Рішення

від 30.08.2023 по справі 922/2656/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2656/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс- центр цифрал Харків", м.Харків про стягнення коштів 139 104,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне спеціалізоване підприємство "Інженерні мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - центр цифрал Харків" про стягнення суми боргу за Договором сервітуту №Д-01052018/6 від 27.04.2018 р. у розмірі 139 104,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2023 позовну заяву Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

30.06.2023 позивач разом з заявою (вх.№16883) усунув недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 26.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.07.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У цьому випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2656/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

27.04.2018 між Комунальним спеціалізованим підприємством "Інженерні мережі" (надалі- позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-центр цифрал Харків (надалі- відповідач, Користувач за договором) був укладений Договір сервітуту №Д-01052018/6 за умовами якого позивач надає відповідачу обмежене право користування несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова для розміщення та технічного обслуговування обладнання.

У Додатковій угоді №1 до договору визначений перелік житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова, в яких Користувачу надається право для розміщення обладнання.

Відповідно до п.3.3 Договору встановлений обов`язок Користувача своєчано вносити плату за користування Сервітутом, в порядку,визначеному цим договором.

Згідно до 6.1 Договору оплата за обмежене право користування несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова, для розміщення та технічного обслуговування Обладнання проводиться Користувачем щомясячно до 20 числа поточного місяця.

Щомісячна сума оплати за користування сервітутом встановлена за згодою Сторін та відображена у Додатку №2 до Договору. (п.6.2 Договору).

Додатковою угодою №2 від 27.04.2018 сторонами встановлена щомісячна сума плати з урахуванням ПДВ - 12 594,96 грн.

Додатковою угодою №3 від 30.11.2020 продовжено строк дії договору до "31" грудня 2021 року включно,а також внесено зміни до п.9.2 розіду 9 Договору сервітуту №Д-01052018/6 від 27.04.2018 у наступній редакції: "9.2 Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвати даний Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах. Така пролонгація строку даного Договору можлива без обмеження терміну".

Матеріали справи не містять інформації про звернення будь-якої сторони Договору з заявою про його розірвання, а отже строк дії Договору сервітуту №Д-01052018/6 є дійсним.

Додатковою угодою №4 від 03.11.2021 сторони погодили, що з "01" січня 2022 року Додаток №2 до Договору сервітуту №Д-01052018/6 від 27.04.2018 викласти у наступній редакції: "Розрахунок плати за Право для розміщення Обладнання, згідно з Додатком №1 до Договору сервітуту №Д-01052018/6 від 27.04.2018 складає з урахуванням ПДВ - 15 120,00 грн.

Як слідує із пояснень позивача, наявного у справі розрахунку заборгованості відповідача за Договором та акту звірки розрахунків за період 01.01.2022-16.06.2023 наданих послуг, позивачем за період січень 2022 - травень 2022 року (включно) було нараховано відповідачу щомісячну плату за Договором на загальну суму 257 040,00 грн.

Позивач вказав, що відповідачем частково було погашено заборгованість за Договором у сумі 117 936,00 грн., а тому за відповідачем за спірний період обліковується заборгованість за Договором у сумі 139 104,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У той же час, частинами 1, 2 статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений правочин (Договір) за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Суд зазначає, що сервітут це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.

Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб на ті чи інші речі без набуття права власності на неї.

Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Частинами 1, 3 статті 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов`язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору сервітуту позивач надав відповідачу обмежене право користування несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору для розміщення та технічного обслуговування обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Додатковою угодою № 4 до Договору сторони погодили, що з 01.01.2022 розрахунок плати за Право для розміщення Обладнання, згідно з Додатком №1 до Договору сервітуту №Д-01052018/6 від 27.04.2018 складає з урахуванням ПДВ - 15 120,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Судом було встановлено, що за період січень 2022 року- травень 2022 року включно позивачем було нараховано відповідачу відповідно до умов Договору плату за користування Об`єктом розміщення на загальну суму 139 104,00 грн. (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати на суму 117 936,00 грн.), що підтверджується розрахунком доданим до позовної .

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у сумі 139 104,00 грн станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР ЦИФРАЛ ХАРКІВ" (61001, м.Харків, проспект Гагаріна, буд.20; код ЄДРПОУ 38280112) на користь Комунального спеціалізованого підприємства " ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" (61202, м.Харків, пр. Перемоги, 50-Б ; код ЄДРПОУ 37577078) суму боргу за Договором сервітуту №Д-01052018/6 від 27.04.2018 р. у розмірі 139 104 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 684 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" серпня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне