Рішення

від 29.08.2023 по справі 607/8279/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.08.2023 Справа №607/8279/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Медвідь О. А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 10.03.2020 між сторонами по справі було укладено договір позики, у відповідності до якого позивач надала відповідачу грошову позику в розмірі 2 000,00 євро та 6 500,00 дол. США. При цьому, відповідач зобов`язалася виплачувати з 10.03.2020 щомісячно 3 % відсотки від 2 000,00 євро та 150,00 дол. США винагороди за користування позикою у 6 500,00 дол. США, та повернути борг в повній сумі до 31.12.2020. Факт одержання грошей підтверджено розпискою відповідача.

Однак, у встановлений договором позики строк відповідач борг позивачу не повернула. На прохання позивача про добровільне повернення боргу не реагує.

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 10.03.2020 в розмірі 6 500,00 дол. США та 2 000,00 євро, а також, невиплачені відсотки згідно договору позики в розмірі 5 400,00 дол. США та 2 160,00 євро, та сплачений судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача зміст позовних вимог підтримав, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та просив його задовольнити, не заперечує щодо заочного вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи булаповідомленау встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася та не подалазаяву про розгляд справи без їїучасті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що 10.03.2020 відповідач ОСОБА_3 склала письмову заставну розписку такого змісту:

«Я, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаю в АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Тернопільським МВ УМВС в Тернопільській області 5 жовтня 2004 р., ідентифікаційний № НОМЕР_2 беру у борг 2000 € (дві тисячі євро) з 04.06.2019 року під 3% та 6500 $ (шість тисяч п`ятсот доларів) з виплатою щомісячно у сумі 150 доларів з 10.03.2020 року, зобов`язуюсь повернути до кінця 2020 року з обов`язковим погашенням % щомісячно. Гроші позичаю в ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_2 паспорт № НОМЕР_3 виданий Тернопільським МВ УМВС в Тернопільській області 10.02.2006 р. ідентифікаційний код № НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 . Гроші взяті у борг під заставу квартири по АДРЕСА_1 . У випадку не виконання договірних зобов`язань майно переходить у власність позикодавця. Дата. Підпис».

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідно до розписки від 10.03.2020, позикодавцем є ОСОБА_2 , а позичальником є ОСОБА_3 , яка отримала грошові кошти в розмірі 6 500,00 дол. США та 2 000,00 євро.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 6 500,00 дол. США та 2 000,00 євро, а також, невиплачені відсотки згідно договору позики в розмірі 5 400,00 дол. США та 2 160,00 євро, у зв`язку із порушенням зобов`язання за договором позики від 10.03.2020.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої та третьої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковий до виконання сторонами.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з копії розписки, яка долучена до матеріалів справи, відповідач зобов`язалася повернути суму боргу до кінця 2020 року з обов`язковим погашенням відсотків щомісячно.

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, сторони належним чином уклали договір позики, узгодивши всі істотні умови. З огляду на вищезазначені норми цивільного законодавства за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тобто, розписка - це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи. Крім того, розписка має також містити дату отримання коштів.

Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс 15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Крім цього, ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, суд встановив, що 10.03.2020 відповідач отримала грошові кошти належні позивачу від ОСОБА_2 в сумі 6 500,00 дол. США та 2 000,00 євро.

Також, відповідач зобов`язалася виплачувати з 10.03.2020 щомісячно 3 % відсотки від 2 000,00 євро та 150,00 дол. США винагороди за користування позикою у 6 500,00 дол. США, а відтак, згідно розрахунку відсотків, наданого позивачем, від суми 6 500,00 дол. США - сума відсотків становить 5 400,00 дол. США (150 дол. США х 36 місяців), а від суми 2 000,00 євро - сума відсотків становить 2 160,00 євро (3 % х 2000 євро х 36 місяців).

На час розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за договором позики у добровільному порядку не повернула.

За вказаних обставин, зважаючи на викладене вище та враховуючи те, що договір позики грошових коштів, укладений між сторонами, встановлює обов`язок позичальника повернути грошові кошти та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а у випадку відсутності домовленості вирішується у судовому порядку, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 11 900,00 дол. США та 4 160,00 євро.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позов задоволено, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 6 026,49 грн сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 524, 525, 526, 530, 614, 629, 1046-1050 Цивільного кодексу України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 11 900,00 дол. США (одинадцять тисяч дев`ятсот доларів США), 4 160,00 євро (чотири тисячі сто шістдесят євро) та сплачений судовий збір в розмірі 6 026,49 грн (шість тисяч двадцять шість гривень 49 копійок).

Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Заочне рішення суду складено та підписано 29 серпня 2023 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко