Ухвала

від 30.08.2023 по справі 520/10334/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 серпня 2023 р.Справа № 520/10334/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. ,

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року по справі № 520/10334/22

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Рівненській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2023 р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року по справі № 520/10334/22 залишено без руху. Надано Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 3 721,50 грн. за реквізитами: отримувач ГУК в Основ`янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998 , номер рахунку UA408999980313131206081020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди та надання безпосередньо до суду оригіналу платіжного доручення (квитанції тощо) протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху. Роз`яснено Головному управлінню ДПС у Рівненській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 5 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про повернення апеляційної скарги буде вирішено протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 р. клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області - задоволено частково. Продовжено Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 р. клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області - задоволено. Продовжено Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 р. у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року по справі № 520/10334/22 повернуто скаржнику.

Копію ухвали суду про повернення апеляційної скарги відповідач, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 251 КАС України, отримав 05.07.2023 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".

Від Головного управління ДПС у Рівненській області 05.07.2023 року (через підсистему "Електронний суд") повторно надійшла апеляційна скарга на вказане вище рішення суду. До апеляційної скарги долучено платіжу інструкцію про сплат судового збору від 29.06.2023 р. (оплачено 30.06.2023 р.). Апелянт також просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що рішення Харківського окружного адміністративного суду ухвалене 21.03.2023 р.

Повторно апеляційна скарга подана до суду 05.07.2023 р., тобто вже після закінчення встановленого процесуальним законом тридцятиденного строку на її подання.

В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови заявник апеляційної скарги посилається на конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення, а також на висновки Європейського суду з прав людини, які стосуються доступу до правосуддя. Також посилається на введення на території України правового режиму воєнного стану та на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. У зв`язку з вищезазаначеним просить визнати причини пропуску процесуального строку поважними та строк поновити.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Надаючи оцінку наведеним доводам заявника, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що апелянт, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку контролюючого органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17 та від 19.02.2019 року по справі № 820/2921/17.

Твердження відповідача про наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення судова колегія у розрізі спірних правовідносин вважає помилковим.

Так, обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, справа Креуз проти Польщі).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З огляду на викладене, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Також суд зазначає, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху та подальше повернення апеляційної скарги мало місце у зв`язку з несплатою відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги. Разом з тим, заявляючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відповідач не наводить обґрунтувань та не надає достатніх доказів відсутності коштів для сплати судового збору. В свою чергу, подальша сплата судового збору не надає особі, яка є субєктом владних повноважень, у будь-який необмежений строк після повернення первинно поданої апеляційної скарги, право на поновлення строку апеляційного оскарження, за відсутності поважних причин пропуску цього строку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно платіжної інструкції № 741 від 29.06.2023 р. судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі було оплачено 30.06.2023 р., тобто до постановлення судом ухвали від 04.07.2023 р. про повернення апеляційної скраги. В свою чергу, відповідач не наводить обґрунтувань щодо неможливості надання ним до суду платіжної інструкції, негайно, після сплати судового збору.

Щодо доводів відповідача про введення в країні воєнного стану та запровадження у зв`язку з цим простою у його роботі, необхідно зауважити, що, дійсно, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України.

Також, колегія суддів, надаючи оцінку доводам апелянта, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Також, колегія суддів зазначає, що скаржник не обґрунтовує (не мотивує), яким чином обставини непереборної сили, про які йдеться у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, перешкоджали апелянту, який є суб`єктом владних повноважень, подати апеляційну скаргу з дотриманням порядку та строки, що визначені КАС України.

Враховуючи наведене, відсутність достатніх доказів та належних обґрунтувань щодо існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали поданню апеляційної скарги, на підставі матеріалів справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити.

Керуючись ст. 118, 121, ч. 3 ст. 243, ч. 6 ст. 250, 295, 298, 299, ч.2 ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис)Присяжнюк О.В. Подобайло З.Г.