Постанова

від 15.08.2006 по справі 7113-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7113-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.08.2006Справа №2-23/7113-2006А

За позовом Приватного підприємства „Виробничо-комерційної фірми „Тетра”, 95001, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Студентська,18

До відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі, 95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.М.Залкі, 1

Про визнання протиправними та скасування рішень

                                                                                                             Суддя Г.М. Іщенко

                                                                                     При секретарі Єменджієвої А.М.

                                               П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача  Чернишов М.А.- представник, дов. від 06.01.2006р. б/н.

Від відповідача Шаравіна А.М.- представник, дов. від 03.04.2006р. №5994/9/10

Сутність спору: Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Тетра” звернулося з позовом до господарського суду АР Крим до Державної податкової адміністрації  м.Сімферополя про визнання протиправними та скасування рішень: №0000412303 від 28.01.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3690,00грн. та №0000422303 від 28.01.2006р. про застосування  штрафних санкцій  в сумі 1000,00грн.

     Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченні  на позов та вказує, що актом перевірки однозначно зафіксований факт реалізації продавцем магазину Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Тетра” товару (у тому числі і алкоголю) на загальну суму 36,80 грн. Також, в акті перевірки встановлена відсутність додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями АБ №187482, а саме до перевірки представлений додаток до ліцензії №088827, що підтверджує факт невідповідності представленої ліцензії і додатку.

    В судовому засіданні 11.04.2006р. позивач надав клопотання про усунення описки, вказавши відповідачем Державну податкову інспекцію  м.Сімферополя.

     Згідно з п.6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального  кодексу України 1991року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу  адміністративного судочинства України.

  Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України  судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього  Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

      Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

       Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд  

                                                                         встановив :

        19.01.2006р. Державною податковою  інспекцією в м.Сімферополі проведена перевірка господарського об'єкту – магазину, розташованого за адресою:  м.Сімферополь, вул.Київська, 83, який  належить позивачу, про що на бланку №005184 був складений акт.

     На підставі цього акту перевірки Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі 28.01.2006р. були прийняті рішення:

-№0000412303, яким позивачу визначена сума штрафних санкцій  у розмірі 3690,00грн.  за порушення п.п.1,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”;

- №0000422303, яким  позивачу визначена сума штрафних санкцій   у розмірі 1000,00грн. за  порушення ч.7 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв  та тютюнових виробів”.

           Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Виробничо-комерційної фірми „Тетра” є частково  обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.  

       Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України  передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не  забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право  на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.   

          Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з  метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь  у процесі прийняття рішення.

   Відповідно до частини1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

    Рішенням Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №0000422303 від 28.01.2006р. позивачу визначена  сума штрафних санкцій  у розмірі 1000,00грн. згідно з  абзацем 5 ч.2 ст.17  Закону України „Про державне  регулювання виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових  виробів”.

     Згідно ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі і її виробниками за наявності у них ліцензії. Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької  діяльності, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліценції на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться на місці  торгівлі.

    Перевіркою  встановлений факт відсутності  додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями АБ №187482. На момент перевірки був наданий додаток до ліцензії №088827, що  підтверджує факт невідповідності наданої  ліцензії і додатку та встановлений факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронно-касовий апарат не зазначений у ліцензії. Судом не приймаються до уваги доводи позивача відносно того, що у нього є додаток до ліцензії №187482 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки згідно відповіді регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів в АР Крим, додаток до ліцензії серії АБ №187482 від 09.06.2005р. строком дії  з 09.06.2005р. по 26.02.2006р. на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями був  виданий позивачу 01.03.2006р. Тобто на момент здійснення перевірки 19.01.2006р. позивачем надана одна розрахункова книжка 2/0103004479р/1, яка не використовувалася, довідка про реєстрацію КУРО не надана, також  був  відсутній додаток, що і не оспорюється позивачем.

    Відповідальність за порушення Закону України „Про державне  регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлена статтею 17 цього Закону, згідно якої до суб'єктів  підприємницької діяльності застосовуються  фінансові санкції у вигляді штрафів  у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії – 200 відсотків вартості реалізованої  через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000,00грн.

    Таким чином,  відповідачем правомірно  застосовані   штрафні санкції в сумі 1000,00грн. та  у суду відсутні  підстави  для визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №0000422303 від 28.01.2006р.

    Рішенням №0000412303 від 28.01.2006р. до позивача застосовані фінансові санкції  в сумі 3690,00грн. (3506,00грн.- за невідповідність суми готівки на місці проведення розрахунків сумі, яка відображена у денному звіті  реєстратора розрахункових операцій і 184,00грн.- за не проведення розрахункових операцій через  реєстратор розрахункових операцій).   

     Згідно статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані:

- пункт 1 - проводити розрахункові  операції  на  повну  суму покупки  через реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних  розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках,   передбачених   цим   Законом,   із   застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. За порушення вказаного обов'язку п.1 ст.17 вказаного Закону встановлена відповідальність у вигляді штрафу в 5-тикратному розмірі вартості проданих товарів. По даній справі це складає: 36,80 х 5 =184,00грн.;

- пункт 13 - забезпечувати  відповідність  сум наявних коштів на місці  проведення розрахунків сумі коштів, вказаній  в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. За порушення цього обов'язку статтею 22 того ж Закону передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій в 5-кратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність, а у випадку використання розрахункової  книжки  -  загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. По даній справі  це складає: 701,20 х 5=3506,00грн.

   При цьому, згідно листу Державної податкової адміністрації України від 03.04.2002р. №5568/7/23-2117-20 при застосуванні фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону, невідповідністю коштів слід вважати розбіжність між сумою наявних коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і  в свою чергу склала невідповідність коштів.

   Згідно акту перевірки від 19.01.2006р. №005184 при закупівлі товару на  загальну суму 36,80грн., ця розрахункова операція не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, відповідно не був роздрукований та виданий розрахунковий документ.

   У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у ході перевірки робітниками податкової інспекції у продавця дійсно було замовлено товар на загальну суму  36,80грн. Але гроші за товар продавцю передані не були, тому розрахункова операція проведена не була. Ці доводи представника позивача, на думку суду, заслуговують уваги.

     Так, згідно    пункту 10 акту перевірки на місці проведення розрахунків вказано, що   знаходилися готівкові гроші  у сумі 738,00грн. Сторони не заперечують, що покупцем фактично товар отриманий не був, але  доказів того, що останньому були повернені гроші, нібито сплачені за цей товар, відповідачем додані не були.

    При  таких обставинах, суд  дійшов до висновку, що розрахункова операція проведена не була, гроші від покупця за придбані товари продавцю  не передавалися, а тому факт порушення позивачем  п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” у судовому засіданні доведене не було, отже відповідачем необґрунтовано було застосовано штрафні санкції у розмірі 184,00грн. ( 36,80 х5).

   З акту перевірки вбачається, що перевірка була проведена у присутності продавця Яринкіної Олесі Михайлівни та   заступника директора  Маклакова Миколи Яковича.  Документи, які підтверджують особистість цих осіб, у акту перевірки не вказані (а.с.12).

     Такі дії контролюючого органу  суперечать вимогам п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого органи податкової служби здійснюють перевірку грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, а також наявність свідоцтв про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (патентів, ліцензій), а також перевіряють у посадових осіб, громадян документи, що засвідчують особистість, під  час перевірок за питаннями оподаткування.

     Відповідно  п.4 ст.72 Кодексу адміністративного  судочинства України вирок суду в кримінальній справі або  постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про  правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

      Матеріали справи свідчать, що  згідно постанови  судді  Київського районного суду м.Сімферополя Можелянського В.А. по справі  №3-2104 2006 провадження  по справі про адміністративне правопорушення по ч.1 ст.155-1 КпАП України відносно Маклакова Миколи Віталійовича припинено.

  Судом встановлено, що  в діях Маклакова М.В.  відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КпАП України.

  Відповідно до вимог ч.1 ст.155-1 КпАП України до адміністративної відповідальності притягуються  лише посадові особи підприємства або особи, які здійснюють розрахункові  операції торговельного  підприємства. Суду був наданий акт перевірки продавця Яринкіної О.М., який не може служити  доказом того, що Маклаков М.В. є посадовою особою підприємства або його робітником.

     При таких обставинах справи,  господарський суд АР  Крим  вважає, що факт знаходження продавця Яринкіної О.М. з позивачем у трудових відносинах  відповідачем не доведений і можливість встановлення такого факту втрачена. Крім того, акт перевірки  був  підписаний продавцем Маклаковим  Миколою Віталійовичем.

  Відповідно ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків.

  Як вбачається з матеріалів справи, в ході  розгляду спору, враховуючи  пояснення представника позивача, показання свідка Маклакова М.В., який  був викликаний у судове засідання 25.04.2006р. в порядку ст.65 Кодексу адміністративного судочинства України, продавець Яринкіна О.М. вийняла зі своєї куртки 300,00грн., куртка знаходилась у підсобному приміщенні, сума  у розмірі 300,00грн. належала особисто Яринкіної О.М. Як пояснила  Яринкіна О.М. в акті перевірки перевіряючими була завищена сума  грошей, яка  була їм надана нібито Яринкіною О.М.: з 300,00грн. до 700,00грн., хоча перевіркою встановлений факт невідповідності в сумі 701,20грн.

    Місце проведення   розрахунків   -   місце,  де здійснюються розрахунки із покупцем  за  продані  товари  (надані  послуги)  та зберігаються  отримані  за  реалізовані  товари  (надані  послуги) готівкові кошти (ст.1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”).

   Згідно листу Державної податкової адміністрації України від 03.04.2002р. №5568/7/23-2117-20 при застосуванні фінансової санкції, невідповідністю коштів слід вважати розбіжність між сумою наявних коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і  в свою чергу склала невідповідність коштів.

    При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що оскільки у позивача не було виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті на 738,00грн., як вказано в графі 10 акту перевірки, а далі  з тексту акту значиться сума невідповідності   у розмірі 701,20грн.,  відповідачем необґрунтовано були застосовані штрафні санкції у розмірі  3506,00грн. (701,20 х 5).

    Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивачем п.1,13 ст.3 Закону України „ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського харчування та послуг” через недоведеність відповідачем цих  порушень  і відсутність доказів, які підтверджують факт вчинення зазначених порушень.

   Частиною 2  статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єктів  владних повноважень обов'язок  доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.     

     Відповідачем не надані суду  документальні докази, які підтверджують факт реалізації товару і факт невідповідності сум готівкових коштів на місці  проведення розрахунків сумі коштів, вказаних у денному звіті РРО.       

     Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують свої заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою  до винесення спірного рішення  від  28.01.2006р. №0000412303, документально не спростував надані позивачем вимоги.           

     За таких умов факти вказаних в рішенні Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 28.01.2006р. №0000412303 порушень слід вважати неналежне встановленими,  що є підставою для визнання  його протиправним та підлягаючим  скасуванню.

      Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

          Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  Законами України.

   За таких обставин справи, позовні вимоги Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Тетра” підлягають частковому  задоволенню.

   Оскільки  п.2 ч.3 розділу У11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається  відповідно п.п.б п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 0,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно  до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”  по його заяві.

   Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 2,68грн. з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно задоволеним вимогам.

    Вступна та резолютивна частини постанови оголошені  у судовому засіданні  15.08.2006р.

     Постанова складена у повному  обсязі та підписана 21.08.2006р.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                              постановив:

      Позов задовольнити частково.

      Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №0000412303 від 28.01.2006р. про  застосування штрафних санкцій в сумі 3690,00грн.

     В іншій частині в позові  відмовити.

   Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Тетра” (84646, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Студентська, 18, рахунок 2600401012525 у філії АТ “Кредит Банк (Україна)” м.Сімферополь, МФО 324913, ЗКПО 24032921, св.№00773133, Інд.№240329201278) 2,68грн.  державного мита.     

   Виконавчий документ видати після набрання постановою  законної сили.

   У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова  набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

   Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через  20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

    Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.