Рішення

від 29.08.2023 по справі 320/10636/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2023 року № 320/10636/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.12.2022 №UA100380/2022/000090/2.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що, вимагаючи додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, з яких причин з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник. Щодо підстав для ухвалення оскаржуваного рішення позивач, зокрема, вказує, що відповідач, зазначаючи про відсутність в контракті інформації про «торговельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі», не врахував, що предмет купівлі-продажу контракту не містить об`єкта права інтелектуальної власності. При цьому, безпідставним, на думку скаржника, є твердження відповідача про відсутність в пакеті наданих документів проформи-інвойсу та пакувального листа, оскільки такі документи не могли містити жодної додаткової інформації до наявної у наданих відповідачу документах. Крім того, позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідки про транспортні витрати, які видані різними підприємствами, адже позивач користувався послугами не одного перевізника, що є його незаперечним правом. Також позивач наголошує, що відповідачем неправомірно обрано джерело інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та визначено митну вартість товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, тому, з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Проте, надана декларантом інформація не в повному обсязі спростувала вимогу щодо запиту. У зв`язку з чим, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Отже, на думку відповідача, жодних порушень щодо застосування ст. 64 МК України, як і обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, Київською митницею не допущено.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2022 між продавцем - компанією S.A.R.L. SOCIETE DE DIFFUSION DE MATERIEL SPORTIF abbreviated SODIMAS (Франція) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЕ1ТООФІС» (Україна) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1-SODIMAS, за умовами якого продавець продає, а позивач купує спортивне обладнання, фітнес-аксесуари, спортивний одяг, взуття та аксесуари і оплачує за нього на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання вказаного контракту на митну територію України на адресу позивача надійшов відправлений з Китаю підприємством HIGH HOPE INT'L GROLIP JIANGSU MEDICINESHEALTH PRODUCTS IMP.EXP.CORP.,LTD (Китай) вантаж, який склали взуття на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів: чоботи жіночі та уні.

Згідно з інвойсом від 17.05.2022 № E22MYB075116D загальна вартість товару складала 8 719,50 доларів США.

З метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача подано митну декларацію від 05.12.2022 №22UA100380315502U0 (довідковий номер 1938), та додані до неї наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 17.05.2022 № E22MYB075116D;

- коносамент (Bill of lading) від 12.10.2022 № ZTJ2202832ICSMAZTJ;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 01.12.2022 № LG 14393122;

- довідка про транспортні витрати від 28.11.2022 № 01-03/-128;

- довідка про транспортні витрати від 21.11.2022 № 01-03/-220;

- довідка про транспортні витрати від 01.12.2022 б/н;

- рахунок на оплату транспортних послуг від 28.11.2022 № 1301;

- рахунок на оплату транспортних послуг від 21.11.2022 № 4385;

- прайс-лист від 17.05.2022 б/н;

- митна декларація країни відправлення від 09.10.2022 № 223120220003363352;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, від 11.05.2022 № 1-SODIMAS;

- договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 № 010721-86.

У графі 12 вказаної вище митної декларації заявлена митна вартість товару - 374059,66 грн.

Надані декларантом документи відповідач не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, і в електронному повідомленні декларанту з посиланням на частини 2 та 3 статті 53, статті 54, 57 Митного кодексу України (далі - МК України) попросив надати додаткові документи.

У відповідь на вимогу про надання документів листом від 06.12.2022 позивач повідомив відповідача про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів за переліком, що наведений вище.

06.12.2022 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2022/000090/2, в якому зазначено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказаним рішенням митна вартість товару визначена за резервним методом на підставі декларації від 25.11.2022 № 22UА100060161760U1 (17,46 доларів США за пару, товар №5).

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товару у розмірі 10 228,98 доларів США відповідачем збільшено до 19 380,6 доларів США за курсом НБУ на день прийняття цього рішення.

Позивач, подав митну декларацію від 06.12.2022 № 22UА100380315647U0 та сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем.

Вважаючи, рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2022/000090/2 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів регулюється Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до п. 21 ст. 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 23 ст. 4 МК України митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з п. 5 ст. 4 МК України випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.2 ст.51 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: (1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; (2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; (3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право зокрема (1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; ... (4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів; ... (6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; ... (8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) - основний метод - щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний», орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 1, 2, 5-8 та 10 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2022 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чайки» Київської митниці декларантом ТОВ «НАВІС ГРУП» подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) на товари «інвентар та приладдя для занять фізкультурою», що надійшли на адресу ТОВ «РЕНТООФІС». Торговельна марка: ENERGETICS. Виробник: NANTONG TOP ASIA COMPANY LIMITED. Країна виробництва: Китай. ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер UA100380/2022/315502.

За результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 05.12.2022 № UA100380/2022/315502 митним органом встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення, зокрема:

1) Відповідно до п. 1 контракту від 11.05.2022 № 1-SODIMAS (далі - Контракт) кількість, асортимент та ціна товару встановлюється в проформі-інвойсі, яка є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до п. 4 Контракту ціна товару встановлюється в проформі-інвойсі і є підсумковою для розрахунків за Контрактом. Згідно з п. 5 Контракту, оплата здійснюються покупцем у відповідності до умов визначених у проформі-інвойсі. Проформа-інвойс до митного оформлення не надавалася, що є порушенням позивачем умов Контракту та не дає митному органу встановити ціну товару, яка згідно положеннями Контракту, встановлюється в проформі-інвойсі;

2) Відповідно до п. 2 Контракту при здійсненні поставки товар супроводжується оригіналами документів:

- проформа-інвойс;

- інвойс (з вказаною країною походження товару);

- пакувальний лист;

- BL чи CMR в залежності від виду поставки, - Проформа-інвойс та пакувальний лист до митного оформлення не були подані, що свідчить про порушення позивачем положень умов контракту;

3) Заявлений за митною декларацією товар - взуття торговельної марки «McKinley». Однак, надані документи до органу митного оформлення, не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування даною торгівельною маркою. Разом з тим, у Контракті не зазначено торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі, що включається у митну вартість товару відповідно до ст. 58 МК України;

4) Декларантом заявлено митну вартість товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс-2010 «FOB-SHANGHAI». Декларантом для підтвердження витрат надано довідки про транспортні витрати від 28.11.2022 № 01-03/-128 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», від 21.11.2022 № 01- 03/-220 ТОВ «Хіллдом Логістікс», від 01.12.2022 б/н. ТОВ «Навіс Груп». У графу 44 митної декларації внесено інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021№ 010721-86 між ТОВ «Рентоофіс» та ТОВ «Хіллдом Логістікс». Однак, згідно з CMR від 01.12.2022 № LG14393I22 перевезення товарів здійснює ФОП « ОСОБА_1 ». Натомість, ніяких документів про фігурування ФОП « ОСОБА_1 » не надано, а тому це є свідчення того, що була залучена третя особа до перевезення, що є достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів;

5) Наявність в рахунку на оплату транспортних послуг від 28.11.2022 №1301 посилання на договір від 01.03.2022 №010322-05, який до митного оформлення не надавався, що не дає змогу органу митного оформлення ідентифікувати наданий рахунок, що й в свою чергу, стало підставою для витребування додаткових документів у декларанта;

6) Наявність в рахунку на оплату транспортних послуг від 28.11.2022 №1301 посилання на банківські реквізити для оплати, відмінні від зазначених у довідці про транспортні витрати від 28.11.2022 №01-03/-128, , не дає змогу митному органу ідентифікувати наданий рахунок та прив`язати його з довідкою про транспортні витрати;

7) Митна декларація країни відправлення від 09.10.2022 №223120220003363352 надана без урахування ст. 254 МК України (без надання перекладу експортної декларації українською мовою, в якій містяться дані, що є необхідними для перевірки або підтвердження митним органом) та містить інформацію щодо вартості товару, відмінну від заявленої до митного оформлення, що не дає змогу органу митного оформлення однозначно встановити вартісну характеристику товарів.

Наведені обставини стали підставою для витребування у декларанта додаткових документів та, у подальшому, у зв`язку з ненаданнях їх позивачем, відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення.

Щодо доводів митного органу про неподання запитуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, суд зазначає таке.

Згадані приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як зазначалось, до митної декларації від 05.12.2022 № 22UА100380315502U0, поданої відповідачу, додані документи, які слугують підставою для митного оформлення товару та які позивач вважав такими, що належним чином підтверджують заявлену митну вартість товару.

В електронному повідомленні декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару, попросив надати додаткові документи, а саме:

проформу-інвойс;

пакувальний лист;

копію митної декларації країни відправлення;

документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599), за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, прайс-лист виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що з перерахованих відповідачем документів копія митної декларації країни відправлення та прайс-лист надані до митної декларації під час оформлення товару.

Щодо документів, передбачених Наказом № 599, суд зазначає, що згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд наголошує наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 3 МК України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

На думку суду, неподання такого документа не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення ч. 4 ст. 53 МК України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15, зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.

Також суд зазначає, що наданий позивачем прайс-лист є документом, який відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України є додатковим, його подання для підтвердження митної вартості товарів не є обов`язковим.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, збігається з задекларованою позивачем ціною товарів. Прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.

Отже, прайс-лист є комерційним документом, він не є розрахунковим документом, а тому він не є доказом взаєморозрахунків між сторонами Контракту.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 Верховний Суд назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15, вказавши, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі № 820/263/17 Верховний Суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою.

Отже, митні органи можуть здійснювати витребування лише конкретних документів (що дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості) для підтвердження митної вартості товарів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих відомостей і при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах.

Однак, витребовуючи додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Отже, відсутність в електронному повідомленні декларанту належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

Щодо прийняття оскаржуваного рішення про корегування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Однією з основних підстав для прийняття оскаржуваного рішення стало ненадання позивачем під час розмитнення товару: проформи-інвойсу та пакувального листа.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17, «відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса».

Суд зазначає, що пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що жодна інформація, викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.

Крім цього, згідно з вимогами ч.2 ст.53 Митного кодексу України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Суд зауважує, що інвойс (рахунок-фактура) - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

З урахуванням викладеного та з огляду на надання відповідачу рахунку-фактури (інвойсу) від 17.05.2022 № E22MYB075116D, товаросупровідних документів, зокрема, коносаменту (Bill of lading) від 12.10.2022 № ZTJ2202832ICSMAZTJ, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 01.12.2022 №LG14393I22, а також враховуючи, що задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса.

Отже, висновки митного органу про відсутність можливості встановити ціну товару, яка згідно положеннями Контракту, встановлюється в проформі-інвойсі, є безпідставними.

Окрім того, враховуючи, що пакувальний лист - це супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці, то сама по сабі відсутність пакувального листа, який не містить вартості товару, як обов`язкового реквізиту, не може слугувати обставиною для сумніву вартості товару.

Що стосується сумнівів відповідача у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів, у зв`язку з ненаданням декларантом документів, відповідно до яких погоджено питання, пов`язані з транспортуванням вантажу, то суд зазначає наступне.

Такі сумніви митного органу базуються на тому, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідки про транспортні витрати, які видані різними підприємствами, а саме: від 28.11.2022 № 01-03/-128 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», від 21.11.2022 № 01-03/-220 ТОВ «Хіллдом Логістікс», від 01.12.2022 б/н ТОВ «Навіс Груп». Окрім того, Графа 44 митної декларації містить інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 №010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик». Також згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 01.12.2022 №LG14393I22 перевезення товарів здійснювалось ФОП « ОСОБА_1 ».

Крім того, відповідач вказує на те, що наданий додатково декларантом рахунок на оплату транспортних послуг від 28.11.2022 №1301 містить посилання на договір від 01.03.2022 №010322-05, який до митного оформлення не надавався, та на банківські реквізити для оплати, відмінні від зазначених у довідці про транспортні витрати від 28.11.2022 № 01-03/-128.

Як зазначає позивач, з огляду на маршрут переміщення товару, обумовлений воєнним станом в Україні, для забезпечення транспортування товару різними видами транспорту з КНР до Європейського Союзу, а потім в Україну, позивач користується послугами не одного перевізника, тому зазначене пояснює надання відповідачу довідок про транспортні витрати, виданих ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» та ТОВ «НАВІС ГРУП».

Щодо посилання в графі 44, поданої відповідачу митної декларації, на транспортно-експедиційний договір від 01.07.2021 №010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик», то з огляду на факт наявності у позивача договорів з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» від 01.03.2022 №010322-05 та з ТОВ «НАВІС ГРУП» від 01.07.2021 №Т789/21, у разі необхідності отримати їх копії, відповідач мав повідомити декларанту, витребовуючи додаткові документи, обґрунтувавши, як за наявності відповідних рахунків-фактур та довідок про транспортні витрати договір про надання транспортно-експедиційних послуг може вплинути на результат визначення митної вартості товарів та контролю його правильності, чого відповідачем не здійснено.

Щодо наявності в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 01.12.2022 №LG14393I22 відомостей про перевезення товарів автомобільним транспортом ФОП « ОСОБА_1 », позивач зазначає, що не має договірних стосунків з цією фізичною особою-підприємцем.

Однак, згідно з пунктами 2.1 та 3.1.1 договору про надання транспортно- експедиційних послуг від 01.07.2021 № Т789/21, укладеного між позивачем та ТОВ «НАВІС ГРУП», яке забезпечувало перевезення товарів автомобільним транспортом, експедитор (Перевізник):

бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника (Позивача) організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом...;

на виконання доручення замовника (Позивача) здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені договори та за рахунок замовника.

Вказані положення договору свідчать, що, організовуючи автомобільне перевезення товарів шляхом залучення іншого перевізника, виконавець (Перевізник) діяв виключно в межах договору, укладеного з позивачем.

Що стосується наявності в рахунку на оплату транспортних послуг від 28.11.2022 № 1301 посилання на договір від 01.03.2022 № 010322-05, який до митного оформлення не надавався, то з огляду на його наявність у позивача, за потреби відповідач міг витребувати копію договору в декларанта.

Щодо наявності в указаному рахунку на оплату транспортних послуг посилання на банківські реквізити для оплати, відмінні від зазначених у довідці про транспортні витрати від 28.11.2022 №01-03/428, слід зазначити, що законодавство України не обмежує підприємство в кількості рахунків, які можуть бути в наявності.

Щодо доводів відповідача про відсутність в наданих декларантом документах відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «McKinley», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 1109 Цивільного кодексу України ліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Отже, контракт купівлі-продажу товарів може містити інформацію, на відсутність якої в оскаржуваному рішенні вказав відповідач, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Згідно з пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446, сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:

- роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;

- покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;

- сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

При цьому, відповідач не вказує, які саме документи мали містити інформацію про наявність/відсутність ліцензійних платежів та не посилається на наявність умов включення в цьому випадку сум ліцензійних платежів до ціни товарів під час визначення їх митної вартості, встановлених Порядком включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446.

Вказане свідчить про необґрунтовані сумніви відповідача щодо правильності визначення декларантом товару.

Що стосується доводів відповідач про те, що митна декларація країни відправлення від 09.10.2022 №223120220003363352, подана без урахуванням вимог ст. 254 МК України, тобто без перекладу, та містить інформацію щодо вартості товару, відмінну від заявленої до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Щодо наявності розбіжностей щодо вартості товару в митній декларації країни відправлення та митній декларації, поданій з метою митного оформлення товарів, слід зазначити, що офіційний переклад зазначеної митної декларації країни відправлення свідчить про те, що заявлені в ній відомості про товар відповідають заявленим у митній декларації від 05.12.2022 № 22UA100380315502U0 (довідковий номер 1938), якої стосується оскаржуване рішення, за виключенням відомостей про загальну ціну товару. А саме: у митній декларації країни відправлення загальну ціну товару вказано в розмірі 8 291 доларів США, а в митній декларації, наданій відповідачу з метою митного оформлення товару, в розмірі 8 719,5 доларів США, тобто на 428,5 доларів США більшому, що виключає претензії відповідача щодо заниження митної вартості товару. При цьому заявлена декларантом ціна товару в розмірі 8 719,5 доларів США відповідає цим відомостям в рахунку-фактурі (Commercial invoice) від 17.05.2022 № E22MYB075116D.

Отже, аргумент відповідача щодо невідповідності даної митної декларації країни відправлення даним митної декларації, поданої відповідачу з метою митного оформлення товарів, наслідком чого стало зменшення розміру митної вартості товарів, є безпідставними.

Щодо висновків відповідача про те, заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідач, процитувавши норми Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ), не навів жодних пояснень, чому заявлена декларантом митна вартість не відповідає поняттю «дійсна вартість».

Крім того, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

Отже, зазначений довід відповідача не може бути підставою для сумнівів у достовірності визначеного розміру митної вартості товару та винесення оскаржуваного рішення.

Щодо обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач, послався на відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору, а також про складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що унеможливлює застосування визначених ст. 57 МК України методів визначення митної вартості 2а-2г. Водночас, відповідач вказав на наявність інформації, що є підставою для застосування другорядного методу 2ґ (резервного методу).

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, стала митна декларація від 25.11.2022 № 22UА100060161760U5 (17,46 доларів США за пару, товар №5).

Представником позивача у відповідь на адвокатський запит від відповідача отримано лист від 31.01.2023 № 7.8-4/28.13/8.19/1416 з копією зазначеної декларації.

У наданій копії декларації відповідачем залишено обсяг відомостей про товар, що унеможливлює аналіз обґрунтованості визначення джерела інформації, зокрема, відсутня інформація про умови поставки, повне найменування товару. При цьому, якщо товаром з джерела інформації були кросівки, то товаром, якого стосується оскаржуване рішення, є чоботи.

Суд зазначає, шо у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, іншої інформації не зазначено, тоді як митний орган повинен був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також жодним чином документально не підтверджено інформацію, що використовувалась при здійсненні коригування.

Зокрема, з тексту рішення неможливо встановити чи враховано якість товарів, репутація цих товарів на ринку; чи є вони комерційно взаємозамінними; чи скориговано відповідну вартість відповідно кількості і тих же комерційних рівнів, що й оцінювані товари; чи здійснено співвідношення умов поставки та складових митної вартості, які включено у вартість операції, на підставі якої здійснюється коригування; чи використано найменшу митну вартість, товар якого виробника взято за основу для коригування; чи здійснене коригування відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України, тобто на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню; чи митна вартість за відповідною митною декларацією, яка береться за основу, не була відкоригована митним органом або ж рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Отже, відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, постанові від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17, постанові від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, постанові від 21 січня 2020 року у справі №813/2719/15, висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів

Суд зазначає, що відповідно до статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний, у рішеннях про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Верховним Судом з цього приводу напрацьована стала практика, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/7133/15 Верховний Суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій:

«Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п 'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару».

Такий підхід Верховного Суду узгоджується з положеннями п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем протиправно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 39 від 14.02.2023.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.12.2022 №UA100380/2022/000090/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (код з ЄДРПОУ: 33540678) судовий збір у сумі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код з ЄДРПОУ: ВП 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.