Постанова

від 22.08.2023 по справі 907/894/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/894/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог"

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"

до 1) Виконавчого комітету Ужгородської міської ради,

2) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодрог",

про скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС",

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Михалевич М. М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог" - Майстренко Н. М.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 02.11.2021 ТОВ «Вест Ойл Груп» звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 про скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 № 325 «Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС «WOG».

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване рішення порушує господарський інтерес , а також перешкоджає законній господарській діяльності ТОВ «Вест Ойл Груп». Як вказує, позивач він є власником комплексу АЗС, що знаходиться по вул. 8-го Березня в м. Ужгороді. Порушення господарського інтересу, як вказує позивач, полягає у обмеженні проектних потужностей АЗС у зв`язку із скороченням санітарно-захисної зони з встановлених мінімально нормативних 50 м. до 20 м., що в свою чергу призведе до недоотримання прибутку від продажу того чи іншого виду пального. Також оскаржуване рішення суперечить та не узгоджується з наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 29.10.2019 № 219-М , яким було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня в м. Ужгород , тобто поряд з комплексом АЗС належного позивачу на праві власності.

Отже, позивач вважає, що прийняте, відповідачем оскаржуване рішення не тільки не відповідає вимогам чинного законодавства та будівельних норм, а й створює перешкоди в діяльності АЗС, зокрема, в силу вимог п.10.8.22 ДБН Б.2.2-12:2019 позбавляє позивача можливості на здійснення будь-яких дій, щодо реконструкції АЗС, шляхом зміни її проектних потужностей чи вчинення інших дій необхідних для забезпечення господарських потреб та цілей суб`єкта господарювання ТОВ «Вест Ойл Груп».

2. У суді першої інстанції відповідачем подано клопотання про закриття провадження у даній справі, з посиланням на положення ст. ст. 2, 4, 20 ГПК України, ст. ст. 2, 4, 19 КАС України та правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/1076/17, від 14.11.2018 у справі № 817/986/17. Вказував, що предметом позову у справі №907/894/21 , яка розглядається судом є вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 № 325 «Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС WOG». Отже, з врахуванням наведеного, вважає, що правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Виникнення спірних правовідносин обумовлено діями виконавчого комітету міської ради при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до її виключної компетенції, як органу місцевого самоврядування суб`єкта владних повноважень, а тому законність таких дій підлягає перевірці адміністративним судом.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2022 у справі № 907/894/21, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, провадження у справі закрито.

Рішення судів аргументовані тим, що позивач просить скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 № 325 «Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС WOG», покликаючись при цьому на положення статті 114 Земельного кодексу України, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. Таким чином, виникнення спірних правовідносин обумовлено діями виконавчого комітету міської ради при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до її виключної компетенції, як органу місцевого самоврядування суб`єкта владних повноважень, тому законність таких дій підлягає перевірці адміністративним судом.

Крім того, в межах адміністративного судочинства розглядається справа № 260/3951/21 за позовом ТОВ "Бодрог" до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородського міського голови, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи - ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG". Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.07.2022, позов задоволено частково, ухвалено визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG". Постановою Восьмого апеляційного Адміністративного суду від 25.10.2022 вищезгадане рішення було скасоване та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволення адміністративного позову. Отже, предметом позову у справах № 907/894/21 та № 260/3951/21 є визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG".

З врахуванням того, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 набрала законної сили, спір у справі № 907/894/21 є публічно-правовим та він підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

4. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. ТОВ "Вест Ойл Груп" та ТОВ "Бодрог" звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заявники стверджують, що ТОВ «Вест Ойл Груп» неодноразово акцентувало увагу, що спірне рішення є незаконним та таким, що порушує господарський інтерес, а також перешкоджає законній господарській діяльності з огляду на той факт, що позивач є власником комплексу АЗС, що знаходиться по вул. 8-го Березня в м. Ужгороді. Порушення господарського інтересу полягає, зокрема, у обмеженні проектних потужностей АЗС у зв`язку із скороченням санітарно-захисної зони з встановлених мінімально нормативних 50 м до 20 м, що в свою чергу призведе до недоотримання прибутку від продажу того чи іншого виду пального.

У справі № 260/3951/21, яка розглядається в порядку адміністративного судочинства та на яку посилаються суди, як підставу для закриття провадження у даній справі ТОВ «Вест Ойл Груп» не є стороною по справі відповідно до положень частини першої статті 41 ГПК України, а є лише третьою особою без самостійних вимог, яку було залучено судом, що не було враховано судами при прийнятті оскаржуваних рішень, а тому посилання судів на наявність аналогічної справи з тим самим предметом і з тими самими сторонами по справі є необґрунтованою.

Прийняте спірне рішення не зобов`язує виконувати вимоги та приписи даного рішення позивачем, ухвалюючи оскаржуване рішення відповідач не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, сторони у даному спорі є рівноправними, а між сторонами відсутні відносини влади та підпорядкування (одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку), що характерно для адміністративно- правових правовідносин.

Первинним суб`єктом, що порушив права позивача, все ж є ОСОБА_3, що звернувся всупереч приписам нормативних актів з неналежними матеріалами до відповідача про зміну розміру санітарно-захисної зони. Прийняття рішення виконкомом є похідним актом, що порушило права позивача.

Через те, що у виконкому Ужгородської міської ради відсутні владні повноваження щодо встановлення, зміни, скасування розмірів санітарно-захисної зони, спір не може бути адміністративним. В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутні мотиви відхилення доводів учасників справи - позивача та третьої особи.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20).

5.4. Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Вест Ойл Груп" звертаючись із позовними вимогами у межах справи № 907/894/21 вказувало на те, що спірне рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 № 325 «Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС «WOG» прийняте всупереч норм законодавства, без урахування вимог щодо розміщення АЗС та санітарно-захисних зон. Крім того, у позовній заяви містяться посилання на приписи державних санітарних правил щодо визначення особи, якій надано повноваження для зміни розміру санітарно-захисних зон, а саме, що вони затверджуються Головою державної служби з питань безпечності харчових продуктів.

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій фактично вказали на те, що цей спір не належить до господарської юрисдикції, оскільки виникнення спірних правовідносин обумовлено діями виконавчого комітету міської ради при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до виключної компетенції, суб`єкта владних повноважень, тому законність таких дій підлягає перевірці адміністративним судом.

Верховний Суд погоджується із висновком щодо належності вказаного спору до адміністративної юрисдикції. Як слідує із матеріалів справи, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, який є відповідачем у справі, фактично виконує публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах і саме ним прийнято оскаржене рішення. Спірне рішення такого владного суб`єкта стосується, зокрема, і позивача.

Предметом спору у контексті підстав позовних вимог, заявлених ТОВ "Вест Ойл Груп" є перевірка законності рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 № 325, прийнятого саме при здійсненні владних управлінських функцій. Більше того, стверджуючи про незаконність такого рішення, позивач посилається на законодавчі приписи які стосуються вимог щодо визначення розміру санітарно-захисних зон, порядку їх встановлення, а також щодо особи, яка затверджує зміну розміру санітарно-захисних зон.

Таким чином, з огляду на суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що вказаний спір містить ознаки справи адміністративної юрисдикції, оскаржене рішення, прийняте відповідачем стосується санітарно-захисної зони АЗС позивача і безпосередні відносини щодо зміни розміру такої санітарно-захисної зони не вказують на рівність сторін, а виконавчий комітет Ужгородської міської ради реалізовує повноваження як орган місцевого самоврядування, наявність та правомірність яких позивач заперечує.

У свою чергу, Верховний Суд не убачає підстав для скасування оскаржених судових рішень з тих підстав, що суди безпідставно посилалися і на те, що справа з аналогічним предметом спору вже вирішена в порядку адміністративного судочинства.

Як слідує із оскаржених судових рішень, попри те, що суди посилалися на розгляд адміністративним судом справи № 260/3951/21 з аналогічним предметом позову, ключовим мотивом для закриття провадження у справі стало те, що спір у межах справи № 907/894/21 належить до адміністративної юрисдикції, а не наявність іншого спору.

Крім того, доводи скаржників про те, що визначення позивачем ОСОБА_2 як відповідача виключає можливість вважати такий спір адміністративним є помилковими, оскільки закриваючи провадження у справі суди вірно досліджували суть спірних правовідносин та предмет вимог, яким є рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради і саме до нього заявлена вимога щодо скасування такого рішення. Визначення ОСОБА_2 також відповідачем, не може у контексті заявленої вимоги вказувати на неналежність спору до адміністративної юрисдикції, а правильність визначення осіб, які є відповідачами має встановлюватися під час розгляду справи по суті і у разі встановлення, що вимоги заявлено до неналежного відповідача, у задоволенні позову у відповідній частині судом може бути бути відмовлено.

5.5. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що оскільки доводи скаржників щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 907/894/21.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 907/894/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ