Ухвала

від 22.08.2023 по справі 201/9556/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9556/23

Провадження №1-кс/201/3556/2023

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника - товаривта з обмеженою відповідальністю «Елітгруп-А» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2020р. у справі № 201/123141/20 в межах кримінального провадження № 12012040650000508 внесеного до ЄРДР 18.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190, ч. 1, ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2023р. товариство з обмеженою відповідальністю «Елітгруп-А» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про скасування арешту майна, обґрунтовуючи таким.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2020 року у справі №201/12311/20 (провадження №1-кс/201/4502/2020) в рамках кримінального провадження №12012040650000508, внесеного до ЄРДР 18 грудня 2012 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, накладено заборону відчуження на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу «Нова Перемога» за адресою: АДРЕСА_1 , а також накладено арешт на земельні ділянки багатофункціонального будинку житлового комплексу «Нова Перемога» за адресою: АДРЕСА_1 , на яких розташований об`єкт незавершеного будівництва, а саме земельні ділянки із кадастровими номерами: 1210100000:03:066:0059; 1210100000:03:066:0054; 1210100000:03:066:0039; 1210100000:03:066:0040; 1210100000:03:066:0004; 1210100000:03:066:0038; 1210100000:03:066:0041; 1210100000:03:066:0047; 1210100000:03:066:0009; 1210100000:03:066:0043; 1210100000:03:066:0024; 1210100000:03:066:0053; 1210100000:03:066:0025. Загальна площа земельних ділянок складає 1,4081 гектари та які являють собою суцільну ділянку, яка розташована у Дніпропетровській області, м. Дніпро, в районі бульвару Слави-вул. Новорічна із забороною відчужувати вказані земельні ділянки.

При постановленні ухвали слідчий суддя виходив з того, що об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу «Нова Перемога» за адресою: м. Дніпро, район Бульвар Слави- вул.. Новорічної, а також земельні ділянки на яких розташований даний об`єкт є власністю ТОВ «Правильна компанія» та постановою органу досудового розслідування визнано речовим доказом, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та в повній мірі відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Разом з тим, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 липня 2023 року право власності на незакінчене будівництвом нерухоме майно І етапу житлової забудови (І черга будівництва), незавершене будівництво секції 1-Б, першої черги будівництва (відсоток готовності 24%) загальною площею 7057,3 кв.м, по літ. Б, з/бетон, площа основи (забудови) 796,9 кв.м, висота 27,6), яке розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1210100000:03:066:0024, 1210100000:03:066:0025; 1210100000:03:066:0028, 1210100000:03:066:0038, 1210100000:03:066:0039, 1210100000:03:066:0040, 1210100000:03:066:0043, 1210100000:03:066:0047, 1210100000:03:066:0053; 1210100000:03:066:0004; 1210100000:03:066:0009; 1210100000:03:066:0041 в районі вул. Новорічна- бульвар Слави (адресний номер 22А) в м. Дніпро зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю"ЕЛІТГРУП-А" на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 571, виданого 14.07.2022 приватним нотаріусом Дніпровського МНО ОСОБА_4 .

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Конституційний Суд України в рішенні у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого від 30 січня 2003 року вказав, що поняття «розумний строк досудового слідства» є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Обов`язковість урахування цілого ряду конкретних обставин справи при визначенні розумності строку зумовила також необхідність вироблення Європейським судом переліку взаємопов`язаних критеріїв. Згідно з практикою Європейського суду розумність тривалості провадження повинна визначатись з урахуванням відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії, як, зокрема, складність справи, поведінка заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» та «Філіс проти Греції»).

Також у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим уст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначено, що «розумність» строку провадження по справі повинна оцінюватися в світлі обставин справи і з посиланням на наступні критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущості спору для заявника.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968, «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971).

У рішенні по справі ЄСПЛ «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що стаття 13 гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі в разі порушення положень статті 6 параграфа 1 щодо розгляду справи упродовж розумного строку (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» [ВП], № 30210/96, з 156, ECHR 2000-XI). Суд повторює, що засіб є «ефективним», якщо він може бути використаний або для прискорення винесення судом рішення у справі, або для забезпечення заявника відповідним відшкодуванням за затримку, яка вже допущена (див. вказане вище рішення у справі «Кудла проти Польщі», параграфи 157-159).

Разом з тим, слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в Ухвалі про відмову у скасуванні арешту від 06 квітня 2021 року в рамках даного кримінального провадження зробив висновок, що органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні з березня 2017 року, тобто протягом останніх чотирьох років, не здійснювалось швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження, що не відповідає завданню кримінального провадження. Тому незважаючи на наявність 83 томів кримінального провадження, слідчий суддя констатував, що органом досудового розслідування дане кримінальне провадження з березня 2017 року розслідується неналежно.

Згідно до п.п. 2, 3 ч. 132 КПК України забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, слідчим суддею також було встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні з 2012 року жодній особі підозру не пред`явлено (тобто підозру не пред`явлено у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК) жодну особу не було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення); жодна особа не є обвинуваченою (тобто відсутня особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК); жодна особа не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння.

Вказані умови накладання арешту є обов`язковими для виконання всіма судами на території України та закріплені окрім чинного КПК (ч. 2 ст. 170 КПК), Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 р. в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Саме в пп. 2.6 п. 2 Узагальнення вказано: «при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність: належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до п. 10 ч. 2 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 23.12.2020 року порушує законні права ТОВ «Елітгруп-А», гарантовані ст. 41 Конституції України та позбавляє заявника права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, оскільки ТОВ «Елітгруп-А» є добросовісним набувачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу «Нова Перемога» за адресою: м. Дніпро, район Бульвар Слави - вул.. Новорічної, та не є підозрюваною особою, обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Крім того, звертаємо увагу шановного суду, що протягом досудового розслідування, яке в порушення розумних строків триває понад десять років, орган досудового розслідування повинен був вжити всіх необхідних заходів задля належного фіксування доказів та встановлення усіх обставин вчиненого діяння, відтак скасування арешту майна, в даному разі, не буде перешкоджати подальшому проведенню досудового розслідування, в той час як подальше обмеження права власності є недопустимим, а тому у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.

Враховуючи зазначене прошу скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 23 грудня 2020 року на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу ««Нова Перемога», а також на земельні ділянки на яких розташований даний об`єкт та які являють собою суцільну ділянку, яка розташована у Дніпропетровській області, м. Дніпро, в районі вулиць бульвару Слави вул. Новорічна.

Враховуючи викладене, накладений арешт ухвалою слідчого підлягає скасуванню.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Елітгруп-А» - адвоката ОСОБА_3 в судове засідання надав заяву, якою повністю клопотання підтримав, просив задовольнити, судове засідання проводити без його участі. Також представником було надано фотокопії ухвали про накладення арешту та протокол електронних торгів, згідно яких він став власником нерухомого майна.

Від слідчих органів до судового засіданні ніхто не з`явився. Матеріали кримінального провадження до суду не надали.

Слідчий суддя, з`ясувавши позиції учасників кримінального провадження, розглянувши клопотання, вивчивши надані матеріали, приходить до такого висновку.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2020р. у справі № 201/12311/20 в межах кримінального провадження № 12012040650000508 від 18.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 4 ст. 190 та ч.1 ст.364 КК України накладено арешт шляхом: заборони відчуження на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також накладено арешт на земельні ділянки багатофункціонального будинку житлового комплексу «Нова Перемога» за адресою: АДРЕСА_1 , на яких розташований об`єкт незавершеного будівництва, а саме земельні ділянки із кадастровими номерами: 1210100000:03:066:0059; 1210100000:03:066:0054; 1210100000:03:066:0039; 1210100000:03:066:0040; 1210100000:03:066:0004; 1210100000:03:066:0038; 1210100000:03:066:0041; 1210100000:03:066:0047; 1210100000:03:066:0009; 1210100000:03:066:0043; 1210100000:03:066:0024; 1210100000:03:066:0053; 1210100000:03:066:0025. Загальна площа земельних ділянок складає 1,4081 гектари та які являють собою суцільну ділянку, яка розташована у Дніпропетровській області, м. Дніпро, в районі бульвару Слави-вул. Новорічна із забороною відчужувати вказані земельні ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Арешт майна, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994р., Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Європейський суд з прав людини у справі «Свіргунець проти України» зазначив, що насамперед, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання органів державної влади у володіння майном відбувалося згідно із законом: відповідно до другого речення першого абзацу цієї статті будь-яке позбавлення власності має здійснюватися «на умовах, передбачених законом»; другий абзац надає державам право здійснювати контроль за користуванням, вводячи в дію «закони». До того ж, верховенство права, як один із основоположних принципів демократичного суспільства, є невід`ємною частиною всіх статей Конвенції (рішення у справі «Амуур проти Франції» (Amuur v. France), від 25.06.1996р., пункт 50, згадане рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 58).

Оскільки другий абзац статті 1 Першого протоколу до Конвенції повинен тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого в першому реченні цієї статті, має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та переслідуваною метою: Суд повинен визначити, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу щодо цього та інтересами відповідної окремої компанії (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Г.І.Е.М.С.Р.Л. та інші проти Італії» [ВП] (G.I.E.M.S.R.L. and Others v. Italy) [GC], заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункт 293, від 28.06.2018р.).

Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обгрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (рішення у справі «Лекіч проти Словенії» [ВП] () [GC], заява № 36480/07, пункт 95, від 11.12.2018р.).

У справі FILKIN v. PORTUGAL, яка стосується негативних правових наслідків, які можуть настати для держави, якщо в межах кримінального провадження необгрунтовано застосовується арешт майна особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Зокрема арешт було застосовано на 3 роки, після чого знято. У зв`язку з цим Суд встановив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності).

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами є усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 р., п. 64), тобто наявне майно ("existing possessions");

Як видно зі змісту ухвали слідчого судді, арешт накладений в інтересах потерпілого, з метою проведення необхідних слідчих дій та унеможливлення створення штучних перешкод.

Наразі суд критично відноситься до такого арешту, оскільки кримінальне провадження триває з 2012 року, а арешт накладений у 2020 році та з цього моменту, тобто вже майже три роки.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що за загальним правилом, визначеним у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак, зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі і щодо позбавлення або обмеження права власності.

Згідно із ст. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, передача в позику, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Частиною 1 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до частини 2 статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Зважаючи на те, що кримінальне провадження триває з 2012 року, як встановлено ухвалою від 06.04.2021 року при дослідження матеріалів кримінального провадження підозри нікому не пред`явлено тому вбачається відсутність необхідності, враховуючи щодо ТОВ «Елітгруп-А» є добросовісним набувачем тому в подальшому утримання майна під арештом немає необхідності, у зв`язку із чим клопотання підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 170 - 174, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Елітгруп-А» код ЄДРПОУ -35044277 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2020р. у справі № 201/123141/20 в межах кримінального провадження № 12012040650000508 внесеного до ЄРДР 18.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190, ч. 1, ст. 364 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт з забороною відчуження, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.12.2020р. у справі № 201/12311/20 в межах кримінального провадження № 12012040650000508 внесеного до ЄРДР 18.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190, ч. 1, ст. 364 КК України, на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки, на яких розташований об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме земельні ділянки із кадастровими номерами:

- 1210100000:03:066:0059;

- 1210100000:03:066:0054;

- 1210100000:03:066:0039,

- 1210100000:03:066:0040;

- 1210100000:03:066:0004;

- 1210100000:03:066:0038;

- 1210100000:03:066:0041;

- 1210100000:03:066:0047;

- 1210100000:03:066:0009;

- 1210100000:03:066:0043;

- 1210100000:03:066:0024;

- 1210100000:03:066:0053;

- 1210100000:03:066:0025.

Загальна площа згаданих ділянок складає 1,4081 гектари та які являють собою суцільну ділянку, яка розташована у Дніпропетровській області, м. Дніпро, в районі вулиць бульвару Слави вул. Новорічна, право власності на який зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітгруп-А» код ЄДРПОУ 35044277.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1