Рішення

від 31.08.2023 по справі 755/3770/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 755/3770/23

Провадження № 2/0182/1568/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.08.2023 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про зміну розміру сплати аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі. Спільне проживання не склалось та шлюбі між ними, на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 11 квітня 2018 року, було розірвано. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 вересня 2017 року Дніпровським районним судом м.Києва з нього було стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), починаючи з 05 вересня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття. 04 вересня 2021 року внаслідок кримінального правопорушення, що вчинено відносно нього, йому була завдана фізична, моральна та майнова шкода, в результаті чого стан його здоров`я погіршився і він став інвалідом та частково непрацездатним. Тобто, на даний час єдиним доходом у нього є соціальна допомога в розмірі 2 100 грн. 00 коп. на місяць, іншого доходу він не має. А тому, сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини він не має можливості, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просить суд зменшити розмір стягуваних аліментів на утримання дітей та стягнути з нього аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2023 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.27-28).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, не скористалась та 15 серпня 2023 року на адресу суду надала відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила наступне. Так, після припинення спільного проживання, позивач самостійно не надавав кошти на утримання дітей, а тому вона була вимушена звернутись до суду та 06 вересня 2017 року Дніпровським районним судом м.Києва 06.09.2017 було видано наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 заробітку (доходу) на кожну дитину щомісячно, починаючи з 05.09.2017 року і до досягнення кожною дитиною повноліття. Проте, і це не вплинуло належним чином на виконання позивачем його прямих обов`язків щодо матеріального забезпечення дітей. У Дніпровському районному відділі ДВС у м. Києві ЦМРУ МЮ м.Київ перебувало виконавче провадження № 56488904 про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей. 03 серпня 2023 року виконавче провадження № 56488904 передано до Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві ЦМРУ МЮ м.Київ. При цьому, з підстави несплати аліментів у примусовому порядку, 20 лютого 2019 року відносно позивача було внесено відомості до ЄРДР за фактом ухилення від сплати аліментів за ч.1 ст.164 КК України, номер кримінального провадження 42019101040000026. Наразі, підрозділом Дніпровського УП ГУНП в м.Києві проводиться досудове розслідування по об`єднаному кримінальному провадженню ЄРДР № 42017101040000160 від 09.08.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.125, у тому числі, ст.164 КК України. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 02 вересня 2022 року, загальна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей станом на 01 вересня 2022 року становила 195167 грн. 55 коп. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 01 травня 2023 року, заборгованість становила 175778 грн. 03 коп. При цьому, позивач надавав до державної виконавчої служби довідки про свою заробітну плату як найманого працівника у ТОВ «Еко-Комфорт+» (ЄДРПОУ 39821939), які сам складав та підписував, маючи печатку. Проте, листом № 29546/10/04-36-33-02-08 від 19 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ДПС України була надана інформація, що, згідно податкової звітності, поданої до контролюючого органу, інформація щодо працевлаштування та отримання доходів на підприємстві ТОВ «Еко-Комфорт+» (ЄДРПОУ39821939) ОСОБА_1 , починаючи з 01 липня 2015 року відсутня. Окрім цього, позивачем у даній справі, у виконавчому провадженні № 58732456. було подано заяву про проведення своєї спільної з дітьми відпустки та додано копію наказу про відпустку № 081122/2 від 08 листопада 2022 року. З цього наказу вбачається, що заявник є самозайнятою особою директором ТОВ «Наска+», а не найманим працівником, оскільки зазначений наказ підписаний ним самим як директором та по тексту цього наказу зазначено: «відбуваю у щорічну основну відпустку…». Тобто, позивач є фізичною особою-підприємцем. Тому, розрахунки заборгованості мають здійснюватись на підставі та відповідно до вимог ст.195 Сімейного кодексу України. Отже, при визначеному судом мінімальному розмірі аліментів, позивач систематично не виконував свій обов`язок з матеріального утримання дітей та, як наслідок, продовжує позбавляти дітей їх законного права на належне забезпечення, навіть. мінімальних їх потреб та унеможливлює реалізацію прав дітей на елементарні мінімальні їх потреби. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги не визнає та проти задоволення позову заперечує.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

У відповідності до ч.2ст.51 Конституції Українитастатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписамист.141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст.5 Протоколу № 7 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(зі змінами, внесеними Протоколом № 11), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК Українивизначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманню та матеріальному забезпеченню дітей, а, отже, не тільки позивач, а й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається з матеріалів справи, 06 вересня 2017 року Дніпровським районним судом м.Києва з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 вересня 2017 року і до досягнення кожною дитиною повноліття (а.с.4).

При цьому, як на підставу позову, позивач посилався на значне погіршення його майнового стану, а саме: отримання інвалідності та відсутність заробітку, а доходом є лише соціальна допомога від держави в розмірі 2 100 грн. 00 коп. на місяць. Однак, доказів на підтвердження даних фактів до позовної заяви не надав.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Таким чином, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Відповідно дост.180 СК України,батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3ст.181 СК України,за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповіднодо ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1ст.191 СК України,аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7ст.7 СК Українипри вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікованапостановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 рокута набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.141 СК України,батьки мають рівні права і обов`язки щодо дитини, в тому числі, і щодо її утримання.

Згідно § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (п.п.3, 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3«Про застосування судами окремих нормСімейного кодексу України»).

При визначенні розміру аліментів суддя враховує рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей, у відповідності дост.141 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15.05.2006року №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, закон надає право платнику аліментів звернутися до суду про зміну розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів суттєвої зміни обставин з часу ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, які б слугували підставами для зменшення розміру аліментів. Крім того, сама по собі довідка до акту МСЕК, згідно якої позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, з зазначенням умов праці: протипоказана робота з зоровим навантаженням, не може бути самостійною та єдиною підставою для зменшення розміру аліментів. Окрім цього, будь-які інші належні докази про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів, надано не було, як і не було надано доказів щодо наявності чи відсутності доходу, що не може слугувати самостійною підставою для зменшення розміру аліментів, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст.192 СК України) та позиції Верховного Суду України, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, в той час, коли стягнуті з нього аліменти, на підставі судового наказу, не є завищеним та відповідають розміру, передбаченому нормами діючогоСімейного кодексу України.

Відповідно до частини 1статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскількист.81 ЦПКУкраїни закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу.

На переконання суду, такі відомості про зміну матеріального стану позивача є суттєвими при розгляді такої категорії справи, як зменшення розміру аліментів, що відповідає цільовому й системному застосуванню правових норм, закріплених в п.2 ч.1 ст.182, ст.192 СК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.191, ч.1 ст.192 СК України, ст.ст.10,60,209, 212-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал