Рішення

від 31.08.2023 по справі 904/2893/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2893/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Європейська, 15) в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради (52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код 04339652) та в особі Виконавчого комітету Солонянської селищної ради (52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код 40204292) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 4, ідентифікаційний код 41104988) про стягнення 188 240,29 грн. збитків завданих внаслідок завищення вартості виконаних робіт

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області 06.06.20023 керівником Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра подана позовна заява №04/53-3509вих-23 від 05.06.2023 в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради та в особі Виконавчого комітету Солонянської селищної ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" 188 240,29 грн. збитків завданих внаслідок завищення вартості виконаних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №12018040000000248 встановлено, що під час виконання робіт за договором №2 від 01.11.2017 на виконання будівельних робіт - "Капітальний ремонт даху (стелі, покриття на покрівлі включно) в дошкільному навчальному закладі "Веселка" Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області" та документального їх оформлення допущено невідповідність фактичних характеристик та вартості виконаних робіт проєктно-кошторисній документації та актам виконаних робіт. Проведеною під час досудового розслідування у кримінальному провадженні судовою будівельно-технічною експертизою, результати якої відображені у висновку експерта №849/03-18 від 11.04.2018, встановлено, що фактичні об`єми та вартість виконаних робіт по об`єктам не відповідають інформації, яка наведена у актах, а саме встановлено факт завищення вартості виконаних робіт на суму 188 240,29 грн.

Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра зазначає, що:

- згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року по об`єкту "Капітальний ремонт даху (стелі, покриття та покрівлі включно) в дошкільному навчальному закладі "Веселка" Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (1 черга)" виконано робіт на загальну суму 508 633,07 грн. Фактично на об`єкті відсутні наступні матеріали: - (п.25) Мінеральний утеплювач ТЕХНОРУФ НЗО 50 мм, площею 433,59 м2.

- згідно з актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року по об`єкту "Капітальний ремонт даху (стелі, покриття та покрівлі включно) в дошкільному навчальному закладі "Веселка" Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (1 черга)" виконано робіт на загальну суму 750 712,93 грн. Фактично на об`єкті відсутні наступні матеріали: - (п.11) Улаштування прокладної пароізоляції в один шар, площею 452,13 м2; - (п.12) Пароізоляційна плівка, площею 497,343 м2; - (п.13) Підшивання стелі плитами деревоволокнистими твердими товщиною 5 мм, площею 452,13 м2; - (п.14) Лист О5В 15 мм, площею 474,7365 м2.

Також, під час досудового розслідування проведено судово-економічну експертизу та згідно з висновком експерта № 26/08/2021 від 13.09.2021 документально підтвердженими фактами є здійснення оплати по договору у повному обсязі - на суму 1 259 346,00 грн. та зайве перерахування коштів на загальну суму - 188 240,29 грн.

Таким чином, за висновком проведеної судово-економічної експертизи №26/08/2021 від 13.09.2021 встановлено факти заподіяння місцевому бюджету матеріальної шкоди та її розмір.

Відповідно до рішення Солонянської селищної ради від 09.12.2020 №10-1/VІІІ "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Солонянської селищної ради та створення комісій з реорганізації сільських рад" - Солонянська селищна рада є правонаступником прав і обов`язків Привільнянської сільської ради.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2022 у справі №206/4466/21 встановлено, що директор ТОВ "Ремонтне-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" ОСОБА_1. не перевірив достовірність складання актів виконаних робіт, вартість виконаних робіт, норми витрат матеріалів які зазначені в актах виконаних робіт, неналежно поставився до своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не перевірив фактичні об`єми та вартість виконаних робіт по в актах КБ2в, а саме акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року складений 05 грудня 2017 року № 32_1(1)_2-1_ПД_КБ2в, та акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року складений 23 листопада 2017 року № 32_1_2-1_ПД_КБ2в. Суд в ухвалі також встановив, що внаслідок вказаних злочинних дій Привільнянській сільській раді Дніпропетровської області (відповідно до рішення Солонянської селищної ради від 09 грудня 2020 року № 10-1/VІІІ "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Солонянської селищної ради та створення комісій з реорганізації сільських рад" - Солонянська селищна рада є правонаступником прав і обов`язків Привільнянської сільської ради) завдано матеріальної шкоди на загальну суму 188 240,29 грн., що завдало істотної шкоди, охоронюваним законом правам та громадським інтересам.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2022 у справі №206/4466/21 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Також керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра зазначає, що Солонянською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області та її виконавчим комітетом на теперішній час належних заходів для стягнення збитків за договором №2 від 01.11.2017 не вжито, у чому вбачається самоусунення від виконання покладених державою функцій щодо відшкодування встановлених збитків. Вказане свідчить про відсутність будь-якої заінтересованості уповноважених суб`єктів у поверненні коштів до бюджету, безініціативність та бездіяльність у виконанні покладених функцій та обов`язків, що призводить до неефективного володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності та спричиняє заподіяння шкоди економічним інтересам держави у вигляді недоотримання надходжень до бюджету.

У зв`язку з тим, що майнові інтереси держави залишилися незахищеними, а уповноваженим органом не забезпечено вжиття належних та достатніх заходів для їх поновлення, окружною прокуратурою ініційовано з`ясування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та її виконавчого комітету відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра до Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та її виконавчого комітету направлено листи у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 27.02.2023 № 04/53-1346вих-23, від 08.05.2023№ 04/53-2937вих-23 та від 08.05.2023 №04/53-2938вих-23, в яких повідомлено про встановлені факти порушення законодавства та необхідність вжиття заходів на захист порушених інтересів держави.

Проте, згідно із відповідями від 06.03.2023 №02-14-405/0/2-23, від 11.05.2023 №02-14-843/0/2-23 та від 11.05.2023 №02-14-844/0/2-23 Солонянською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області та її виконавчим комітетом заходи, направлені на захист порушених інтересів держави, не вжито.

Невжиття уповноваженими суб`єктами заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Звернення керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган не вжив належних та достатніх заходів для цього, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку вжиття належних заходів на захист інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2893/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача повернулась до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Програми соціально-культурного розвитку сіл Привільнянської сільської ради на 2017-2019 роки, затвердженої рішенням Привільнянської сільської ради №4-15/VII від 19.12.2016, заплановано проведення реконструкції на об`єкті дошкільний навчальний заклад "Веселка" в с. Привільне Солонянського району на загальну суму 1 715 274 грн.

Згідно з рішеннями Привільнянської сільської ради №5-15/VII від 19.12.2016, №7-20/VII від 23.06.2017, №2-22/VII від 08.08.2017, розпоряджень сільського голови №34-р від 23.08.2017, №35-р від 23.08.2017 виділено кошти на виконання робіт з реконструкції на об`єкті дошкільний навчальний заклад "Веселка" в с. Привільне Солонянського району на загальну суму 1 715 274 грн. Грошові кошти на виконання вказаних робіт перераховано з місцевого бюджету на виконання вищевказаних рішень.

01 листопада 2017 року між Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" (далі - виконавець) у особі директора Савинського Д.С. укладено договір №2 на виконання будівельних робіт - "Капітального ремонту даху (стелі, покриття та покрівлі включно) в дошкільному навчальному закладі "Веселка" Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області" (далі - договір).

Згідно з розділом 1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт даху (стелі, покриття та покрівлі включно) у дошкільному Солонянського району навчальному закладі "Веселка" в с. Привільне Солонянського району.

Обсяг робіт визначено у локальному кошторисі, який є невід`ємним додатком до договору (додаток 1). Ціну робіт визначено у Договірній ціні, яка є невід`ємним додатком до договору (додаток 2).

У розділі 2 договору та додатку 2 до договору визначено ціну у 1 259 346,00 грн., у т.ч. ПДВ 209 891 грн.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017, а у частині виконання гарантійних зобов`язань до повного їх виконання (розділ 10 договору).

Виконавець зобов`язаний виконати роботи за цим договором якісно та у строк, відповідно до умов цього договору, виконувати свої обов`язки за цим договором згідно з вимогами чинного законодавства, правил та нормативних документів (розділ 4 договору).

Розділом 7 договору передбачено, що за невиконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

B ході досудового розслідування по кримінальному №12018040000000248 встановлено, що під час виконання робіт та їх документального оформлення допущено невідповідність фактичних характеристик та вартості виконаних робіт проектно-кошторисній документації та актам виконаних робіт.

Проведеною під час досудового розслідування у кримінальному провадженні судом будівельно-технічною експертизою, результати якої відображені у висновку експерта №849/03-18 від 11.04.2018, встановлено, що фактичні об`єми та вартість виконаних робіт по об`єктам не відповідають інформації, яка наведена у актах, а саме встановлено факт завищення вартості виконаних робіт на суму 188 240,29 грн.:

1) згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року по об`єкту "Капітальний ремонт даху (стелі, покриття та покрівлі включно) дошкільному навчальному закладі "Веселка" Привільнянської сільської Солонянського району Дніпропетровської області (1 черга)" виконано робіт на загальну суму 508 633,07 грн.

Фактично на об`єкті відсутні наступні матеріали:

- (п.25) Мінеральний утеплювач ТЕХНОРУФ Н30 50 мм, площею 433,59 м2;

2) згідно з актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року об`єкту "Капітальний ремонт даху (стелі, покриття та покрівлі включно) дошкільному навчальному закладі "Веселка" Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (1 черга)" виконано робіт загальну суму 750 712,93 грн.

Фактично на об`єкті відсутні наступні матеріали:

- (п.11) Улаштування прокладної пароізоляції в один шар, площею 452,13 м2;

- (п. 12) Пароізоляційна плівка, площею 497,343 м2;

- (п.13) Підшивання стелі плитами деревоволокнистими твердими товщиною 5 мм, площею 452,13 м2;

- (п.14) Лист ОSВ 15 мм, площею 474,7365 м2.

Також, під час досудового розслідування проведено судово-економічну експертизу згідно з висновком експерта № 26/08/2021 від 13.09.2021 документально підтвердженими фактами є здійснення оплати по договору у повному обсязі - на суму 1 259 346,00 грн. та зайве перерахування коштів на загальну суму 188 240,29 грн.

Таким чином, за висновком проведеної судово-економічної експертизи №26/08/20 від 13.09.2021 встановлено факти заподіяння місцевому бюджету матеріальної шкоди та її розмір.

Відповідно до рішення Солонянської селищної ради від 09.12.2020 №10-1/VIII "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Солонянської селищної ради та створення комісій з реорганізації сільських рад" - Солонянська селищна рада є правонаступником прав і обов`язків Привільнянської сільської ради.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2022 у справі №206/4406/21 встановлено, що директор ТОВ "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" ОСОБА_1. не перевірив достовірність складання актів виконаних робіт, вартість виконаних робіт, норми витрат матеріалів які зазначені в актах виконаних робіт, неналежно поставився до своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не перевірив фактичні об`єми та вартість виконаних робіт по актах КБ2в, а саме акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року складений 05.12.2017 № 32_1(1)_2-1 ПД КБ2в та акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року складений 23.11.2017 № 32_1_2-1_ПД_КБ2в.

Суд в ухвалі також встановив, що внаслідок вказаних злочинних дій Привільнянській раді Дніпропетровської області (відповідно до рішення Солонянської селищної ради від 09 грудня 2020 року № 10-1/VIII "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Солонянської селищної ради та створення комісій з реорганізації сільських рад" Солонянська селищна рада правонаступником прав і обов`язків Привільнянської сільської ради) завдано матеріальної шкоди на загальну суму 188 240,29 грн., що завдало істотної шкоди, охоронюваним законом правам та громадським інтересам.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2022 у справі №206/4466/21, яке набрало законної сили, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України на підставі 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Отже, керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" завдано Солонянській селищній територіальній громаді (до складу якої увійшла Привільнянська сільська громада) збитки у сумі 188 240,29 грн., що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування по справі є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів: 1) наявність інтересів держави у спірних відносинах; 2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів; 3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави; 4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Частиною 1 статті 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Стаття 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Правом розпоряджатись комунальною власністю від імені громади володіє місцева рада.

Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно зі ст. 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності результативності діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджет коштів.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради представницькими органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Інтереси держави в сфері правовідносин, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів, полягають у забезпеченні дотримання встановлених процедур та досягнення поставлених цілей, задоволення державного інтересу та суспільних потреб.

Так, здійснення капітального ремонту об`єктів соціальної інфраструктури освітньо-виховного напрямку є суспільно значимою та корисною метою використання коштів місцевого бюджету, натомість нераціональне використання коштів внаслідок недобросовісних дій підрядника та отримувача бюджетних коштів підриває засади ефективного та раціонального користування бюджетними коштами, створює подвійний тягар для економіки територіальної громади у вигляді зайво витрачених коштів та неякісно виконаних робіт. Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.

Таким чином, наслідком недотримання зазначених умов та неналежного виконання завдань у цих сферах є порушення інтересів держави та територіальної громади щодо раціонального та ефективного витрачання бюджетних коштів, погіршення умов проживання територіальної громади та навіть створення загрози життю і здоров`ю населення.

Щодо бездіяльності уповноваженого органу суд зазначає наступне.

Відповідно до Статуту Солонянської селищної територіальної громади Дніпропетровського району Дніпропетровської області, затвердженого рішенням Солонянської селищної ради №757-19/VII від 21.02.2022, Солонянська селищна рада є повноважним представником Солонянської селищної територіальної громади, до якої входить, у тому числі, село Привільне.

Територіальна громада є суб`єктом права комунальної власності. Пріоритети розвитку територіальної громади щорічно визначаються радою під час затвердження місцевого бюджету (ч.ч.4,5 ст.2 Статуту).

Статтею 40 Статуту визначено, що до комунальної власності належать рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси підприємства, установи та організації, в тому числі частки в майні підприємств, товариств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правом розпоряджатись комунальною власністю від імені громади володіє місцева рада.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є представницькими органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з Положенням про виконавчий комітет Солонянської селищної ради, виконавчий комітет є виконавчим органом, створеним Солонянською селищною радою відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України.

Пунктом 1.6. Положення передбачено, що виконавчий комітет як виконавчий орган Солонянської селищної ради є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов`язки, може бути позивачем і відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

За змістом п.2.1. Положення призначенням виконавчого комітету як виконавчого органу ради є здійснення організаційного забезпечення діяльності Солонянської селищної ради, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку громади, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів. Призначенням виконавчого комітету як колегіального органу ради є здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами України.

Організовує виконання рішень ради, а також затверджених радою планів і програм соціально-економічного розвитку громади, місцевого бюджету, цільових програм (2.6.6. Положення).

Виконавчий комітет розпоряджається коштами відповідно до чинного законодавства, є головним розпорядником коштів місцевого бюджету (п. 6.7. Положення).

Згідно зі статтею 143 Конституції України місцеві органи самоврядування управляють майном, що с в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Завданням органів місцевого самоврядування забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах суду касаційної інстанції від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Для реалізації наданих повноважень органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, Солонянська селищна рада, будучи представницьким органом територіальної громади, який приймає рішення про визначення доходів та видатків територіальної громади, їх напрямків, фінансування об`єктів за рахунок коштів бюджету, зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів та досягнення мети таких видатків, у зв`язку з чим сільська рада є особою, уповноваженою на життя заходів на захист інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, а тому виступає належним позивачем у цій справі.

У свою чергу, виконавчий комітет селищної ради як виконавчий та розпорядчий орган, який забезпечує виконання місцевого бюджету, є головним розпорядником бюджетних коштів з виконавчо-розпорядчими функціями і повноваженнями, здійснює облік та контроль за правильним витрачанням бюджетних коштів відповідно до затверджених кошторисів, а також збереженням грошових і матеріальних цінностей, також є особою, уповноваженою на вжиття заходів на захист інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, а тому виступає належним позивачем у цій справі.

Солонянською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області та її Виконавчим комітетом на теперішній час належних заходів для стягнення збитків за договором №2 від 01.11.2017 не вжито, у чому вбачається самоусунення від виконання покладених державою функцій щодо відшкодування встановлених збитків.

Встановлено, що Солонянську селищну раду у кримінальному провадженні №12018040000000248 визнано потерпілим та залучено до участі у процесі повноважного представника потерпілого.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Солонянською селищною радою не вжито жодних заходів, спрямованих на захист порушених інтересів держави та повернення спірної державну власність та скасування державної реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2022 у справі №206/4466/22 кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.49 Кримінального кодексу України, - закінчення строків давності. При цьому, цивільний позов у кримінальному процесі представником потерпілого не пред`являвся.

У зв`язку з тим, що майнові інтереси держави залишилися незахищеними, а уповноваженим органом не забезпечено вжиття належних та достатніх заходів для їх поновлення, окружною прокуратурою ініційовано з`ясування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та її виконавчого комітету відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра до Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та її виконавчого комітету направлено листи у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 27.02.2023 №04/53-1346вих-23, від 08.05.2023 №04/53-2937 вих-23 та від 08.05.2023 №04/53-2938вих-23, в яких повідомлено про встановлені факти порушення законодавства та необхідність вжиття заходів на захист порушених інтересів держави.

Проте, згідно із відповідями від 06.03.2023 №02-14-405/0/2-23, від 11.05.2023 №02-843/0/2-23 та від 11.05.2023 №02-14-844/0/2-23 Солонянською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області та її Виконавчим комітетом заходи, направлені на захист порушених інтересів держави, не вжито.

Невжиття уповноваженими суб`єктами заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Звернення керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган не вжив належних та достатніх заходів для цього, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку вжиття належних заходів на захист інтересів держави.

Отже, керівником Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та її Виконавчого комітету у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та її Виконавчого комітету у зв`язку із неналежним здійсненням наданих повноважень та невжиттям належних заходів до захисту економічних інтересів держави.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 2 вказаної статті серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого називає також договори та інші правочини.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За приписами ч. 1 ст. 884 Цивільного кодексу України, підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Також, частиною 1 ст. 322 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Тобто, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 833 Цивільного кодексу України та статті 322 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов`язків за договором підряду замовник право вимагати відшкодування збитків.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу (зокрема, у постановах у справах №449/1154/14, №922/1474/21 на те, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритість і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Також, Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/11 зазначив, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" за договором №2 від 01.11.2017 роботи завищено в обсягах та неякісно виконано, що свідчить про ухилення останнього від виконання покладених на нього обов`язків та вину у вчиненні цивільного правопорушення, що призвело до збитків у сумі 188 240,29 грн.

Факт спричинення збитків та їх розмір встановлено за висновками проведеної судово- економічної експертизи №26/08/2021 від 13.09.2021, згідно з якими документально підтвердженими фактами є здійснення оплати за договором у повному обсязі, у тому числі перерахування коштів з місцевого бюджету на загальну суму 188 240,29 грн. завищеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" вартості виконаних робіт, утвореної внаслідок невідповідності фактичних об`ємів та вартості виконаних робіт по об`єкту.

Такі неправомірні дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Солонянську селищну територіальну громаду позбавлено права в повному обсязі отримати результат виконання укладеного договору, що перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із наведеними неправомірними діями відповідача, а сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

За приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Передумовою для покладення на юридичну особу відповідальності за шкоду, завдану її працівником є по-перше, перебування заподіювана шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною особою, по-друге, завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

Факт перебування ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" підтверджується ухвалою Дніпропетровського районного суду від 22.06.2022 у справі №206/4466/21 та висновками судово-економічної експертизи №26/08/2021 від 13.09.2021.

Верховний Суд України у п. 1-2 Постанови №12 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

Таким чином, факт звільнення винного у спричиненні збитків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього, не звільняє юридичну особу від обов`язку відшкодовувати шкоду, яка заподіяна в результаті вчиненого її працівником кримінального правопорушення, оскільки кримінальне провадження закрито судом з нереабілітуючих підстав.

Крім того, відповідно до імперативних положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Аналогічна правова позиція про правило приюдиції висвітлена у постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №924/136/18, від 20.04.2023 у справі №904/9376/21 (п. 7.17).

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Слід зазначити, що винесення ухвали у кримінальному провадженні, як і вироку, є процесуальною формою закінчення судового процесу. При цьому, ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2022 у справі №206/4466/21 в даному випадку встановлює преюдиціальні факти. Закінчення провадження у кримінальній справі відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, постановленням іншого процесуального документа ніж вирок, зокрема, (за спливом строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв`язку зі смертю) на підтвердження наявності обставин, що передбачені нормою ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен враховувати ухвалу районного суду за результатами розгляду кримінального провадження.

Так, ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2022 у справі №206/4466/21 встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи на підставі рішення засновників (учасників) про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" від 27 січня 2017 року на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані", 01 листопада 2017 року уклав із Привільнянською сільською радою Дніпропетровської області договір № 2 на виконання будівельних робіт - "Капітального ремонту даху (стелі, покриття та покрівлі включно) в дошкільному навчальному закладі "Веселка" Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області" (відповідно до рішення Солонянської селищної ради від 09.12.2020 року №10-1/VII "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Солонянської селищної ради та створення комісій з реорганізації сільських рад" - Солонянська селищна рада є правонаступником прав і обов`язків Привільнянської сільської ради).

У вказаній ухвалі суд дійшов висновків, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, а саме займаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані", будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно господарськими функціями, не перевірив достовірність складання актів виконаних робіт, вартість виконаних робіт, норми витрат матеріалів які зазначені в актах виконаних робіт, неналежно поставився до своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не перевірив фактичні об`єми та вартість виконаних робіт по в актах КБ2в, а саме акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року складений 05.12.2017 № 32_1(1)_2-1_ПД_КБ2в, та акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року складений 23.11.2017 № 32_1_2-1_ПД_КБ2в.

Суд в ухвалі також встановив, що внаслідок вказаних злочинних дій Привільнянській сільській раді Дніпропетровської області (відповідно до рішення Солонянської селищної ради від 09 грудня 2020 року № 10-1/VIII "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Солонянської селищної ради та створення комісій з реорганізації сільських рад" - Солонянська селищна рада є правонаступником прав і обов`язків Привільнянської сільської ради) завдано матеріальної шкоди на загальну суму 188 240,29 грн., що завдало істотної шкоди, охоронюваним законом правам та громадським інтересам.

Таким чином, судом встановлено повний склад цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв`язок, вина), що є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача 188 240,29 грн. реальних збитків.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради та в особі Виконавчого комітету Солонянської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" про стягнення 188 240,29 грн. збитків завданих внаслідок завищення вартості виконаних робіт задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 4, ідентифікаційний код 41104988) на користь Виконавчого комітету Солонянської селищної ради (52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код 40204292) 188 240,29 грн. збитків завданих внаслідок завищення вартості виконаних робіт.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажне підприємство "Дніпростройкомпані" (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 4, ідентифікаційний код 41104988) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) 2 823,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв