Постанова

від 22.08.2023 по справі 916/2427/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2427/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокурора - Кравчук О. А.,

третьої особи, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи, на стороні відповідача - Гусак О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина"

на постанову Південно - Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (судді: Ярощ А. І. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н.М.) у справі

за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації

до відповідача Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Національного природного парку "Тузловські лимани"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3

про розірвання договору оренди, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку,

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2022 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська облдержадміністрація) та в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (далі - Білгород-Дністровська райдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства (далі - ПрАТ СП "Чорноморська перлина") про:

- розірвання договору оренди, укладеного 08.06.2010 між Татарбунарською районною державною адміністрацією та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" щодо земельної ділянки, загальною площею 1,3 га, яка знаходиться на території 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району (далі - спірна земельна ділянка), який зареєстрований 29.07.2010 Татарбунарським відділом Центру Державного земельного кадастру за № 04103500466, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Оперчук І. М. від 20.10.2015 № 2543081 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 756475551250, номер запису про інше речове право 11712165) (далі - спірний договір оренди/договір від 08.06.2010);

- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Оперчук І. М. від 20.10.2015 № 2543081 щодо державної реєстрації за ПрАТ СП "Чорноморська перлина" права оренди на земельну ділянку, площею 1,2975 га, яка знаходиться на території Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 756475551250, номер запису про інше речове право 11712165);

- зобов`язання ПрАТ СП "Чорноморська перлина" повернути державі в особі Одеської облдержадміністрації земельну ділянку площею 1,2975 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на частину 1 статті 141, частини 2, 3 статті 152, пункт "г" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, частину 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що ПрАТ СП "Чорноморська перлина" використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, без дотримання режиму використання земель прибережних захисних смуг та встановлених щодо об`єкта оренди обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом.

Прокурор зазначає про те, що у користуванні ПрАТ СП "Чорноморська перлина" відповідно до договору оренди, укладеного 08.06.2010 з Татарбунарською районною державною адміністрацією, знаходиться земельна ділянка площею 1,3 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації, яка знаходиться на території 1 км піщаної коси Чорного моря Білгород-Дністровського (раніше - Татарбунарського) району Одеської області.

26.08.2014 між ПрАТ СП "Чорноморська перлина" та ОСОБА_3 було укладено договір суборенди щодо частини земельної ділянки площею 0,3886 га, на якій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво споруди - бази відпочинку стоянки маломірних (малих) суден загальною площею 1149,6 м2 у складі: будинку відпочинку літ. "А", будинку відпочинку літ. "А-1", навіс літ. "Б", багатофункціональна берегозахисна споруда літ. "В" замощення.

Прокурор зазначав, що орендована ПрАТ СП "Чорноморська перлина" повністю розташована в межах прибережних захисних смуг Чорного моря та Тузловських лиманів за обліковими номерами 012:000503:00000006, 012:000502:00000021, а також входить до складу території Національного природного парку "Тузловські лимани" (далі - НПП "Тузловські лимани").

Отже, прокурор у позовній заяві вказував на те, що здійснення на спірній земельній ділянці, на яку поширюється режим прибережних захисних смуг, самочинного будівництва (бази відпочинку-стоянки маломірних (малих) суден загальною площею 1149,6 м2) свідчить про використання ПрАТ СП "Чорноморська перлина" земельної ділянки не за цільовим призначенням та використанням земельної ділянки в порушення екологічних вимог, що є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2022 відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача НПП "Тузловські лимани".

1.4. НПП "Тузловські лимани" підтримало позовні вимоги прокурора, стверджуючи, зокрема, що до складу території парку входить вся піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське (у тому числі прибережна захисна смуга Чорного моря та лиману (озера) Бурнас), разом із розташованою на косі орендованою земельною ділянкою, площею 1,2975 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009, що було визначено у Проекті створення НПП "Тузловські лимани", а саме, у Пояснювальній записці та додатково підтверджено Проектом організації території НПП "Тузловські лимани". Територія піщаної коси входить до складу парку і як частина прибережно-морського екологічного коридору та нероздільна міграційна дорога в межах сформованої екологічної мережі і будь-яка стаціонарна забудова порушує екологічний та природоохоронний режим даної території.

НПП "Тузловські лимани" також зазначало, що станом на час укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки жодних об`єктів, у тому числі нерухомого майна чи незавершеного будівництва, на земельній ділянці не знаходилось та не існувало. За змістом договору на земельній ділянці можливе лише розміщення об`єктів стаціонарної рекреації, як тимчасових споруд, влаштування яких не потребує виконання фундаментів, тобто будівництво на земельній ділянці здійснено незаконно.

Отже, третя особа зазначала, що орендарем земельної ділянки допущено порушення вимог законодавства, а відтак істотне порушення умов договору оренди землі в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням та порушення встановлених договором та законодавством обмежень у використанні земельної ділянки, що має наслідком розірвання договору оренди, зважаючи на що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

1.5. ПрАТ СП "Чорноморська перлина" у відзиві на позовну заяву вважав позовні вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, вказуючи на те, що у цьому випадку у прокурора відсутні законні підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави в особі Білгород-Дністровської райдержадміністрації, оскільки в супереч приписам Закону України "Про прокуратуру" прокурор порушив вимоги статті 23 цього Закону. Так, відповідач зазначав, що зважаючи на те, що з моменту отримання відповіді Білгород-Дністровської райдержадміністрації до моменту звернення прокуратури до суду минув лише місяць, і, на переконання відповідача, такий термін не є достатнім для кваліфікації бездіяльності Білгород-Дністровської райдержадміністрації, а отже не дає підстав прокурору звертатися до суду. Крім того ПрАТ СП "Чорноморська перлина" вважало неправильним звернення прокурора в особі Одеської облдержадміністрації.

Відповідач також зазначав, що 26.08.2014 між ним та громадянкою ОСОБА_3 був укладений договір суборенди частини земельної ділянки, площею 0,3886 га, у тому числі 0,3886 га пісків (включаючи пляжі). У 2021 відповідачеві стало відомо, що на цій земельній ділянці невідомими особами здійснюються будівельні роботи, у зв`язку з чим ПрАТ СП "Чорноморська перлина" на адресу суборендаря був скерований лист-попередження щодо недопущення таких дій та ОСОБА_3 була попереджена про розірвання договору суборенди.

ПрАТ СП "Чорноморська перлина" стверджувало, що жодним чином не порушувало умови договору оренди землі, його вина у незаконній будівельній діяльності та у порушенні умов договору оренди землі відсутня, а прокурор у позові не навів належних та допустимих доказів наявності порушень договору з боку відповідача.

Крім того відповідач не погодився з твердженнями прокурора про те, що спірна земельна ділянка увійшла в межі НПП "Тузловські лимани".

1.6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

1.7. ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував на безпідставність доводів прокурора про розташування спірної земельної ділянки у межах НПП "Тузловські лимани", посилаючись на те, що межа парку проходить ламаною лінією по піщаній косі і не вся піщана коса включена до території НПП "Тузловські лимани", зокрема, не включена територія 1-го та 2-го км п

іщаної коси, де знаходиться спірна земельна ділянка, яка перебуває в оренді у ПрАТ СП "Чорноморська перлина". Крім того згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 28.12.2021 № 21-6808, проведеної в межах розгляду справи № 495/2738/16-ц, земельна ділянка кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 знаходиться поза межами території НПП "Тузловські лимани", а частина піщаної коси з піщаним пляжем, яка межує зі сторони Чорного моря зі спірною земельною ділянкою, не входить до території НПП "Тузловські лимани".

Третя особа вказує на те, що при реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 та речових прав на неї жодні обмеження відповідно до глави 7 Земельного кодексу "Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення" або Закону України "Про природно-заповідний фонд України" не встановлені.

При укладенні договору оренди між Татарбунарською райдержадміністрацією та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" жодних обмежень, пов`язаних із природно-заповідним фондом, також зазначено не було. Отже, керівництво НПП "Тузловські лимани" безпідставно стверджує про свої права на спірну земельну ділянку.

Стосовно наявності речових прав та обмежень на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 зазначає, що вона була передана в оренду ПрАТ СП "Чорноморська перлина" відповідно до договору оренди від 08.06.2010, укладеного з Татарбунарською райдержадміністрацією для будівництва та обслуговування об`єктів стаціонарної рекреації, так само як і частина спірної земельної ділянки площею 0,3886 га, яка на підставі договору суборенди, укладеного 26.08.2014 між ПрАТ СП "Чорноморська перлина" та ОСОБА_3 , була передана останній в суборенду для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації - бази стоянки маломірних суден та будинку відпочинку.

На суборендованій земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності ОСОБА_2 . Отже згідно з нормами чинного законодавства України власник нерухомості вправі володіти та користуватися таким майном на земельній ділянці, на якій воно розташоване, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України.

При цьому стосовно законності будівництва на спірній земельній ділянці, заперечуючи проти доводів прокурора, ОСОБА_2 зауважував, що його право власності на об`єкт нерухомості, реєстрація права власності та перехід права власності на об`єкт нерухомого майна не є предметом спору у цій справі.

ОСОБА_2 зазначав, що прокурором не доведено порушення ПрАТ СП "Чорноморська перлина" умов договору оренди земельної ділянки, а саме порушення відповідачем режиму використання земель прибережних захисних смуг та територій природно-заповідного фонду України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невиконання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень.

На думку третьої особи прокурор, звертаючись до суду, не навів в чому полягає порушення позивачів, визначених прокурором, та не доведено належними доказами порушення їх прав.

Також ОСОБА_2 акцентував увагу на тому, що прокурор пропустив строки позовної давності, оскільки Білгород-Дністровська місцева прокуратура ще 29.06.2016 в інтересах держави в особі Татарбунарської райдержадміністрації звернулася до Апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2016 у справі № 495/2738/16-ц про затвердження мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій заявляв про самочинність і незаконність будівництва об`єкта нерухомості на спірній земельній ділянці. Тобто, третя особа вважає, що ще в 2016 році прокурору та Татарбунарській райдержадміністрації було відомо про ті обставини, на які прокурор посилається в своїй позовній заяві як на підставу для розірвання договору оренди.

1.8. Третя особа ОСОБА_3 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалася на необґрунтованість доводів прокурора з підстав аналогічних тим, що викладені у поясненнях ОСОБА_2 на позовну заяву.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що погоджується з доводами прокурора щодо наявності ознак порушенням відповідачем умов оспорюваного договору оренди, а саме будівництвом третіми особами на спірній земельній ділянці у межах прибережної захисної смуги Чорного моря об`єкта нерухомості та підстав для скасування (у зв`язку із цим) рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди відповідача на спірну земельну ділянку.

Проте суд звернув увагу на те, що прокурор як обґрунтування підстав для розірвання оспорюваного договору оренди, а саме, нецільового використання земельної ділянки та порушення природо-охоронного законодавства, вказував на факти розташування на спірній земельній ділянці об`єктів самочинного будівництва, на які, як зазначає прокурор, в силу законодавства та сталої судової практики, не виникає право власності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Білгород-Дністровська райдержадміністрація реалізуючи своє право розпорядження спірною земельною ділянкою наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин, шляхом подання позову про знесення самочинно збудованого на її земельній ділянці об`єкту.

Ураховуючи те, що у позовній заяві прокурором не заявлені вимоги щодо звільнення спірної земельної ділянки від об`єкта самочинного будівництва шляхом його зносу та з огляду на те, що Татарбунарським районним судом у справі № 515/947/22 спір щодо визнання недійними документів, на підставі яких третя особа набула право власності на розташований на спірній земельній ділянці об`єкт нерухомості, скасування рішень державних реєстраторів, знесення самочинного будівництва не вирішений, то питання порушення відповідачем умов оспорюваного договору оренди, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зокрема, шляхом здійснення незаконного, за ствердженням прокурора, будівництва, перебуває у прямій залежності від результатів вирішення Татарбунарським районним судом у справі № 515/947/22.

Суд дійшов висновку, що питання законності будівництва об`єкту нерухомого майна на спірній земельній ділянці, дослідження документів на підставі яких з`явилось та було зареєстровано право власності на ці об`єкти, відноситься до компетенції Татарбунарського районного суду в провадженні якого знаходиться справа № 515/947/22. Проте, доказів наявності рішення Татарбунарського районного суду у зазначеній справі, яке б набрало законної сили, прокурором суду не надано.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 скасовано частково, резолютивну частину викладено у редакції постанови суду апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволені частково, а саме: розірвано договір оренди, укладений 08.06.2010 між Татарбунарською райдержадміністрацією та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" щодо земельної ділянки, загальною площею 1,3 га, яка знаходиться на території 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району, який зареєстрований 29.07.2010 Татарбунарським відділом Центру ДЗК за № 04103500466; зобов`язано ПрАТ СП "Чорноморська перлина" повернути державі в особі Одеської облдержадміністрації земельну ділянку площею 1,2975 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району, кадастровий номер: 5125000000:01:003:0009. У задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 20.10.2015 № 2543081 щодо державної реєстрації за ПрАТ СП "Чорноморська перлина" права оренди на земельну ділянку відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, дослідивши умови спірного договору оренди та норми діючого законодавства, дійшов висновку, що оспорюваний договір оренди землі не містить умов щодо дозволу будь-якого будівництва на спірній земельній ділянці, яка є територією природно-заповідного фонду та знаходиться в межах прибережної смуги, тому внаслідок забудови об`єктами нерухомого майна на частині земельної ділянки, ПрАТ СП "Чорноморська перлина" допущено порушення умов договору оренди та приписів земельного, водного, природоохоронного законодавства, що має наслідком розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, вказуючи на встановлення судом обставин, що мають суттєве значення на підставі неналежних та недопустимих доказів, а також зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо за

ілянки жодним чином не вирішує питання будівництва на цій земельній ділянці. Суд не може визнати це будівництво самочинним та вирішити питання про його знесення, оскільки це виходить за межі позовних вимог у справі.

Висновки щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України наведені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17 та від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, проте суд апеляційної інстанції не зазначив в чому полягає істотне порушення договору відповідачем.

Скаржник зазначає, що посилання прокурора на порушення відповідачем режиму використання земель прибережних захисних смуг та територій природно-заповідного фонду України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невиконання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень не підтверджені доказами.

3.1.1. Так, скаржник зазначає, що Одеська облдержадміністрація не є стороною у договорі оренди, який був укладений між Татарбунарською райдержадміністрацією та ПрАТ СП "Чорноморська перлина".

У справі № 30/247-09-6302 суд встановив, що передавати у власність або користування земельну ділянку має саме Татарбунарська райдержадміністрація, оскільки така компетенція визначена у частині 3 статті 122 Земельного кодексу України. Отже, рішенням суду у справі № 30/247-09-6302 встановлено преюдицію щодо державного органу, до компетенції якого відноситься право на передачу у користування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, що досліджується у цій справі.

Суд першої інстанції належним чином врахував правові позиції Верховного Суду та належним чином обґрунтував, що Одеська облдержадміністрація у спірних правовідносинах не уповноважена представляти інтереси держави. Однак, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 по справі № 910/6356/19 та від 19.12.2019 по справі № 916/1041/17.

При цьому апеляційний суд формально зазначив правову позицію Верховного Суду у справі № 922/3166/20, однак у своїй постанові фактично прийняв протилежне рішення, яке суперечить позиції Верховного Суду стосовно порушення права сторони при розірванні договору оренди.

3.1.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будь-яке будівництво нерухомого майна на спірній земельній ділянці в межах прибережних захисних смуг є порушенням цільового використання земельної ділянки та приписів Земельного та Водного кодексів України.

Проте зазначене не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки будівництво рекреаційного об`єкту передбачено умовами договору і будівництво такого об`єкту не буде порушенням умов договору. При цьому відповідача не повідомляли про наявність будь-яких обмежень і в Державному земельному кадастрі також відсутні відомості про наявність обмежень у користуванні земельною ділянкою.

Прокурор підтверджує той факт, що його твердження про самочинність будівництва є спірним, так як у судовому порядку не було скасовано ні право власності на вказаний об`єкт, ні реєстрація права власності, ні перехід права власності на цей об`єкт, ні реконструкція об`єкту.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18 зазначено, що отримання права власності виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

ПрАТ СП "Чорноморська перлина" вважає, що здійсненне будівництво є законним, оскільки у власників об`єкта нерухомого майна - споруди, бази стоянки маломірних суден були наявні всі правовстановлюючі документи на об`єкт будівництва. Підприємство не вправі на свій розсуд тлумачити рішення спеціально уповноважених державою органів стосовно реєстрації права власності, надання декларацій про початок чи завершення будівництва.

Таким чином відповідач не порушував умов договору оренди земельної ділянки стосовно дотримання на ній умов будівництва, оскільки у власників наявні правовстановлюючі документи, які не скасовані на даний час.

Крім того заявник касаційної скарги вважає, що розірвання договору оренди земельної ділянки жодним чином не вирішує питання будівництва на цій земельній ділянці. Суд не може визнати це будівництво самочинним та вирішити питання про його знесення, оскільки це виходить за межі позовних вимог у справі.

Висновки щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України наведені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17 та від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, проте суд апеляційної інстанції не зазначив в чому полягає істотне порушення договору відповідачем.

Скаржник зазначає, що посилання прокурора на порушення відповідачем режиму використання земель прибережних захисних смуг та територій природно-заповідного фонду України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невиконання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень не підтверджені доказами.

3.1.3. Скаржник посилається також на те, що прокурор та НПП "Тузловські лимани" зазначали, що на сьогодні межі НПП "Тузловські лимани" не встановлені в натурі. Однак, права парку порушені, оскільки спірна земельна ділянка, на якій був розміщений об`єкт нерухомості ОСОБА_3 , входить до території НПП "Тузловські лимани".

Водночас ОСОБА_2 надав до суду апеляційної інстанції докази, які свідчать про те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами території національного природного парку "Тузловські лимани", а саме: графічні матеріали Плану території національного парку, які перелічені у Змісті до проекту створення парку, тобто є обов`язковою частиною проекту; картосхему з підписами і печатками уповноважених органів; інформацію з Державного земельного кадастру про право власності, витяг з Державного земельного кадастру та Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, з яких не вбачається наявності обмежень у використанні земельної ділянки; договір оренди земельної ділянки, де відсутні обмеження у користуванні земельною ділянкою, пов`язані із природно-заповідним фондом; висновок експертів комісійної судової земельно-технічної експертизи №21- 6808 від 28.12.2021; копію листа відділу Держземагентства у Татарбунарському районі Одеської області від 30.04.2015 № 19-1526-0.11-899/2-15, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах НПП "Тузловські лимани"; відповідь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.02.2023, в якій зазначено, що земельна ділянка не знаходиться в межах обмеження НПП "Тузловські лимани".

Заявник касаційної скарги зазначає, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Проте апеляційний суд всупереч правовій позиції Верховного Суду не обґрунтував свій висновок про надання пріоритету у доказуванні доводам прокурора у тому, що земельна ділянка кадастровий номер 51250000000:01:003:0009 знаходиться в межах НПП "Тузловські лимани", та не навів доводів стосовно того, що подані ним докази є більш вірогідними за докази подані іншими учасниками у справі.

3.1.4. Суд апеляційної інстанції відмовив у долучені до матеріалів справи листів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.02.2023 та від 07.03.2023, наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтверджували раніше наведені учасниками доводи про те, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах обмеження НПП "Тузловські лимани", зазначивши, що відсутність таких доказів станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції виключає прийняття їх апеляційним судом. Проте суд апеляційної інстанції долучив письмові пояснення прокурора, в яких останній просив врахувати при розгляді справи № 916/2427/22 висновки, викладені у постанові Одеського апеляційного суду від 06.04.2023 у справі № 495/2738/16-ц, оскільки письмові пояснення є правом сторони та це не є новим доказом у розумінні вимог процесуального законодавства.

3.1.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок експертизи про те, що земельна ділянка, на якій збудовано самочинний об`єкт, знаходиться поза межами території НПП "Тузловські лимани" та частина Піщаної коси з пляжем, що межує зі сторони моря не входить до його території, суперечить Проекту створення НПП "Тузловські лимани" та висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 815/5658/17 про те, що відповідно до Проекту створення НПП "Тузловські лимани" до території природно-заповідного фонду відноситься вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське без виключення.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив висновок експерта, який володіє спеціальними знаннями у необхідній сфері, та вирішив питання про межі НПП "Тузловські лимани" перевівши його із технічної площину у правову.

Суд апеляційної інстанції посилався на Проект організації території НПП "Тузловські лимани", затверджений наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 21.01.2022, відповідно до якого включено земельну ділянку кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 до меж парку.

Як наголошує скаржник, цей Проект організації парку не замінює собою наявний Проект створення НПП "Тузловські лимани", так як і відповідності до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно саме до проектів створення територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

На переконання заявника касаційної скарги апеляційний суд допустив помилку, ототожнюючи Проект створення парку та Проект організації парку. Так, Проектом організації парку не визначаються межі парку, а розробляється стратегія розвитку та визначаються та обґрунтовуються заходи природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів (частина 3 статті 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"). Тобто такий Проект організації парку носить організаційний характер і не є документом, який визначає межі парку.

Крім того Проект організації території НПП "Тузловські лимани" затверджено Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 21.01.2022, тобто, на дату укладення договору оренди такого документа не існувало.

Ураховуючи викладене, скаржник вважає, що Проект організації території НПП "Тузловські лимани" є неналежним та недопустимим доказом.

3.2. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, ПрАТ СП "Чорноморська перлина" також подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, з підстав аналогічних тим, що викладені у касаційній скарзі ОСОБА_2 .

3.3. У поясненнях НПП "Тузловські лимани" просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 залишити без змін, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційних скарг з підстав, викладених у поясненнях.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ПрАТ СП "Чорноморська перлина", відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю, а з інших підстав касаційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди під час розгляду справи установили, що відповідно до Статуту ПрАТ СП "Чорноморська перлина" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина" (далі - ВАТ СП "Чорноморська перлина").

Згідно з розпорядженням Татарбунарської райдержадміністрації від 08.05.2007 № 172/А-2007 затверджені матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки загальною площею 2,5 га для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації ВАТ СП "Чорноморська перлина" на території 1-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області та надана згода ВАТ СП "Чорноморська перлина" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вище вказаної земельної ділянки для передачі в довгострокову оренду строком на 25 років.

26.01.2009 розпорядженням Татарбунарської райдержадміністрації № 25/А-2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,5 га, передано ВАТ СП "Чорноморська перлина" в довгострокову оренду земельну ділянку строком на 25 років для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації на території 1-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.

06.07.2009 розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 480/А-2009 "Про скасування деяких розпоряджень голови та тимчасово виконуючого обов`язки голови Татарбунарської райдержадміністрації", зокрема скасовано розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації від 26.01.2009 № 25/А-2009 про затвердження проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,5 га та передачі в довгострокову оренду строком на 25 років ВАТ СП "Чорноморська перлина" для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації на території 1-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.12.2009 у справі № 30/247-09-6302 задоволено позов ВАТ СП "Чорноморська перлина", скасовано розпорядження Одеської облдержадміністрації від 06.07.2009 № 480/А-2009 в частині скасування розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації від 26.01.2009 № 25/А-2009, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,5 га та передано в довгострокову оренду строком на 25 років ВАТ СП "Чорноморська перлина" для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації на території 1-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області".

4.3. Суди також установили, що 08.07.2010 між Татарбунарською райдержадміністрацією (орендодавець) та ВАТ СП "Чорноморська перлина" (орендар) укладено договір № 16 оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, основне цільове призначення - землі водного фонду, ціль передачі в оренду - для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації, яка знаходиться на території 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області (далі - договір оренди).

У договорі сторони передбачили також такі умови:

- згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору від 08.07.2010 в оренду передається земельна ділянка площею 1,30 га, у тому числі 1,30 га пісків (включаючи пляжі). На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна та немає інших об`єктів інфраструктури;

- договір укладено на 25 років (пункт 3.1 договору оренди);

- за приписами пункту 5.1 договору оренди умовами цільового використання земельної ділянки, зокрема, є: основне цільове призначення: землі водного фонду, ціль передачі в оренду: для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації; код цільового використання згідно українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) - 4.3. землі рекреаційного призначення.

- у пункті 5.2 договору передбачені умови збереження стану об`єкта оренди та визначено, що орендар повинен дотримуватись екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил;

- відповідно до пункту 6.2 договору оренди іншими умовами передачі земельної ділянки в оренду визначено, зокрема: дотримання вимог статті 111 Земельного кодексу України (щодо заборони зміни цільового призначення земельної ділянки, дотримання природоохоронних вимог); дотримання статті 96 Земельного кодексу України; дотримання статті 48 Закону України "Про охорону земель" (щодо недопущення порушення гідрологічного режиму ділянки); дотримання вимог статей 59, 61, 62 Земельного кодексу України та статей 85, 89, 90 Водного кодексу України; дотримання вимог статті 47 Водного кодексу України (забезпечення вільного доступу громадян до водних об`єктів загального користування); дотримання вимог пункту 10.17 ДБН 360-92** (щодо заборони будівництва у 100 метровій зоні будинків, споруд, комунікацій; заборона планування та проведення заходів щодо штучного змінення ландшафту); відведення земельної ділянки не повинно впливати на її подальше використання за основним використанням як пляжі загального призначення;

- у пункті 7.2 договору оренди визначено, що у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

- відповідно до пункту 8.1 договору оренди на земельну ділянку встановлені такі обмеження: заборона на зміну цільового призначення, ландшафту без узгодження в установленому порядку, використання земельної ділянки відповідно статті 96 Земельного кодексу України, інші зобов`язання або умови, передбачені статтею 62 Земельного кодексу України, право вільного проходу до природньої водойми; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1м3 на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання, знезаражування рідких відходів; капітальне будівництво та розміщення тимчасової забудови проводити згідно чинного законодавства.

- згідно з пунктом 8.2 договору оренди передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку;

- у пунктах 9.1 передбачені права орендодавця, зокрема: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно умов договору; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

- права орендаря передбачені у пункті 9.3 договору оренди, зокрема: орендар має право розміщувати в установленому законом порядку тимчасові споруди, влаштування яких не потребує виконання фундаментів; відшкодування збитків, завданих громадянами та юридичними особами;

- за змістом пункт 9.4 договору оренди орендар також має право передавати земельну ділянку в суборенду за письмовою згодою орендодавця без зміни її цільового призначення. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди і не суперечити йому… у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди припиняється. Договір суборенди підлягає державній реєстрації;

- за умовами пункту 9.6 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, тощо;

- дія договору припиняється шляхом його розірвання за: згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 12.4 договору оренди);

- за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе що порушення сталося не з її вини (пункти 13.1, 13.2 договору оренди).

4.4. Суд апеляційної інстанції також установив, що 07.09.2011 наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 320 була створена природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа НПП "Тузловські лимани" та затверджено Положення про НПП "Тузловські лимани", яке зареєстроване 27.09.2011 (том 4, а. с. 60-76).

13.12.2011 робочою комісією у складі представників Одеської облдержадміністрації, Татарбунарської райдержадміністрації, НПП "Тузловські лимани" було складено акт приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів НПП "Тузловські лимани", відповідно до якого проведено прийом-передачу НПП "Тузловські лимани" загальною площею 27865 га земель державної власності, а саме: Татарбунарська райдержадміністрація передала 27324 га, ДП "Саратське лісове господарство" - 541 га (без вилучення) та Татарбунарська райдержадміністрація передала 2002 га земель державної власності у постійне користування.

09.12.20112 рішенням Татарбунарської райдержадміністрації № 538-VІ затверджено проект із встановлення прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах 05.02 (012:000502:00000021) - прибережна захисна смуга навколо озера Сасик, на території Глибоківської, Нерушайської, Борисівської, Трапівської, Лиманської, Іїриморської сільських рад, Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області та на території Татарбунарського району (за межами сільських рад).

09.12.2012 рішенням Татарбунарської райдержадміністрації № 539-VІ затверджено проект із встановлення прибережної захисної смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах 05.03 (012:000503:00000006) - прибережна захисна смуга вздовж Чорного моря на території Татарбунарськоґо району (в тому числі коси Чорного моря Одеської області).

29.07.2015 до Державного земельного кадастру були внесені відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000021 (код обмеження - 000502), а саме прибережна захисна смуга навколо озера Сасик на території Глибоківської, Нерушайської, Борисівської, Трапівської, Лиманської, Приморської сільських рад, Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області та на території Татарбунарського району (за межами сільських рад) площею 3195,6705 га; строк дії - постійний; опис режимоутворюючого об`єкта - озеро Сасик; документ, на підставі якого встановлено обмеження - рішення Татарбунарської районної ради від 09.12.2014 № 538-VІ.

12.08.2015 до Державного земельного кадастру внесені відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000503:00000006 (код обмеження - 000503), а саме прибережна захисна смуга вздовж Чорного моря на території Татарбунарського району (в тому числі коси Чорного моря) Одеської області площею 5525,1385 га; строк дії - постійний; опис режимоутворюючого об`єкта - Чорне море; документ, на підставі якого встановлено обмеження - рішення Татарбунарської районної ради від 09.12.2014 № 539- VІ.

16.10.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 11712165) зареєстровано договір оренди землі від 08.06.2010, укладений між Татарбунарською райдержадміністрацією та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" та зареєстровано право оренди земельної ділянки за товариством.

4.5. Судами також встановлено, що 26.08.2014 між ПрАТ СП "Чорноморська перлина" та громадянкою ОСОБА_3 укладено договір частини земельної ділянки площею 0,3886 га, у тому числі 0,3886 га пісків (включаючи пляжі), розташованої на території 1 км піщаної коси Чорного моря, Татарбунарського району Одеської області.

4.6. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.05.2016 у справі № 495/2738/16-ц (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості) була затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до умов якої ОСОБА_3 згодна передати у власність ОСОБА_2 як повернення грошового боргу власне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва у стані готовності 85 % - базу відпочинку, стоянку маломірних (малих) суден, загальною площею 513,6 м2, яка складається з двоповерхового будинку з мансардою, а ОСОБА_2 погоджується з цією пропозицією та згоден прийняти вказане майно ОСОБА_3 як задоволення власних позовних вимог. Провадження у справі № 495/2738/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було закрито.

17.05.2016 державним реєстратором відкрито розділ, проведено реєстрацію об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер ОНМ 924094751250) та проведено державну реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності 14549226) (т.с.1, а.с.70, 71, 76).

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.04.2023 апеляційну скаргу НПП "Тузлівські лимани", до якої приєднався заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської облдержадміністрації задоволено частково, скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2016 про затвердження мирової угоди між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасовано. Справу № 495/2738/16-ц направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Водночас, як установив суд апеляційної інстанції Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України ОСОБА_2., на підставі акта готовності обєкта до експлуатації віж 19.05.2016, був виданий Сертифікат серія ІV№163186501776, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво багатофункціональної берегозахисної споруди, Одеська область, Татарбунарський районн, 1 км Піщаної коси Чорного моря, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009, загальна площа споруди 635,1 м2".

Державним реєстратором 03.07.2016 була проведена реєстрація змін розділу, опис змін: земельні ділянки місця розташування: додано 5125000000:01:003:0009, об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, 85% готовності, об`єкт житлової нерухомості6 ні змінено на споруда, база відпочинку - стоянка маломірних (малих) суден та змінено адресу на Одеська обл., Татарбунарський район, додаткові відомості адреси: 1 км піщаної коси Чорного моря.

У листі від 15.12.2021 № 6254/05/13-21 на запит прокурора Державна інспекція архітектури та містобудування України зазначила, зокрема, що в реєстрі будівельної діяльності відомості щодо сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта з реєстраційним номером ІV№163186501776 від 23.05.2016 відсутні, а також про те що в розпорядженні інспекції сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта з реєстраційним номером ІV№163186501776 від 23.05.2016 та інші документи що стосуються зазначеного документа також відсутні.

4.7. ОСОБА_2 в обґрунтування своєї позиції посилався на висновок комісійної судової земельно-технічної експертизи від 28.12.2021, відповідно до якого судові експерти дійшли таких висновків: земельна ділянка кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 знаходиться поза межами території НПП "Тузловські лимани"; частина піщаної коси з піщаним пляжем, яка межує зі сторони Чорного моря із земельною ділянкою кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 не входить до території НПП "Тузловські лимани".

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське входить до території природо-заповідного фонду без виключення: ??як відрізок Причорноморської піщаної коси довжиною у два кілометри, яка повністю ходить складу території НПП "Тузловські лимани", ??та як прибережна захисна смуга озера (лиману) Бурнас.

Відповідні обставини досліджувалися судами у справі № 815/5658/17.

Так, у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у зазначеній справі, якою залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018, зазначено, що суд апеляційної інстанції правильно установив, що вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське належить до території природо-заповідного фонду без виключення, а НПП "Тузловські лимани" є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об`єктом Смарагдової мережі Європи.

Також Верховний суд у вказаній постанові зазначив, що ті обставини, що відповідно до графічного матеріалу до Проекту створення НПП "Тузловські лимани" відрізок коси від 0 до 2 км біля с. Лебедівка, на якому знаходиться обловно-пропускний канал, не входить до складу НПП "Тузловські лимани", спростовуються змістом самого Проекту.

Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається також зазначив, що Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське, як і водоохоронна зона озера Бурнас були зарезервовані до заповідання природного парку "Тузловські лимани" ще згідно з рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-XXI "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" На вказане рішення та обсяг визначених ним територій міститься посилання і у пояснювальній записці Проекту створення НПП "Тузловські лимани".

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до складу території НПП "Тузловські лимани" входить вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське, у тому числі прибережна захисна смуга Чорного моря та лиману (озера) Бурнас, у тому числі і орендована земельна ділянка, площею 1,2975 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009, що було визначено у Проекті створення НПП "Тузловські лимани" - Пояснювальній записці, та додатково підтверджено Проектом організації території НПП "Тузловські лимани".

Ураховуючи зазначене та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 815/5658/17, суд апеляційної інстанції визнав помилковими посилання місцевого суду на те, що у листі відділу Держземагенства у Татарбунарському районі від 30.05.2015 № 19-1526-0.11-899/2-15 та висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи від 28.12.2021 № 21-6808 вказано про те, що земельна ділянка, на якій збудовано самочинний об`єкт, знаходиться поза межами території НПП "Тузловські лимани" та частина піщаної коси з пляжем, що межує зі сторони моря не входить до його території.

За змістом частини 1 статті 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об`єкти, зокрема, будівництво споруд.

Як вже зазначалося, за умовами пункту 1.1 договору оренди від 08.06.2010 ВАТ СП "Чорноморська перлина" (орендар) передавалася земельна ділянка з основним цільовим призначенням - землі водного фонду, яка знаходиться на території 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.

Статтею 18 Земельного кодексу України, якою визначено склад земель передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема, землі водного фонду (пункт "є" частини 1 статті 19 зазначеного Кодексу).

За змістом статті 58 Земельного кодексу України 1. До земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Частиною 1 статті 89 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини 3 зазначеної норми у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Натомість здійснення будівництва на земельній ділянці кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 установлено судом апеляційної інстанції та не заперечувалося сторонами.

4.8. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора, зокрема, про розірвання договору оренди землі від 08.06.2010, укладеного між Татарбунарською районною державною адміністрацією та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" зобов`язання ПрАТ СП "Чорноморська перлина" повернути державі в особі Одеської облдержадміністрації земельну ділянку площею 1,2975 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009, у зв`язку із здійсненням на спірній земельній ділянці, на яку поширюється режим прибережних захисних смуг, самочинного будівництва (бази відпочинку-стоянки маломірних (малих) суден загальною площею 1149,6 м2), що свідчить про використання ПрАТ СП "Чорноморська перлина" земельної ділянки не за цільовим призначенням та використанням земельної ділянки в порушення екологічних вимог.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 24 зазначеного Закону визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Суд апеляційної інстанції установив, що у пункті 2.4 договору оренди визначено, що на земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти; пунктом 5.1 договору оренди землі встановлено, що умовами цільового використання земельної ділянки, зокрема, є: основне цільове призначення - землі водного фонду, ціль передачі в оренду - для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації; код цільового використання згідно українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) - 4.3. землі рекреаційного призначення; дотримання вимог статті 111 Земельного кодексу України (щодо заборони зміни цільового призначення земельної ділянки, дотримання природоохоронних вимог); дотримання статті 96 Земельного кодексу України; дотримання статті 48 Закону України "Про охорону земель" (щодо недопущення порушення гідрологічного режиму ділянки); дотримання вимог статей 59, 61, 62 Земельного кодексу України та статей 85, 89, 90 Водного кодексу України; дотримання вимог статті 47 Водного кодексу України (забезпечення вільного доступу громадян до водних об`єктів загального користування); дотримання вимог пункту 10.17 ДБН 360-92** (щодо заборони будівництва у 100 метровій зоні будинків, споруд, комунікацій; заборона планування та проведення заходів щодо штучного змінення ландшафту); відведення земельної ділянки не повинно впливати на її подальше використання за основним використанням як пляжі загального призначення. Згідно з пунктом 8.1 договору на земельну ділянку встановлені обмеження.

Крім того суд апеляційної інстанції установив, що як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель від 04.10.2022 № HB-5100772522022, відповідно до якого до Державного земельного кадастру 12.08.2015 внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000503:00000006 (код обмеження - 000503), а саме прибережна захисна смуга вздовж Чорного моря на території Татарбунарського району (в тому числі коси Чорного моря) Одеської області площею 5525,1385 га; витяг з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель від 04.10.2022 №HB- 5100771882022, відповідно до якого до Державного земельного кадастру 29.07.2015 внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000021 (код обмеження - 000502), а саме прибережна захисна смуга навколо озера Сасик на території Глибоківської, Нерушайської, Борисівської, Трапівської, Лиманської, Приморської сільських рад, Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області та на території Татарбунарського району (за межами сільських рад) площею 3195,6705 га; лист управління у Білгород-Дністровському районі Головного управління Дергеокадастру в Одеській області від 26.11.2021 № 210/35-21, відповідно до якого на земельній ділянці кадастровий номер 5125000000:01:003:0009 наявні обмеження 012:000503:00000006, 012:000502:00000021. З проєкта землеустрою щодо відведення ВАТ СП "Чорноморська перлина" земельної ділянки в оренду також вбачається наявність встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки у виді дотримання режиму прибережних захисних смуг (висновок Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 15.10.2008 №5670/09, висновок відділу Держкомзему у Татарбунарському районі від 25.09.2008 №41, висновок відділу будівництва, розвитку інфраструктури та ЖКГ Татарбунарської районної державної адміністрації від 24.09.2008 №418, висновок Одеського обласного виробничого управління по водному господарству від 24.12.2008 №MM-20-2687).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на частині орендованої відповідачем земельної ділянки площею 0,3886 га розташований об`єкт нерухомості: база відпочинку - стоянка маломірних (малих) суден, загальною площею 1149,6 м2, який на праві власності належить ОСОБА_2 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні відомості.

За приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України "Про оренду землі". Так, згідно з частиною першою цієї норми на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Отже, суд апеляційної інстанції установив, а учасники справи не спростували, що будь-яке будівництво нерухомого майна на спірній земельній ділянці в межах прибережних захисних смуг є порушенням цільового використання земельної ділянки, приписів Земельного та Водного кодексів України, а також умов договору.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні цього спору про розірвання договору оренди між ПрАТ СП "Чорноморська перлина" та Татарбунарською райдержадміністрацією до предмету доказування не входить чи є будівництво самочинним чи ні, оскільки положення статті 62 Земельного кодексу України та статті 90 Водного кодексу України, якими встановлено заборону будівництва будь-яких споруд у межах пляжної зони прибережних захисних смуг, не передбачають обов`язкової ознаки таких споруд лише як самочинних.

Суд також зазначив, що вирішення Татарбунарским районним судом Одеської області справи № 515/947/22 за позовом прокурора щодо знесення самочинно збудованого майна не перешкоджає задоволенню позовних вимог прокурора у даній справі щодо розірвання договору оренди землі у зв`язку із її нецільовим використанням.

4.10. Звертаючись із касаційними скаргами з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_2 та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" вказували на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування положень статті 651 Цивільного кодексу України, висновки стосовно застосування якої викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17 та від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18.

У справі № 925/1074/17 Верховний Суд у постанові від 13.02.2018, залишаючи без змін постанову Київського господарського апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальності "МСК БудСервіс" про розірвання договору та повернення земельної ділянки, виходив із встановлення судом апеляційної інстанції обставин щодо недоведення прокурором і позивачем порушення орендарем земельної ділянки щодо систематичної несплати ним орендної плати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого перед бюджетом у суб`єкта господарювання виник борг.

У справі № 910/8424/18 (постанова Верховного Суду від 18.06.2019), залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Схід-2" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.03.2007 та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ураховуючи положення чинного законодавства і встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на те, що на спірній земельній ділянці наявне нерухоме майно, належне відповідачеві, тому дія договору оренди є важливим елементом реалізації відповідачем своїх прав власника (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 910/2566/16).

Водночас, у справі яка розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що будь-яке будівництво нерухомого майна на спірній земельній ділянці в межах прибережних захисних смуг є порушенням цільового використання земельної ділянки, приписів Земельного та Водного кодексів України, а також умов договору, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про розірвання договору оренди землі у цьому випадку.

Посилання скаржників на те, що суд апеляційної інстанції в порушення правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2018 у справі № 752/11000/14-ц тлумачить умови договору проти сторони, яка серед двох сторін договору була "слабшою" також не приймається до уваги, оскільки як було встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано заявниками, як приписами законодавства, так і умовами договору будь-яке будівництво нерухомого майна на спірній земельній ділянці в межах прибережних захисних смуг є порушенням цільового використання земельної ділянки.

Доводи ОСОБА_2 , викладені у касаційній скарзі стосовно того, що у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18 зазначено, що отримання права власності виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. Отже, ПрАТ СП "Чорноморська перлина" не порушувало умов договору оренди земельної ділянки стосовно дотримання на ній умов будівництва, оскільки у власників наявні правовстановлюючі документи, які не скасовані на даний час.

Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зазначено, зокрема, що аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом доказування у справі, яка розглядається, є обставини порушення ПрАт СП "Чорноморська перлина" умов договору оренди земельної ділянки через нецільове використання земельної ділянки, згідно умов договору ціллю передачі в оренду визначено: для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації. При вирішенні цього спору про розірвання договору оренди до предмету доказування не входить чи є будівництво самочинним чи ні, оскільки положення статті 62 Земельного кодексу України, статті 90 Водного кодексу України, якими встановлено заборону будівництва будь-яких споруд у межах пляжної зони прибережних захисних смуг, не передбачають обов`язкової ознаки таких споруд лише як самочинних.

4.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням установлених судом апеляційної інстанції обставин у справі, що розглядається, та обставин, установлених судами у справах, наведених скаржниками у касаційних скаргах, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено, виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Отже, колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування правових висновків, викладених у зазначених скаржниками у касаційних скаргах постановах Верховного Суду, а доводи касаційних скарг ОСОБА_2 та ПрАт СП "Чорноморська перлина" колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками суду.

4.12. Щодо оскарження ОСОБА_2 постанови суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції посилався на Проект організації території НПП "Тузловські лимани", затверджений наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 21.01.2022, помилково ототожнивши його з Проектом організації парку, який носить організаційний характер і не є документом, який визначає межі парку, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте заявник касаційної скарги не погоджуючись з відповідними висновками суду не навів норму права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду та не довів і не обґрунтував необхідність формування у цьому випадку єдиної правозастосовчої практики, а доводи скаржника зводяться до незгоди із судовим рішеннями.

4.13. ОСОБА_2 також вважає, що Проект організації території НПП "Тузловські лимани" є неналежним та недопустимим доказом, а також вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив висновок експерта, який володіє спеціальними знаннями у необхідній сфері, та вирішив питання про межі НПП "Тузловські лимани" перевівши його із технічної площину у правову, надавши пріоритет у доказуванні доводам прокурора.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди, укладеного між Татарбунарською райдержадміністрацією та ПрАТ СП "Чорноморська перлина", виходив з того, що будь-яке будівництво нерухомого майна на спірній земельній ділянці в межах прибережних захисних смуг є порушенням цільового використання земельної ділянки, приписів Земельного та Водного кодексів України, а також умов договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про розірвання договору оренди землі у цьому випадку.

Отже доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та не беруться колегією до уваги.

4.14. Щодо доводів ОСОБА_2 та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" про те, що Одеська облдержадміністрація у спірних правовідносинах не уповноважена представляти інтереси держави, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

4.15. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг ОСОБА_2 та ПрАТ СП "Чорноморська перлина" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог касаційних скарг, вважає, що постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі слід залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржників.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина" на постанову Південно - Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 916/2427/22, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 916/2427/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак