Рішення

від 31.08.2023 по справі 910/8596/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2023Справа № 910/8596/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник - 2»

про стягнення 66754,34 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник - 2» про стягнення 66754,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором постачання теплової енергії у гарячій воді №510280 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.05.2000, внаслідок чого за відповідачем за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 утворилась заборгованість у розмірі 66754,34 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.06.2023, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.06.2023 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 10.07.2023. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 04.07.2023.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.06.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1.

Копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 10.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494663097.

Проте, Житлово-будівельний кооператив «Домобудівельник - 2» в установлений строк відзиву на позов не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Таким чином, суд вказує на те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими їм процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.05.2000 між Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі - Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівельник - 2» (далі - Абонент) укладено Договір №510280 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором. (п.1.1. Договору)

Згідно з п.2.3.2. Договору Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в термінах які передбачені у Додатку №4 до Договору.

Додатком №1 до Договору сторони визначили та погодили Обсяги постачання теплової енергії.

Додатком №3 до Договору сторони встановили тарифи на теплову енергію.

Пунктом 2 Порядку розрахунків за теплову енергію (Додаток №4 до Договору) визначено, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділу теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу0доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 Порядку розрахунків за теплову енергію сплату за вказаними в п.2. цього Додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено умови укладеного Договору 510280 від 23.05.2000 в частині оплати поставленої теплоенергії в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, Довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію, обліковими картами, розрахунком заборгованості, вимогою про сплату заборгованості №595 від 07.07.2022, рахунком на оплату №00000595/7/22 від 07.07.2022 на суму 66754,34 грн.

При цьому судом враховано, що обов`язок отримання облікових карток, актів звіряння розрахунків покладено на відповідача, який оформлює акти звіряння розрахунків і повертає один примірник постачальнику.

Таким чином, за відповідачем внаслідок порушення умов Договору №510280 наявна заборгованість у розмірі 66754,34 грн.

Крім того, як встановлено судом, 25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-Стм», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 АТ «К.Енерго» передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн, в тому числі заборгованість відповідача, зокрема за договором №510280 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 66754,34 грн.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Оскільки за результатами аукціону ТОВ «Київенерго-Борг» (попереднє найменування ТОВ «Спортсервіс-Стм») набуло право вимоги на заборгованість Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник - 2» за договором №510280 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 66754,34 грн, а отже права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» до його правонаступника - ТОВ «Київенерго-Борг».

За наведених обставин, враховуючи, що результати аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що позивач став новим кредитором за договором №510280 на постачання теплової енергії у гарячій воді та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 66754,34 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту винесення рішення суду у даній справі до моменту погашення боргу відповідачем на суму 66754,34 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що це право суду, а не обов`язок приймаючи рішення зазначити в ньому про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.

Проте, оскільки позивачем заявлено до стягнення лише суму основної заборгованості, без відсотків, то відсутні підстави для зобов`язання органу (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту винесення рішення суду у цій справі до моменту погашення боргу відповідачем на суму.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник - 2» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1; ідентифікаційний код 22885720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код 32826328) суму основної заборгованості у розмірі 66754 (шістдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 34 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 31.08.2023.

Суддя Я.В. Маринченко