Рішення

від 31.08.2023 по справі 917/970/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023 Справа № 917/970/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

до Фізичної особи - підприємця Решетило Олега Миколайовича

про стягнення 83 693,47 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" з позовом до Фізичної особи - підприємця Решетило Олега Миколайовича про стягнення 83 693,47 грн, у тому числі: 34 000,00 грн - основного боргу згідно з договором позики № 03/12/19 від 03.12.2019, 29010, 31 грн - пені, 17 380,16 грн - інфляційних, 3303,00 грн - 3 % річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач в порушення договірних зобов`язань не повернув суму позики.

Ухвалою від 19.06.2023 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 19.06.2023 вважається врученою відповідачу 01.07.2023, згідно з довідкою поштового відділення. Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 16.07.2023.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.20-21).

Ухвалою від 19.06.2023 суд відкрив провадження у справі № 917/970/23, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.25).

Ухвала від 19.06.2023 була вручена позивачу, що підтверджується поштовим повідомленням від 11.07.2023.

Ухвала суду від 19.06.2023, надіслана відповідачу - Фізичній особі - підприємцю Решетило Олегу Миколайовичу на адресу: АДРЕСА_1 , повернулася до суду з довідкою поштового відділення від 01.07.2023 про відсутність адресата за вказаною адресою.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа -підприємець Решетило Олег Миколайович на дату відкриття провадження у справі зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На цю ж адресу суд надсилав ухвалу у цій справі.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, відповідно до ст. 242 ГПК України ухвала суду від 19.06.2023 вважається врученою відповідачу 01.07.2023.

Сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведе зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Для надання можливості сторонам реалізувати право на подання доказів та пояснень щодо спірних правовідносин, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, та в зв`язку з відпусткою судді, прийняття рішення суд відклав на розумний строк.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі - позивач, позикодавець, ТОВ "Зоря") та Фізичною особою - підприємцем Решетило Олегом Миколайовичем (далі - відповідач, позичальник) укладений договір позики № 03/12/19 від 03 грудня 2019 (надалі - Договір; а.с. 6), в якому сторони домовилися про наступне:

- п. 1.1. - позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов`язується повернули позику у визначений цим договором термін.

- п 2.1. - розмір позики становить до 100 000,00 гривень.

- п.3.2. - позика надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позичальника, або в іншій формі, що не заборонена законодавством України.

-п.4.1. - термін позики визначається з моменту підписання цього договору і діє до 01 березня 2020 року.

- п.5.1. - після закінчення терміну, визначеного в п.4.1. цього договору, позичальник зобов`язується протягом 3-х календарних днів повернути позикодавцеві суму позики.

- п.5.2. - позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позикодавця;

- п. 7.1. - цей договір набуває чинності з моменту передачі коштів в сумі, визначеній у п.2.1. цього Договору, позичальнику, або частинами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

На виконання умов Договору позивач на користь відповідача перерахував позику в загальній сумі 34 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2019 № 1627 на суму 15000,00 грн, платіжним дорученням від 13.12.2019 № 1656 на суму 19 000,00 грн (а.с.7).

Позивач направив відповідачу претензію від 17.05.2022 про повернення позики та сплату штрафних санкцій, що підтверджується поштовою накладною від 18.05.2022, описом вкладення від 18.05.2022 (а.с. 8-11).

Позивач у позові повідомив, що відповідач в порушення п.4.1., п. 5.1. Договору суму позики не повернув.

Отже, заборгованість відповідача з повернення позики становить 34 000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач у позові повідомив, що відповідач 34000,00 грн позики не повернув.

Доказів в спростування вищевикладеного, чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 34 000,00 грн основного боргу з повернення позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.6.2. Договору у випадку невиконання позичальником п.5.1 покупець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої позики по кожний день прострочення.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, розмір погодженої сторонами у договорі штрафної санкції відповідає поняттю "пеня".

Згідно з п.4.1. Договору строки повернення позики до 01.03.2020. Після закінчення цього строку, відповідач зобов`язаний протягом 3-х календарних днів повернути позикодавцеві суму позики.

Тобто, кінцевий строк повернення позики - 04.03.2020, а прострочення виконання починається з 05.03.2020.

Позивач на підставі п. 6.2. Договору за несвоєчасне виконання зобов`язання з повернення позики нарахував 29 010,31 грн пені за період з 05.03.2020 по 05.06.2023.

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 17380,16 грн інфляційних за період березень 2020 року - квітень 2023 року та 63303,00грн - 3% річних за період 05.03.2020 - 31.05.2023.

Проте позивач не врахував наступних положень законодавства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX затверджений Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Оскільки пеня, 3 % річних, інфляційні втрати нараховані позивачем за періоди після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану, то відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3 % річних, інфляційних, нарахованих з 24.02.2022.

Отже, кінцевою датою для нарахування пені, інфляційних та річних є 23.02.2022.

Після перевірки розрахунку суд встановив, що обґрунтованими є вимоги про стягнення 10 026,21 грн пені за період з 05.03.2020 по 23.02.2022, 2012,54 грн - 3 % річних за період з 05.03.2020 по 23.02.2022, 6460,38 грн - інфляційних втрат за період березень 2020 року - лютий 2022 року. В цій частині позовні вимоги суд задовольняє.

В цій частині позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних суд відхиляє як безпідставні.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати у цій справі.

За подання цього позову позивач сплатив 2684,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 328 від 05.06.2022 (а.с. 5). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджений випискою від 06.06.2023 (а.с.22).

З загальної суми позовних вимог, які задоволені судом, судовий збір належить сплачувати у розмірі 2684,00 грн.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2684,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Решетило Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (с. Милорадове, Котелевський район, Полтавська область, 38630; ідентифікаційний код 32460314) 34 000 грн 00 коп. основного боргу, 10 026 грн 21 коп. - пені, 2012 грн 54 коп. - 3% річних, 6460 грн 38 коп. - інфляційних, 2684 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 31.08.2023.

Суддя Т. М. Безрук