Рішення

від 29.08.2023 по справі 910/8190/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2023Справа № 910/8190/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітрейд Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп»

про стягнення 225988,33 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Профітрейд Плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будівельна група «Олімп» про стягнення 225988,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №06/05/2019-1 від 06.05.2019 в частині повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 192658,21 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5326,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 28003,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.06.2023, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.06.2023 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 03.07.2023. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 27.06.2023.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, офіс 300А.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Будівельна Група «Олімп» у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду 31.05.2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

ТОВ «Будівельна Група «Олімп» в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями ч.9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітрейд Плюс» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №06/05/2019-1 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю товар по його заявка (усним або письмовим) передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару. видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного Договору і складають його невід`ємну частину, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.2.1. Договору асортимент товару передбачається у рахунках-фактури, які додаються до даного Договору.

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунках-фактурі або специфікаціях, які додаються до даного Договору і складають його невід`ємну частину. (п.5.1. Договору)

Згідно з п.6.2. Договору у разі якщо Покупець отримує товар на умовах відстрочення платежу, Покупець сплачує поставлений Товар протягом 31 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару Постачальником.

Поставка Товару Покупцеві здійснюється партіями за домовленості Сторін згідно попередньої письмової або усної Заявки від Покупця. (п.7.1. Договору)

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої Товар відпускається Покупцю. (п.7.2. Договору)

Відповідно до п.10.1. Договору передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі Постачальника.

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару надано видаткові накладні №253 від 14.04.2021 (рахунок на оплату №369 від 14.04.2021) на суму 564 грн; №272 від 27.04.2021 (рахунок на оплату №423 від 23.04.2021) на суму 1252,80 грн; №284 від 30.04.2021 (рахунок на оплату №434 від 26.04.2021) на суму 4373,90 грн; №285 від 30.04.2021 (рахунок на оплату №435 від 26.04.2021) на суму 5798,45 грн; №311 від 20.05.2021 (рахунок на оплату №488 від 14.05.2021) на суму 177,40 грн; №313 від 20.05.2021 (рахунок на оплату №496 від 17.05.2021) на суму 4632 грн; №312 від 20.05.2021 (рахунок на оплату №494 від 17.05.2021) на суму 4632 грн; №314 від 20.05.2021 (рахунок на оплату №510 від 19.05.2021) на суму 13125 грн; №346 від 02.06.2021 (рахунок на оплату №559 від 31.05.2021) на суму 2954,74 грн; №347 від 02.06.2021 (рахунок на оплату №560 від 31.05.2021) на суму 2418,66 грн; №352 від 02.06.2021 (рахунок на оплату №566 від 01.06.2021) на суму 4651,20 грн; №38 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №12 від 11.01.2022) на суму 17200,49 грн; №42 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №31 від 14.01.2022) на суму 10059,12 грн; №45 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №40 від 19.01.2022) на суму 1553,02 грн; №37 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №6 від 10.01.2022) на суму 31938,38 грн; №39 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №14 від 12.01.2022) на суму 10951,03 грн; №53 від 25.01.2022 (рахунок на оплату №53 від 24.01.2022) на суму 2272,08 грн; №40 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №22 від 13.01.2022) на суму 11380,80 грн; №34 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №3 від 10.01.2022) на суму 50723,69 грн; №35 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №4 від 10.01.2022) на суму 43988,15 грн; №36 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №5 від 10.01.2022) на суму 39507,73 грн; №41 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №30 від 14.01.2022) на суму 6091,20 грн; №43 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №32 від 17.01.2022) на суму 25502,92 грн; №44 від 21.01.2022 (рахунок на оплату №35 від 17.01.2022) на суму 35701,60 грн №6 від 01.02.2022 на суму 2368,80 грн; №10 від 01.02.2022 на суму 3420 грн.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, відповідачем було частково оплачено поставлений товар, у зв`язку з чим відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не виконав взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за вищевказаними накладними у розмірі 184597,33 грн.

В той же час, судом встановлено, що видаткові накладні №53 від 25.01.2022 на суму 2272,08 грн; №6 від 01.02.2022 на суму 2368,80 грн; №10 від 01.02.2022 на суму 3420 грн не підписані зі сторони відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зважаючи на ті обставини, що саме на позивача, як постачальника товару, покладається обов`язок довести суду належними та допустимими доказами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами звірки розрахунків в сукупності з іншими доказами, тощо) факт поставки товару саме відповідачу, як покупцю та беручи до уваги, що видаткові накладні №53 від 25.01.2022; №6 від 01.02.2022; №10 від 01.02.2022 не підписані зі сторони відповідача, не оплачувались, а позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу за вказаними видатковими накладними, зокрема, підписання вказаних накладних працівниками відповідача або іншими уповноваженими особами, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку щодо недоведеності викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо отримання відповідачем від позивача товару на суму 8060,88 грн на підставі видаткових накладних №53 від 25.01.2022; №6 від 01.02.2022; №10 від 01.02.2022, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8060,88 грн.

Оскільки заборгованості у розмірі 184597,33 грн підтверджена наявними доказами у матеріалах справи, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 184597,33 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5326,31 грн та інфляційних втрат у розмірі 28003,81 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 5326,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 28003,81 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору №0208-1/18 про надання правової допомоги від 02.08.2018, копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.05.2023, платіжну інструкцію №114 від 22.05.2023 на суму 5500 грн, копію свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1348 від 15.02.2018, копію довіреності №2 від 18.05.2023.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 5500 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, офіс 300А; ідентифікаційний код 42696089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітрейд Плюс» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Нова, буд. 6, кв. 36; ідентифікаційний код 40257894) заборгованість у розмірі 184597 (сто вісімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 33 коп., 3% річних у розмірі 5326 (п`ять тисяч триста двадцять шість) грн 31 коп. та інфляційні втрати у розмірі 28003 (двадцять вісім тисяч три) грн 81 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3268 (три тисячі двісті шістдесят вісім) грн 92 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 29.08.2023.

Суддя Я.В. Маринченко