Постанова

від 10.08.2023 по справі 163/2878/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2878/17

Провадження № 3-в/163/22/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В,

представника Волинської митниці Федчишина Р.А.,

особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

захисника Джяутова В.В. в режимі відеоконференції,

розглянувши в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами і скасування постанови судді Любомльського районного суду від 18.12.2017 року у справі про порушення митних правил № 163/2878/17 за протоколом №2236/20500/17 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ДП "СК Сервіс", РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

07 червня 2023 року в канцелярії Любомльського районного суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року в справі №163/2878/17 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви посилається на рішення Європейського Суду з прав людини в справі "Швидка проти України", яке відносить справи про адміністративні правопорушення до категорії справ "кримінального обвинувачення".

У зв`язку з цим вважає необхідним застосувати положення ст.459 КПК України і взяти до уваги те, що вироком Любомльського районного суду Волинської області від 26.12.2022 ОСОБА_1 повністю виправдано за ч.2 ст.366 КК України та висновки зроблені суддею в цьому вироці повністю нівелюють постанову від 18.12.2017 року та роблять нові висновки, які виправдовують ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Джяутов В.В. заяву підтримали, з наведених у ній підстав, та просили її задовольнити.

Представник Волинської митниці проти задоволення заяви заперечив та просив у її задоволенні відмовити.

Під час розгляду заяви встановлено таке.

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1284335 гривень з конфіскацією товару "вироби будівельні, ламіноване покриття, плінтуса, профілі з ДВП, рекламна продукція" загальною вартістю 1284335 гривень.

Постановою судді Волинського апеляційного суду від 16 липня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково: постанова судді Любомльського районного суду від 18 грудня 2017 року в частині стягнення у вигляді штрафу змінена із зменшенням його розміру до 779256,40 гривні, в решті вимог постанова залишена без змін.

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 26.12.2022 року ОСОБА_1 у пред`явленому йому за ч.2 ст.366 КК України обвинуваченні визнати невинуватим за недоведеністю в його діянні складу злочину і по суду виправданим.

Вищевказаний вирок ухвалою Волинського апеляційного суду від 02.03.2023 року залишено без змін.

Виходячи із системного аналізу законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 року в справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення для цілей ст.6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами і скасування постанови судді Любомльського районного суду від 18.12.2017 року у справі про порушення митних правил № 163/2878/17 за протоколом №2236/20500/17 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема КК України, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У пунктах 42-43 свого рішення від 09.06.2011 р. по справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04), Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

В судовому засіданні встановлено, що обставини вказані в протоколі про порушення митних правил не були предметом розгляду в кримінальному провадженні та не були покладені в основу обвинувачення ОСОБА_1 , що встановлено з дослідженого протоколу про порушення митних правил та вироку суду відносно ОСОБА_1 .

В аспекті викладеного, твердження заявника про виправдання його за ч.2 ст.366 КК України, та відповідно як наслідок визнання його невинуватим за вчинення порушення митних правил немає підстав.

Таким чином викладені у заяві обставини не можуть бути визнані нововиявленими, згідно ст.459 КПК України, оскільки жодна з них не передбачена ч.2 ст.459 КПК України. Вказані в заяві обставини ні самі по собі, ні разом з іншими обставинами, встановленими судом, не доводять неправильність постанови суду, про перегляд якої просить заявник, та безпосередньо не впливають на висновок суду, який зроблений з урахуванням усіх досліджених у судовому засіданні доказів.

Отже заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, подана ОСОБА_1 , не містить в собі викладу обставин, які відповідно до кримінального процесуального закону (у разі застосування аналогії закону) визнаються нововиявленими, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.522, 528 МК України, ст.304 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд і скасування за нововиявленими обставинами постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року у справі про порушення митних правил № 163/2878/17 за протоколом №2236/20500/17 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України ОСОБА_1 , відмовити.

Постанова апеляційному оскарженню не підлягає.

Дата виготовлення повного тексту постанови 14.08.2023.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета