Постанова

від 22.06.2023 по справі 910/14433/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. Справа№ 910/14433/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Репіковій З.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 (повний текст рішення підписаний 15.03.2023)

у справі №910/14433/22 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 591 505,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 591 505,85 грн, з яких: 564 180,25 грн заборгованості за договором про відшкодування комунальних витрат №92/Г від 31.10.2014, 21 111,89 грн інфляційних втрат та 6 213,71 грн 3 % річних.

13.01.2023 від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує з підстав його недоведеності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/14433/22 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" 564 180 грн. 25 коп. заборгованості, 21 111 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 6213 грн. 71 коп. 3 % річних та 8 872 грн. 59 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача 29.03.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та прийнятим з підстав неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивач не направляв відповідачу всі необхідні документи, як цього вимагають умови договору, для відшкодування витрат за комунальні послуги, у відповідача відсутні підстави для їх сплати;

- долучені до справи акти наданих послуг не є актами компенсації витрат за комунальні послуги;

- позивач безпідставно нарахував на суму компенсації витрат за комунальні послуги та заявив до стягнення податок на додану вартість;

- матеріали справи не містять доказів, якими підтверджується направлення відповідачу рахунків, актів компенсації витрат, узгоджених та підписаних сторонами, копій актів, отриманих від Київенерго, для відшкодування витрат позивача в 5-денний термін з моменту їх отримання;

- судом порушено норми матеріального права, так як відсутні підстави для стягнення основного боргу, відповідно і відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14433/22.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14433/22.

12.04.2023 матеріали справи №910/14433/22 були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

27.04.2023 апелянтом до суду подано платіжну інструкцію №1587 від 24.04.2023 про сплату судового збору в сумі 13308,90 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/14433/22, справу призначено до розгляду на 22.06.2023.

Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 22.06.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

31.10.2014 між позивачем (Сторона 1) та відповідачем (Сторона 2) було укладено договір №92/Г про відшкодування комунальних витрат (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого предметом цього Договору є відшкодування (компенсація) Стороною 2 Стороні 1 витрат за сплачені Стороною 1 комунальні послуги, які включають: постачання питної води, приймання стічних вод, постачання теплової енергії, а також 100% передоплата за постачання теплової енергії за місяць, наступний за розрахунковим, пропорційно займаній Стороною 2 площі відповідно до рахунків на передоплату, отриманих від Київенерго.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що розмір витрат, які підлягають відшкодуванню Стороні 1 Стороною 2, визначається пропорційно площі, займаній Стороною 2, та узгоджується Сторонами в Додатку №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. договору відшкодування витрат за комунальні послуги здійснюються Стороною 2 пропорційно займаній нею площі щомісячно на підставі виставлених Стороною 1 рахунків та актів компенсації витрат, узгоджених та підписаних Сторонами, а також належним чином оформлених копій актів, отриманих від Київенерго та Київводоканалу.

Відповідно до п. 2.2. договору 100% передоплата за постачання теплової енергії здійснюється Стороною 2 пропорційно займаній нею площі на підставі виставлених Стороною 1 рахунків, а також належним чином оформлених копій рахунків на передоплату, отриманих від Київенерго.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що відшкодування витрат та 100% передоплата за постачання теплової енергії здійснюється у формі безготівкового перерахування коштів Стороною 2 на поточний закупок Сторони 1 у п`ятиденний термін з моменту отримання нею від Сторони 1 документів, зазначених в п. 2.1. та п. 2.2. цього Договору.

Додатковою угодою № 7 від 21.12.2021 до Договору сторони продовжили його дію до 21.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив КП "Київтеплоенерго" авансом вартість послуги із постачання теплової енергії: за січень 2022 року в розмірі 653 729,60 грн платіжними дорученнями №285 від 29.12.2021 та №11720 від 14.01.2022; за лютий 2022 року - в розмірі 1 883 697,62 грн платіжними дорученнями №11757 від 26.01.2022 та №36 від 14.02.2022.

Позивач листом від 11.01.2022 за вих. № 30/07 направив на адресу відповідача рахунок № 5 від 11.01.2022 на оплату вартості послуг із постачання теплової енергії за січень 2022 року в розмірі 267 356,65 грн та копію відповідного рахунку-фактури КП "Київтеплоенерго" №521173/2021-12 від 31.12.2021.

Цей рахунок відповідачем було отримано 11.01.2022 та 21.01.2022 здійснено попередню оплату вартості теплової енергії за січень 2022 року на суму 267 356,65 грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії проти України зі сторони рф, він був позбавлений можливості своєчасно надати відповідачу рахунки на повну оплату послуг із постачання теплової енергії за січень та лютий 2022 року.

Листом від 23.05.2022 за вих. № 30/2305-1 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату вартості спожитої теплової енергії в січні-лютому 2022 року на загальну суму 564 180,25 грн, з яких: 261 852,21 грн - за січень 2022 року, 302 328,04 грн - за лютий 2022 року. До цього листа позивач додав рахунок на оплату №376 від 20.05.2022 та копії актів щодо вартості послуг, наданих КП "Київтеплоенерго".

Зазначений лист відповідачем було отримано 14.06.2022 та зареєстровано за вх. №00406/0/1-22.

06.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 30/0609-1 про сплату заборгованості, яка відповідачем отримано 06.09.2022 і зареєстрована за вх. № 00701/0/1-22, проте залишена без відповіді та задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив КП "Київтеплоенерго" авансом вартість послуги із постачання теплової енергії: за січень 2022 року в розмірі 653 729,60 грн платіжними дорученнями №285 від 29.12.2021 та №11720 від 14.01.2022; за лютий 2022 року - в розмірі 1 883 697,62 грн платіжними дорученнями №11757 від 26.01.2022 та №36 від 14.02.2022.

Позивач листом від 11.01.2022 за вих. № 30/07 направив на адресу відповідача рахунок № 5 від 11.01.2022 на оплату вартості послуг із постачання теплової енергії за січень 2022 року в розмірі 267 356,65 грн та копію відповідного рахунку-фактури КП "Київтеплоенерго" №521173/2021-12 від 31.12.2021.

Цей рахунок відповідачем було отримано 11.01.2022 та 21.01.2022 здійснено попередню оплату вартості теплової енергії за січень 2022 року на суму 267 356,65 грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії проти України зі сторони рф, він був позбавлений можливості своєчасно надати відповідачу рахунки на повну оплату послуг із постачання теплової енергії за січень та лютий 2022 року.

Листом від 23.05.2022 за вих. № 30/2305-1 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату вартості спожитої теплової енергії в січні-лютому 2022 року на загальну суму 564 180,25 грн, з яких: 261 852,21 грн - за січень 2022 року, 302 328,04 грн - за лютий 2022 року. До цього листа позивач додав рахунок на оплату №376 від 20.05.2022 та копії актів щодо вартості послуг, наданих КП "Київтеплоенерго".

Зазначений лист відповідачем було отримано 14.06.2022 та зареєстровано за вх. №00406/0/1-22.

06.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 30/0609-1 про сплату заборованості, яка відповідачем отримано 06.09.2022 і зареєстрована за вх. № 00701/0/1-22, проте залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на відсутність усіх передбачених п. 2.1. Договору документів, необхідних для здійснення розрахунків, а саме, актів компенсації витрат за січень та лютий 2022 року, які мали бути підписані між сторонами згідно з умовами Договору.

Судом встановлено, що листом від 23.05.2022 №30/2305-1 відповідачу були надані, зокрема, Акти надання послуг №375 від 31.05.2022 (теплова енергія за січень 2022 року) на суму 529 208,86 грн з ПДВ, та №376 від 31.05.2022 (теплова енергія за лютий 2022 року) на суму302 328,04 грн з ПДВ.

Вказані акти відповідачем отримано 14.06.2022, проте відповідач їх не підписав, письмових заперечень на ці акти не надав.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що зазначені акти не є актами компенсації витрат за комунальні послуги.

В матеріалах справи відсутні докази наявності укладених між сторонами інших правочинів, на виконання яких могли складатись спірні акти, тож відповідні заперечення відповідача обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом.

Відповідач заперечує проти включення до спірних актів суми ПДВ, посилаючись на те, що позивач не є надавачем послуги з постачання теплової енергії та не має нараховувати суму ПДВ.

Із наявних у матеріалах справи актів та рахунків на оплату вбачається, що позивач не здійснював нарахування суми ПДВ на надані відповідачу послуги, а відповідні суми, вказані в цих документах, нараховувались надавачем таких послуг - КП "Київтеплоенерго", та підлягають сплаті відповідачем.

Судом також встановлено, що оплата за платіжним дорученням №387 від 31.01.2022 на суму 379 960,52 грн за Договором здійснювалася відповідачем з ПДВ в розмірі 63 326,75 грн.

З огляду на викладене, правомірними є висновки суду про відхилення доводів відповідача щодо нарахування позивачем до сплати суми ПДВ, оскільки такі суперечать матеріалам справи.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення також 21 111,89 грн інфляційних втрат та 6 213,71 грн 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, встанови їх правильність та арифметичну вірність, а також правильність визначених позивачем періодів прострочення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача, крім суми основного боргу, також 21 111,89 грн інфляційних втрат та 6 213,71 грн 3 % річних.

При цьому, обґрунтовано судом відхилені доводи відповідача про відмову у стягненні означених сум, з наявністю форс-мажорних обставин у зв`язку з повномасштабною збройною агресією рф проти України з огляду на наступне.

Обставини щодо збройної агресії рф проти України є загальновідомими та не підлягають доведенню відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При дослідженні питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором істотним є не сам факт наявності форс-мажорних обставин, а взаємозв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання зобов`язань.

За таких обставин, судом правильно відхилено доводи відповідача, що стосуються наявності форс-мажорних обставин, у зв`язку з відсутністю доказів їх впливу на прострочення виконання останнім своїх зобов`язань.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/14433/22.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/14433/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/14433/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд".

4. Матеріали справи №910/14433/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 30.08.2023 після виходу членів колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко