Рішення

від 21.08.2023 по справі 183/2482/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2482/21

№ 2/183/437/23

21 серпня 2023 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Самара» до Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , селянського фермерського господарства «Сантос», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новомосковська районна державна адміністрація, Фермерське господарство Вільне Агро, Фермерське господарство Фірма Агромир, про скасування рішення, визнання права постійного користування землею, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року фермерське господарство «Самара» звернулося до суду з вищезазначеним позовом до Губиниської селищної ради (надалі за текстом відповідач 1), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (надалі за текстом відповідачі 2-10), Селянського (фермерського господарства «Сантос» (відповідач 11) про скасування рішення та визнання права постійного користування землею.

Згідно редакції уточненої позовної заяви позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення Вільненської сільської ради № 9-39/VІІ від 01.12.2020 року «Про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки» кадастровий номер 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 членам ФГ «Вільне Агро»;

- визнати недійсним та скасувати рішення Вільненської сільської ради № 10-39Л/1І від 01.12.2020 року «Про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки» кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га громадянам: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 членам ФГ «Фірма Агромир»;

- визнати протиправним і скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про право власності» записи №40396172, №40396342, №40396279 про право спільної сумісної власності від 01 лютого 2021 року на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га за громадянами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про право власності» записи №40399379, №40399223, №40398699, №40399543; №40398032; №40399064 про право спільної сумісної власності від 01 лютого 2021 року на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га за громадянами: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

- витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства «Сантос» на користь фермерського господарства «Самара» земельну ділянку 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га та скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» записи про інше речове право №42395661 від 03.06.2021 та №41933696 від 11.05.2021 про право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га, зареєстроване за Селянським фермерським господарством «Сантос»;

- витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства «Сантос» на користь фермерського господарства «Самара» земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га та скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» записи про інше речове право №41930897, №14930197, №41929535, №41928865, №41928237 та №41927699 від 11.05.2021 про право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га, зареєстроване за Селянським фермерським господарством «Сантос»;

- визнати за фермерським господарством «Самара» право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га та кадастровий номер: 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га, що розташовані на землях Вільненської сільської ради (правонаступник Губиниська селищна рада) Новомосковського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_10 , який був засновником фермерського господарства, земельні ділянки були виділені для ведення фермерського господарства рішенням Новомосковської районної Ради народних депутатів. В подальшому ОСОБА_10 зазначені земельні ділянки були надані у постійне користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ДП Нв 000148. У 2001 році ОСОБА_10 змінив назву фермерського господарства на ФГ "Самара". Позивач зазначав, що після смерті ОСОБА_10 рішенням суду засновником ФГ "Самара" визнано сина ОСОБА_10 ОСОБА_11

01 грудня 2020 року згідно рішень Вільненської сільської ради № 9-39/VII та № 10-39/VII від 01.12.2020 року здійснено незаконне розпорядження спірними земельними ділянки та відбулась їх передача у спільну приватну власність громадянам України: Земельна ділянка кадастровий номер 1223281500:01:009:0002 відійшла у власність громадян: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;Земельна ділянка кадастровий номер 1223281500:01:009:0001 відійшла у власність громадян: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Вважає, що оспорювані рішення не можуть вважатися такими, що видані на підставі закону, оскільки діяльність ФГ «Самара» на момент прийняття спірних рішень не припинилася. Крім того, рішення прийняті з порушенням ряду положень земельного законодавства.

Ухвалою суду від 24 червня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Не погоджуючись з позовними вимогами представником відповідача - селянського фермерського господарства «Сантос» подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись серед іншого на те, що С(Ф)Г «Сантос» є доброчесним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 1223281500:01:009:0002 (18,69 га); 1223281500:01:009:0001 (34,3 га) на підставі договорів оренди від 10 березня 2021 року, укладених з власниками земельних ділянок, відомості про що були внесені (зареєстровані) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А відтак, використовуючи власні ресурси, С(Ф)Г «Сантос» здійснило підготовку, посів та дії направлені на вирощування сільськогосподарських культур. На момент укладання вказаних вище договорів оренди, жодних заборон з приводу використання спірних земельних ділянок не існувало і на сьогоднішній день право оренди є чинним, підстав для витребування майна у доброчесного користувача немає. Зазначає, що спірні земельні ділянки були передані фізичним особам відповідачам по справі та зареєстровані в порядку чинного законодавства в Державному реєстрі. Жодних заборон та/або обмежень щодо права власників передавати земельну ділянку в оренду не було на момент виникнення спірних правовідносин і не має тепер. В свою чергу, позивач вважає, що право на користування земельними ділянками автоматично набуто ними, та незаконно порушено, оскільки вказані земельні ділянки були передані у власність громадянам України. При цьому, право користування земельними ділянками із зазначеними вище кадастровими номерами ніколи не було зареєстровано за ФГ «Самара». Оскільки ТОВ «Самара», згідно відомостей наявних у Державному реєстрі, було створено 18.04.1991 року. Державний Акт серії ДП № 000148 про право на постійне користування земельною ділянкою площею 34,3 га, яка розташована на території Вільненської сільської Ради народних депутатів було видано 31.05.1996. Тобто, земельні ділянки отримані у користування значно пізніше, ніж було створено Селянське Фермерське господарство, що виключає можливість отримання спірних земельних ділянок для створення саме ФГ «Самара» та відповідно виключає можливість ототожнення вказаних земельних ділянок з ФГ «Самара». Крім того, тексті Державного Акту серії ДП № 000148 відсутні будь-які посилання на ФГ «Самара», посилання про виділення ділянок для забезпечення господарської діяльності ФГ «Самара», що також виключає можливість ототожнення спірних земельних ділянок. З наведеного, на думку представника відповідача, випливає: відсутність легітимного документу, що підтверджував право ФГ «Самара» на вказані вище ділянки; відсутність відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок за ФГ «Самара», останнє не мало законних підстав розпоряджатися зазначеними земельними ділянками. Вважає, що право користування ОСОБА_10 (титульного користувача) спірними земельними ділянками припинилося у 2009 року разом з його смертю автоматично, та не перейшло до його спадкоємця ОСОБА_11 , що встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №183/623/17 від 15.07.2017. З 2009 року, як і з 1996 року ФГ «Самара» не здійснювало жодних дій направлених на реєстрацію за ним спірної земельної ділянки. Щодо посилання позивача на постанову Верховного суду у справі №904/1486/19 від 21.09.2021, представник відповідача вказує, що даним судовим рішення не було здійснено правових висновків щодо наявності або відсутності у ФГ «Самара» будь-яких прав на земельну ділянку, а тому вказана постанова не може бути застосована як доказ, що має преюдиційне значення. До того ж, рішення по суті у справі №904/1486/19 не було прийнято, на даний момент провадження у справі закрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021 року (Том 5 а.с.188-200).

Не погоджуючись з позовними вимогами представником відповідача Губиниської селищної ради подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на наступне. Відповідно до п.4 рішення № 15-1/VІІ від 03.12.2020 Губиниська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Вільненської сільської ради. Спірні земельні ділянки були повернуті в державну власність на підставі рішення суду від 15.11.2017 року та зареєстровані за Новомосковською районною державною адміністрацією, а подальшому рішенням Вільненської сільської ради 13-37/УІІ від 13.08.2020 року прийняті до комунальної власності Ради, з подальшою їх реєстрацією, про що був складений акт прийому-передачі від 04.11.2020, замовлено Технічну документацію. Стосовно посилань позивача, про звернення відповідачів до органу місцевого самоврядування з неналежними документами, представник відповідача, вказує, що громадяни члени фермерських господарства надали графічні матеріали спірних земельних ділянок у вигляді витягів з Публічної кадастрової карти. Після розгляду заяв по суті, Вільненська сільська рада надала оцінку обставинам та відомостям, викладених у заявах, перевірила доводи заявників, врахувала перспективи діяльності фермерських господарств, а відтак на законних підставах було прийнято рішення про передачу у спільну сумісну власність спірних земельних ділянок. Самі ж оскаржувані рішення Ради у відповідності до ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про доступ до публічної інформації» були оперативно оприлюднені шляхом розміщення: на офіційному веб-сайті Вільненської сільської ради; на дошці оголошень. Навіть, за умови, не оприлюднення спірних рішень за 10 днів, як на тому наполягає позивач, це не вливає на суть та зміст рішень, а скасування їх лише з формальних підстав, у даному випадку, не буде забезпечувати дотримання принципу правової стабільності та справедливості. Стосовно моменту створення фермерських господарств «Вільне Агро» та «Фірма Агромир», представник відповідача зауважив, що нормами законодавства не встановлено вимоги граничних термінів діяльності фермерського господарства, після спливу яких у його членів виникає право звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про безоплатне отримання земельної ділянки. Губиниська селищна рада категорично заперечує права позивача на постійне користування спірними земельними ділянка станом на 01.12.2020, в тому числі і з підстав наявності ряду розбіжностей у наданих позивачем документах. Архіви Вільнянської сільської ради не містять проекти землеустрою, що були розроблені на замовлення позивача. Зі змісту двох Державних актів вбачається ряд розбіжностей, відмінностей, невідповідностей один одному, а тому, на думку представника відповідача, це два самостійних документа, і дорівнювати їх один одному не можливо, і видача таких державних актів на право постійного користування земельною ділянкою суперечить чинній на той момент процедурі їх отримання. Починаючи з 2009 року «ФГ «Самара» та ОСОБА_11 зверталися з позовами до суду, загальною ознакою яких є доведення права постійного користування спірними земельними ділянками. Однак, 15.11.2017 судом апеляційної інстанції у справі № 183/623/17 було скасовано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, в порядку спадкування за законом відмовлено. Отже, права постійного користування спірними земельними ділянками було абсолютно скасовані рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили. Так, 22.05.2017 спірні земельні ділянки були зареєстровані за Новомосковською РДА як землі державного фонду, а 04.11.2000 року на законних, легітимних підставах передані у комунальну власність Вільненської сільської ради, яка в свою чергу, на таких же законних підставах передала у спірні земельні ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 (Том 3 а.с. 112-121).

Не погоджуючись з позовними вимогами представником відповідача ОСОБА_13 - адвокатом Шпаковою О.С. подано відзив на позовну заяву (Том 4 а.с.208-232), в якому з урахуванням доповнень до відзиву просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції, серед іншого вказує, що ФГ «Самара» безпідставно проголошує про наявність безперервного права користування земельною ділянкою площею 34,3 га та земельною ділянкою площею 18,69 га з 1996 року та 1999 року відповідно щодо кожної ділянки, посилаючись на рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів від 31 травня 1991 року №5/4 «Про виділення земельних ділянок», Держані акти, Статут. Згідно вказаного рішення ОСОБА_10 було виділено земельну ділянку загальною площею 21,2 га. Два Державних акти на право постійного користування містить відомості про земельні ділянки загальною площею 34,3 га та 18,69 га., а відтак посилання ФГ«Самара» на рішення Новомосковської районної ради народних депутатів від 31 травня 1991 року за № 5/4 є безпідставним, оскільки ним було виділено 21,2 га землі і яке не має жодного відношення до спірних земельних ділянок. ФГ Саєнко М.М. (нова назва ФГ «САМАРА») було створено 18.04.1991 року і на момент прийняття рішення Новомосковської районної ради народних депутатів від 31 травня 1991 року за № 5/4 ФГ вже існувало, ані громадянин ОСОБА_10 , ані ФГ «САМАРА» не набули право користування земельною ділянкою, не отримували Державний акт на право користування на земельну ділянку площею 21,2 га. За текстом вказаного рішення відсутнє будь-яке посилання щодо виділення земельної ділянки саме для діяльності юридичної особи - Фермерське господарство Саєнко М.М. Саме тому, на думку відповідача, неможливо брати до уваги зазначений документ у якості легітимної підстави права постійного користування на спірні земельні ділянки. Зауважує, що подане позивачем рішення Новомосковської районної ради народних депутатів 7-8/ХХІІ від 31 травня 1996 року, за текстом якого «Затвердили обмін земельними ділянками між радгоспом-технікумом і фермерським господарством ОСОБА_14 площею 10,0 га та впорядкування фермерського господарства ОСОБА_15 згідно проекту», не містить жодного посилання на виділення ОСОБА_15 землі у розмірі 34,3 га, або надання останньому у користування земельної ділянки у розмірі 34,3 га. Також наполягає, що вищевказані два Державні акти є двома самостійними документами, які мають різні відомості, вказані у них земельні ділянки видані фізичній особі, а не фермерському господарству, обидва державні акти не містять посилання на кадастрові номери, а відтак, на думку відповідача, позивачем не доведено, що вказані у Державних актах земельні ділянки мають будь-яке відношення до спірних земельних ділянок. До того ж, згадані вище Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою не можуть свідчити про будь-які права на земельні ділянки Фермерською господарства «Самара», оскільки на момент на буття прав на земельні ділянки громадянином ОСОБА_10 , ФГ «Самара» вже було зареєстровано та існувало п`ять років. Так само, в тексті Державного Акту серії ДП № 000148, Рішення Новомосковської РДА від 31.05.1996 року, Рішення Новомосковської РДА від 29.07.1999 року, тексті нового Державного акту серії ДП № 000148 відсутні будь-які посилання на Фермерське господарство «Самара» як такі, як і посилання про виділення земельних ділянок для забезпечення господарської діяльності ФГ «Самара», що також виключає ототожнення спірних земельних ділянок із ФГ «Самара». З рішення у справі №183/623/17 випливають наступні висновки: ОСОБА_11 - голова Фермерського господарства «Самара» не вважав, що спірна земельна ділянка належить Фермерському господарству на праві користування на підставі Державного Акту №000148., судом встановлену ту обставину, що після смерті особи, якій земельна ділянка надана у користування, право користування на землю припиняється. В свою чергу, фермерське господарство «Самара» з 2009 року не здійснювало жодних дій направлених на реєстрацію за ним спірної земельної ділянки, як не робило це і з 1996 року. А рішення по суті у справі № 904/1486/19 взагалі не було прийнято, провадження у справі закрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021року. В свою чергу, відповідач наполягає, що ним повністю дотримано процедуру набуття майна у власність, Вільненська сільська рада діяла в межах наявних у неї повноважень під час виділення земельних ділянок громадянам відповідачам по справі, а відтак останні не можуть бути позбавлені права власності на спірні земельні ділянки з будь-яких обставин.

Не погоджуючись з позовними вимогами представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Шпаковою О.С. подано відзив (доповнення до відзиву) на позовну заяву (Том 6 а.с.221-224), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав їх необґрунтованості, безпідставності. Просить прийняти до уваги висновки викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 у справі № 904/7611/21, зокрема про те, що Фермерське господарство, створене до отримання певної земельної ділянки, не є користувачем такої земельної ділянки; право постійного користування ОСОБА_10 спірними земельними ділянками припинилось зі смертю останнього та не перейшло до його спадкоємця ОСОБА_11 ; у Фермерського господарства "Самара" відсутні будь-які права на володіння та користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1223281500:01:009:002 (18,69 га) і 1223281500:01:009:001 (34,3 га) сумарною площею 52,9900 га. Заявлені позивачем вимоги щодо визнання прав на користування спірними земельними ділянками не підлягають задоволенню, оскільки такі права користування не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються наявними матеріалами справи та згаданим вище рішенням та постановою суду у справі №904/7611/21.

Ухвалою суду від 07.10.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Шпакова О.С. заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представник третьої особи Новомосковської районної державної адміністрації подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів №148 від 18 квітня 1991 року було зареєстровано фермерське господарство ОСОБА_10 (т. 1 а.с.10).

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 16 квітня 1994 зазначене господарство змінило назву фермерське господарство «Самара» ОСОБА_10 (т.1 а.с.12).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи, виданого 24 січня 2002 року вказане господарство змінило назву на Фермерське господарство «Самара», ідентифікаційний код 21939299 (т.1 а.с.17).

Засновником та головою цього господарства був ОСОБА_10 , що підтверджується копією статуту, затвердженого засновником та рішенням №148 від 18.04.1991 Виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів (т.5 а.с. 60-63).

24.01.2001 Новомосковською районною державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію статуту Фермерського господарства «Самара», зареєстрованого 18.04.1991 рішенням №148 (т.5 а.с.77-83). У новій редакції статуту, у п.1.3 зазначено, що засновником господарства є ОСОБА_10 . Згідно п.5.1 статуту до земель господарства належать земельні ділянки, отримані засновником господарства у власність, у постійне користування та надані господарству в оренду. Відповідно до п.5.2 господарство зобов`язане забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання.

31.05.1991 Новомосковська районна рада народних депутатів прийняла рішення № 5/4 "Про виділення земельних ділянок", яким виділила земельні ділянки для ведення фермерського господарства громадянам, зокрема, ОСОБА_10 , господарство з якого вилучається земля Новомосковський радгосп-технікум, загальна площа 21,2 га (т. 1 а.с.11)

Рішенням Вільненської сільської ради народних депутатів №42 від 14.03.1996 узгоджено обмін земельними ділянками між радгоспом-технікумом і фермерським господарством ОСОБА_16 площею 10 га і впорядкування фермерського господарства ОСОБА_10 (т.6 а.с.131)

Рішенням Новомосковської районної Ради народних депутатів від 31.05.1996 №7-8/ХХІІ затверджено обмін земельними ділянками між радгоспом-технікумом і фермерським господарство ОСОБА_16 площею 10 га і впорядкування фермерського господарства ОСОБА_10 згідно проекту (т.6 а.с.132).

31.05.1996 ОСОБА_10 видано Державний акт серії ДП Нв № 000148 на право постійного користування землею площею 34,3 га, розташованою на території Вільненської сільської ради народних депутатів (т.1. а.с.14). Цю землю надано на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області № 7-8/ХХІІ для ведення фермерського господарства.

В подальшому, цій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1223281500:01:009:001.

Рішенням Новомосковської районної ради Дніпропетровської області від 29.07.1999 №8-17/ХХІІІ для розширення селянських (фермерських) господарств по Вільненській сільській раді на території радгоспу «Вільненський» виділено у постійне користування ОСОБА_10 всього 18,5 га, з них ріллі 18,5 га (т.1 а.с.15).

На підставі зазначеного рішення внесено відповідний запис до Державного акту серії ДП Нв № 000148, у розділі «Зміни в землекористуванні» зазначено площу земельної ділянки всього 18,69 га, в тому числі ріллі 18,5 га (т.1 а.с.16).

В подальшому, цій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1223281500:01:009:002.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 у справі № 183/8718/13-ц визнано за ОСОБА_11 право засновника Фермерського господарства «Самара» (Ідентифікаційний код 21939299, зареєстроване Новомосковською районною державною адміністрацією 18 квітня 1991 року, рішенням №18, реєстраційна справа № 04052324Ю0010494, юридична адреса: 51260, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Вільне) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.21-22).

Згідно статуту ФГ «Самара» в редакції від 08.06.2015, зареєстрованого 02.07.2015 Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції, власником (засновником) та головою фермерського господарства є ОСОБА_11 (т.1 а.с.24-29).

ОСОБА_11 звертався з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 18,6900 га., кадастровий номер 1223281500:01:009:0002 та земельною ділянкою площею 34,3000 га., кадастровий номер 1223281500:01:009:0001 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 . Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2017 року у справі №183/623/17 у позові відмовлено (т.1 а.с.32-34).

Прокурор звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Новомосковської ОДПІ щодо відхилення протесту Новомосковського міжрайонного прокурора на довідку № 23601/10/15-348 від 09.11.2011 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Самара"; визнати незаконними дії Новомосковської ОДПІ щодо надання у 2011 році статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Самара"; скасувати довідку Новомосковської ОДПІ № 23601/10/15-348 від 09.11.2011 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Самара".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі № 2а/0470/4313/12 у задоволенні адміністративного позову прокурора було відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що у ФГ "Самара" на момент отримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік у користуванні перебувало 50 га сільськогосподарських угідь, які є об`єктом оподаткування, оскільки спірні земельні ділянки використовувались не гр. ОСОБА_10 , а ФГ "Самара" як юридичною особою (т.1 а.с.18-20).

Фермерське господарство "Самара" зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр), Новомосковської районної державної адміністрації (далі Новомосковська РДА), Вільненської сільської ради, в якій просило визнати за ФГ "Самара" право постійного користування земельними ділянками кадастровий номер: 1223281500:01:009:0001 та кадастровий номер: 1223281500:01:009:0002 (справа №904/1486/19).

У п.5.15 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у зазначеній справі зазначено, що набуті ОСОБА_10 спірні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства зберігаються за ФГ "Самара" до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, оскільки ФГ "Самара" набуло як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання спірних земельних ділянок. Вказаною постановою скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 у справі № 904/1486/19, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв`язку з тим, що суди не встановили чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси позивача, чи мав місце факт порушення прав позивача щодо постійного користування спірною земельною ділянкою з боку відповідачів.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2021, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції провадження у справі закрито, оскільки рішенням Вільненської сільської ради від 01.12.2020 спірні земельні ділянки передано у приватну власність фізичних осіб, яких залучено у якості співвідповідачів, а тому справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

У рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 у справі №904/7611/21 за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Сантос" до: 1) Фермерського господарства "Самара"; 2) Фермерського господарства "Гайворонського А.І."; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерів та приватних землевласників" про солідарне стягнення шкоди у розмірі 2 292 766 грн, зазначено, що під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що у Фермерського господарства "Самара" відсутні будь-які права на володіння та користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1223281500:01:009:002 (18,69 га) і 1223281500:01:009:001 (34,3 га) сумарною площею 52,9900 га. Суд вказав, що відповідно до законодавства України, чинного станом на 1996 та 1999 рік, у випадку необхідності отримання Фермерським господарством "Самара" у постійне користування додаткових земельних ділянок, такі земельні ділянки мали бути отримані саме юридичною особою.

Постановою суду апеляційної інстанції від 11.07.2022 вказане рішення залишено без змін, ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 касаційне провадження закрито.

У відповідності до ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

17.09.2020 позивач отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на обидві земельні ділянки (№54112231, 54111593). Підставою для відмови слугувало, зокрема те, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не дають змоги встановити набуття права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Самара». Згідно п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відбувається на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.48,49).

Листом Новомосковської райдержадміністрації від 07.07.2020 повідомлено голову Вільненської сільської ради про те, що на території Вільненської сільської ради за межами населеного пункту знаходяться 2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1223281500:01:009:001 площею 34,3 га та 1223281500:01:009:002 площею 18,69 га, які на виконання рішення суду від 15.11.2017 були повернуті в державну власність та 22.05.2017 зареєстровані за Новомосковською районною державною адміністрацію. В подальшому вказані ділянки нікому не передавалися та право власності або користування нікому не надавалось. Запропоновано винести та розглянути на найближчій сесії сільської ради питання щодо прийняття земельних ділянок до комунальної власності з подальшою реєстрацією за територіальною громадою (т.1 а.с.64).

Рішенням Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 13.08.2020 №13-37/VІІ прийнято до комунальної власності Вільненської сільської ради земельні ділянки (рілля) площею 18,69 га, кадастровий номер 1223281500:01:009:002 та площею 34,3 га кадастровий номер 1223281500:01:009:001 (т.1 а.с.63).

04.11.2020 відбулася передача зазначених земельних ділянок від Новомосковської районної державної адміністрації до Вільненської сільської ради, про що складено акт прийому-передачі земельних ділянок (т.1 а.с.65).

01.12.2020 до складу членів фермерського господарства «Вільне Агро», головою якого є ОСОБА_1 , прийнято ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т.1 а.с.66). Згідно протоколу загальних зборів членів цього фермерського господарства вирішили звернутися до Вільненської сільської ради щодо отримання в спільну сумісну власність ФГ «Вільне Агро» земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:01:009:002 площею 18,69 га (т.1 а.с.67,69,70,71,72).

Цього ж дня 01.12.2020 рішенням Вільненської сільської ради № 9-39/VII земельна ділянка з кадастровим номером 1223281500:01:009:002 площею 18,69 га була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як членів ФГ «Вільне Агро» (т.1 а.с.68-73).

Рішенням засновника №1 ОСОБА_5 від 01.12.2020 створено Фермерське господарство «Фірма Агромир». У рішенні зазначено, що основна діяльність Господарства буде здійснюватись на земельній ділянці з кадастровим номером 1223281500:01:009:001 (т.1 а.с.74). Згідно протоколу загальних зборів членів цього фермерського господарства вирішили звернутися до Вільненської сільської ради щодо отримання в спільну сумісну власність ФГ «Фірма Агромир» земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:01:009:001 площею 34,3 га (т.1 а.с.75)

Цього ж дня 01.12.2020 рішенням Вільненської сільської ради №10-39/VII від 01.12.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 1223281500:01:009:001 площею 34,3 га була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як членів ФГ «Фірма Агромир» (т.1 а.с.76).

02.12.2020 спірні земельні ділянки було передано від Вільненської сільської ради до фізичних осіб, про що складено акти приймання-передачі (т.1 а.с.73,84).

03.12.2020 на підставі рішення №15-1/VІІІ Губиниської селищної ради Новомосковського району розпочато процедуру реорганізації Вільненської сільської ради шляхом приєднання до Губиниської селищної ради; Губиниська селищна рада є правонаступником прав та обов`язків Вільненської сільської ради (т.1 а.с.96-100).

Право власності вказаних фізичних осіб на спірні земельні ділянки підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277364422; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277364423

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.09.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 1223281500:01:009:001 площею 34,3 га має цільове призначення для ведення фермерського господарства; перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Попередній власник земельної ділянки Вільненська сільська рада Новомосковського району, підставі реєстрації акт прийому-передачі земельних ділянок від 04.11.2020, дата державної реєстрації права власності 13.11.2020. До цього власником була зазначена Новомосковська районна державна адміністрація, дата реєстрації 22.05.2017, підстава державної реєстрації - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 16.06.2013 №5245-VІ (т.5 а.с.201-218)

11.05.2021 зареєстровано право оренди селянського (фермерського) господарства «Сантос» на вищезазначену ділянку на підставі договору оренди від 10.03.2021. Кожен власник передав частину земельної ділянки, яка знаходиться у спільній сумісній власності та становить не менше 5,716 га від земельної ділянки загальною площею 34,3 га.

22.05.2017 було зареєстровано право постійного користування ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281500:01:009:001 на підставі рішення суду у справі №183/623/17 від 22.03.2017. Вказане речове право скасовано на підставі рішення від 15.11.2017 Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.09.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 1223281500:01:009:0002 площею 18,69 га має цільове призначення для ведення фермерського господарства; перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Попередній власник земельної ділянки Вільненська сільська рада Новомосковського району, підставі реєстрації акт прийому-передачі земельних ділянок від 04.11.2020, дата державної реєстрації права власності 13.11.2020. До цього власником була зазначена Новомосковська районна державна адміністрація, дата реєстрації 22.05.2017, підстава державної реєстрації - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 16.06.2013 №5245-VІ (т.5 а.с.219-230)

11.05.2021 та 03.06.2021 зареєстровано право оренди селянського (фермерського) господарства «Сантос» на вищезазначену ділянку на підставі договору оренди від 10.03.2021. Кожен власник передав частину земельної ділянки, яка знаходиться у спільній сумісній власності та становить не менше 6,23 га від земельної ділянки загальною площею 18,69 га.

22.05.2017 було зареєстровано право постійного користування ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281500:01:009:0002 на підставі рішення суду у справі №183/623/17 від 22.03.2017. Вказане речове право скасовано на підставі рішення від 15.11.2017 Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Спірним питанням у даній справі є те, чи перейшло до ФГ "Самара" право постійного користування, яке було надано ОСОБА_10 на підставі державного акта на право постійного користування землею.

Матеріалами справи підтверджується, що спочатку було створено фермерське господарство (1991 р), а вже потім, його засновником ОСОБА_10 отримано спірні земельні ділянки (1996 р. та 1999 р).

У відповідності до ст.4 Закону Української РСР від 17 жовтня 1990 року N 400-XII «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» (назва Закону та зміст в редакції, чинній на момент створення ФГ) усі форми господарювання в агропромисловому комплексі (селянські (фермерські) господарства, колгоспи, радгоспи, підсобні сільські господарства підприємств і організацій, переробні та інші підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, орендні колективи, особисті підсобні господарства громадян тощо) мають рівні права на організацію виробництва та володіння своєю продукцією. Створювані на добровільних засадах сільськогосподарськими, переробними, обслуговуючими і будівельними підприємствами та організаціями, селянськими та іншими господарствами агропромислові формування всіх рівнів виступають перед державою як єдина організація у всіх видах відносин.

На момент реєстрації ФГ ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не існувало законодавчих обмежень щодо наявності у засновника у власності або у користуванні земельної ділянки як передумови для створення фермерського господарства.

Згідно з частиною 1 статті 50 Земельного кодексу Української РСР (у редакції Закону від 13.03.1991, на момент створення ФГ ОСОБА_10 , яке у подальшому змінило назву на ФГ "Самара") громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

У відповідності до частин 1,2 статті 51 Земельного кодексу Української РСР (у редакції Закону від 13.03.1991) Надання земель громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться на підставі їх заяв та за поданням відповідної сільської, селищної Ради народних депутатів за рішенням районної, міської Ради народних депутатів. Земельні ділянки виділяються громадянам, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями.

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР).

При цьому, на момент створення ФГ ОСОБА_10 , яке в подальшому змінило назву на ФГ «Самара», чинним Земельним кодексом Української РСР не було передбачено можливості звернення безпосередньо вже створеним фермерським господарством із заявою про надання земель. Земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надавалися безпосередньо громадянам.

Відповідно до ч.1,2 ст. 7 Земельного кодексу Української РСР (у редакції , яка була чинною з 22.06.1993 по 06.04.1999, на момент виділення земельної ділянки у розмірі 34,3 га ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Згідно з ч.5 ст.7 Земельного кодексу Української РСР у зазначеній редакції, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що на момент надання ОСОБА_10 земельної ділянки у розмірі 34,3 га положеннями Земельного кодексу Української РСР не передбачалося можливості передачі у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства безпосередньо сільськогосподарським підприємствам і організаціям, а таке надання було можливе лише громадянам.

Отже, на момент надання та оформлення земельних ділянок ОСОБА_10 (1996 рік), земельні ділянки на праві постійного користування надавалися ОСОБА_10 не як громадянину, а як спеціальному суб`єкту голові створеного ним фермерського господарства.

Відтак, вказівка у державних актах прізвища, ім`я та по-батькові засновника ФГ ОСОБА_10 а також те, що фермерське господарство вже було створене на момент видачі державних актів, не спростовує того факту, що спірні ділянки видавалися для використання саме фермерським господарством, а не особисто ОСОБА_10 як фізичною особою.

Статтею 22 ЗК УРСР передбачено, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Так, позивачем надано технічні звіти по встановленню меж земельних ділянок гр. ОСОБА_10 для ведення фермерського господарства та науково-технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_10 для розширення селянського (фермерського господарства) (т.6 а.с.122-148). Оригінали вказаних документів оглянуто у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача, відмінностей оригіналів та наданих суду копій не виявлено.

Статтею 23 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент оформлення земельних ділянок ОСОБА_10 ) передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

14.01.1992 набрав чинності Закону України № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (надалі за текстом Закон №2009-XII) який було прийнято 20.12.1991р., втратив чинність 29.07.2003

У частині 4 статті 2 вказаного закону (в редакції, чинній на момент видачі державного акта) визначено, на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Приписи Закону № 2009-XII були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР 1990 року.

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята статті 2 Закону № 2009-XII).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина перша статті 4 Закону № 2009-XII).

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-XII).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 5 Закону № 2009-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2009-XII після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України.

На час створення ФГ ОСОБА_10 , назву якого змінено на ФГ «Самара», Закон № 2009-XII не було прийнято, можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства ще не була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Проте, зазначений Закон був чинним на момент передачі ОСОБА_10 спірних земельних ділянок і передбачав видачу державного акта саме на ім`я голови селянського (фермерського) господарства.

При цьому, ні положеннями Земельного кодексу Української РСР, ні закону № 2009-XII не передбачалася недійсність державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який було видано на ім`я голови вже створеного селянського (фермерського) господарства. Натомість на момент одержання ОСОБА_10 державних актів на право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства чинним законодавством не було передбачено можливості видачі такого акту безпосередньо на ім`я фермерського господарства.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону №2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник, про що Велика Палата Верховного Суду вказала у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17.

З урахуванням наведених обставин справи та положень законодавства, а також враховуючи, що суду не надано доказів використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, суд приходить до висновку що не фізична особа ОСОБА_10 , а саме фермерське господарство Саєнко М.М., назву якого змінено на фермерське господарство «Самара», набуло права користування земельними ділянками з кадастровим номером 1223281500:01:009:0001 та 1223281500:01:009:0002 і фактично здійснювало таке використання.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонам було надано можливості для реалізації права на подання доказів, підготовче провадження у даній справі тривало більше одного року.

Суду не надано доказів наявності у користуванні чи власності ФГ «Самара» будь яких інших земельних ділянок. При цьому суд наголошує, що в силу ст.81 ЦПК України суд за власною ініціативою не має права збирати такі докази, а тому вирішує справу за наявними матеріалами.

Як уже зазначалося, відповідно до ст.29 Закону № 2009-XII припинення права користування земельною ділянкою була підставою для припинення діяльності фермерського господарства.

Та обставина, що після отримання земельних ділянок засновником фермерського господарства ОСОБА_10 діяльність цього фермерського господарства не було припинено, наявність інших земельних ділянок у цього фермерського господарства не встановлено, також свідчить про те, що спірні земельні ділянки використовувались за цільовим призначенням і були матеріальною базою та умовою існування цього фермерського господарства.

У подальшому, 19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон України № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Стаття 1 Закону України № 937-IV визначає, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України № 937-IV).

Отже, реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження щодо використання земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19.

1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 у справі №179/1043/16-ц та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц.

Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

З огляду на наведене, суд констатує, що право постійного користування земельними ділянками ФГ «Самара» на час звернення із позовом до суду не припинилося ні внаслідок не переоформлення такого права, ні через смерть його засновника ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції на час розгляду справи) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент смерті голови ФГ "Самара" ОСОБА_10 ) підставами припинення права користування земельною ділянкою були: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Ця стаття не регламентувала припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі приписів ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року. А у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року не було такої підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою як смерть фізичної особи-користувача. Припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року могло відбутися, зокрема, через припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

У постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

Отже, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

Оскільки ФГ ОСОБА_10 , назву якого змінено на ФГ «Самара» набуло право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 1223281500:01:009:0001 та 1223281500:01:009:0002, таке право оспорюється та не визнається відповідачами у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права постійного користування земельними ділянками.

Стосовно позовних вимог про витребування земельних ділянок із незаконного володіння селянського фермерського господарства «Сантос» на користь фермерського господарства «Самара», суд зазначає таке.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Глава 29 Цивільного кодексу в тому числі, регулює поняття негаторних і віндикаційних способів захисту.

Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Виходячи із зазначенених норм матеріального права суд вважає, що постійний користувач, як і власник майна, наділений правомочністю витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому, закон не передбачає, що витребування майна може відбуватися виключно шляхом витребування такого майна у власність. Закон, наділяючи постійного користувача правомочністю витребування майна з чужого незаконного володіння, передбачає витребування цього майна в наявний у особи правовий титул (в постійне користування, сервітут, емфітевзис, суперфіцій).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц , від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18).

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Оскільки вимога про визнання наказів незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що наявні законні підстави для витребування на користь позивача з незаконного володіння двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Такий спосіб захисту прав позивача є ефективним, оскільки призводить до поновлення порушених прав, без окремого оскарження договорів щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Стосовно правомірності рішення Вільненської сільської ради від 01.12.2020 суд зазначає таке.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що Вільненська сільська рада, приймаючи 01.12.2020 рішення про передачу спірних земельних ділянок фізичним особам, діяла всупереч вимогам ч.5 ст.116 ЗК України, оскільки вони перебували у постійному користуванні ФГ «Самара», державні акти на право постійного користування земельними ділянками не визнавалися недійсними, рішення про припинення постійного користування земельною ділянкою не приймалося.

Частина перша статті 32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону № 973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За правилами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами частин першої та шостої статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону № 973-IV, фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України.

Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

У постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223281500:01:009:002 площею 18,69 га не передавалася у користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 або у користування ФГ «Вільне Агро».

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223281500:01:009:001 площею 34,3 га не передавалася у користування ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 або у користування ФГ «Фірма Агромир».

Наведене свідчить, що у спільну сумісну власність громадян передано земельні ділянки, які не були передані у користування, тобто спірні рішення органу місцевого самоврядування прийнято з грубим порушенням норм земельного законодавства. Отже, рішення про передачу у власність земельних ділянок кадастрові номери: 1223281500:01:009:0001 та 1223281500:01:009:0002 є незаконними, а тому позовні вимоги про визнання таких рішень недійсними та їх скасування підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про скасування відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки державна реєстрація права власності фізичних осіб на спірні земельні ділянки відбулася на підставі рішень Вільненської сільської ради № 9-39/VII від 01.12.2020 та№ 10-39/VII від 01.12.2020, стосовно яких суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними та скасування, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В силу наведених положень законодавства таке право припиняється внаслідок ухвалення рішення про визнання недійсними та скасування відповідних рішень сільської ради та визнання за позивачем права користування спірними земельними ділянками. Також на підставі вказаного Закону підлягають поновленню відомості про попереднього власника - Вільненську сільську раду, правонаступником якої є Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 6810 грн. (т.1 а.с.7) та за подання заяви про зміну предмета позову 9080 грн. (т.3 а.с.27), а всього 15890 грн. У задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру, за якими сплачено судовий збір у сумі 1816 грн. суд відмовив, а тому в цій частині судові витрат покладаються на позивача. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення решти позовних вимог, витрати позивача у сумі 14074 грн. підлягають стягненню з 10 відповідачів, з кожного окремо по 1407,40грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов фермерського господарства «Самара» задовольнити частково.

Визнати за фермерським господарством «Самара» право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га та кадастровий номер: 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га.

Визнати недійсним та скасувати рішення Вільненської сільської ради № 9-39/VII від 01.12.2020 року «Про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки» кадастровий номер 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 членам ФГ «Вільне Агро».

Визнати недійсним та скасувати рішення Вільненської сільської ради № 10-39/VII від 01.12.2020 року «Про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки» кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га громадянам: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 членам ФГ «Фірма Агромир».

Витребувати з незаконного володіння Селянського (Фермерського) господарства «Сантос» на користь фермерського господарства «Самара» земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га та скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» записи про інше речове право № 42395661 від 03.06.2021р. та № 41934651, № 41933696 від 11.05.2021р. про право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0002, площею 18,69 га зареєстроване за Селянським (Фермерським) господарством «Сантос».

Витребувати з незаконного володіння Селянського (Фермерського) господарства «Сантос» на користь фермерського господарства «Самара» земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га та скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» записи про інше речове право № 41930897; №41930197, № 41929535, № 41928865, № 41928237 та № 41927699 від 11.05.2021р. про право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, площею 34,3 га зареєстроване за Селянським (Фермерським) господарством «Сантос».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фермерського господарства «Самара» з Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , селянського фермерського господарства «Сантос» витрати по сплаті судового збору у сумі 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 40 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач Фермерське господарство «Самара», місцезнаходження: 51260, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, код ЄДРПОУ 21939299;

відповідач - Губиниська селищна рада, місцезнаходження: 51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 04338457;

відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_6 ;

відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_7 ;

відповідач - Фермерське господарство «Сантос», ЄДРПОУ 31648719, місцезнаходження: 51280, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Знаменівка.

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39835428, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-а;

третя особа - Новомосковська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04052324, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Шевченка, буд. 7;

третя особа - Фермерське господарство «Вільне Агро», ЄДРПОУ 44133079, місцезнаходження: 51260, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, пров. Пушкіна, буд. 5;

третя особа - Фермерське господарство «Фірма Агромир», ЄДРПОУ 44150655, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.Сучкова, буд. 56, кв. 25.

Повне судове рішення буде складено не пізніше десяти днів з моменту проголошення його вступної та резолютивної частини.

Повне судове рішення складено і підписано 30 серпня 2023 року .

Суддя Оладенко О.С.