Ухвала

від 30.08.2023 по справі 160/21605/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 серпня 2023 року Справа № 160/21605/23 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову Релігійної громади Храму Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі до Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати постанову Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (державний виконавець Бутенко Оксана Миколаївна) про відкриття виконавчого провадження ВП № 72428426 від 03.08.2023 протиправною та скасувати її.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У відповідності до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно із частиною 1-4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

До позовної заяви долучено ордер на надання правової допомоги Релігійній громаді Храм Святителя Миколая серії АЕ №1209731 адвокатом Філіповським В.В.

Підставою видачі ордеру є договір про надання правової допомоги від 14.08.2023

Суд, дослідивши вказаний ордер та договір, зазначає, що повноваження адвоката на представлення інтересів позивача в даній справі належним чином не підтверджено.

Так, пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Приписами підпункту 12.4 пункту 12 Положення імперативно визначено, що ордер містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо) (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17 листопада 2020 року).

Згідно з пунктом 11 Положення передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що національний законодавець чітко вказав на обов`язок адвоката вказувати в ордері судові органи, в яких він надає правову допомогу, зокрема в графі «Назва органу, у якому надається правова допомога».

Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 та у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18.

Суд зазначає, що, згідно наданого до суду ордеру, адвоката Філіповського В.В. уповноважено представляти інтереси позивача в "Самарському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління, Самарському районному суді м. Дніпропетровська, Дніпропетровському окружному адміністративному суді".

Разом з цим, відповідно до укладеного між позивачем та адвокатом Філіповським В.В. договору про надання правової допомоги від 14.08.2023, адвокатом надається правова допомога щодо складання заяв, скарг, інших процесуальних документів правового характеру; зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, захисника, які передбачені ст. 268, 271 КУпаП, ст. 42 КПК України, Цивільно-процесуальним кодексом України, статтею 16 Закону України Про виконавче провадження, в тому числі з правом пред`явлення позову, скарги. Повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, скарги, зміни підстав або предмета позову, скарги, закінчення справи мировою угодою, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду у апеляційній, касаційній інстанції, подачі виконавчого листа до стягнення.

Надання іншої правової допомоги, передбаченої законодавством в тому числі в Самарському районному суді м. Дніпропетровська, Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, Дніпровському апеляційному суді, Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). (п. 2.1.2. та 2.1.4.)

Суд наголошує, що вказаним договором, який є підставою видачі ордеру на надання правової допомоги, не передбачено серед повноважень адвоката представляти інтереси клієнта з наданими йому правами представника, захисника відповідно до КАС України.

З огляду на викладене, наданий адвокатом ордер не відповідає встановленим вимогам Положення № 41 та, як наслідок, не підтверджує повноваження адвоката діяти від імені позивача.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, що забезпечує сталість та єдність судової практики з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до суду.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що позовна заява підписана представником позивача за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва у даній справі.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України, визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У зв`язку з цим, позовну заяву належить повернути позивачеві, роз`яснивши йому, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248, 294 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна