Рішення

від 31.08.2023 по справі 922/2791/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2791/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ЯСНИЙ СОЮЗ", с.Пархомівці, Хмельницька обл. (адреса: 31342, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Пархомівці, вул.Центральна, 19) до Приватного підприємства "Продінкомпані Мар`янський м`ясокомбінат", м.Харків (юридична адреса: 61001, м.Харків, вул.Військова, 37, оф.21; поштова адреса: 61017, м.Харків, вул.Кочетковська, 12) про стягнення 249042,95 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

28.06.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ЯСНИЙ СОЮЗ" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Продінкомпані Мар`янський м`ясокомбінат" про стягнення 249042,95 грн заборгованості за договором поставки №12 від 12.08.2021 року, з яких: 177596,00 грн - борг за договором поставки; 61983,32 грн - інфляційні втрати; 9463,63 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2023 року відкрито провадження у справі №922/2791/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

05.07.2023 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61001, м.Харків, вул.Військова, 37, оф.21.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

13.07.2023 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "аресат відсутній за вказаною адресою".

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Крім того, судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позові, а саме: 61017, м.Харків, вул.Кочетковська, 12.

17.07.2023 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

10.07.2023 року представник відповідача надав до суду повідомлення №20027 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІСТС.

Судом надано доступ представнику відповідача до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІСТС.

При цьому представнику відповідача надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі до його Електронного кабінету, яка отримана останнім 13.07.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНИЙ СОЮЗ» (Постачальник, Позивач) та Приватним підприємством «ПРОДІНКОМПАНІ Мар`янський м`ясокомбінат» (Покупець, Відповідач) був укладений Договір поставки №12 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати товари у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити відповідно до умов даного Договору. Ціна та загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами тощо зазначаються у рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній тощо.

Датою приймання-здачі Товару вважається дата відвантаження товару Покупцю на вказаному складі, або відвантаження перевізнику Покупця (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.4.3. та п.4.4. Договору Розрахунки за кожну одержану партію Товару здійснюються в безготівковому порядку. Розрахунки між Постачальником та Покупцем проводяться не пізніше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів, з моменту поставки товару.

Згідно з п.7.1. Договору Покупець зобов`язаний прийняти і розрахуватися за Товар у відповідності до п. 4.4. Договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.10.1. Договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними:

- №78 від 13 серпня 2021 року на суму з ПДВ - 45144,00 грн. Кінцевий строк оплати товару - 27 серпня 2021 року;

- №81 від 26 серпня 2021 року на суму з ПДВ - 137412,00 грн. Кінцевий строк оплати товару - 09 вересня 2021 року;

- №87 від 14 вересня 2021 року на суму з ПДВ - 95040,00 грн. Кінцевий строк оплати товару - 28 вересня 2021 року.

Всього загальна вартість поставленого відповідачуі товару складає 277596,00грн.

Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою позивача та відповідача.

Як зазначає позивач в позовній заяві, та підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару за Договором на загальну суму 100000,00 грн, а саме:

-відповідно до платіжної інструкції№561 від 24.09.2021 - 50000,00 грн;

-відповідно до платіжної інструкції №719 від 21.12.2021 - 50000,00 грн.

Як зазначає позивач в позовній заяві відповідач взяті на себе зобов`язання в частині повної сплати не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за Договором в сумі 177596,00 грн, що й стало підставою для звернення до суду.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 61983,32грн інфляційних втрат та 9463,63 грн - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9-11).

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних, проте повністю за товар не розрахувався.

Таким чином, у відповідача, з урахуванням часткової оплати товару, наявна заборгованість у розмірі 177596,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 177596,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно розрахувався за отриманий товар, що дає право позивачу нарахувати на суми боргу 3% річних та інфляційні.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.

Судом встановлено, що позивач невірно визначив період прострочення на суму боргу в розмірі 227596,00 грн, з 29.09.2021 по 21.12.2021, оскільки 21.12.2021 відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 50000,00 грн.

За загальним правилом день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, тобто в день оплати боргу вже не нараховуються штрафні санкції на сплачену суму боргу.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено наступне: «В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».

Отже позивачем невірно визначений період нарахування 3% річних на суму боргу 227596,00 грн, оскільки при нарахуванні позивачем враховано й день оплати частини боргу - 21.12.2021.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних відповідно до норм законодавства, з урахуванням вірного періоду прострочення, з 29.09.2021 по 20.12.2021, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 9444,92 грн 3% річних.

В частині стягнення 18,71 грн 3% річних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 61983,32 грн інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 18,71 грн 3% річних, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 3735,37 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.

Позивачем в позовній заяві зазначено орієнтовні витрати, пов`язані із наданням правової допомоги в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На даний час позивачем до суду не надано доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для їх розподілу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74-80, 86, 123, 126, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Продінкомпані Мар`янський м`ясокомбінат" (юридична адреса: 61001, м.Харків, вул.Військова, 37, оф.21; код ЄДРПОУ 31342769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ЯСНИЙ СОЮЗ" (адреса: 31342, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Пархомівці, вул.Центральна, 19; код ЄДРПОУ 38469050) 249024,24 грн, з яких: 177596,00 грн - борг за договором поставки №12 від 12.08.2021 року; 61983,32 грн - інфляційні втрати; 9444,92 грн - 3% річних; крім того, 3735,37 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "31" серпня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт