Вирок

від 12.07.2023 по справі 753/5694/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5694/17

провадження № 1-кп/753/110/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, освіта середня, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 30.11.2016 близько 11-15 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Acura MDX», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив порушення вимог п. 18.4 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Порушення вищевказаних вимог ПДР з боку ОСОБА_4 виразилось в тому, що він керуючи вищевказаним транспортним засобом, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи технічну можливість уникнути даної ДТП, шляхом виконання вимог вищевказаного пункту Правил, рухаючись проїзною частиною вулиці Декабристів, в напрямку вулиці Вербицького, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований неподалік житлового будинку №9 по вул. Декабристів в м. Києві, що в свою чергу був позначений на дорожньому покритті дорожньою розміткою та відповідними дорожніми знаками ПДР. Не вчасно відреагував на те, що перед зазначеним пішохідним переходом зменшив швидкість та потім зупинився транспортний засіб, який рухався в сусідній смузі руху попутного напрямку руху, а також не переконався, що на цьому пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а тому несвоєчасно виявив пішохода, що перебував на зазначеному пішохідному переході та маючи перевагу в русі, здійснював перехід зазначеної проїзної частини в межах вказаного нерегульованого пішохідного переходу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в подальшому допустив наїзд на нього, чим останньому спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «Acura MDX», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам вищевказаного пункту ПДР України, а порушення цих вимог з боку ОСОБА_4 , відповідно, знаходяться в причинному зв`язку з наслідками ДТП, які настали, а саме із заподіянням пішоходу ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які виразилися у вигляді: закритої травми лівої гомілки, перелому медіальної (внутрішньої) лодижки із зміщенням уламків, перелому малогомілкової кістки в дистальній (нижній) третині.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав частково. Суду показав, що того дня їхав до лікарні. По проїзній частині ОСОБА_4 рухався паралельно автобусу, який їхав праворуч, із-за габаритів автобуса знаків та світлофора не бачив. Пішохода обвинувачений не бачив, в момент зіткнення помітив тільки рюкзак. Вийшовши з автомобіля, обвинувачений побачив пішохода, який знаходився на асфальті. Після чого, підняв хлопця та посадив до свого автомобіля, щоб відвести до лікарні. Цивільний позов визнав частково, зазначив, що немає такої суми грошових коштів щоб відшкодувати заподіяну шкоду.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що того дня йшов з магазину до школи. Підійшовши до пішохідного переходу по вул. Декабристів 9, на якому була нанесена дорожня розмітка, помітив автобус, який знаходився в першій смузі та зупинився повністю, щоб пропустити його. Після того, потерпілий почав рух у звичайному темпі до кінця автобусу. Вже на другій смузі відбулося зіткнення з автомобілем, водій якого бачив потерпілого. Після наїзду, з автомобіля вийшов обвинувачений, посадив потерпілого до свого автомобіля та відвіз до лікарні, куди приїхала вже мати.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що працює водієм автобусу №45. 30.11.2016 була суха та сонячна погода. Того дня, рухаючись маршрутом по вул. Декабристів в першій смузі зупинив автобус, щоб пропустити хлопця, який вийшов на пішохідний перехід. В попутному напрямку рухався позашляховик, який здійснив зіткнення з хлопцем. Обвинувачений зупинився за переходом, вийшов з свого автомобіля, підняв потерпілого та допоміг сісти до автомобіля.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що на той час працювала продавцем в кіоску по вул. Декабристів. В кінці листопада почула шум гальм на вулиці, виглянувши побачила хлопця, який кульгав. Водій посадив хлопця до авто, яке стояло за пішохідним переходом, а автобус знаходився перед зеброю.

В судовому засіданні в порядку встановленому ст. 358 КПК України досліджені документи, а саме:

-Повідомлення лікаря від 30.11.2016, відповідно до якого лікар повідомив чергову частину Дарницького УП про наїзд на пішохода ОСОБА_6 по вул. Декабристів, який отримав закритий перелом лівого голіностопного суглобу (2т. а.с. 1);

-Висновок експерта від 15.03.2017 №310ат, згідно до якого в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Acura MDX», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пункту 18.4 ПДР України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Acura MDX», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 ПДР України. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_6 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібні, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового слідства (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних ПДР України. З технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «Acura MDX», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам пункту 18.4 ПДР України (2т. а.с. 5-12);

-Висновок експерта №226/Е, згідно з яким дані наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2., свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 30.11.2016, у нього мали місце тілесні ушкодження: а) садна лівого ліктьового суглобу; б) закрита травма лівої гомілки: перелом медіальної (внутрішньої) лодижки із зміщенням уламків, перелом малогомілкової кістки в дистальній (нижній) третині. Відповідно п.п. 4.6 та 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, вказані тілесні ушкодження у п. а) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Відповідно п.п. 4.6 та 2.2.1./в «Правил», зазначене тілесне ушкодження у п. б) даних Підсумків, відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на трок понад 21 добу. Вищевказані тілесні ушкодження не мають ознак небезпеки для життя. Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися від травматичної дії тупими предметами, що могли бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом), за давністю можуть відповідати вказаному терміну (2т. а.с. 13-16).

Так, положеннями ст.84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Крім цього, статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Судом повністю врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Аналіз вищенаведених досліджених доказів у їх сукупності дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, як в цілому, так і в деталях, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого у судовому засіданні у скоєнні інкримінованих злочинних дій, доведена повністю.

Часткове визнання обвинуваченим своєї вини, суд розцінює як спробу пом`якшити відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки його винуватість підтверджується наведеними вище дослідженими в ході судового розгляду доказами. Так, показання допитаних судом потерпілого та свідків є логічними та послідовними, та в повному обсязі узгоджуються з письмовими доказами у кримінальному провадженні. Підстав для обмови обвинуваченого у потерпілого та свідків немає.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який кримінальний закон відносить до нетяжкого злочину, необережну форму вини вчиненого діяння, наявність обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 є особою, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, на спеціальних обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, на утриманні має двох дітей 2009 та 2012 року народження.

Враховуючи наведене, наслідки вчиненого суд, обирає ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008) обвинувачення у виді обмеження волі.

Вирішуючи питання доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008), у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, з урахування зазначених вище обставин кримінального провадження, а також те, що ОСОБА_4 матеріально забезпечує себе та свою родину за допомогою автомобіля, суд вважає можливим не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з цим, суд з урахуванням даних про особу обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого злочину та форми вини, а також позитивної пост кримінальної поведінки та міцні соціальні зв`язки, вважає можливим його перевиховання і виправлення без ізоляції від суспільства, та звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням йому іспитового строку та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного злочину і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Законним представником потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 11 953 гривень 70 копійок та моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений вказаний цивільний позов визнав частково, зазначив, що немає коштів для відшкодування шкоди.

Вирішуючи питання щодо заявленого законним представником потерпілого цивільного позову, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В ході судового розгляду кримінального провадження підтверджено, що злочинними діями ОСОБА_4 потерпілому завдано майнової шкоди, що відповідно до матеріалів позову складає 11 953 гривень 70 копійок.

На підставі викладеного, суд виходячи з принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги обставини справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої потерпілому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілий переніс ряд негативних емоцій у виді психологічного стресу і порушення звичного ритму життя, пов`язаного з розладом здоров`я і необхідністю звернення за медичною допомогою.

Таким чином, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню на суму 25 000 грн. Саме така сума, на думку суду, є співмірною з душевними та психологічними стражданнями, які переніс потерпілий внаслідок вчинення щодо нього кримінального правопорушення і саме така сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь ОСОБА_6 .

Також, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, які складаються з розміру витрат на залучення експерта.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008) та призначити йому покарання у виді трьох років обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Зобов`язати ОСОБА_4 відповідно до ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_9 в інтесресах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 11 953 гривень 70 копійок та моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1100 гривня 50 копійки на користь держави.

Речові докази: автомобіль марки «Acura MDX», д.н.з. НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити власнику.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ