Рішення
від 30.08.2023 по справі 905/921/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.2023 Справа №905/921/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок №2; код ЄДРПОУ 43895975)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Себріс» (85401, Донецька область, місто Селидове, бульвар Шахтарської слави, будинок №11; код ЄДРПОУ 42369510)

про стягнення 92 519,24 гривень,

без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У

До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Себріс» про стягнення 92 519,24 гривень, з яких: 59 510,00 гривень заборгованість, 5 696,66 гривень пеня, 5 951,00 гривень штраф, 2 626,59 гривень 3% річних, 18 734,99 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №І-ШУ від 21.10.2021 в частині проведення оплати за поставлений металобрухт, у зв`язку з чим заявив до стягнення суму боргу, пеню та штраф, нараховані на підставі п.п.7.2, 7.5. договору відповідно, а також 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на підставі ст.625 ЦК України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів.

Копія ухвали Господарського суду Донецької області від 11.07.2023 надіслана судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, на належну поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Себріс», що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (85401, Донецька область, місто Селидове, бульвар Шахтарської слави, будинок №11). Відповідне поштове відправлення №6102272326095 повернулось на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення: «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, на зворотньому боці поштового конверту мається запис працівника поштового відділення, що за даною адресою відсутня така організація.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами третьою та сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення, забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулись до суду з відміткою про неможливість вручення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 914/1191/20, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Факт неотримання позивачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду, у тому числі, у зв`язку із закінчення строку зберігання поштового відправлення, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Крім того, копія ухвали суду від 11.07.2023 направлялась на електронні адреси сторін, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Себріс» (SEBRIS2018@UKR.NET), що мається в інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як засобах зв`язку.

Встановити зв`язок за телефонним номером, також зазначеним у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не вдалось.

Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений належним чином про розгляд даної справи, внаслідок вжиття всіх можливих процесуальних заходів для належного його повідомлення про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

12.10.2021 між Відокремленим підрозділом «Шахтоуправління «Новодонецьке» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (далі Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Себріс» (далі Покупець, відповідач) був укладений Договір №1-ШУН, згідно з п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови»), надалі іменується «Металобрухт», а Покупець зобов`язується прийняти Металобрухт і оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.1. Кількість, номенклатура (види, асортимент) Металобрухту вказується Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною частиною до цього Договору (далі - «Специфікації»).

Постачальник поставляє Металобрухт рівномірними партіями протягом терміну (періоду) поставки з допустимими відхиленнями +/-5% від загального обсягу Металобрухту, зазначеного у відповідній Специфікації.

Поставка Металобрухту проводиться автомобільним транспортом Покупця - FСА склади Постачальника, зазначені у відповідних Специфікаціях до цього Договору.

Умови постачання розуміються відповідно до «Інкотермс». Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 роки), які використовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, які випливають із умов цього Договору (п.3.1. договору).

За умовами п.3.4. договору право власності на Металобрухт і ризик випадкового знищення або пошкодження Металобрухту переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки Металобрухту в узгодженому місці поставки і оформленням всіх необхідних документів, в т.ч. підписання Сторонами акту приймання металів чорних (вторинних).

Моментом виконання обов`язків Постачальника передати Металобрухт Покупцеві, а також датою поставки вважається дата підписання повноважними представниками Сторін відповідного акту приймання металів чорних (вторинних).

Поставка Металобрухту здійснюється за цінами, зазначеними в Специфікаціях (які визначено відповідно до умов поставки), і які включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також будь-які витрати Постачальника, пов`язані з постачанням Металобрухту (п.4.1. договору).

Згідно з п.п.4.4.-4.5. договору оплата вартості Металобрухту здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Покупець здійснює Оплату за товар:

- шляхом часткової або повної передплати вартості партії товару;

- протягом десяти банківських днів з дати поставки партії товару на підставі видаткової накладної та приймально-здавальних актів встановленої форми.

У п.7.1. договору сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним Договором, винна Сторона відшкодовує добросовісній Стороні спричинені їй у зв`язку з цим збитки.

У випадку порушення терміну оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки (п.7.2. договору).

За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань протягом дії даного Договору винна Сторона сплачує на користь сумлінної Сторони штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов`язань (п.7.5. договору).

Строк дії договору згідно п.10.1. визначений з моменту його підписання по 31.12.2021.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

До вказаного договору сторонами підписано Специфікації б/н від 21.10.2021, якою визначено вартість товару у розмірі 5 500,00 гривень, №5 від 21.10.2021 на поставку товару на суму 25 080,00 гривень, №6 від 16.11.2021 на поставку товару на суму 34 430,00 гривень, які є невід`ємними частинами договору №1-ШУН від 21.10.2021.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку Металобрухту на загальну суму 59 510,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №005 від 15.11.2021 на суму 25 080,00 гривень, видатковою накладною №006 від 16.11.2021 на суму 34 430,00 гривень.

Факт приймання Металобрухту у визначених в накладних обсягах підтверджується Актами приймання металів чорних (вторинних) №5 від 15.11.2021 та №6 від 156.11.2021

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Таким чином, свої зобов`язання стосовно поставки на адресу відповідача Металобрухту зазначеного у Специфікаціях №5 та №6 до Договору №1-ШУН від 21.10.2021 позивачем виконано належним чином.

Твердження позивача з приводу того, що його претензія за вих.№385 від 18.05.2023 з вимогою про сплату заборгованості залишена відповідачем без відповіді судом не приймається з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів направлення/вручення даної претензії.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування обставин покладається на ту сторону, яка посилається на їх існування.

Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів оплати поставленого товару на момент прийняття рішення у справі суду не надав, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача у заявленому розмірі.

За несвоєчасну оплату відповідачем виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 5 696,66 гривень за період з 26.11.2021 по 25.05.2022 та штраф у розмірі 5 951,00 гривень.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.2. договору визначено, що випадку порушення терміну оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки (п.).

Пунктом 7.5. договору сторони встановили, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань протягом дії даного Договору винна Сторона сплачує на користь сумлінної Сторони штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов`язань.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частин другої та третьої статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В контексті вищевказаних норм закону свобода договору є однією з основоположних засад приватноправового регулювання, що знаходиться в одному ряду з іншими загальними засадами, такими як неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; визнання і недоторканності права власності; свобода підприємницької діяльності; судовий захист цивільних прав та інтересів тощо.

Свобода договору передбачає, зокрема, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини та можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

Зміст будь-якого цивільно-правового договору складають його умови (пункти). Відповідно до принципу свободи договору, сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативне не визначений законом чи іншими правовими актами.

Переважна більшість цивільно-правових норм, зокрема тих, що визначають умови договорів, мають диспозитивний характер, що означає, що сторони в договорі можуть відступити від їх змісту і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, при укладанні договору сторони вільні у визначенні умов договору, в тому числі стосовно видів відповідальності за порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань, і ніхто не має право втручатися у правовідносини, які виникли між двома суб`єктами господарювання.

З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили види штрафних санкцій, розмір та порядок їх нарахування за порушення господарського зобов`язання, що є їх правом.

Оплата поставленого Металобрухту мала бути проведена відповідачем у відповідності з п.п. 4.5.2., 6.2.2. договору:

за видатковою накладною №5 від 15.11.2021- до 29.11.2021 включно;

за видатковою накладною №6 від 16.11.2021- до 30.11.2021 включно.

Відтак, з 30.11.2021 та 01.12.2021 відповідно виникло прострочення платежу.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені та штрафу, позивач має право на нарахування та стягнення означених штрафних санкцій.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок неустойки, штрафу), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем не правильно визначено момент виникнення права на її нарахування.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір пені за порушення строків оплати, в межах визначеного позивачем строку, становить 5 569,75 гривень, з розрахунку:

за видатковою накладною №5 від 15.11.2021 на суму боргу 25 080,00 гривень за період з 30.11.2021 по 25.05.2022 2 354,08 гривень;

за видатковою накладною №6 від 16.11.2021 на суму боргу 34 430,00 гривень за період з 01.12.2021 по 25.05.2022 3 215,67 гривень,

а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Розрахунок штрафу судом перевірено і визнано вірним, а тому сума штрафу підлягає стягненню в заявленому розмірі 5 951,00 гривень.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2 626,59 гривень за період з 26.11.2021 по 16.05.2023 та інфляційних втрат в розмірі 18 734,99 гривень за період з 26.11.2021 по 16.05.2023 нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з наведених вище підстав.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір 3% за порушення строків оплати становить 2 604,20 гривень, з розрахунку:

за видатковою накладною №5 від 15.11.2021 на суму боргу 25 080,00 гривень за період з 30.11.2021 по 16.05.2023 1 098,71 гривень;

за видатковою накладною №6 від 16.11.2021 на суму боргу 34 430,00 гривень за період з 01.12.2021 по 16.05.2023 1 505,49 гривень,

а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

За перерахунком судом, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 16.05.2023 становить 19 126,21 гривень.

Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Себріс» про стягнення 92 519,24 гривень, з яких: 59 510,00 гривень заборгованість, 5 696,66 гривень пеня, 5 951,00 гривень штраф, 2 626,59 гривень 3% річних, 18 734,99 гривень інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Себріс» (85401, Донецька область, місто Селидове, бульвар Шахтарської слави, будинок №11; код ЄДРПОУ 42369510) на Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок №2; код ЄДРПОУ 43895975) 59 510 гривень заборгованості, 5 569,75 гривень пені, 5 951,00 гривень штрафу, 2 604,20 гривень 3% річних, 18 734,99 гривеньінфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 679,67 гривень.

В частині стягнення 126,91 гривень пені, 22,39 гривень 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 30.08.2023.

Позивач: Державне підприємство «Добропіллявугілля-Видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок №2; код ЄДРПОУ 43895975)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Себріс» (85401, Донецька область, місто Селидове, бульвар Шахтарської слави, будинок №11; код ЄДРПОУ 42369510)

Суддя С.М. Фурсова

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення30.08.2023
Оприлюднено01.09.2023
Номер документу113119766
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —905/921/23

Судовий наказ від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Донецької області

Фурсова Світлана Миколаївна

Рішення від 30.08.2023

Господарське

Господарський суд Донецької області

Фурсова Світлана Миколаївна

Ухвала від 11.07.2023

Господарське

Господарський суд Донецької області

Фурсова Світлана Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні