Постанова від 30.08.2023 по справі 461/3096/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 461/3096/23 пров. № А/857/13348/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняМаксим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2023 року (головуючий суддя Мисько Х.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, інспектора управління безпеки міста Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Юзьківа Олега Миколайовича про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, інспектора управління безпеки міста Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Юзьківа Олега Миколайовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії РАП №1158143389 від 31.03.2023 року, винесену інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, провідним спеціалістом Юзьвяком О.М. про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 300, 00 грн., визнати дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради протиправними, визнати дії інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, провідним спеціалістом Юзьвяка О.М. протиправними, стягнути понесені судові витрати у розмірі 3 000, 00 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати таке та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що не має жодних доказів про те , що 20 лютого 2023 р. о 14 год. 9 хв. він запаркував транспортний засіб GЕЕLY, д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1005 вул. М. Скорини - Маланюка м, Львів, оскільки фотоматеріали не містять доказів про те, що його транспортний засіб перебуває в зоні дії знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличкою 7.14 «Платні послуги». На восьми фотографіях долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, жодна із них не містить зображення знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличкою 7.14 «Платні послуги». Тобто, докази про те що його транспортний засіб був запаркований на майданчику для платного паркування, відповідачем не було надано і матеріали справи таких доказів не містять.

Також, апелянт зазначає, що немає доказів, що його транспортний засіб був запаркований на майданчику для платного паркування більше ніж 10 хвилин. Оскільки, фотографії зроблені відповідачем о 13 год. 57 хв, в кількості три, та о 14 год. 09 хв. в кількості п`яти, не є належним та допустимим доказом того, що його транспортний засіб перебував на майданчику для платного паркування у період з 13 год. 57 хв. до 14 год. 09 хв., оскільки фотографії зроблені, відповідачем о 13 год. 57 хв. не є ідентичними до тих, які були зроблені ним о 14 год, 09. хв. Сім фотографій відповідача містять зображення задньої частини автомобіля. Одна фотографія №7, яка зроблена о 14 год. 10 хв. містить зображення передньої частини автомобіля, але немає ідентичної фотографії зробленої о 13 год. 57 хв., тобто відповідачем не надано достатню кількість фотографій, відповідно до яких можна було би встановити, що його транспортний засіб з 13 год. 57 хв. перебував на майданчику для платного паркування до 14 год. 09 хв. та не було здійснено оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування.

Однак, суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не звернув увагу на відсутність вище наведених ним доказів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд покликається на те, що: «На спростування доводів позивача та підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно допустив порушення Правил дорожнього руху, відповідачем долучено до відзиву фотоматеріали з яких видно, що транспортним засобом «Gееlу», державний номерний знак НОМЕР_1 , 20.02.2023 о 14 год. 9 хв. було здійснено стоянку на платній стоянці за адресою: В 1005, м. Львів, вул, Скорика - Маланюка, а не на місці для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.»

« При цьому як видно з схеми майданчика для платного паркування на вул. Скорика - Маланюка у Львові, в його межах передбачені спеціально відведені місця для такої категорії осіб.».

У відзиві на сторінці 10 відповідач вказав, які додатки він долучив до відзиву. Згідно пункту 1 додатку відповідач долучив схему майданчика для платного паркування транспортних засобів на вул. Сянській (1 арк.).

Однак, у рішенні суд покликається на те що, як видно з схеми майданчика для платного паркування на вул. Скорика - Маланюка у Львові, в його межах передбачені спеціально відведені місця для такої категорії осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспорних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або розміткою.

Однак, суд не здобув, а відповідач не надав доказів того, що на вказаній ним стоянці не тільки виділено відповідно до схеми місця для стоянки автомобілів осіб з інвалідністю але й облаштовані такі місця відповідними дорожніми знаками 5.42.1 або 5.42.2, якими позначаються місця для паркування із табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», а також дорожньою розміткою 1.35, що безпосередньо позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю. З наданих відповідачем фотоматеріалів, а це вісім фотографій, жодна із них не містить зображення дорожнього знаку 5.42.1 або 5.42.2, із табличкою 7.17, а також дорожньої розмітки 1.35. З наданих відповідачем восьми фотографій на жодній із них не видно, що попереду його автомобіля, який припаркований або позаду його встановлені дорожні знаки 5.42.1 або 5.42.2 із табличкою 7.17 та нанесена дорожня розмітка 1.35?

Таким чином, транспортний засіб не може бути запаркований відповідно до відведеного місця на схемі, якщо таке місце не є облаштоване та позначене відповідними дорожніми знаками та розміткою.

Матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Матеріали справи не містять доказів того, такі місця є облаштовані на вказаній стоянці.

При цьому, відповідач притягуючи його до відповідальності за несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування на вул. Скорини - Маланюка, у відзиві вказує що на майданчику для платного паркування вул. Сянській відповідно до схеми, місця для стоянки автомобілів інвалідів є виділені. Тобто, він повинен був запаркувати автомобіль на вул. Сянській, а потім пішки перейти два кілометри, якщо йому потрібно на вул. Скорини.

Також апелянт зазначає, що інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, провідним спеціалістом Юзьків Олегом Миколайовичем при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували його провину у скоєнні правопорушення, у його діях є явні ознаки перевищення службових повноважень та його дії є незаконними.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного спеціаліста інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Юзьвяка О.М. про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1158143389 до повідомлення серії ЛВ №00313381 від 20.02.2023 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн.

З оскаржуваної постанови головного спеціаліста інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Юзьвяка О.М. про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1158143389 від 31.03.2023 року вбачається, що 20.02.2023 року 14 год. 9 хв. водієм транспортного засобу марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1105 на вул. М.Скорика Маланюка у м. Львові, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз.2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342. Чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Постановляючи рішення суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Частина 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 8.1 ПДР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальникам.

За змістом ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Пунктом 33.5.43 ПДР України передбачено дорожній знак 5.43 «Зона стоянки», який позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Відповідно до пункту 33.7.14 ПДР України, табличка 7.14 «Платні послуги» застосовується зі знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також зі знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Відповідно до п. 26 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1342 від 03.12.2009, користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування та розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування.

Відповідно до ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.

Порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України (ч.11 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Згідно з п. 2 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 25.05.2011 № 585 (далі по тексту Порядок № 585), право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається, зокрема, водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).

Документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність (п.4 Порядку № 585).

Пунктом 5 Порядку № 585 встановлено, що безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак Водій з інвалідністю.

Згідно наданих суду першої інстанції фотоматеріалів, вбачається що транспортним засобом «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1 , 20.02.2023 о 14 год.9 хв. було здійснено стоянку на платній стоянці за адресою: В1005, м. Львів, вул. Скорика Маланюка, а не на місці для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. При цьому, як з`ясовано судом першої інстанції згідно схеми майданчика для платного паркування на вул. Скорика Маланюка у м. Львові, в його межах передбачені спеціально відведені місця для такої категорії осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2023 року по справі № 461/3096/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін