Постанова

від 29.08.2023 по справі 130/2187/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/2187/21

Провадження № 22-ц/801/1635/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 рокуСправа № 130/2187/21м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів судовоїпалати зцивільних справ:головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання: Ковальчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 130/2187/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Поділля Агропродукт», третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кметюк Світлана Анатоліївни про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації,

за апеляційною скаргою представника відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» - адвоката Барішевського Олексія Валерійовича на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Порощука П. П.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Поділля Агропродукт», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кметюк Світлана Анатоліївна, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації.

В заяві зазначав, що не укладав і не підписував будь яких угод щодо спірної земельної ділянки із ТОВ «Поділля Агропродукт», а також не бажав продовжувати договір оренди землі із ТОВ «Агротал» право якого припинено за закінченням терміну дії договору.

Рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року позов задоволено (т.1 а.с. 239-241).

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» адвокат Барішевський О.В. просить рішення Жмеринського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року скасувати і ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недоведеність позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив як то зі сторони позивачки, так і зі сторони третіх осіб.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

28 серпня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименка К. В. надійшло клопотання з проханням провести розгляд справи у його відсутність, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно доположень статті263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався положеннями частини 1 статті 82 ЦПК України, виходячи з того, що відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт» проти позову не заперечував, витребувані судом докази не надав, а тому суд визнав що відповідач погодився із позовом і не заперечував обставин, на які позивачка посилалась, як на підставу своїх вимог.

Проте такі висновки суду першої інстанції суперечать матеріалам справи, оскільки про визнання обставин чи не заперечення позову, ТОВ «Поділля Агропродукт» не зазначало у жодній із своїх заяв на адресованих суду першої інстанції.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

У разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково чи про відмову в його задоволенні. Визнання позову повинно бути безумовним, а якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, то ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для цього законних підстав можливе лише у разі визнання позову всіма відповідачами. (абз. 2 п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 р. N 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»).

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: 1) визнання їх усіма учасниками справи та 2) відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Втім, визнання позову слід відрізняти від визнання відповідачем певних обставин. Так, відповідач може визнавати певні підстави позову, але заперечувати проти його задоволення з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, отжевизнання обставин позову тільки звільняє позивача лише від їх доведення перед судом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином,суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем,не дослідивши при цьому обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та обставини щодо вимог про витребування (повернення) земельної ділянки

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 26 липня 2021 року земельна ділянка кадастровий номер 0521084500:05:001:0074 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , право оренди (речове право) на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», номер запису: 11841321 від 31 жовтня 2015 року на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н від 15 вересня 2015 року та додаткової угоди від 26 квітня 2018 року. Рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень індексний номер: 25743115 від 31 жовтня 2015 року (т.1 а.с. 11-12).

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилався на те, що не укладав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» договір оренди землі серія та номер: б/н від 15 вересня 2015 року та додаткову угоду № 1 від 26 квітня 2018 року та не підписував їх. Спірну земельну ділянку відповідачу не передавав.

Разом із позовом позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів та про призначення судової почеркознавчої експертизи (т. 1 а.с. 8).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі від 07 вересня 2021 року клопотання про витребування доказів задоволено. Витребувано у ТОВ «Поділля Агропродукт» оригінал додаткової угоди № 1 від 26 квітня 2018 року укладену між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт» (т.1 а.с 19).

Ухвалою Жмеринськогоміськрайонного судуВінницької областівід 02грудня 2021року заклопотанням представникапозивачки адвокатаЯкименко К.В.витребувано ізЖмеринської районноїдержавної адміністраціїВінницької області копіїматеріалів реєстраційноїсправи впаперовій таелектронній форміна земельнуділянку зкадастровим номером0521084500:05:001:0074, в тому числі копію додаткової угоди № 1 від 26.04.2018 року, укладену між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ « Поділля Агропродукт» (т.1 а.с.51).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2022 року за клопотанням представника позивачки адвоката Якименко К.В. витребувано у ЦНАП виконавчого комітету Жмеринської міської ради копії матеріалів реєстраційної справи в паперовій та електронній формі на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:05:001:0074, в тому числі копію додаткової угоди № 1 від 26.04.2018 року, укладену між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ « Поділля Агропродукт» (т.1 а.с.64). Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2022 року за клопотанням представника позивачки адвоката Якименко К.В. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання чи виконаний підпис у додатковій угоді № 1 від 26.04.2018 року, укладеній між ОСОБА_2 , ТОВ «Агротал» та ТОВ « Поділля Агропродукт», ОСОБА_1 чи іншою особою? (т.1 а.с.93).

27 квітня 2022 року на адресу суду від експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Лілії Сімчук надійшло клопотання про надання оригіналів досліджуваних документів, а саме: додаткової угоди № 1 від 26.04.2018 (т.1 а.с. 105-106).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2022 року за клопотанням представника позивачки адвоката Якименко К.В повторно витребувано у ТОВ «Поділля Агропродукт» оригінал додаткової угоди № 1 від 25.04.2018 року укладеній між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ « Поділля Агропродукт» (т.1 а.с. 123).

У зв`язку з невиконанням клопотання експерта про надання оригіналів досліджуваних документів, а саме: додаткової угоди № 1 від 26.04.2018, ухвала Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2022 року про призначення судової почеркознавчої експертизи залишена без виконання (т.1 а.с. 141).

08 листопада 2022 року відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт» через свого представника адвоката Барішевського О.В. письмово повідомило суд про неможливість надання витребуваних судом доказів за відсутності у Товариства оригіналу оригінал додаткової угоди № 1 від 25.04.2018 року укладеній між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ « Поділля Агропродукт» (т.1 а.с. 166-170).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року за клопотанням представника позивачки адвоката Якименко К.В. у справі вчергове призначено судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання чи виконаний підпис у додатковій угоді № 1 від 26.04.2018 року, укладеній між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ « Поділля Агропродукт», ОСОБА_2 чи іншою особою? (т.1 а.с.172).

21 грудня 2022 року від експерта Вінницького відділення КНДІСЕ надійшло клопотання про надання експерту оригіналів досліджуваних документів, а саме: додаткової угоди № 1 від 26.04.2018 року, у якому експерт попередив, що у разі ненадання зазначеного документу по закінченню 30 календарних днів від дати запиту від 13 грудня 2022 року, ухвала Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року про призначення судової почеркознавчої експертизи буде залишена без виконання (т.1 а.с. 174).

Згідно із статтею 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Встановлені судом обставини є підставою для визнання факту не підписання спадкодавцем ОСОБА_2 спірної додаткової угоди № 1 від 26 квітня 2018 року, для з`ясування якого неодноразово призначалась судова почеркознавча експертиза та не була проведена внаслідок ухилення відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» від подання експерту необхідного оригіналу спірного документу.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.263 Цивільного процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 року у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.14 закону «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 договору оренди землі та додаткову угоду не підписував, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення спірних як то договору оренди землі так і додаткової угоди.

У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що не підписував жодних договорів оренди землі та додаткову угоду № 1 від 26 квітня 2018 року із ТОВ «Поділля Агропродукт», тому вони є неукладеними, отже, така земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача, тому має бути повернута її власнику, незважаючи на те, що у прохальній частині позову позивач просив витребувати земельну ділянку.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Отже, встановивши, що позивач ОСОБА_1 не підписував спірної угоди оренди землі, тобто не виявляв свою волю до вчинення даного договору, апеляційний суд дійшов висновку про те, що така угода є неукладеною.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: "Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок." (пункт пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Проте, суд першої інстанції неправильно визнав ефективним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у порядку, передбаченому статтею 387 ЦК України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) наголошено на тому, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: "При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець посилається саме на норму права, що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини".

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосовувати для вирішення спору.

Задовольняючи позов на підставі обраного позивачем неефективного способу захисту, суд першої інстанції не врахував, що звертаючись до суду, позивач свої вимоги обґрунтовував фактичною відсутністю договірних відносин між ним та відповідачем, при цьому просив усунути перешкоди у користуванні його власністю, хоча і посилався на положення статті 387 ЦК України.

Однак саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з тих фактів, що установлені під час розгляду справи, та визначити, яке саме імперативне правило підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому обґрунтування позову не перешкоджало суду першої інстанції застосувати відповідні норми права.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права ОСОБА_3 як власника земельної ділянки, колегія суддів вважає усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки.

Щодо вимог про скасування запису про інше речове право

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , крім іншого, просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кметюк Світлани Анатоліївни за індексним номером 25743115 від 31 жовтня 2015 року.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам про що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) (пункт 55) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).

Стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Реєстрація права, яке закріплене у неукладеному договорі оренди землі б/н від 15 вересня 2015 року та неукладеній додатковій угоді № 1 від 26 квітня 2018 року , порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністю - земельною ділянкою, кадастровий номер 0521084500:05:001:0074, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Однак, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 31 жовтня 2015 року, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21 (провадження № 61-7155св22), від 05 квітня 2023 року у справі № 125/788/21 (провадження № 61-4248св22).

Суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув та помилково задовільнив зазначену вимогу яка є похідною від вимоги про витребування земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно допункту 4частини 1та частини2статті 376ЦПК Українипорушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального праває підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позов, невірно вирішив спір в частині позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, та допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права в частині вирішення позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

Щодо перерозподілусудовихвитраті розподілусудовихвитрат,пов`язанихзрозглядом справивсудіапеляційної інстанції

Відповідно дочастини тринадцятоїстатті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1816 грн.

Апеляційним судом скасовується рішення суду першої інстанції, ухвалюється нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про задоволення однієї позовної вимоги.

Таким чином, із ТОВ «Поділля Агропродукт» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, слід зазначити наступне.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник позивача Медведєва В.О. надав ордер, Договори про надання правничої допомоги від 01.10.2021, та акт приймання-передачі наданих послуг №1 до цього Договору за змістом яких загальна вартість наданих адвокатських послуг позивачу склала 6000 гривень, проте суд першої інстанції жодним чином не обґрунтувавши своє рішення стягнув на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10000 грн докази понесення яких позивачем в матеріалах справи відсутні.

З урахуваннямчасткового задоволення(однієїіз двох)позовних вимог,апеляційний судза правиломпропорційності,закріпленим уп.3ч.2статті 141ЦПК України,приходить довисновку простягнення витратна професійнуправничу допомогуадвоката урозмірі 3000 грн.

Таким чиноміз ТОВ «Поділля Агропродукт» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у сумі 3908 грн. (3000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 908грн судового збору).

В свою чергу з позивача на користь відповідача слід стягнути половину витрат останнього на оплату судового збору за подання апеляційної скарги 1371 грн (1/2*2724 грн).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367;368; 374;376; 381; 382;384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Агропродукт- адвоката Барішевського Олексія Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від27квітня 2023рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 3,7541га,кадастровий номер 0521084500:05:001:0074, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області., шляхом повернення вказаної земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», право оренди з яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстраціївідмовити.

Стягнути із Товариства зобмеженою відповідальністю«Поділля Агропродукт» накористь ОСОБА_1 різницю понесенихними судовихвитрат всумі 2537 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська