Рішення

від 31.08.2023 по справі 923/116/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/116/22Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №923/116/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Ханик Андрія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка-Південь" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, (9січня) буд. 27А, код ЄДРПОУ 42286576)

про стягнення 103982,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ханик Андрій Ярославович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка-Південь" про стягнення 103 982,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за разовими договорами-заявками на перевезення вантажів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №923/116/22. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Згідно із частиною сьомою статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. №1402-VIII у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіальне наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ господарського суду Херсонської області на господарський суд Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 для розгляду судової справи №923/116/22 визначено головуючий суддя: Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2023р. суддею Погребною К.Ф. було прийнято справу №923/116/22 до свого провадження. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу відповідна ухвала суду була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про прийняття справи до провадження направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про прийняття справи до провадження.

Також, на виконання вимог до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" 23.06.2023р. на веб-сайті суду було опубліковано ухвалу від 20.06.2023р. по даній справі, а, отже, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як вказує позивач, що між ним, та ТОВ «Атіка - Південь» були укладені разові договори-заявки про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні:

- Разовий договір-заявку № 1/08 від 14.08.2020 року, згідно п. 1 Договору маршрут становив м. Нова Каховка (Херсонська область) м. Львів (Львівська область); п.7 Договору визначено, що вартість перевезення по маршруту складає 23 000грн. 00 коп.

Позивач виконав умови договору та здійснив перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1501 від 13.08.2020 року на підставі якої було складно акт надання послуг № 980 від 15.08.2020 року по договору № 1/08 від 14.08.2020 року, реквізитах ТТН зазначено: автомобіль Mercedes Actros, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_4 , однак Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по Договору та не здійснив оплату.

- Разовий договір-заявку № 1/09 від 19.09.2020 року, згідно п. 1 Договору маршрут становив с. Красилівка (Київська обл.) м. Нова Каховка (Херсонська обл.); п.7 Договору визначено, що вартість перевезення по маршруту складає 8 500 грн. 00 коп.

Позивач виконав умови договору та здійснив перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1909/4 від 19.09.2020 року на підставі якої було складно акт надання послуг № 1140 від 21.09.2020 року по договору № 1/09 від 19.09.2020 року, реквізитах ТТН зазначено: автомобіль DAF CF85.510, реєстраційний номер НОМЕР_5 , причіп KRONE SD, реєстраційний номер НОМЕР_6 , водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_7 , однак Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по Договору та не здійснив оплату.

- Разовий договір-заявку № 1/09 від 21.09.2020 року, згідно п.1 Договору маршрут становив м. Нова Каховка (Херсонська обл.) - с. Красилівка (Київська обл.); п.7 Договору визначено, що вартість перевезення по маршруту складає 14 500 грн. 00 коп.

Позивач виконав умови договору та здійснив перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1875 від 21.09.2020 року на підставі якої було складно акт надання послуг № 1114 від 22.09.2020 року по договору № 1/09 від 21.09.2020 року, реквізитах ТТН зазначено: автомобіль DAF CF85.510, реєстраційний номер НОМЕР_5 , причіп KRONE SD, реєстраційний номер НОМЕР_6 , водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_7 , однак Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по Договору та не здійснив оплату.

- Разовий договір-заявку № 1/09 від 23.09.2020 року, згідно п.1 Договору маршрут становив м. Нова Каховка (Херсонська область) м. Львів (Львівська область); п.7 Договору визначено, що вартість перевезення по маршруту складає 21 000 грн. 00 коп.

Позивач виконав умови договору та здійснив перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1912 від 23.09.2020 року на підставі якої було складно акт надання послуг № 1151 від 25.09.2020 року по договору № 1/09 від 23.09.2020 року, реквізитах ТТН зазначено: автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_8 , рефрижератор, реєстраційний номер НОМЕР_9 , водій ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_10 , однак Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по Договору та не здійснив оплату.

- Разовий договір-заявку № 1/09 від 27.09.2020 року, згідно п.1 Договору маршрут становив м. Нова Каховка (Херсонська область) м. Львів (Львівська область); п.7 Договору визначено, що вартість перевезення по маршруту складає 21 000 грн. 00 коп.

Позивач виконав умови договору та здійснив перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1951 від 27.09.2020 року на підставі якої було складно акт надання послуг № 1113 від 29.09.2020 року по договору № 1/09 від 27.09.2020 року, реквізитах ТТН зазначено: автомобіль DAF CF85.510, реєстраційний номер НОМЕР_5 , причіп KRONE SD, реєстраційний номер НОМЕР_6 , водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_7 , однак Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по Договору та не здійснив оплату.

Пунктом 8 разових договорів-заявок передбачено, що термін оплати: 10-14 Б/днів після отримання оригіналів.

В п. 20 зазначено, що для здійснення оплати послуг з ПДВ, прохання надсилати копії установчих документів, договір-заяву, завірені мокрою печаткою. Повертати оригінали 2 ТТН, а також документи, які супроводжували послугу. Оплата здійснюється після виконання усіх цих прохань.

Позивач вказує, що оригінали ТТН та актів було направлено відповідачу кур`єрською службою Нова пошта, шо підтверджується експрес-накладними: №20450271158792 від 21.08.2020 (дата отримання 23.08.2020р.) та №20450285759266 від 30.09.2020р. (дата отримання 01.10.2020р). Крім того, їх також було надіслано на електронну пошту відповідача.

Отже, за посиланнями позивача, відповідачем в порушення зобов`язань за договором перевезення вантажів, оплату наданих послуг належним чином не здійснив в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 88 000грн.

Як зазначає позивач, 17.07.2021р. ним на адресу відповідача була надіслана претензія з вимого сплатити заборгованість. Відповідачем відповідна претензія була отримана 22.07.2021р. проте залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості наданих послуг було нараховано останньому 3% річних в сумі 3 346,75грн. та інфляційні витрати в сумі 12 635,43грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Фізична особа-підприємець Ханик Андрій Ярославович звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно із ст. 50 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладені вище обставини, судом встановлено що між сторонами на підставі укладених між собою Разових договорів-заявок №1/08 від 14.08.2020р, №1/09 від 19.09.2020р, №1/09 від 21.09.2020р., №1/09 від 23.09.2020р., №1/09 від 27.09.2020р., склалися договірні відносини щодо перевезення вантажу.

Так, на підтвердження своїх вимог до ТОВ "АТІКА-ПІВДЕНЬ" щодо факту наданих послуг за Договорами-заявками №1/08 від 14.08.2020р, №1/09 від 19.09.2020р, №1/09 від 21.09.2020р., №1/09 від 23.09.2020р., №1/09 від 27.09.2020р. та суми заборгованості, позивачем подані, зокрема такі докази: товарно-транспортні накладні № 1501 від 13.09.2020, № 1909/4 від 19.09.2020, №1875 від 21.09.2020р, №1912 від 23.09.200р., №1951 від 27.09.2020р.

Зі змісту вказаних вище товарно-транспортних накладних, вбачається, що замовником (вантажовідправником) у них визначено ТОВ «НІКО-ЮГ». Вказані накладні містять підпис директора ТОВ «НІКО-ЮГ» і відбиток печатки зазначеної юридичної особи.

Згідно із частиною 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила).

Абзацом 1 преамбули Правил визначено, що Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно із абзацами 1, 2 п. 11.1 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Абзацами 1,2 п. 11.3 Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Форма товарно-транспортної накладної, наведеної в додатку 7 до Правил, містить таку графу як «Замовник».

Отже, суд, за таких обставин і правових підстав, виходить з того, що позивач при заповненні товарно-транспортних накладних, виданих на підставі Договорів 1-5, мав зазначити замовника (вантажовідправника) - ТОВ "АТІКА-ПІВДЕНЬ".

При цьому, товарно-транспортні накладні № 1501 від 13.09.2020, № 1909/4 від 19.09.2020, №1875 від 21.09.2020р, №1912 від 23.09.200р., №1951 від 27.09.2020р. містять посилання на їх оформлення згідно договору поставки № ОФ63059 від 01.01.2020 року.

За таких обставин, не можливо установити, що вказані товарно-транспортні накладні оформлювалися на підставі договорів-заявок №1/08 від 14.08.2020р, №1/09 від 19.09.2020р, №1/09 від 21.09.2020р., №1/09 від 23.09.2020р., №1/09 від 27.09.2020р., укладених між ТОВ «АТІКА-ПІВДЕНЬ» та ФОП Ханик А.Я..

Також суд зазначає, що в вищевказаних товарно-транспортних накладних також не було зазначено ФОП Ханик А.Я. як експедитора, не дивлячись на те, що така інформація є обов`язковою при оформленні ТТН згідно вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Позивач вказує, що факт виконання робіт також підтверджується актами наданих послуг №980 від 15.08.2020р., №1140 від 21.09.2020р., №1114 від 22.09.2020р., №1151 від 25.09.2020р., №1113 від 29.09.2020р.

Разом з тим подані позивачем акти наданих послуг №980 від 15.08.2020р., №1140 від 21.09.2020р., №1114 від 22.09.2020р., №1151 від 25.09.2020р., №1113 від 29.09.2020р. не є належними доказами надання відповідачу послуг з перевезення, оскільки підписані позивачем одноособово.

Отже, як свідчать наявні у справі докази, між ТОВ «АТІКА-ПІВДЕНЬ» та ФОП Ханик А.Я.. було укладено Разові договори-заявки №1/08 від 14.08.2020р, №1/09 від 19.09.2020р, №1/09 від 21.09.2020р., №1/09 від 23.09.2020р., №1/09 від 27.09.2020р. Однак, самий лише факт укладення вказаних договорів-заявок не може свідчити про надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажів.

Надані позивачем, як він вважає, на підтвердження повного виконання умов зазначених договорів докази, а саме товарно-транспортні накладні та акт наданих послуг, зазначений факт не підтверджують, оскільки як зазначалось по тексту рішення вище відповідні товарно-транспортні накладні не містять жодних відомостей що замовником послуг був саме відповідач, а акти підписані з боку позивача одноособово.

При цьому ідентичність транспортних засобів та фамілій водіїв з договорами заявками та товарно-транспортними накладними свідчить що відповідні перевезення виконані транспортними засобами, належними позивачеві та водіями, які перебувають з ним у трудових відносинах та не можуть слугувати доказом надання ФОП Ханик А.Я. транспортних послуг за Договорами-заявками замовником яких виступало ТОВ «АТІКА-ПІВДЕНЬ».

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги не надання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог переконливих доказів, які б свідчили про факт надання ним відповідачу транспортних послуг за Договорами-заявами №1/08 від 14.08.2020р, №1/09 від 19.09.2020р, №1/09 від 21.09.2020р., №1/09 від 23.09.2020р., №1/09 від 27.09.2020р., суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості в сумі 88 000 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги, які є похідними від основної, а саме: про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 12 635,43грн., та 3% річних в розмірі 3 346,75грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості відмовлено з підстав недоведеності, не підлягають судом задоволенню позовні вимоги позивача про нарахування на таку заборгованість інфляційних витрат, та процентів річних.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ханик Андрія Ярославовича в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Фізичної особи-підприємця Ханик Андрія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка-Південь" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, (9січня) буд. 27А, код ЄДРПОУ 42286576) відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Фізичну особи-підприємця Ханик Андрія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2023 р. (у зв`язку з перебуванням судді Погребної К.Ф. у відпустці з 17.07.2023р. по 25.08.2023р.).

Суддя К.Ф. Погребна