Рішення

від 28.08.2023 по справі 910/7179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2023Справа № 910/7179/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвент Інвест», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіка-Україна», м. Київ

про стягнення 990 842,67 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвент Інвест» (далі - ТзОВ «Адвент Інвест»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіка-Україна» (далі - ТзОВ «Аттіка-Україна»/відповідач) про стягнення 130 000,00 грн - основного боргу, 34 755,94 грн - інфляційних втрат, 821 556,32 грн - пені та 4 530,41 грн - плати за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №49/19 від 22.10.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.05.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.06.2023.

12.06.2023 представники сторін у підготовче засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, внаслідок чого суд відклав підготовче засідання на 10.07.2023.

04.07.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

10.07.2023 у підготовче засідання представники сторін вдруге не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.08.2023.

25.08.2023 до канцелярії суду від ТзОВ «Адвент Інвест» надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

28.08.2023 у судове засідання представники сторін не з`явилися.

ТзОВ «Аттіка-Україна» про причини неявки суд не повідомило, відзиву на позовну заяву не надало.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвент Інвест» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіка-Україна» (далі - постачальник) укладено договір поставки №49/19, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити (передати у власність) покупцеві товар, а покупець - прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і в термін, передбачений цим договором.

Найменування товару, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку товару. Специфікація являється невід`ємною частиною даного договору, повинна мати порядковий номер і містити посилання на договір (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.9. договору при неможливості відвантаження товару в поставлені терміни, постачальник письмово сповіщає про це покупця. В такому випадку сторони за погодженням можуть: перенести відвантаження на наступний, обумовлений ними період, або постачальник повертає покупцю отримані за товар авансом грошові кошти.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що умови оплати і вартість товару обумовлюються у специфікації на кожну поставку товару.

Відповідно до п. 6.2. договору за непоставку, прострочку в поставці продукції, за відсутності письмового сповіщення згідно п. 2.9., покупець має стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,3% від суми непоставленої в строк продукції.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди від 01.12.2020).

02.02.2022 між сторонами підписано специфікацію №37 до цього договору, щодо поставки товару: смола термопластична акрилова Synthalat A 526 XYL у кількості 9 900 кг загальною вартістю 46 233,00 євро.

У відповідності до п. 3 специфікації №37, термін поставки: лютий 2022 року.

Пунктом 4 специфікації №37 визначено умови оплати: оплата 25% вартості товару здійснюється на 5-му тижні 2022 року (до 04.02.2022 включно). Наступні 25% вартості товару - на 6-му тижні 2022 року (до 11.02.2022 включно). Оплата залишку (50% вартості товару) здійснюється по факту отримання товару на склад покупця. Оплата здійснюється у гривнях, виходячи з еквіваленту вартості товару в євро за курсом «Приватбанк» для юридичних осіб на дату виписки рахунку.

02.02.2022 ТзОВ «Аттіка-Україна» виставило позивачу рахунок на оплату № 1 на суму 1 488 326,40 грн.

03.02.2022 та 16.02.2022 на виконання умов договору та специфікації № 37 до договору, ТзОВ «Адвент Інвест» здійснило попередню оплату на користь відповідача на загальну суму 130 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №14123 на суму 30 000,00 грн та №14255 на суму 100 000,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач товар у визначений в специфікації №37 строк не поставив.

18.11.2022 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 16/11-1 від 16.11.2022, в якій вимагав повернути попередню оплату в сумі 130 000,00 грн протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання цієї вимоги.

ТзОВ «Аттіка-Україна» вимогу за вих. № 16/11-1 від 16.11.2022 отримало 28.11.2022, проте не задовольнило її, відповіді позивачу не надало.

07.03.2023 ТзОВ «Адвент Інвест» надіслало на адресу відповідача претензію за вих. №06/03/2023-1 від 06.03.2023, в якій вимагало сплатити борг в сумі 130 000,00 грн, а також пеню у розмірі 144 690,00 грн, 3% річних в сумі 3 964,11 грн та інфляційні втрати в сумі 31 192,77 грн.

27.03.2023 ТзОВ «Аттіка-Україна» отримало претензію за вих. №06/03/2023-1 від 06.03.2023, проте не задовольнило її, відповіді також позивачу не надало.

Отже, ТзОВ «Адвент Інвест» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «Аттіка-Україна» попередньої оплати у розмірі 130 000,00 грн, а також просить суд стягнути пеню в сумі 821 556,32 грн за несвоєчасно поставлену продукцію за період з 01.03.2022 по 31.08.2022, 3% річних у розмірі 4 530,41 грн за період з 01.03.2022 по 28.04.2023 та інфляційні втрати в сумі 34 755,94 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що 22.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №49/19, відповідно до якого ТзОВ «Аттіка-Україна» зобов`язалося поставити, а ТзОВ «Адвент Інвест» прийняти та оплатити поставлений товар.

При цьому, сторони погодили, що найменування товару, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку товару. Специфікація являється невід`ємною частиною даного договору, повинна мати порядковий номер і містити посилання на договір (п. 1.2. договору).

Так, пунктом 4 специфікації №37 визначено умови оплати: оплата 25% вартості товару здійснюється на 5-му тижні 2022 року (до 04.02.2022 включно). Наступні 25% вартості товару - на 6-му тижні 2022 року (до 11.02.2022 включно). Оплата залишку (50% вартості товару) здійснюється по факту отримання товару на склад покупця. Оплата здійснюється у гривнях, виходячи з еквіваленту вартості товару в євро за курсом «Приватбанк» для юридичних осіб на дату виписки рахунку.

На виконання умов договору та специфікації №37, позивачем 03.02.2022 та 16.02.2022 перераховано на користь відповідача попередню оплату в сумі 130 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Отже, у відповідності до п. 3 специфікації №37 поставка партії товару передбачалася у лютому 2022 року.

Проте, в порушення умов договору та підписаної сторонами специфікації №37 до цього договору, ТзОВ «Аттіка-Україна» поставку товару не здійснило.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 16/11-1 від 16.11.2022 про повернення попередньої оплати в сумі 130 000,00 грн, яку ТзОВ «Аттіка-Україна» отримало 28.11.2022, проте залишило її без задоволення.

Також, судом встановлено, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. №06/03/2023-1 від 06.03.2023 про сплату боргу в сумі 130 000,00 грн, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Претензію відповідач отримав 27.03.2023, однак також залишив її без задоволення та відповіді.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання за договором поставки №49/19 від 22.10.2019 та специфікації №37, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ «Адвент Інвест» про стягнення попередньої оплати у розмірі 130 000,00 грн, що має наслідком задоволення цієї вимоги.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі в сумі 821 556,32 грн за несвоєчасно поставлену продукцію за період з 01.03.2022 по 31.08.2022, 3% річних у розмірі 4 530,41 грн за період з 01.03.2022 по 28.04.2023 та інфляційних втрат в сумі 34 755,94 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2023, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 6.2. договору за непоставку, прострочку в поставці продукції, за відсутності письмового сповіщення згідно п. 2.9., покупець має стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,3% від суми непоставленої в строк продукції.

Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Таким чином, оскільки розмір пені, визначений у договорі в розмірі 0,3% від суми непоставленої в строк продукції перевищує розмір пені, визначений подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення, пеня підлягає нарахуванню тільки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Крім того, оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється за шість місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що ТзОВ «Адвент Інвест» не врахувало положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Зокрема, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 260 151,30 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що їх розмір обчислено ТзОВ «Адвент Інвест» арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвент Інвест» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіка-Україна» (03039, місто Київ, вулиця Фрометівська, будинок 2; ідентифікаційний код 41816963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвент Інвест» (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 26; офіс 62; ідентифікаційний код 37192591) 130 000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп. - заборгованості, 34 755 (тридцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 94 коп. - інфляційних втрат, 4 530 (чотири тисячі п`ятсот тридцять) грн 41 коп. - 3% річних, 260 151 (двісті шістдесят тисяч сто п`ятдесят одну) грн 30 коп. - пені та судовий збір у розмірі 6 461 (шість тисяч чотириста шістдесят одну) грн 07 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 31.08.2023.

Суддя В.В. Бондарчук