Рішення

від 21.08.2019 по справі 757/48310/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48310/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Пітей О.Д.,

справа № 757/48310/17-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ПрАТ «Страхова компанія «Раритет»

представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

представник відповідача: Бориславський В.А.

вимоги позивача: про стягнення страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Раритет» про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 28.10.2010 року, повертаючись додому із службового відрядження у м. Бердичів Житомирської області із м. Хмельницький, при посадці у потяг №42, сполученням «Трускавець-Дніпропетровськ», на пасажирській платформі залізничного вокзалу станції «Хмельницький», відчув поштовх у спину, впав на колію, де колісною парою вагону №12 прибуваючого потягу отримав травму - ампутацію верхньої третини лівої гомілки. Вказує на те, що позивач, як пасажир, був застрахований страховою компанією «Раритет». Зазначає, що страхове відшкодування, з моменту подання необхідних документів, виплачено не було Вказані обставини були встановлені рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.12.2013 року, яке набрало законної сили. Враховуючи вказані обставини, позивач був змушений звернутися за захистом свого порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування позивачем норм матеріального права та невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов`язків сторін, їх обсяг, припинення, зміна або виникнення прав і обов`язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

Установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов`язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін спору, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та які зазначені у нормі матеріального права, яка регулює ці правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач вже звертався до відповідача з позовом про стягнення страхового відшкодування в зв`язку з отриманням ним травми 28.10.2010 року на платформі станції Хмельницький, в результаті чого 19.02.2014 року рішенням Апеляційного суду Житомирської області відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до ПрАТ «СК «Раритет» про визнання нещасного випадку страховим, стягнення страхового відшкодування.

04.06.2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ відхилив касаційну скаргу ОСОБА_3 та залишив без змін рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19.02.2014 року.

Таким чином, на даний час вже є таке, що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені вказаними рішеннями судів не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні представником відповідача був оспорений факт посилання позивача на Інструкцію про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують вагу та швидкість реакції, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2009 року №40/666.

Так, у пункті 1.1 Інструкції визначено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду.

Представник відповідача вказує на те, що позивач отримав травму і потрапив до лікарні не як водій транспортного засобу, а як пасажир залізничного транспорту. В зв`язку з чим, вимоги позивача щодо застосування до нього вищевказаної інструкції, є незаконними та безпідставними, в зв`язку з чим не повинні братися до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що страхова компанія «Раритет» відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування через отримання травми останнім у перебуванні в нетверезому стані, що, на думку страхової компанії, повністю відповідає висновкам Апеляційного суду Житомирської області, викладеним в рішенні від 19.02.2014 року.

Пунктом 3.9 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року №54 визначено, що пасажирам забороняється знаходитись в поїзді у нетверезому стані.

Пунктом 14 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1995 року №903 встановлено, що пасажирам забороняється розпивати спиртні напої та перебувати у стані алкогольного сп`яніння.

В рішенні Апеляційного суду Житомирської області вказано про те, що отримання ОСОБА_3 травми в результаті падіння на колію в нетверезому стані, не є страховим випадком відповідно до умов Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року №959.

Виходячи з вищевикладеного встановлено, що наданий позивачем акт галузевого зразку про нещасний випадок, що стався на залізниці із застрахованим пасажиром, не спростовує обставини та причини його травмування, якими є особиста необережність і перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті визначено, що страховим випадком є одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності.

Відповідно до ч. 2 п. 2 даного положення встановлено, що якщо такий випадок стався внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, він не вважається страховим і страхова сума при цьому не виплачується.

Пунктом 3.9 правил безпеки громадян на залізничному транспорті України визначено, що пасажирам забороняється знаходитись в поїзді в нетверезому стані.

Пунктом 14 правил поведінки громадян на залізничному транспорті встановлено, що пасажирам забороняється розпивати спиртні напої та перебувати у стані алкогольного сп`яніння.

В зв`язку з вищевикладеним, відповідач вірно дійшов висновку про відмову позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки отримання травми в результаті падіння на колію в нетверезому стані не є страховим випадком, відповідно до умов положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, тому страхова сума при цьому не виплачується, про що відповідач і повідомив позивача.

Відтак, враховуючи все вищесказане, та те, що на даний час вже є таке, що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов до висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права та позивач може захистити своє порушене право, визначивши вірний спосіб його захисту, який передбачено чинним законодавством.

Разом з тим, відповідно до ст.49 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості самостійно змінювати предмет чи підставу позовних вимог.

Отже, невірно обраний спосіб захисту порушеного права, є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог.

На підставі викладеного та керуючись Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують вагу та швидкість реакції, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2009 року №40/666, Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року №54, Правилами поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1995 року №903, Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, ст.ст. 1, 6, 11 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 15, 16, 49, 82 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «Раритет» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , інформація щодо ідентифікаційного номеру платників податків відсутня)

відповідач: ПрАТ «Страхова компанія «Раритет» (м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28а, ідентифікаційний код 30407332)

Суддя Р.В. Новак