Ухвала

від 31.08.2023 по справі 991/6051/23

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/6051/23

провадження № 22-а/991/12/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

31 серпня 2023 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорна В.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу адвоката Князєва Сергія Володимировича в інтересах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ (AEROC Investment Deutschland GmbH) на рішення Вищого антикорупційного суду від 22.08.2023 р., -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 22.08.2023 р. задоволено позовну заяву Міністерства юстиції України до Публічного акціонерного товариства «Група ЛСР», застосовано санкцію, передбачену п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», та стягнуто в дохід держави 100 % частки статутного капіталу ТОВ «АЕРОК» в розмірі 437 447 057,77 грн., стосовно якої Публічне акціонерне товариство «Група ЛСР» через компанію АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ може вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження.

28.08.2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга в інтересах компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ, підписана та подана від її імені адвокатом Князєвим С.В.

Для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач Чорна В.В., судді Боднар С.Б., Павлишин О.Ф. (справа № 991/6051/23, провадження № 22-а/991/12/23).

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам КАС України, суддею - доповідачем встановлено неможливість призначення її до апеляційного розгляду до усунення недоліків.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1 ст. 57 КАС України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з положеннями ст. 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені відповідними документами.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Аналогічні положення закріплені у п. п. 4, 5 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 р. (далі - Положення).

Ордер встановленої зазначеним Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

При цьому, згідно з п. 12 Положення, ордер, серед іншого, має містити серію, порядковий номер; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 р. (справа № 9901/847/18, провадження № 11-44заі19), ордер адвоката має містити назву органу, у якому адвокатом надається правова допомога згідно договору, причому це має бути не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь - які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою.

Аналіз наведених положень законодавства та позиції Верховного Суду дає підстави для висновку, що повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреністю. При цьому, ордер - це оригінальний документ встановленої законодавством форми та змісту, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги і підтверджує правомочність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, проте, на відміну від довіреності, не розкриває обсягу повноважень, наданих адвокату. Натомість, обсяг повноважень адвоката як представника, в тому числі і на підписання апеляційної скарги від імені довірителя, має обумовлюватися сторонами у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга від імені компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ підписана адвокатом Князєвим С.В. На підтвердження повноважень, останнім надано ордер серії АА № 1344543 (т. 8 а.с. 50), яким його уповноважено на представництво інтересів компанії в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 23.08.2023 р.

Копія вищевказаного договору до апеляційної скарги не надана та в матеріалах справи відсутня. Зазначене, з урахуванням місцезнаходження компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ у Федеративній Республіці Німеччина, а також зважаючи на воєнний стан, що діє в Україні, є перешкодою для встановлення дійсного обсягу повноважень, наданих адвокату Князєву С.В. його довірителем, зокрема, щодо підписання та подання від його імені та в його інтересах апеляційної скарги, а також щодо надання правової допомоги в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду.

Крім того, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 296 КАС України, в апеляційній скарзі, окрім іншого, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

В апеляційній скарзі, поданій адвокатом Князевим С.В., вказані вимоги не дотримані, оскільки взагалі не зазначено позивача - Міністерство юстиції України, та, відповідно, не вказано його місцезнаходження, адресу, поштовий індекс, засоби зв`язку, адресу електронної пошти, офіційну електронну адресу.

Також, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.

Вимоги апеляційної скарги повинні бути чіткими та конкретизованими.

Відповідно до ч. 8 ст. 283-1 КАС України, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює одне з таких рішень: 1) про залишення судового рішення без змін, а скарги - без задоволення; 2) про зміну судового рішення; 3) про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга, подана адвокатом Князєвим С.В. в інтересах компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ, містить вимоги про скасування рішення Вищого антикорупційного суду від 22.08.2023 р. та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову Міністерства юстиції України (т. 8 а.с. 48). При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги Міністерства юстиції України до Публічного акціонерного товариства «Група ЛСР», застосовано санкцію, передбачену п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», та стягнуто в дохід держави 100 % частки статутного капіталу ТОВ «АЕРОК» в розмірі 437 447 057,77 грн., стосовно якої Публічне акціонерне товариство «Група ЛСР» через компанію АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ може вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження (т. 8 а.с. 4-21).

Отже, вказане рішення стосується не лише компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ, але й ПАТ «Група ЛСР» та ТОВ «АЕРОК».

З`ясувати з апеляційної скарги, в якій саме частині оскаржуване рішення стосується інтересів компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ, яких конкретно її активів це стосується та, відповідно, в якій частині це рішення оскаржується, неможливо, оскільки вимоги апеляційної скарги не конкретизовані. Більше того, крім компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ, адвокат Князєв С.В. не представляє інтереси інших юридичних осіб, активи яких також стягнуті на користь держави згідно з оскаржуваним рішенням, зокрема, безпосередньо відповідача, а тому вимоги апеляційної скарги останнього про скасування рішення в цілому, та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову про застосування санкцій не можуть бути прийняті до розгляду.

Відтак, адвокату Князєву С.В. слід конкретизувати вимоги своєї апеляційної скарги в межах наявних у нього повноважень на представництво та виходячи з активів, належних його довірителю.

Крім того, у відповідності до п. 6 ч. 2, ч. 4 ст. 296 КАС України, в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. У разі, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані до суду першої інстанції, у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. В апеляційній скарзі наголошується, що суд першої інстанції неповно дослідив докази у справі, проте, обґрунтування такого твердження із зазначенням, у чому саме полягає неповнота їх дослідження та яких саме доказів це стосується, апеляційна скарга не містить.

Крім того, адвокатом Князєвим С.В. до апеляційної скарги долучено документи, які, за його твердженням, було неможливо надати в суді першої інстанції, оскільки у зв`язку з ускладненою логістикою отримання доказів від іншої юридичної особи в іншій країні компанія АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ отримала їх лише 25.08.2023 року засобами електронного зв`язку.

З цього приводу слід зазначити, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Натомість, жодного доказу на підтвердження неможливості своєчасного надання вищевказаних доказів в суді першої інстанції адвокатом Князєвим С.В. до апеляційної скарги не надано.

Більше того, зазначені документи складені російською мовою (т. 8 а.с. 52-104).

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, законодавство України закріплює право учасників користуватися під час судового розгляду рідною мовою або мовою, якою вони володіють, за допомогою перекладача, проте, це не стосується подання до суду процесуальних документів та доказів, які мають бути подані лише державною мовою.

Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Законом України № 2783-IX від 01.12.2022 р. «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р.» зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року, яка ратифікована Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 р. «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 року, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, який ратифіковано Законом України № 140/98-ВР від 03.03.1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р.», та анонсовано вихід з Конвенції та Протоколу до неї.

Вказаний Закон опубліковано у газеті «Голос України», та з 23.12.2022 року він набрав чинності.

Згідно з ст. 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, згідно з якою зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

У період зупинення дії міжнародного договору Україна утримується від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України, дію Мінської конвенції та Протоколу до неї у відносинах з Російською Федерацією (далі - РФ) та Республікою Білорусь (далі - РБ) зупинено з 27.12.2022 року (з дати повідомлення Виконавчого комітету СНД як депозитарія Мінської конвенції).

Відтак, після зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї, серед іншого, Україною не застосовуються їх положення стосовно спрощення формальних процедур та, зокрема, можливості використання документів, виданих чи посвідчених у РФ, РБ, незалежно від дати їх видачі, посвідчення, та можливості використання таких документів на території України як офіційних з відповідною доказовою силою. Таким чином, відтепер до документів, виданих на території РФ та РБ, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем, у відповідності до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної у м. Гаазі 05.10.1961 року, до якої приєдналася Україна, та яка є чинною у відносинах України з РФ та РБ.

Зокрема, як передбачено ст. ст. 3, 5 Конвенції, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Отже, наразі офіційні документи, видані компетентними органами РФ, приймаються на території України виключно за умови легалізації, у даному випадку - шляхом проставлення апостилю.

Враховуючи, що долучені до апеляційної скарги документи належним чином не легалізовані та не перекладені на державну мову України, зазначене є перешкодою для їх долучення до матеріалів провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, протягом якого потрібно усунути недоліки.

При цьому, з огляду на положення ч. 8 ст. 283-1 КАС України, які визначають особливості провадження у справах про застосування санкцій, зокрема скорочені строки розгляду у справах даної категорії, строк для усунення недоліків апеляційної скарги також є обмеженим у часі.

Відтак, особі, яка звернулась з апеляційною скаргою в інтересах компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ, з метою усунення недоліків необхідно: на підтвердження повноважень адвоката Князєва С.В. на представництво інтересів вищевказаної юридичної особи у даній справі, зокрема на підписання та подання від її імені апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, надати договір про надання правової допомоги б/н від 23.08.2023 р.; привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог п. 3, п. 6 ст. 296 КАС України шляхом зазначення місцезнаходження, адреси, поштового індексу, засобів зв`язку, електронної пошти, офіційної електронної адреси позивача - Міністерства юстиції України; надати долучені до апеляційної скарги нові докази, легалізовані та перекладені українською мовою, та обґрунтувати причини ненадання їх до суду першої інстанції; конкретизувати вимоги апеляційної скарги, виходячи з повноважень представника та переліку активів, що належать компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ, - шляхом подання нової апеляційної скарги, з наданням її примірників відповідно до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169, 241-243, 283-1, 298 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Князєва Сергія Володимировича в інтересах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - компанії АЕРОК Інвестмент Дойчланд ГмбХ на рішення Вищого антикорупційного суду від 22.08.2023 р. - залишити без руху.

Для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у вказаній ухвалі, встановити строк до 05.09.2023 року.

Роз`яснити апелянту, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги в установлений строк, згідно з вимогами ч. 5 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного подання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Чорна