Рішення

від 10.08.2023 по справі 308/2685/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2685/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

під головуванням судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до Середнянської селищної ради, ОСОБА_1 про скасування рішення Середнянської селищної ради щодо передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га, та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

встановив:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури Домніцький Ю. звернувся до суду з позовом до Середнянської селищної ради, ОСОБА_1 , в якому просив: визнати незаконним та скасувати п. 1.1. рішення Середнянської селищної ради від 27.08.2021 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 у приватну власність; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ужгородською окружною прокуратурою вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства в частині правомірності розпорядження Середнянською селищною радою земельною ділянкою за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га. Встановлено, що п. 1.1 рішення Середнянської селищної ради від 27.08.2021 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_2 затверджено документацію із землеустрою та передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Разом з тим, як встановлено в ході моніторингу реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана особа вже скористалась своїм правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 1665-сг від 25.04.2017 щодо передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:12:010:0075, площею 1,9557 га. Отже, вказане рішення Середнянської селищної ради від 27.08.2021 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га для ведення особистого селянського господарства на території Середнянської селищної ради у приватну власність прийнято всупереч вимогам земельного законодавства України, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка поверненню на користь територіальної громади.

У позовній заяві також вказує, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного контролю за використанням та охороною земель в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. Крім того, Середнянська селищна рада, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а отже повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду в якості позивача. Зазначене свідчить про наявність у прокурора права звернутися до суду із відповідним позовом самостійно, без надання доказів на підтвердження того, що він попередньо повідомляв компетентні органи, що уповноважені захищати інтереси територіальної громади.

У судове засідання сторони не з`явилися, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності прокуратури. позовні вимоги підтримують.

Відповідач Середнянська селищна рада 12.04.2023 скерувала до суду пояснення, в яких зазначила, що відповідач ОСОБА_1 28.07.2021 звернувся до селищної ради із заявою про за із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1750 га за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , одночасно, повідомив, що ним попередньо не отримано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, тобто підтвердив письмово, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у власності, станом на дату звернення до селищної ради, у власності немає. В заяві від 29.06.2023 представник відповідача Середнянської селищної ради Вольф Р. позов визнала та просила прийняти рішення у справі за наявними матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, в тому числі й шляхом повідомлення на офіційному вебсайті судової влади.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Врахувавши позицію сторін, висловлену в їх заявах, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд дійшов до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною 4 статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб

За правилами статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII), яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

З аналізу частини 3 статті 23 Закону №1697-VII вбачається, що прокурор може представляти законні інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави в двох випадках:

- захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,

- у разі відсутності такого органу.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Відповідні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 57 постанови).

Між тим з обставин справи вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, вказує на відсутність у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Постанови КМУ за №15 від 14.01.2015, Державна службою України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої, згідно зі ст. 6 цього Закону, належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що основним завданням державного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, звернення до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного контролю за використанням та охороною земель в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Слід зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Таким чином, правових підстав для вжиття заходів реагування органами державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, до закінчення воєнного стану або скасування мораторію на проведення перевірок не вбачається за можливе.

При цьому Середнянська селищна рада, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а отже повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду в якості позивача.

Відповідно до правових позицій Верховного суду України, викладених у постановах від 08.02.2019 №915/20/18 та 25.04.2018 №806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних 8 інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності.

У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Більше того, відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті З ЦК України), а порушення законодавства при такому розподілі беззаперечно зачіпає інтереси держави. У даному випадку наявність інтересів держави обґрунтована порушенням порядку відведення у власність земельної ділянки, безпідставністю та незаконністю винесення рішення про надання такого права через недотримання вимог закону.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення). При цьому прийняття органом місцевого самоврядування рішень всупереч інтересам держави може свідчити про відсутність належного волевиявлення як необхідного елементу правомірного (дійсного) правочину (рішення) при відчуженні (передачу у власність) землі.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, беззаперечно становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (цей висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц).

Про те, що прокурор має право звернутись до суду за захистом інтересів держави у правовідносинах щодо розпорядження земельної ділянки комунальної форми власності наведено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 11.09.2019 у справі 487/10132/14-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зауважує, що прокурор вправі оскаржувати рішення органу місцевого самоврядування в частині розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а доводи про те, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, бо вони не є державними, Верховний Суд, визнав необґрунтованими.

Отже оскільки право власності на земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, характеризується дефектом волі то звернення прокурора до суду в інтересах держави є обґрунтованим і свідчить про наявність виключних підстав спрямованих на відновленні законності при вирішенні суспільно - значимого питання щодо порядку та правомірності розпорядження земельної ділянки шляхом скасування відповідного рішення ради та повернення земельної ділянки на користь територіальної громади міста.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу все ж таки може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

При цьому порушення суспільного інтересу, прийняття органом місцевого самоврядування рішень всупереч інтересам громади може свідчити про відсутність належного волевиявлення як необхідного елементу правомірного (дійсного) правочину при відчуженні землі.

Більше того, неналежне урядування, на думку Європейського суду з прав людини, веде до санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечить загальним інтересам (п. 71 справа «Рисовський проти України», заява №29979/04).

Слід звернути увагу і на правову позицію викладену у ППВСУ у справі №6-152цс14, згідно якої визначено, що у разі неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності чи користування на неї, а тому і порушень в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині непорушності прав мирного володіння своїм майном, не може мати місце.

Пунктом 1.1 рішення Середнянської селищної ради від 27.08.2021 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_2 затверджено документацію із землеустрою та передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

28.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Середнянської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1750 га за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Одночасно у зазначеній заяві ОСОБА_1 повідомив, що ним попередньо не отримано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, тобто, відповідач-2 підтвердив письмово, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у власності, станом на дату звернення до селищної ради, у власності немає.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 1665-сг від 25.04.2017 щодо передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:12:010:0075, площею 1,9557 га, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , останньому передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124855500:12:010:0075) площе 1,9557 га, в тому числі рілля площею 1,9557 га, сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель 01.03), розташованої за межами населеного пункту в контурі No 1243 на території Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на земельні ділянки 2124855500:10:018:0113 та 2124855500:12:010:0075 зареєстроване за ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України, частини 1 статті 1 ЗК земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом способів (частина 3 статті 152 ЗК).

Згідно з статтею 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності, в тому числі органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

Згідно із частинами 1-4 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як вбачається із матеріалів справи дослідженими судом доказами доведено, що відповідач ОСОБА_1 двічі скористалася правом на отримання безоплатно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить нормам ст. ст. 116, 121 ЗК України.

На необхідність чіткого додержання вищевказаних вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України під час передачі земельних ділянок у власність вказано також в постанові Верховного Суду України від 24.04.2019 по справі № 525/1225/15-ц, в якій акцентовано увагу на тому, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Загальні положення щодо визнання незаконним та скасування правових актів індивідуальної дії, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування закріплює частина 1 ст. 21 ЦК України, яка передбачає, що такий акт визнається незаконним та скасовується, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України закріплено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 , набувши у власність спірну земельну ділянку, повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, приховав вказані обставини, а відповідач Середнянська селищна рада не перевірила їх, та допустила порушення вимог земельного законодавства, неправомірно прийнявши спірне рішення, а тому це рішення в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, відповідно до положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки судом скасовується пункт спірного рішення Середнянської селищної ради, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером кадастровим номером 2124855500:10:018:0113 за ОСОБА_1 , то відповідно має бути скасована державна реєстрація прав вказаної особи в Державному реєстрі речових прав на цю земельну ділянку.

Аналогічної позиції щодо наявності підстав для скасування державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав у разі скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого таку державну реєстрацію проведено, дійшов Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі № 712/1100/20.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Ухвалою від 27.02.2023 у справі №308/2685/23 постановлено накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га, власником якої є громадянин України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га.

Відповідно до ч. 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 259, 263-265,354 ЦПК України, суд

ухвалив :

Визнати незаконним та скасувати п. 1.1. рішення Середнянської селищної ради від 27.08.2021 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 у приватну власність.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2124855500:10:018:0113, площею 0,1750 га.

Стягнути з Середнянської селищної ради (89452, вул. Закарпатська, 63, смт. Середнє, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 04349923) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2) суму сплаченого судового збору у 3355 (три тисячі п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2) суму сплаченого судового збору у 3355 (три тисячі п`ятдесят п`ять) гривень.

Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2023 у справі №308/2685/23, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набранням рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов