Ухвала

від 31.08.2023 по справі 420/12217/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12217/23

У Х В А Л А

31 серпня 2023 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області у особі голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області, викладені у листі від 26.05.2023 №80/ДФС, щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управляння Пенсійного фонду України в Одеської області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії станом на 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992року № 2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням у довідках посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік як розрахункова величина для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2021, 01.02.2022, та 01.02.2023 року;

зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби в Одеської області у особі голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області підготувати та направити до Головного управляння Пенсійного фонду України в Одеської області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії станом на 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992року № 2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням у довідках посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік як розрахункова величина для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2021, 01.02.2022, та 01.02.2023 року.

Ухвалою суду від 05.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.08.2023 року адміністративний позов залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, та не наданням до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та належних доказів.

07.08.2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із заявою про поновлення строку звернення до суду.

Вказана заява обґрунтована тим, що до суду позивач звернувся одразу, як тільки отримав відповідь Комісії з реорганізації ГУ ДФС в Одеської області від 26.05.2023 року, після чого йому і стало відомо про порушення прав.

Позивач зазначає, що він мав обґрунтовані сподівання на виконання державними органами, у тому числі, і відповідачем обов`язку виготовити нові довідки про розмір грошового забезпечення та надати її для перерахунку пенсії.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вказаних норм, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропуску цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Слід зазначити, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб`єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.

Водночас право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень відповідний орган Пенсійного фонду України протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист пенсійне забезпечення.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Вказане прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого ст. 51 Закону № 2262-ХІІ права на перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення (п. 17 постанови Верховного Суду по справі № 520/11178/20 від 26.01.2021 року).

Пунктом 1 Порядку №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №45, видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком №45, пов`язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють пенсійний орган (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2019 року у справі №553/3619/16-а).

Згідно прохальної частини позову позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області у особі голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області, викладені у листі від 26.05.2023 №80/ДФС, щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управляння Пенсійного фонду України в Одеської області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії станом на 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у травні 2023 року звернувся до відповідача з проханням скласти та надати йому нову довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року. У відповідь на його звернення відповідач листом від 26.05.2023 року №80/ДФС відмовив у видачі такої довідки. Докази про дату отримання позивачем цього листа в матеріалах справи відсутні та позивачем не зазначається, коли він отримав вказаний лист.

Отже, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувала відмова відповідача у підготовці оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, яка оформлена листом від 26.05.2023 року №80/ДФС, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, і ця обставина слугує початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

За таких обставин, суд вважає можливим поновити позивачу пропущений строк звернення до суду із цим позовом.

Отже, позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності.

Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені КАС України на момент прийняття даної ухвали у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 12, 77, 80, 160, 161, 171, 248, 257-261 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом.

Продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Радчук