Постанова

від 03.08.2023 по справі 910/4115/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 910/4115/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023

у справі № 910/4115/23 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002"

про стягнення 965 074,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (далі - позивач, ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" (далі - відповідач, ТОВ "Досвід 2002", скаржник) про стягнення 545 045,06 грн. заборгованості, 44 045,45 грн. 3% річних, 375 984,05 грн. інфляційних втрат за договором субпідряду №Ю-17/20 від 29.05.2020 на підставі ст. ст. 526, 527, 625 ЦК України та ст. ст. 218, 220, 224 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі №910/4115/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" 545 045 грн. 06 коп. заборгованості, 44 045 грн. 45 коп. 3% річних, 366 258 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 14 330 грн. 23 коп. судового збору та 36 000 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення 545 045,06 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 375 984,05 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково на суму 366 258,18 грн. за перерахунком суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 по справі 910/4115/23 у частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" про залучення третьої особи від 11.04.2023. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 по справі 910/4115/23 у частині часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" про стягнення 545 045,06 грн. заборгованості, 44 045,45 грн. 3% річних, 366 258,18 інфляційних втрат, 14 330,23 грн. судового збору та 36 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції компенсуються можливістю зміни ціни договору (п. 3.2.3. Договору субпідряду), підстави для нарахування та стягнення інфляційних витрат за Договором субпідряду відсутні.

- рішення у даній справі впливає на права та обов`язки ТОВ «Альянс Екопроект».

- суд першої інстанції поклав на відповідача відповідальність за відсутності вини останнього, що суперечить пунктам 7.1.2. та 7.1.3.

- суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення витрат на правову допомогу за відсутності доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, а також детального опису робіт (наданих послуг).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення та клопотання учасників апеляційного провадження

24.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що у даному випадку, грошові зобов`язання за договором було визначено в гривні й саме грошові зобов`язання в гривні, буз жодного їх еквіваленту в іноземній валюті.

Також позивач зазначає, що відповідач, маючи грошові кошти на рахунку, що підтверджується наявною у справі постановою про закриття виконавчого провадження його виконанням, умисно не перераховував грошові кошти позивачу. При цьому, посилання скаржника на аргументи, як то наявність перед ним заборгованості Замовника, не змінює суті спору.

24.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява-розрахунок витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

24.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду апеляційної скарги відповідача, як такої що подана зі зловживанням правом у смислі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

03.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у обґрунтування кого останній зазначає, що представник відповідача перебуває у лікувальному закладі, через що не має можливості прибути до суду для участі у судовому засіданні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/4115/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4115/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/4115/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/4115/23. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 03.08.2023. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справ №910/4115/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 03.08.2023 з`явився представник позивача, який просив залишити без задоволення апеляційну скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач у судове засідання 03.08.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлявся належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки до даного клопотання не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Щодо клопотання позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду на підставі ст. 43 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також підстави для залишення апеляційної скарги без розгляду, які зазначені у вищезазначеному клопотанні, колегія суддів констатує про відсутність підстав для залишення апеляційної скарги ТОВ «Досвід 2002» на підставі п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, як такої що подана із зловживанням правом, оскільки доводи, які викладені у клопотанні спростовуються матеріалами справи та є нічим іншим як припущеннями самого позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" (далі - генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (далі - підрядник) укладено договір субпідряду № Ю-17/20 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати і здати у визначені строки комплекс робіт по поставці, монтажу, пуско-наладці та паспортизації систем опалення, вентиляції, кондиціонування, тепло-холодопостачання ТРЦ об`єкту: "Будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену "Житомирська" та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва" (далі по тексту договору - об`єкт) у відповідності з договірною ціною, локальними кошторисами та підсумковими відомостями ресурсів, які є невід`ємними частинами даного договору, а генеральний підрядник зобов`язується надати підрядникові фронт робіт, прийняти та оплатити роботи (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 18.11.2021 року) визначено, що загальна ціна договору та відповідно загальна вартість робіт визначається згідно підписаного додатку №1 до даного договору (Договірна ціна) та становить 41 899 444,41 грн. в т.ч. ПДВ 6 983 240,74 грн.

За умовами п. 3.4 договору розрахунки за фактично якісно виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною з урахуванням виконаних обсягів робіт. Акти виконаних робіт ф. КБ-2в та Довідки ф.КБ-3.

Пунктом 3.5 договору погоджено, що оплата за договором здійснюється генпідрядником в українських гривнях будь-яким прийнятним для сторін способом, який не заборонений чинним законодавством України згідно календарного графіка виконання робіт та фінансування робіт (додаток №3), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1 договору підрядник готує акти приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3) i подає їх для підписання генпідряднику протягом 3-х календарних днів після виконання робіт.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що генпідрядник зобов`язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати відмови від їх підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня одержання звіту від відділу, що здійснює технічний моніторинг будівництва або для перевірки інженеру з технічного нагляду за виконанням робіт.

Пунктом 6.4 договору визначено, зокрема, що генеральний підрядник зобов`язаний оплатити підряднику належним чином виконані роботи в порядку і на умовах, передбачених цим договором, протягом 10 робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт.

Згідно з п. п. 7.1.2 та 7.1.3 договору сторона не несе відповідальність за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та діє до повного виконання сторонами зобов`язань по договору (п. п. 10.1-10.2 договору).

Додатком № 2 до договору сторонами погоджено графік виконання робіт та фінансування.

Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, частково відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, а також актами приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в): № 35/12 за грудень 2020 року від 30.12.2020 на суму 232 667,26 грн., № 43/12 за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 521 464,48 грн. (додатково до акту № 43/12 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 31.12.2020 на суму 15 280,99 грн.), № 10/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 65 998,58 грн., № 13/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 12 039,12 грн. (додатково до акту № 13/11 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 119 800,24 грн.), № 14/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 2 565,06 грн., № 19/07-1 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 301 487,03 грн., № 19/07-2 за січень 2022 року від 28.01.2022 на суму 377 414,30 грн., № 21/07 за січень 2022 року від 28.01.2022 на суму 838 805,52 грн., № 23/07 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 151 142,54 грн., № 24/07 за січень 2022 року від 21.01.2022 на суму 46 854,14 грн., № 25/07 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 39 924,05 грн. (додатково до акту № 25/07 від 13.01.2021 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 20 411,80 грн.), № 26/07 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 8 346,78 грн., № 01/09 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 320 384,33 грн., № 2/11 за січень 2022 року від 28.01.2022 на суму 196 159,61 грн., № 11/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 64 217,63 грн., № 12/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 46 165,62 грн., № 41/12 за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 5 860 135,68 грн. (додатково до акту № 41/12 від 31.12.2020 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 2 028 095,38 грн.), № 42/12 за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 9 377 977,45 грн. (додатково до акту № 42/12 від 31.12.2020 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 4 653 711,22 грн.), № 44/12 за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 507 922,81 грн. (додатково до акту № 44/12 від 31.12.2020 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 1 009 871,52 грн.), № 26/02 за травень 2021 року від 14.05.2021 на суму 31 167,23 грн., № 27/02 за червень 2021 року від 04.06.2021 на суму 97 322,78 грн., № 16/04 за травень 2021 року від 28.05.2021 на суму 1 234 982,78 грн., № 17/04 за травень 2021 року від 14.05.2021 на суму 115 662,77 грн., № 15/04 за червень 2021 року від 04.06.2021 на суму 1 433 326,20 грн., № 41/06 за липень 2021 року від 08.07.2021 на суму 11 775,76 грн., № 42/06 за липень 2021 року від 08.07.2021 на суму 92 045 грн., № 43/06 за липень 2021 року від 08.07.2021 на суму 39 306,64 грн., № 44/06 за липень 2021 року від 08.07.2021 на суму 160 740 грн., № 18/04 за серпень 2021 року від 11.08.2021 на суму 59 934,38 грн., № 05/08 за серпень 2021 року від 23.09.2021 на суму 72 079,99 грн., № 14/04 за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 168 576,25 грн., № 32/05 за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 62 925,22 грн., № 17/07 за жовтень 2021 року від 04.10.2021 на суму 121 856,33 грн., № 01/05 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 38 189,76 грн., № 02/05 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 198 522,46 грн., № 11/07 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 7 610,96 грн. (додатково до акту № 11/07 від 13.01.2022 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 124 733,48 грн.), № 20/07 за січень 2022 року на суму 471 648,49 грн. (додатково до акту № 20/07 від 13.01.2022 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 88 050,19 грн.), № 01/08 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 7 820 460,49 грн., № 03/08 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 7 905,86 грн. (додатково до акту № 08/03 від 13.01.2022 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 72 248,04 грн.), № 06/08 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 433 703,02 грн., № 07/08 за січень 2022 року від 21.01.2022 на суму 199 130,28 грн. (додатково до акту № 07/08 від 21.01.2022 акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 61 123,97 грн.), № 03/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 73 178,06 грн., № 04/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 7 438,19 грн., № 05/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 157 490,60 грн., № 09/11 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 64 266,22 грн. та акту приймання виконаних робіт № 01/01 від 10.05.2022 на суму 30 000 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін та копії яких містяться в матеріалах справи підтверджується факт виконання та здачі комплекс робіт позивачем відповідно до умов договору на загальну суму 40 896 838,29 грн.

Платіжними інструкціями: №3709 від 04.06.2020 на суму 9 282 072,33 грн., №4522 від 06.07.2020 на суму 15 200 463,16 грн., №5200 від 28.07.2020 на суму 4 982 044,18 грн., №9342 від 24.11.2020 на суму 1 164 200,34 грн., №10364 від 24.12.2020 на суму 810 844,03 грн., №343 від 22.01.2021 на суму 99 479,71 грн., №4194 від 28.05.2021 на суму 19 912,21 грн., №4196 від 28.05.2021 на суму 27 949,40 грн., №4271 від 31.05.2021 на суму 592 853,32 грн., №4548 від 08.06.2021 на суму 33 751,21 грн., №4664 від 10.06.2021 на суму 380 534,41 грн., №4663 від 10.06.2021 на суму 526 249,93 грн., №5111 від 23.06.2021 на суму 200 000 грн., №6305 від 23.07.2021 на суму 228 363,24 грн., №6544 від 29.07.2021 на суму 9 128,47 грн., №6542 від 29.07.2021 на суму 14 663,62 грн., №6543 від 29.07.2021 на суму 27 266,30 грн., №6541 від 29.07.2021 на суму 46 655,30 грн., №6830 від 06.08.2021 на суму 21 426,11 грн., №925 від 16.02.2022 на суму 1 200 000 грн., №2447 від 10.06.2022 на суму 200 000 грн., №3864 від 02.08.2022 на суму 150 000 грн., №4011 від 08.08.2022 на суму 100 000 грн., №4442 від 29.08.2022 на суму 100 000 грн., №4803 від 13.09.2022 на суму 100 000 грн., №5038 від 22.09.2022 на суму 50 000 грн., №5300 від 05.10.2022 на суму 100 000 грн., №5574 від 18.10.2022 на суму 100 000 грн., №5883 від 02.11.2022 на суму 100 000 грн., №6061 від 10.11.2022 на суму 50 000 грн., №6163 від 15.11.2022 на суму 80 000 грн., №6526 від 02.12.2022 на суму 50 000 грн., №6838 від 19.12.2022 на суму 150 000 грн., №92 від 12.01.2023 на суму 60 000 грн., №269 від 27.01.2023 на суму 40 000 грн. стверджується факт часткової оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на загальну суму 40 351 793,23 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання виконав і здав у визначені строки комплекс робіт по поставці, монтажу, пуско-наладці та паспортизації систем опалення, вентиляції, кондиціонування, тепло-холодопостачання ТРЦ об`єкту, а відповідач не виконав зобов`язання з оплати цих робіт у строк визначений умовами п. 6.4 договору і на даний час має заборгованість перед позивачем у розмірі 545 045,06 грн. (40 896 838,29 грн. - 40 351 793,23 грн. = 545 045,06 грн.).

Позивач направив відповідачу претензію вих. № 1-02/142 від 11.07.2022 року з вимогою оплатити заборгованість за договором, яка станом на час направлення претензії складала 1 775 045,06 грн.

У відповіді на вказану претензію листом вих. № 101 від 08.08.2022 відповідач підтвердив заборгованість за договором в сумі 1 775 045,06 грн. та повідомив позивача про те, що гарантує належне виконання зобов`язань за договором та поступову (однак в жодному разі не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання коштів від замовника) сплату заборгованості, вказаної у претензії.

Доказів сплати вказаної заборгованості в строк визначений умовами п. 6.4 договору відповідачем до суду не надано.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскільки замовник робіт не сприяв генеральному підряднику (відповідачу) у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку встановлених договором генерального підряду шляхом сплати належних позивачу коштів, а відповідач у свою чергу здійснював всіх залежних від нього заходів, тому в його діях відсутня вина за несплату належних позивачу коштів та він вважається невинуватим в розумінні пунктів 7.1.2 та 7.1.3 договору субпідряду, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки умовами договору субпідряду чітко визначено умови та строки оплати, погоджені позивачем та відповідачем, які були відповідачем порушені, що самим скаржником не заперечується.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 545 045,06 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт у строк визначений умовами п. 6.4 договору позивач нарахував відповідачу 44 045,45 грн. 3% річних та 375 984,05 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 366 258,18 грн.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції компенсуються можливістю зміни ціни договору (п. 3.2.3. Договору субпідряду), а тому підстави для нарахування та стягнення інфляційних витрат за Договором субпідряду відсутні, колегія суддів зазначає таке.

Дослідивши зміст Договору субпідряду, а саме пункт 3.2.3., колегія суддів зазначає, що вказаний пункт є по суті відкладальною умовою договору у контексті ч. 2 ст. 526 ЦК України для можливої зміни ціни договору, а не визначенням еквіваленту суми зобов`язань у іноземній валюті.

Посилання скаржника в цій частині на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 №296/10217/15-ц і постанові Верховного Суду від 03.03.2021 130/2604/18, колегією суддів оцінюються критично, оскільки є не релевантними до справи №910/4115/23.

У свою чергу, перевіривши розрахунок позивача 3 % річних, колегія суддів констатує, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 44 045,45 грн. 3% річних.

Також, щодо вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі №910/4115/32 про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Досвід 2002» про залучення третьої особи від 11.05.2023, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Проаналізувавши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Екопроект" щодо однієї зі сторін, а тому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з вищевикладених підстав.

Також, позивач просив суд стягнути на його користь 44 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 5-Г/23 від 14.03.2023, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.03.2023 на суму 40 000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1213480 від 15.03.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4105 від 31.08.2010.

Відповідно до п. 2 договору про надання правової допомоги сторони визначили наступну ціну години роботи адвоката й наступний об`єм робіт (послуг) за даним договором:

2.1. підготовка та написання позовної заяви, аналіз, збір підготовка та завірення копій відповідних документів, подання позову: 12 год. 30 хв. роботи адвоката, ціна однієї години роботи адвоката складає 3 200 гривен, всього ціна послуги з підготовки та написання позову складає 40 000 гривен;

2.2. участь адвоката в одному судовому засіданні - 4000 гривен.

Проте, враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалам, то адвокатом Буняком В.С. не надавалися позивачеві вказані послуги щодо участі адвоката в судовому засіданні в сумі 4 000 грн.

Отже, відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення витрат на правову допомогу за відсутності доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів констатує, що матеріалами справи підтверджено, що адвокатом Буняком В.С. надано позивачеві послуги з надання правової допомоги на суму 40 000,00 грн., у зв`язку із чим судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача витрати правову допомогу на суму 36 000,00 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/4115/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/4115/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/4115/23 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/4115/23.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002".

5. Матеріали справи №910/4115/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 29.08.2023. (після виходу суддів Ткаченка Б.О., Суліма В.В. та Гаврилюка О.М. з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім