Ухвала

від 31.08.2023 по справі 2-813/11

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-813/11

Провадження № 4-с/346/11/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Тимошишин І.Л.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза скаргою ОСОБА_1 набездіяльність державноговиконавця Коломийськоговідділу державноївиконавчої службиу Коломийськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ)щодо невинесенняпостанов прозаміну стягувачау виконавчихпровадженнях тазобов`язання винестипостанови прозаміну стягувачау виконавчихпровадженнях,-

ВСТАНОВИВ:

заявник (скаржник) в судові засідання, призначені на 21.06.2023 року, 13.07.2023 року, 31.07.2023 року та 31.08.2023 року не з`явився, про час і місце цих засідань повідомлявся за адресою, вказаною ним в скарзі, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про одержання судової повістки-виклику. Надісланий на зазначену адресу судовий виклик повернувся до суду не врученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Про причини неявки в зазначені судові засідання заявник не повідомив та не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності чи про відкладення судового засідання.

Як зазначено вст. 10 ЦПК України,ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6Конвенції прозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, заявник як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.13 постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року, у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положенняЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Встановлено, що чинним законодавством не передбачено залишення без розгляду скарги, поданої в порядку, передбаченомурозділом VIІ ЦПК України. Тому при вирішенні питання щодо залишення без розгляду скарги на дії державного виконавця суд керується положеннямиЦПК, якими врегульовано порядок залишення без розгляду позову.

Відповідно до ч.3ст.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Між тим, ст.ст.223,257 ЦПК Україниврегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свій час та кошти. Так, для відповідача - це можливість заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат,пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч.5ст.142 ЦПК України), а для позивача після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду -право звернутися до суду повторно (ч.2ст.257 ЦПК України).

Відповідно до положень п.3 ч.1ст.257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

ВС роз`яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності заявника (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13).

Згідно зі ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на розумні строки розгляду справи, та те, що заявник неодноразово не з`являється в суд для розгляду справи без підтвердження поважності неявки, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення скарги без розгляду.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесуза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу не здійснювалося, що відповідає правиламч.2 ст.247 ЦПК України.

На підставі наведеного, та, керуючись ч. 2 ст.247, п.3 ч.1 ст.257,260,261,354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо невинесення постанов про заміну стягувача у виконавчих провадженнях та зобов`язання винести постанови про заміну стягувача у виконавчих провадженнях залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1ст.257 ЦПК України.

Апеляційна скаргана ухвалусуду можебути поданадо Івано-Франківськогоапеляційного судупротягомп`ятнадцятиднів здня їїпостановлення.Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщоапеляційна скаргаподана протягомп`ятнадцятиднів здня врученняйому ухвалисуду.

Суддя Яремин М. П.