Рішення

від 23.08.2023 по справі 922/2247/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/175/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2023 Справа № 922/2247/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцова К.Ю.

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 922/2247/23

за позовом: Селянського (фермерського) господарства Восток (вул. Миру, буд. 3, с. Перемога, Лозівський район, Харківська область, 64633, ідентифікаційний код 30526933)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техноальянс ЛТД (вул. Скворцова, буд. 104, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний код 44977173)

про стягнення 162309,35 грн.

представники:

від позивача: Максимовський С.О., адвокат, ордер серія ВШ № 1153068 від 30.06.2023 (приймає участь в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2023 по справі №922/2247/23 позов Селянського (фермерського) господарства Восток до Товариства з обмеженою відповідальністю Техноальянс ЛТД про стягнення 125000 грн. передоплати по договору № 125463/03.2023 від 29.03.2023, 250,00 грн. втрат від інфляції, 472,60 грн. - 3% річних, 15753,42 грн. пені та 20833,33 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Супровідним листом від 19.06.2023 позовні матеріали направлені до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором № 125463/03.2023 від 29.03.2023, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 125000,00 грн, що було перераховано відповідачу як попередня оплата. У зв`язку з простроченням передачі товару, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 15753,52 грн за загальний період прострочення з 14.04.2023 по 29.05.2023, штраф у розмірі 20833,33 грн., 3% річних у розмірі 472,60 грн. за загальний період прострочення з 14.04.2023 по 29.05.2023 та інфляційні втрати у розмірі 250,00 грн. за загальний період прострочення з 14.04.2023 по 30.04.2023.

Ухвалою суду від 29.06.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 12.07.2023 включно.

30.06.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 29.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2247/23 присвоєно справі номер провадження 24/175/23, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 26.07.2023 о 12 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 11.07.2023 задоволена заява представника Селянського (фермерського) господарства Восток адвоката Максимовського С.О. про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 922/2247/23.

Ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено розгляд справи на 23.08.2023 о 14 год. 00 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 23.08.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Положеннями ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.

В засіданні 23.08.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

29.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноальянс ЛТД» (Постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Восток» (Покупець) укладений договір № 125463/03.2023, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Покупця товар (Бочка МЖТ-10, 1 шт., вартість 250000,00 грн разом з ПДВ), а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

Згідно пункту 3.1. договору вартість товару складає 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч гривень разом з ПДВ.).

Пунктами 3.3., 3.4 визначено, що попередня оплата Товару здійснюється покупцем у розмірі 125000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 20 833,33 грн. Остаточна оплата здійснюється в день приймання - передачі товару, після підписання сторонами даного договору. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Поставка товару здійснюється протягом 14-ти робочих днів, після оплати Товару Покупцем (п. 3.5.).

Відповідно до п. 4.1 договору, Постачальник поставляє Товар за адресою: 64633, Харківська обл., Лозівський район, с. Перемога, вул. Миру.

Відповідно до п. 10.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору, в тому числі і гарантійних зобов`язань.

На виконання умов п. 3.3 договору, позивачем 30.03.2023 перераховано ТОВ «Техальянс ЛТД» передплату за бочку МЖТ-10 (50%), згідно рахунку № 000556 від 29.03.2023, у розмірі 125000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 20833,33 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 261 від 30.03.2022 та виписка по рахунку.

У зв`язку з порушення строків поставки, позивач звернувся до відповідача з листом №02 від 26.04.2023, який направлений 29.04.2023 на електрону скриньку, з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених як передплата за бочку МЖТ-10 в сумі 125000,00 грн.

Проте, претензія залишена відповідачем без реагування, грошові кошти не повернуто.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором та неповернення коштів після отримання вимоги стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у відповідача виникло зобов`язання по передачі позивачу оплаченого товару.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки оплачений товар відповідачем не було поставлено у визначений п. 3.5 договору строк (протягом 14 робочих днів, після оплати товару покупцем), позивач на електронну пошту відповідача направив вимогу від 26.04.2023 № 02 про повернення попередньої оплати у розмірі 125000,00 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату, всупереч ст. 530 ЦК України, не повернув, доказів суду не надав, внаслідок чого заборгованість становить 125000,00 грн.

З огляду на приведені вище обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 125000,00 грн, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеня у розмірі 15753,52 грн за загальний період прострочення з 14.04.2023 по 29.05.2023 з посиланням на п. 6.4. договору, яким сторони обумовили, що за прострочення передачі Товару, згідно п.4.1 цього договору, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості Товару, за кожний день прострочення.

Факт прострочення зобов`язання матеріалами справи доведений.

Разом з тим, з урахуванням умов п. 3.5. договору, яким визначено, що поставка товару здійснюється протягом 14-ти робочих днів, після оплати Товару Покупцем, беручи до уваги той факт, що попередня оплата за товар була здійснення 30.03.2023, заявлена до стягнення сума пені підлягає задоволенню частково у розмірі 13698,63 грн за період з 20.04.2023 по 29.05.2023. В іншій частині вимоги відхиляються.

При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Враховуючи викладене, позивачем заявлено до стягнення 472,60 грн 3% річних за період з 14.04.2023 по 29.05.2023 та 250,00 грн інфляції за період з 14.04.2023 по 30.04.2023.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У контексті ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Водночас умови укладеного між сторонами договору поставки визначають наявність у відповідача обов`язку з поставки продукції, який не є грошовим зобов`язанням.

Як встановлено судом, відповідачем не було виконано зобов`язання з передання товару позивачеві, а тому позивач набув право реалізувати своє право вимоги повернення суми попередньої оплати, передбачене ст. 693 Цивільного кодексу України.

У разі реалізації покупцем передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у постачальника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором поставки, припиняється зобов`язання поставки товару та виникає грошове зобов`язання перед покупцем щодо повернення суми попередньої оплати у встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк, якщо інший строк повернення передплати не погоджений сторонами у договорі.

Отже, з моменту правомірної відмови покупця від поставки товару шляхом повідомлення про це продавця (отримання продавцем вимоги про повернення суми попередньої оплати) негрошове зобов`язання продавця (з поставки товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов`язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності.

Тобто, у постачальника не може одночасно існувати за договором зобов`язання з поставки товару та зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

При цьому для реалізації передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати є необхідним пред`явити постачальнику претензію (лист, вимогу), в якій заявити вимогу про повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець звернувся до продавця з вимогою від 26.04.2023 № 02.

Отже враховуючи те, що відповідач не повернув на вимогу позивача суму попередньої оплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати за не поставлений товар.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування, оскільки вимогу про повернення коштів направлено відповідачу 27.04.2023, тому розрахунок повинен бути здійснений протягом 7 днів, тобто з 05.05.2023. Враховуючи викладене суд здійснив власний розрахунок 3 % річних за допомогою комп`ютерної програми Законодавство за період з 05.05.2023 по 29.05.2023 на суму 125000,00грн, що складає 256,85 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 256,85 грн.

Стосовно інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляції за період з 14.04.2023 по 30.04.2023 в розмірі 250,00 грн, а як зазначалося вище, прострочення грошового зобов`язання (з урахуванням вимоги про повернення попередньої оплати) відбулося 05.05.2023.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі сплаченого податку на додану вартість в сумі 20 833,33 грн., в обґрунтування якої посилається на п. 3.9. договору, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.9 договору, Постачальник зобов`язується надати Покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України, із застосовуванням електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. (якщо податкова накладна повинна бути надана Постачальником Покупцеві за чинним законодавством України). Податкова накладна оформлюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У разі якщо Постачальник невчасно подав податкову накладну (не склав в електронній формі та/або не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних), якщо податкова накладна повинна бути дана Постачальником Покупцеві за чинним законодавством України, то Постачальник сплачує на користь Покупця штраф у розмірі, що еквівалентний сумі податку на додану вартість, що мала би бити відображена в податковій накладній, яка не складена або невчасно складена в електронній формі та/або не зареєстрована або невчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання п. 3.3 договору, 30.03.2023 позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 125000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 20 833,33 грн.

Тобто позивач виконав свої зобов`язання за договором з сплати авансу разом з ПДВ.

Але, п. 3.9 договору встановлює сплату штрафу за несвоєчасну подачу податкової накладної, тому правих підстав для застосування до відповідача штрафу в розмірі сплаченого податку на додану вартість в сумі 20 833,33 грн, суд не вбачає.

Отже заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Стосовно судового збору суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься копія квитанція № 91939 від 29.05.2023 про сплату 2147,20 грн з призначенням платежу «судовий збір за позовом селянське (фермерське) господарство «Восток», Господарський суд Харківської області».

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

Отже, у даному випадку розмір судового збору становить 2684,00 грн.

Докази зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за розгляд справи Господарським судом Запорізької області відсутні.

З наведеного слідує, що судовий збір в сумі 2684,00 грн підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2084,19 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техноальянс ЛТД (вул. Скворцова, буд. 104, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний код 44977173) на користь Селянського (фермерського) господарства Восток (вул. Миру, буд. 3, с. Перемога, Лозівський район, Харківська область, 64633, ідентифікаційний код 30526933) 125000 (сто двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 13698 (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 63 коп. пені, 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 85 коп. 3% річних та 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн 29 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Восток (вул. Миру, буд. 3, с. Перемога, Лозівський район, Харківська область, 64633, ідентифікаційний код 30526933) в доход Державного бюджету України 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян