Рішення

від 29.08.2023 по справі 924/530/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2023 р. Справа № 924/530/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь", м. Запоріжжя

до державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 509 960,29 грн. основного боргу згідно договору поставки №53-124-01-23-19296 від 26.01.2023 року та 117,23 грн. 0,3% річних,

представники сторін:

позивача: адвокат Гнєзділова К.О. - згідно довіреності від 30.05.2023 року ( в режимі ВКЗ);

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача 509 960,29 грн. основного боргу згідно договору поставки №53-124-01-23-19296 від 26.01.2023 року та 117,23 грн. 0,3% річних. Вимоги мотивує неналежним виконанням зі сторони ВП «ХАЕС» своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2023 року.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача не з`явився на судовий розгляд спору, причин не вказав; належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відокремленого підрозділу, вказану у відзиві на позовну заяву; довідкою про доставку ухвали від 01.08.2023 року в електронний кабінет державного підприємства; а також даними з сайту Укрпошта щодо відстеження поштового пересилання, згідно яких відокремленим підрозділом 08.08.2023 року отримано ухвалу суду від 01.08.2023 року.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, неповідомлення останнім про причини неявки, висловлення позиції з приводу даного спору у відзиві на позов, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позовним вимог. В обґрунтування заперечень зазначає про важке фінансове становище відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, які в подальшому призвели до зміни функціонування ринку електроенергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію в розмірі понад 26 мільярд гривень (об`єктивні та незалежні від відповідача обставини). Посилаючись на вищезазначені обставини, а також початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану, окупацію Запорізької АЕС, належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, вжиття заходів, спрямованих на забезпечення безперебійної роботи підприємства, та використання на такі заходи майже усіх грошових надходжень від реалізації виробленої електроенергії, втрату значної частини виробничих потужностей та наявність збитків, вказує, що це унеможливлює своєчасні та у повному обсязі розрахунки відповідача перед позивачем за договором, а також сплату наведених у позові інфляційних втрат та відсотків річних. У разі ухвалення судом рішення у справі про повне або часткове задоволення позовних вимог просить надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду.

Крім того, у клопотанні від 13.06.2023 року просить, зокрема, у разі ухвалення судом рішення у справі №924/530/23 про повне або часткове задоволення позовних вимог, зменшити відсотки річних та інфляційних втрат, що підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати поставленого товару за договором та надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 1 календарний рік з моменту набрання рішенням суду законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022.

В обґрунтування клопотання посилається на існування об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, які були зазначені у відзиві і які свідчать про відсутність реальної можливості здійснити своєчасну оплату вартості поставленого товару за договором, укладеним із позивачем. Наведене, за твердженням відповідача, свідчить про відсутність реальної можливості виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю чи частково позовних вимог та відповідно до ст. 239 ГПК України є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Водночас, негайне виконання рішення суду про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики, які здійснюються відповідачем на даний момент та заплановані до здійснення у майбутньому, що загрожує безпеці держави та населенню України взагалі, може спричинити невиконання відповідачем спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення. Вважає, що ухвалення судом відстрочення виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Також з огляду на зазначені вище обставини, наявну фактичну ситуацію, що склалася у сфері енергосистеми України, з метою забезпечення енергетичної безпеки країни, захисту інтересів населення, вважає, що наявні передбачені чинним законодавством підстави для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідачу за прострочення оплати поставленого товару, відповідно до статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України. При цьому зауважив, що відсутні докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачу будь-яких збитків або шкоди у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого за договором товару.

Позивач у відповіді на відзив вважає необґрунтованими заперечення відповідача, зазначаючи, що зобов`язання зі сплати коштів має бути виконане у будь-якому випадку, а надані ВП «ХАЕС» лист ТПП, витяг з інформаційного звіту про роботу ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», звіт про фінансові результати тощо не відносяться до предмета даного спору та не є допустимими, належними доказами у даній справі. Також заперечує проти зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду, посилаючись на незначний розмір відсотків річних та відсутності доказів того, що під час розгляду справи фінансове становище відповідача погіршилось, внаслідок чого він не зможе виконати рішення суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.01.2023 року між державним підприємством "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (Постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-23-19296 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим договором строки товар - 44330000-2 згідно ДК 021:2015 - Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, кількістю, ціною та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3 договору місцем виконання цього Договору є місто Нетішин Хмельницької області.

Строк поставки Товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього Договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка Товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад Вантажоодержувача за адресою: (Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" / склад №5, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100).

Постачальник за 3 дні до відвантаження направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження на вказану в договорі електронну пошту (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору датою поставки Товару є дата підписання видаткової накладної / товаро -транспортної накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення Товару переходить до Покупця з моменту поставки Товару.

Приймання Товару здійснюється на складі Вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 договору).

За умовами п. 3.8 договору приймання Товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами Стандарту державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції".

З Товаром Постачальник надає наступну супровідну документацію: видаткову накладну, оформлену українською мовою (оригінал, в 3-х примірниках); документ про якість (п. 3.13 договору).

У п. 4.1 договору сторони погодили ціну Товару по договору, що становить 509998,80 грн. з ПДВ.

Як зазначено у п. 4.2 договору, ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по Договору визначається специфікацією №1 (додаток 1 до договору).

Згідно з п. 5.1 договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця (п. 5.3 договору).

Пунктом 6.1 договору до обов`язків Покупця віднесено: приймати поставлений Товар у відповідності до умов Договору своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого Товару; про дату оформлення ярлика на придатний товар письмово повідомити Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Натомість Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар; на дострокову поставку Товару за письмовим погодженням з Покупцем (п. 6.4 договору).

Згідно з п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею Сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), не вважається форс-мажорною обставиною.

Відповідно до п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Зокрема, у випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується (п. 8.4 договору).

У п. 9.4 договору зазначено, що він пов`язаний з діяльністю відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (ДП "НАЕК "Енергоатом"), в зв`язку з чим територіальна підсудність справ за участю ВП ХАЕС відповідно до вимог статті 29 ГПК України визначається за місцезнаходженням ВП ХАЕС.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені цим Договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 договору).

У додатках до договору погоджено специфікацію №1 та технічну специфікацію.

Позивачем сформовано рахунок на оплату по замовленню №702/003 від 07.02.2023 року на суму 509960,29 грн.

Згідно з видатковою накладною від 07.02.2023 року №702/005 та товарно-транспортною накладною №702/005 від 07.02.2023 року позивачем на підставі договору №53-124-01-23-19296 від 26.01.2023 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 509960,29 грн.

Відповідач із супровідним листом від 22.02.2023 року надіслав позивачу ярлик на придатну продукцію №Я-5-021-24 від 13.02.2023 року та повідомив, що згідно з умовами договору продукція пройшла вхідний контроль.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 05.05.2023 року, в якій просить сплатити заборгованість за договором від 26.01.2023 року в розмірі 509960,29 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

У матеріали справи відповідачем надано: лист Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно з яким Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); роздруківку повідомлення від 11.09.2022 із офіційного сайту Державної інспекції ядерного регулювання України про відключення енергоблоку №6 ЗАЕС від енергомережі; витяг з інформаційного звіту про роботу ДП "НАЕК "Енергоатом" за грудень та 2022 рік щодо простроченої заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом", яка станом на 30.01.2023 становить 28 млрд 586 млн гривень; проміжну фінансову звітність ДП "НАЕК "Енергоатом" за 2 квартал 2022 року, в якій відображений чистий фінансовий результат - збиток в розмірі 4759113 тис.грн; звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ВП "Хмельницька АЕС" за І квартал 2022 року, за півріччя 2022 року, за 9 місяців 2022 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2023 року між сторонами укладено договір поставки №53-124-01-23-19296, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу в передбачені цим договором строки товар - будівельні прути, стрижні, дроти та профілі, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, кількістю, ціною та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1.

У специфікації №1 до договору сторони визначили, зокрема найменування, кількість, загальну вартість товару: сталь шестигранну на загальну суму 509998,80 грн.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У підтвердження поставки товару за договором на загальну суму 509960,29 грн. позивачем надано підписану сторонами видаткову накладну від 07.02.2023 року №702/005 та товарно-транспортну накладну №702/005 від 07.02.2023 року. Факт поставки також не заперечується відповідачем.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару визначений п. 5.1 договору. Так, оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Як вбачається із ярлика на придатну продукцію №Я-5-021-24, останній оформлений 13.02.2023 року, тому у відповідача виник обов`язок з оплати поставленої позивачем продукції до 14.04.2023 року включно.

Однак відповідач свої договірні зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар як у визначений договором строк, так і станом на час розгляду справи не виконав, внаслідок чого у нього наявна заборгованість перед позивачем в сумі 509960,29 грн. Доказів, які би спростовували існування вказаної заборгованості, суду не подано.

Отже, за наведених обставин справи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 509960,29 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути 117,23 грн. 0,3% річних за період з 15.04.2023 року по 12.05.2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.4 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Судом здійснено перерахунок 0,3 % річних, вчинений позивачем, та встановлено його правомірність. Відтак, позовні вимоги про стягнення 117,23 грн. 0,3% річних також підлягають задоволенню.

Відповідач просить у випадку ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити розмір відсотків річних та інфляційних втрат. В обґрунтування звертає увагу на обставини запровадження з 2019 року нового ринку електричної енергії в Україні, що призвело до формування кризового стану енергетичної галузі; наявність значного обсягу заборгованості контрагентів перед відповідачем за відпущену електроенергію і, як наслідок, значне фінансове навантаження на відповідача, введення в Україні воєнного стану та втрату значних виробничих потужностей, необхідність забезпечувати потреби експлуатації АЕС тощо.

З приводу наведеного судом приймається до уваги наступне.

У постанові від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме, встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №924/530/23, яка розглядається, відсотки річних нараховані за ставкою у розмірі 0,3%, тому порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу процентів річних судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, 21.06.2022 у cправі №910/9905/21.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 р. у справі №912/855/19).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 р. у справі №910/17556/21, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Крім того, судом враховується, що заявлені позивачем нарахування не є значними чи завищеними у порівнянні із сумою основної заборгованості; доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на погашення заборгованості, матеріали справи не містять; визнання відповідачем розміру основної заборгованості не змінює того факту, що заборгованість не сплачена.

При цьому з приводу посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів, які би підтверджували факт заподіяння йому збитків у зв`язку із несвоєчасною оплатою поставленого товару, суд враховує, що на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її не треба доводити), що узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Щодо посилань відповідача на наявність об`єктивних і незалежних від нього обставин (форс-мажорних обставин), які зумовили невиконання зобов`язань за договором, то суд зазначає, що у контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише документ уповноваженого органу, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що визначені ним обставини є форс-мажорними та стали причиною неможливості виконання ним обов`язків з оплати товару, проте належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, оскільки він адресований невизначеному колу осіб (всім, кого це стосується), є загальним та не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача - оплату отриманого товару за договором, тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Також зважається на те, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022 року, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення господарської діяльності.

Крім того, у п. 7.1 договору сторони погодили, що для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) не вважається форс-мажорною обставиною, а також передбачили звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею Сторін.

Натомість договір №53-124-01-23-19296, за яким у відповідача наявна заборгованість, було укладено 26.01.2023 року, тобто у час, коли в країні діяв воєнний стан та мали місце інші обставини, зазначені відповідачем у відзиві та клопотанні.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище не може вважатись форс-мажорною обставиною, оскільки за умовами ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 510 077,52 грн. заборгованості.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 календарний рік з моменту набрання рішенням законної сили, але не менше, ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, і такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем відповідач посилається на ті ж обставини, якими обґрунтоване клопотання про зменшення відсотків річних та інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню, зокрема, наявність значної заборгованості контрагентів перед відповідачем та його важкий фінансовий стан, введення в Україні воєнного стану.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст. ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на один рік та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через один рік) виконати рішення у цій справі. Натомість відстрочення виконання рішення не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні з огляду на невизначеність вказаного строку суперечить ч. 5 ст. 331 ГПК України, якою передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, надані відповідачем докази об`єктивно не відображають реальний фінансовий стан відповідача станом на час ухвалення судом рішення та стосуються 2022 року. Також суд враховує, що договір, за яким у відповідача виникла заборгованість у цій справі, було укладено 26.01.2023 року, в якому визначено строки виконання зобов`язань сторонам (п. п. 3.1, 5.1 договору). Тобто відповідач, укладаючи договір на визначених у ньому умовах, погодився взяти на себе передбачені таким договором зобов`язання, в тому числі, зі сплати за товар у строк протягом 60 днів з дати оформлення ярлика.

Крім того, суд бере до уваги, що майже вся частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом і позивач розраховує на отримання цих коштів для здійснення своєї господарської діяльності, що, у свою чергу, впливає і на його фінансовий стан.

Так, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги недоведення відповідачем достатніми доказами неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з яким процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/530/23.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь", м. Запоріжжя до державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 509 960,29 грн. основного боргу згідно договору поставки №53-124-01-23-19296 від 26.01.2023 року та 117,23 грн. 0,3% річних, задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 (код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК" "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 (код ВП 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь", 69041, м. Запоріжжя, б. Вінтера, 26 (код 37941143) 509960,29 грн. (п`ятсот дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят грн. 29 коп.) заборгованості, 117,23 грн. (сто сімнадцять грн. 23 коп.) 0,3% річних, 7651,16 грн. (сім тисяч шістсот п`ятдесят одну грн. 16 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення у справі №924/530/23.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.08.2023 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 240А; office@yugstal.com) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; office@khnpp.atom.gov.ua) - рек. з пов. про вручення