Рішення

від 30.08.2023 по справі 160/14998/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року Справа № 160/14998/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14998/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФОМТРАНС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

30.06.2023р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФОМТРАНС", в якому просить суд:

- стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМАРТФОМТРАНС» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 60034,59 грн.

Ухвалою від 04.07.2023 року позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФОМТРАНС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, було залишено без руху, з підстав передбачених положеннями ст.ст. 160,161 КАС України.

Позивачем у строк визначений в ухвалі суду, усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 17.07.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 17.07.2023 року витребувано у Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю додаткові докази по справі, зокрема:

-інформацію щодо подання відповідачем до центру зайнятості звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у 2022 році.

Витребувано також від відповідача належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи:

- звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів;

- книгу обліку руху трудових книжок і вкладиші до них;

- наказ про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК;

- інформацію/відомості чи подавалась відповідачем звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у 2022 році;

- звітів №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які подавались відповідачем до центру зайнятості у 2022 році;

-інформацію/відомості чи направлялись центром зайнятості протягом 2022 року до відповідача особи з інвалідністю для працевлаштування, інформації щодо їх подальшого працевлаштування або відмови у ньому.

31.07.2023 року позивачем надані письмові пояснення по справі.

04.08.2023 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені витребувані додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.08.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач перебуває на обліку у відділенні Фонду.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, складеного в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, надісланого відповідачу у формі електронного документа: середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік склала 9 осіб; середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» повинна складати 1 особа; середньооблікова численність штатних працівників, яким встановлена інвалідність у роботодавця склала 0 осіб.

Таким чином, відповідачем не забезпечено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, внаслідок чого за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році, відповідач до 15.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 60034,59 гривень.

Оскільки зазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 60034,59 гривень.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

На адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що на їх думку, Товариство виконує обов`язки щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасно інформує центр зайнятості про наявність вакантних посад.

Відповідач вказує, що у 2022 році у товариства штатний розпис складав 10 осіб.

Тому, Відповідач у розумінні ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має створити 1 робоче місце для особи з інвалідністю.

Вказують, що у підприємства з 2015 року працевлаштована особа з інвалідністю на підставі Наказу № 12/15-К від 05 січня 2015 року: ОСОБА_1 , яка є інвалідом 3 групи.

З 13 травня 2019 року місце роботи такої особи у Відповідача є основним на посаді «Бухгалтер» на підставі наказу № 1-К від 13.05.2019 р.

Вказують про те, що факт трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_1 підтверджується відповідними наказами про прийняття на роботу, відомостями за звітний період 2022 рік про нарахування заробітної плати, що подаються до податкового органу та Довідкою за формою ОК-5, відносно ОСОБА_1 .

Таким чином, на думку відповідача, ними було здійснено усі залежні від них, передбачувані чинним законодавством України, заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, а саме забезпечено робочим місцем 1 особу з інвалідністю, а тому порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем здійснено не було.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в порядку визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 року №14-2 «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за №457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 року №14-1 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 року №17, позивачем у формі електронного документу через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 року направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

За надісланим відповідачем розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 9 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''ВИРОБНИЧА-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ''АГРОТЕХКОМПЛЕКТ'' повинна складати - 1 особа.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році відповідач до 15.04.2023 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 60034,59 гривень.

Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За ч. 2 ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначеніЗаконом України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Закон № 875-XII).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).

За вимогами ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI(даліЗакон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 року №316«Про затвердження форм звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до п.5 розділу І наказу №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується учасниками справи, що чисельна кількість працівників, які працювали у відповідача у 2022 році складала 9 осіб, що не спростовується позивачем, тобто кількість робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві відповідача у спірний період (2022 рік) складала - 1 робоче місце.

Отже, відповідач у розумінні ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має створити 1 робоче місце для особи з інвалідністю.

Згідно матеріалів справи, встановлено, що у відповідача з 2015 року працевлаштована особа з інвалідністю на підставі Наказу № 12/15-К від 05 січня 2015 року: ОСОБА_1 , яка є інвалідом 3 групи.

З 13 травня 2019 року місце роботи такої особи у відповідача є основним на посаді «Бухгалтер» на підставі наказу № 1-К від 13.05.2019 року.

Слід вказати, що факт трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_1 підтверджується відповідними наказами про прийняття на роботу, відомостями за звітний період 2022 рік про нарахування заробітної плати, що подаються до податкового органу (Додаток 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску) та довідкою за формою ОК-5.

На підтвердження вказаних обставин підприємством суду було надано документи, які підтверджують факт трудовий відносин підприємства та ОСОБА_1 а саме: відповідні накази про прийняття ОСОБА_1 на роботу та паперові копії електронних документів «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітній період 2022 року» за кожен квартал 2022 року з додатками.

Слід вказати, що відповідно положень статті 18 Закону №875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

ВизначенийЗаконом №875-ХІІобов`язок роботодавця супроводжується створенням робочого місця для особи з інвалідністю та подання державній службі зайнятості відповідної інформації з метою пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на вакантне робоче місце.

Звітність відповідачем на виконання п. 5 розділу І наказу №316 була подана згідно положень чинного законодавства.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем протягом 2022 року самостійно працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, що також підтверджується матеріалами справи, та не спростовано позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, затверджений Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

Цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеногостаттею 19Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ( Закон).

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (п. 2 Порядку №70).

З п. 9 Порядку №70 вбачається, що позапланова перевірка може бути проведена незалежно від кількості раніше проведених перевірок, зокрема , за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Абзацами 1-3 п. 15 Порядку №70 встановлено, що за результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінекономіки.

Посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, зазначають в акті перевірки інформацію про стан дотримання суб`єктом господарювання законодавства, а у разі його недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.

Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.

Матеріали справи не містять відомостей щодо проведення такої перевірки, за якою було б встановлено порушення законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

За ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст.218 ГК Українипередбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимогЗакону №875-ХІІпри здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робочі місця для осіб з інвалідністю.

Отже, під час розгляду справи, встановлено, що відповідачем були виконані вимогиЗакону №875-ХІІщодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФОМТРАНС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Відповідно до вимогст. 139 КАС Україниу зв`язку з відмовою у задоволенні вимог позивача, який є суб`єктом владних повноважень, розподіл понесених ним судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФОМТРАНС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м.Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТФОМТРАНС" (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, 22, оф. 715, код ЄДРПОУ 38993496).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 30.08.2023 року.

Суддя В.В. Ільков