Рішення

від 11.07.2023 по справі 160/8137/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Справа № 160/8137/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) (Відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії № 047250016816 від 13.03.2023, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за списком №2 відповідно до «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06.03.2023, зарахувавши, при розрахунку пенсії, в якості стажу зі шкідливими умовами праці за списком №2 періоди роботи з 16.07.1992 по 01.04.2002, з 02.04.2002 по 31.05.2003, з 01.06.2003 по 05.06.2005, з 20.03.2006 по 06.11.2007.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач 06.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2. Відповідачем-2 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягнула встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

04.07.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Відповідач-1 зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду у Тернопільській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.03.2023 року № 047250016816, про що повідомлено позивача. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди. Страховий стаж становить 31 рік 11 місяців 17 днів та пільговий стаж відсутній. До пільгового стажу не зараховано період роботи позивача на ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод» (код ЄДРПОУ 05393108), адже підприємство припинило свою діяльність. Оскільки у позивача пільговий стаж відсутній, то, на думку Відповідача-1, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє. За викладених обставин, Відповідач-1 вважає дії Головного управління пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак, позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області правом на подачу відзиву не скористалося, відзив на позовну заяву не надало.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

06.03.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

13.03.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №047250016816. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем-2 зазначено наступне:

«Дата народження: 22.09.1971.

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.03.2023.

Вік заявника 51 рік 5 місяців.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсій на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Відповідно до п. 10 порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 333 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та уточнюючу довідку, передбачену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка. Такі довідки видаються підприємствами, на яких працювала особа, або їх правонаступниками.

У разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюються Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Страховий стаж особи становить 31 рік 11 місяців 17 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Пільговий стаж на дату звернення відсутній, так як згідно даних наявних у ЄДРПОУ 05393108 ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод» припинило свою діяльність. Рішення комісії щодо підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє.

На дату звернення за призначенням пенсії заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку та у зв`язку з відсутністю пільгового стажу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє».

Не погоджуючись з рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що спір у справі виник, в тому числі, й у зв`язку з недосягненням позивачем, на думку відповідачів, встановленого законодавством віку для призначення пенсії.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час звернення позивача із заявою).

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме:

- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:

- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ);

- 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Суд зазначає, що однією з підстав відмови позивачу у призначенні пенсії за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку зазначено, що вона не досягла віку 55 років.

Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинність або скасовувати їх у інший спосіб.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. «б» ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 № 213.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при вирішенні даної справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні пенсії було посилання відповідачем на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд вважає, що при зверненні позивача до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії пільгової пенсії за віком за Списком №2, відповідач-2 повинен був при вирішенні заяви керуватися нормами Закону № 1788.

З наявного у матеріалах справи паспорту позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що датою її народження є 22.09.1971, тобто станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилося 50 років.

Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, позивач досягла віку, передбаченого нормами Закону № 1788, що свідчить про безпідставність висновків Відповідча-2 щодо недосягнення заявником необхідного пенсійного віку.

Щодо висновків пенсійного органу про відсутність у позивача пільгового стажу, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 працювала на ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод»: у період з 16.07.1992 року на посаді учня шліфувальника та шліфувальника на обробці труб у трубоволочильному цеху; у період з 01.10.1995 року по 01.10.2002 року на посаді різника труб у трубоволочильному цеху; у період з 01.10.2002 року по 31.05.2003 року на посаді бригадира на обробці, сортуванні, упаковці готової продукції у трубоволочильному цеху; у період з 01.06.2003 року по 05.06.2005 року на посаді бригадира на обробці, сортуванні, упаковці готової продукції у трубоволочильному цеху; у період з 20.03.2006 року по 06.11.2007 року на посаді бригадира на обробці, сортуванні, упаковці готової продукції у трубоволочильному цеху.

Крім того, відповідно до наказу ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод» від 08.12.1994р. за № 1896 «Про затвердження переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад співробітників заводу, яким за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам № 1 та № 2» до переліку посад, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам № 1 та № 2 віднесені посади у трубоволочильних цехах, зокрема, різник труб і заготовок та бригадир на обробці, сортуванні, упаковці готової продукції у трубоволочильному цеху

В період роботи заявника за професіями різник труб і заготовок та бригадир на обробці, сортуванні, упаковці готової продукції у трубоволочильному цеху чинним був Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, та розділу 4 «Трубне виробництво (трубопрокатне, трубозварювальне, електротрубозварювальне, трубоволочильне, труболиварне, фітингове, балонне) і оцинковувальні цехи, позиціями 2040400а-17968 та 2040400а-1753б були передбачені робітники і бригадири, зайняті на переміщенні сировини, напівфабрикатів та готової продукції в процесі виробництва та різальники труб і заготовок.

При цьому, робота на посаді шліфувальника на обробці труб, до Списку № 2 під час роботи позивача на цій посаді віднесена не була.

Таким чином, під час роботи позивача на посадах різник труб і заготовок та бригадир на обробці, сортуванні, упаковці готової продукції у трубоволочильному цеху (з 01.10.1995 року по 01.04.2002, з 02.04.2002 по 31.05.2003, з 01.06.2003 по 05.06.2005, з 20.03.2006 по 06.11.2007), вказані професії відносилась до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день, дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проте, орган Пенсійного фонду не скористався наданим йому правом на перевірку відомостей, зазначених у вказаній довідці, а переклав тягар відповідальності на заявника, та відмовив у зарахуванні пільгового стажу, без законодавчо встановлених на те причин.

Водночас, суд зазначає, що відповідач-2 не заперечує факт роботи позивача на підприємстві, проте вважає, що цього недостатньо для врахування стажу такої роботи до пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах.

Виконання позивачем робіт на посадах, які передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у період з 16.07.1992 року по 06.11.2007 рік, підтверджено наявними в матеріалах доказами, отже підстави для відмови у зарахуванні спірних періодів трудового стажу позивача до пільгового, у відповідачів відсутні.

За викладених обставин, позовні вимоги про зарахування до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 періоду роботи з з 01.10.1995 року по 01.04.2002, з 02.04.2002 по 31.05.2003, з 01.06.2003 по 05.06.2005, з 20.03.2006 по 06.11.2007 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі не заперечують про те, що страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 31 рік 11 місяців 17 днів, у цій справі встановлено, що позивач має пільговий стаж роботи за Списком № 2 більше 10 років.

З наявного у матеріалах справи паспорту позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягла 50 років.

Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії та має необхідний стаж роботи, як загальний так і пільговий, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №047250016816 від 13.03.2023 року щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за можливе зобов`язати належний орган призначення пенсії зарахувати підтверджений пільговий стаж позивача та розглянути його заяву від 06.03.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування», та з урахуванням зарахування пільгового стажу та висновків суду.

При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією від 14.04.2023.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 536,80 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці, рішення ухвалене в перший робочий день.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії № 047250016816 від 13.03.2023, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 06.03.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року, у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ, зарахувавши до стажу зі шкідливими умовами праці за списком №2 періоди роботи з 01.10.1995 по 01.04.2002, з 02.04.2002 по 31.05.2003, з 01.06.2003 по 05.06.2005, з 20.03.2006 по 06.11.2007 та з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за подачу позову до суду у розмірі 536 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна