження: с.Могилів, вул.Луганська, буд.50, Дніпровського району Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 22 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.08.2023 року.

Суддя: Д.Г. Костюков