Постанова

від 30.08.2023 по справі 140/4603/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4603/23 пров. № А/857/10906/23

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Кузьмича С.М., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Дмитрука В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2023 №0000900709 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованої на рахунок платника в банку у розмірі 45 653,00 грн та застосування 4565,30 грн штрафних (фінансових) санкцій; №0000920709 про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 1 948 491,00 грн; №0000930709 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 39 660,00 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2023 №0000900709, №0000920709, №0000930709, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Просив позов задоволити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Волинській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 02.12.2022 по 15.12.2022 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.12.2022 №10160/07-09/39231747, яким встановлено порушення ТзОВ «ВЕРБА-ВВ»:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, абз. «б», «в» п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 45 653,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 39 660,00 грн;

- абз. б) та в) п. 200.4 ст. 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ 28.01.2016 №21, із врахуванням норм. абз. «в» п. 200.14 ст.200 ПК України, встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 1 948 491,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки 03.01.2022 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000900709 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованої на рахунок платника в банку у розмірі 45 653,00 грн та застосування 4 565,30 грн штрафних (фінансових) санкцій; №0000920709 про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 1 948 491,00 грн; №0000930709 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 39 660,00 грн.

Згідно підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України ).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позивач не заперечує наявність підстав для проведення перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 03.01.2023 №0000900709, №0000920709, №0000930709, суд враховує наступне.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктами 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88 визначено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

В ході проведеної перевірки було встановлено завищення ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» податкового кредиту з ПДВ за вересень 2022 року в сумі 85 313,00 грн. Такі висновки контролюючим органом зроблено у зв`язку з врахуванням та доповненням ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» сум податку до складу податкового кредиту, не підтверджених зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування, всього на 85 313,00 грн.

Згідно декларації з податку на дадану вартість за вересень 2022 року задекларовано податковий кредит по р. 10.1 та 10.2 в загальній сумі 4 494 198,00 грн.

Перевіркою показників, відображених в даних рядках Декларацій встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання круглих лісоматеріалів, пиломатеріалів обрізних, запасних частин, пмм, інше.

В ході перевірки встановлено:

А) В єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні з придбання ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» товарно-матеріальних цінностей за кодом УКТ ЗЕД 4403/4403990000 всього на загальну суму 549 823,26 грн, в т.ч. ПДВ 91 637,21 грн, а саме від:

- ДП «Білокоровицьке ЛГ» (код ЄДРПОУ 00991798) номенклатурою деревина дровяна пв ялина (ріса) та деревина дровяна пв сосна (pinus sylvestris) в кількості 255,349 м. куб на суму 292 841,58 грн, в.т.ч. ПДВ 50 962,28 грн.

- ДП «Дубенське ЛГ» (код ЄДРПОУ 00992859) номенклатурою деревина дров`яна пв берест (ulm), деревина дров`яна пв дуб (qrob), деревина дров`яна пв граб (carp) в загальній кількості 30,08602 м. куб на суму 42 120,54 грн, в т.ч. ПДВ 7 020,09 грн.

- ДП «Старокостянтинівське ЛГ» (код ЄДРПОУ 00993337) номенклатурою «Деревина дров`яна ПВ, Черешня» в кількості 55,044042 м. куб на суму 44035,41 грн., в т.ч. ПДВ 7339,23 грн.

Шацький національний природний парк (код ЄДРПОУ 2139363) номенклатурою деревина дровяна пв сосна в кількості 148,886 м куб. на суму 157 893,61 грн., в т.ч. ПДВ 26315,61 грн.

Виписаних наведеними постачальниками, вказана номенклатура товарів, що відповідає коду УКТЗЕД 4401 «Деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків тощо». Згідно Додаткових пояснень до товарних категорій до УКТ ЗЕД, до колод і полін, які вважаються паливною деревиною, не встановлено жодних обмежень розміру. Саме стан деревини і вигляд, в якому її представляють, відрізняють її від деревини, що підпадає під товарну позицію 4403.

Перевіркою встановлено розбіжності застосування коду УКТЗЕД, які унеможливлюють ідентифікацію товару, придбаного ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» у постачальників ДП «Білокоровицьке ЛГ», ДП «Дубенське ЛГ», ДП «Старокостянтинівське ЛГ», Шацький національний природний парк, відповідно до зареєстрованих податкових накладних.

Податкові накладні складалися Державними підприємствами, а не позивачем, а тому ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» не могло здійснити виправлення у податкових накладних. Отримані позивачем податкові накладні, складені вищезгаданими постачальниками відповідно до вимог діючого законодавства та зареєстровані в ЄРПН.

05.07.2022 між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (покупець) та ДП «Білокоровицьке лісове господарство» (продавцеь) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №231 з додатковою угодою №1 від 05.07.2022 (а.с.70-74), згідно якого за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2022 року, який відбувся 05.07.2022, Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі. На підставі регламенту Біржі Продавець продає, а Покупець купує товар для власної переробки.

На виконання умов договору, ДП «Білокоровицьке лісове господарство» було передано ТзОВ «ВЕРБА-ВВ»: деревину дров`яну пв сосна (pinus sylvestris) на загальну суму 202 000,80 грн., що підтверджується ТТН (а.с.80-85); деревину дров`яну пв Сосна (pinus sylvestris), деревину дров`яну пв Ялина (ріса) на загальну суму 38 030,69 грн, що підтверджується ТТН від 26.10.2022 (а.с.88); деревину дров`яну пв Сосна (pinus sylvestris), деревину дров`яну пв Ялина (ріса) на загальну суму 65 742,19 грн, що підтверджується ТТН від 29.10.2022, 31.10.2022 (а.с.91-92).

ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» здійснило ДП «Білокоровицьке лісове господарство» оплату за придбану лісо продукцію у сумі 202 000,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2022 №4475 (а.с.86), у сумі 38 030,69 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2022 №4613 (а.с.89), у сумі 65 742,19 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2022 №4629 (а.с.93).

За даним фактом, продавець ДП «Білокоровицьке лісове господарство» виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні: від 23.09.2022 №710 на загальну суму 202 000,80 грн (а.с.76); від 29.09.2022 №711 на загальну суму 38 030,69 грн (а.с.87); від 30.09.2022 №712 на загальну суму 65 742,19 грн (а.с.90). При цьому код товару УКТЗЕД у вказаній податковій накладні зазначено 4403.

12.07.2022 між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (Покупець) та ДП «Дубенське лісове господарство» (Продавцеь) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №117/117 (а.с.41-43), згідно якого за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2022 року, який відбувся 12.07.2022, Продавець передає у власність на умовах франко-склад Продавця (франко-нижній склад, франко-проміжний) необроблену деревину (надалі товар), за номерами лотів /п.4.1./, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. На підставі Регламенту біржі Продавець продає, а Покупець купує товар для власної переробки.

ДП «Дубенське лісове господарство» було передано ТзОВ «ВЕРБА-ВВ»: деревину дров`яну пв берест (ulm); деревину дров`яну пв граб (carp); деревину дров`яну пв граб (carp); деревину дров`яну пв граб (carp); деревину дров`яну пв дуб (qrob); деревину дров`яну пв граб (carp) на загальну суму 42 120,54 грн., що підтверджується ТТН від 02.09.2022 (а.с.50). У свою чергу, ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» здійснило ДП «Дубенське лісове господарство» оплату за придбану лісопродукцію у сумі 55 002,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2023 №4030 (а.с.47).

Продавець ДП «Дубенське лісове господарство» виписав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 02.09.2022 №109 на загальну суму 42 120,54 грн (а.с.45). При цьому код товару УКТЗЕД у вказаній податковій накладні зазначено 4403.

12.07.2022 між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (Покупець) та ДП «Шацький національний природний парк» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №9/л/2022 (а.с.51-52), згідно якого за результатами проведення електронних торгів із продажу необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2022 року, який відбувся 12.07.2022, Продавець передає у власність на умовах франко проміжний склад Продавця необроблену деревину (надалі товар), за номерами лотів /п.3.1./, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. Відповідно до Регламенту ТОВ «Українська енергетична біржа» Продавець продає, а Покупець купує товар для власної переробки.

ДП «Шацький національний природний парк» було передано ТзОВ «ВЕРБА-ВВ»: деревину дров`яну пв Сосна на загальну суму 17 239,49 грн., що підтверджується ТТН від 23.09.2022 (а.с.58); деревина дров`яна пв Сосна на загальну суму 21 447,55 грн, що підтверджується ТТН від 23.09.2022 (а.с.61); деревина дров`яна пв Сосна на загальну суму 37 601,09 грн, що підтверджується ТТН від 26.09.2022 (а.с.63); деревина дров`яна пв Сосна на загальну суму 41 696,74 грн, що підтверджується ТТН від 29.09.2022 (а.с.65); деревина дров`яна пв Сосна на загальну суму 39 908,74 грн, що підтверджується ТТН від 30.09.2022 (а.с.68). У свою чергу, ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» здійснило ДП «Шацький національний природний парк» оплату за придбану лісопродукцію, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.09.2022 №4547 (а.с.59), від 30.09.2022 №4628 (а.с.66), від 05.10.2022 №4727.

Продавець ДП «Шацький національний природний парк» виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні: від 23.09.2022 №219 на загальну суму 17 239,49 грн (а.с.54), від 23.09.2022 №220 на загальну суму 21 447,55 грн (а.с.60), від 26.09.2022 №221 на загальну суму 37 601,09 грн (а.с.62), від 29.09.2022 №227 на загальну суму 41 696,74 грн (а.с.64), від 30.09.2022 №230 на зальну суму 39 908,74 грн (а.с.67). При цьому код товару УКТЗЕД у вказаних податкових накладних зазначено 4403.

09.08.2022 між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (Покупець) та ДП «Старокостянтинівське ЛГ» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №331/08/22 (а.с.94-99), згідно якого за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2022 року, який відбувся 09.08.2022, Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі. На підставі Регламенту Біржі Продавець продає, а Покупець купує товар для власної переробки.

ДП «Старокостянтинівське ЛГ» було передано ТзОВ «ВЕРБА-ВВ»: деревину дров`яну пв Черешня на загальну суму 17 185,70 грн, що підтверджується ТТН від 01.09.2022 (а.с.104); деревина дров`яна пв Черешня на загальну суму 6 720,00 грн, що підтверджується ТТН від 08.09.2022 (а.с.109); деревина дров`яна пв Черешня на загальну суму 20 129,71 грн, що підтверджується ТТН від 08.09.2022 (а.с.109). У свою чергу, ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» здійснило ДП «Старокостянтинівське ЛГ» оплату за придбану лісопродукцію, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.09.2022 №4028 (а.с.105), від 16.09.2022 №4349 (а.с.111).

Продавець ДП «Старокостянтинівське ЛГ» виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні: від 01.09.2022 №26 на загальну суму 17 185,70 грн (а.с.102), від 02.09.2022 №88 на загальну суму 6 720,00 грн (а.с.106), від 08.09.2022 №242 на загальну суму 20 129,71 грн (а.с.110). При цьому код товару УКТЗЕД у вказаних податкових накладних зазначено 4403.

Подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» та ДП «Білокоровицьке ЛГ», ДП «Дубенське ЛГ», ДП «Старокостянтинівське ЛГ», Шацький національний природний парк щодо поставки товару. Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.

Щодо тверджень відповідача про невірне визначення продавцем у податкових накладних коду УКТЗЕД 4403, замість, на думку контролюючого органу, коду УКТЗЕД 4401, суд зауважує, що помилки в зазначенні коду УКТЗЕД в податковій накладній не можуть бути підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, якщо така господарська операція підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац дев`ятнадцятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідачем не заперечується факт реєстрації у ЄРПН, поданих контрагентами позивача податкових накладних за якими контролюючий орган не визнає право ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» на формування податкового кредиту.

Згідно податкових накладних можливо правильно встановити покупця та продавця товару, опис (номенклатуру) товарів, дані щодо кількості та вартості товару, дату операції.

Контролюючий орган не повідомляв позивача про виявлення розбіжностей між реєстром отриманих податкових накладних покупця з даними його контрагента, а реальність здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними відповідачем не оспорюється.

Факт реєстрації податкових накладних, складених ДП «Білокоровицьке ЛГ», ДП «Дубенське ЛГ», ДП «Старокостянтинівське ЛГ», Шацький національний природний парк під час реалізації в адресу позивача деревини дров`яної в ЄРПН, спростовує наявність будь яких помилок під час їх заповнення та порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Надаючи оцінку прийнятності податкової накладної, у якій відсутній код УКТ ЗЕД, як підставу для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, Верховний Суд у постановах від 04.09.2020 у справі №810/657/17, від 27.02.2020 у справі №825/785/16, від 25.02.2020 у справі №818/1643/16, від 09.04.2019 у справі №815/2640/15 та від 04.09.2018 у справі №3818/1172/17, від 18.02.2021 у справі №816/1006/17, від 16.03.2021 у справі №520/3888/19 зазначив, що самого по собі неправильного зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутності недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції.

Формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

В постанові від 20.06.2018 у справі №819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту, як код УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

Таким чином, позивач як покупець не може нести відповідальність за правильність заповнення податкових накладних його контрагентом у вигляді позбавлення права на податковий кредит за такими податковими накладними.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що придбаний товар «Деревина дров`яна ПВ Сосна» має класифікуватися саме за кодом УКЗЕД 4403, а не 4401, як вважає контролюючий орган, оскільки код УКТЗЕД 4401 застосовується до товарів «Деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків або в аналогічних формах; деревна тріска або стружка; тирса та відходи деревини, агломеровані або неагломеровані, у вигляді колод, полін, брикетів, гранул або в аналогічних формах: деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків або в аналогічних формах, разом з тим, код УКТЗЕД 4403 застосовується до товарів «Лісоматеріали необроблені, з видаленою або невидаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або небрусовані: оброблені фарбою, протруювачами, креозотом або іншими консервантами».

Деревина паливна це груда лісових матеріалів, що використовується як паливо у процесі приготування їжі, опалення або виробництва енергії. У свою чергу, деревина дров`яна промислового використання лісоматеріали хвойних та листяних порід деревини у вигляді колод, очищених від сучків, як правило з корою, призначені для промислового використання у виробництві теплової та електроенергії, трісок, стружок, піролізу, гідролізу тощо.

Відповідачем не надано жодних письмових доказів, що кодом УКТЗЕД має бути саме 4401, а не 4403. Відтак, постачальником код УКТЗЕД був зазначений правильно.

Відповідач визнає факт господарської операції й правомірність реєстрації продавцем податкової накладної (оскільки така не заблокована, а також включена продавцем до складу податкових зобов`язань).

Позивачем не завищено суму податкового кредиту за вересень 2022 року по господарських взаємовідносинах з вищенаведеними постачальниками на суму ПДВ 83 030,00 грн, що в свою чергу не призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 43 370,00 грн та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на суму 39 660,00 грн.

Щодо завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду на суму у розмірі 39 660,00 грн за вересень 2022 року, суд вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними у зв`язку з відсутністю порушень зазначених контролюючим органом в п. 3.2. Акту.

Щодо завищення показника рядка 19 Декларації та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 45 653,00 грн. Суд вважає такі висновки контролюючого органу є протиправними у зв`язку з відсутністю порушень зазначених контролюючим органом в п. 3.2. Акту.

Щодо відсутності права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 1 020,00 грн у зв`язку з наявністю на дату акту перевірки (станом на 19.12.2022), згідно ІКП ІКС «Податковий блок», податкового боргу.

Згідно п. 200.12 ПК України, зокрема визначено, що «у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу».

Позивач має право на отримання бюджетного відшкодування на суму, яку зменшено на суму податкового боргу з ПДВ.

На дату складання акту перевірки (станом на 19.12.2022), згідно 1C «Електронний кабінет платника податку», податковий борг з ПДВ у позивача був відсутній, а наявна переплата у розмірі 11164 216,37 грн.

Неправомірно нараховані за результати перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, (Акт перевірки №2544/07-01/39231747 від 15.07.2022) штрафні санкції у сумі 1 020,00 грн оскаржуються у судовому порядку, є неузгодженими та не можуть бути взяті до уваги при наданні позивачу бюджетного відшкодування.

Щодо відсутності права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 1 868,67 грн у зв`язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним ТМЦ у ТзОВ «ЛІС ТА САД».

Контролюючим органом зроблено висновок, що ТзОВ «ЛІС ТА САД», начебто, має ознаки ризиковості.

Такий висновок контролюючого органу не може свідчити про відсутність вчинення господарської операції. Оскільки, позивачем було надано контролюючому органу витребувані ним первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «ЛІС ТА САД».

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «ЛІС ТА САД» позивачем надано суду договір купівлі-продажу від 01.06.2020 №70 відповідно до якого ТзОВ «ЛІС ТА САД» (Продавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (Покупець), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товари, послуги за ціною, визначеною у видатковій накладній (рахунку). Предметом договору є інструменти, запчастини до них, інше (а.с.115).

На виконання умов договору, ТзОВ «ЛІС ТА САД» було передано ТзОВ «ВЕРБА-ВВ»: шина бензопили, точильний верстат Dnipro-MB, Полотно HSS по дереву для ножівки 300 мм Makita 5 шт., вугільні щітки СВ-204 (комплект 2 шт.), голівка тримерна Т25 M10L, Тримач для інструмента HR2470/F, Шарикопідшипник 6001DDW, Якір у зборі 220-240V, що підтверджується видатковою накладною №745 від 28.09.2022 (а.с.116).

ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» здійснило ТзОВ «ЛІС ТА САД» оплату, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.09.2022 №4581 (а.с.114).

Продавець ТзОВ «ЛІС ТА САД» виписав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 28.09.2022 №714 на загальну суму 11 152,00 грн (а.с.112).

Подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» та ТзОВ «ЛІС ТА САД».

Позивач та ТзОВ «ЛІС ТА САД» повністю виконали умови укладеного договору. Факти оплати за запчастини та їх передачу за період, що перевіряється, повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Податкова накладна, отримана з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не потребує іншого додаткового підтвердження.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №820/6199/16 суд не прийняв до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, зокрема у актах виконаних робіт, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Беручи до уваги реальне здійснення господарських операцій з ТзОВ «ЛІС ТА САД», позивачем було правомірно сформовано суму податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 858,67 грн.

Щодо встановлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 1 945 612,00 грн у зв`язку з порушенням позивачем розділу 17 Порядку від 28.01.2016 №21.

Стосовно порушення розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, внаслідок чого відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на загальну суму 1 945 612,00 грн.

Позивачем подано за вересень 2022 року уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 01.11.2022 №9227324246 з додатками відповідно до якого збільшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у розмірі 1945 612,00 грн.

Податковим органом необґрунтовано та з порушенням діючого законодавства України зроблено висновок, що позивачем порушено Розділ VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 1 945 612,00 грн.

Контролюючий орган помилково дійшов висновку, що сума збільшення, бюджетного відшкодування у розмірі 1 945 612,00 грн, яка зазначена позивачем у стовбці 6 (рядок 20.2.1, 20.2) уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 01.11.2022 №9227324246 має відповідати сумі бюджетного відшкодування (у сумі збільшення 1 945 612,00 грн), яка зазначається у додатку ДЗ (Розрахунок суми бюджетного відшкодування) та додатку Д4 (Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника) до декларації з ПДВ.

Розділом VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі - Порядок 21) визначено наступне:

У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.

У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

За абз. 6 пп. 4 п. 5 розділу V Порядку значення рядка 3 таблиці 1 (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації, що і було дотримано позивачем.

Порядок 21 не містить вимоги, що у разі збільшення суми бюджетного відшкодування, сума, яка зазначена у стовбці 6 (рядок 20.2.1, 20.2) уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість має відповідати додатку ДЗ (Розрахунок суми бюджетного відшкодування) та додатку Д4 (Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника) саме на суму збільшення.

Розділ VІ Порядок 21 містить вимогу зокрема, що «у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунки повинні бити додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників».

Таким чином, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, позивачем подано за вересень 2022 року уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 01.11.2022 №9227324246 відповідно до якого уточнено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню стовбець 5 (рядок 20.2.1, 20.2), після чого, уточнена сума бюджетного відшкодування склала 4 497 242,00 грн.

Уточнена сума бюджетного відшкодування у розмірі 4 497 242,00 грн відповідає сумі, яка зазначена в уточнюючих додатках ДЗ (Розрахунок суми бюджетного відшкодування) та додатку Д4 (Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника) до декларації з ПДВ, а саме 4 497 242,00 грн.

Таким чином, позивачем було правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства України складено та подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 01.11.2022 №9227324246, відповідно до якого уточнено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню стовбець 5 (рядок 20.2.1, 20.2), після чого, уточнена сума бюджетного відшкодування склала 4 497 242,00 грн, що не призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1 945 612,00 грн.

Позивачем також подано за вересень 2022 року уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 08.11.2022 №9233414218, відповідно до якого уточнено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню стовбець 5 (рядок 20.2.1, 20.2) на 15 075,00 грн, після чого уточнена сума бюджетного відшкодування склала 4 482 167 грн.

Уточнена сума бюджетного відшкодування у розмірі 4 482 167,00 грн відповідає сумі, яка зазначена в уточнюючих додатках ДЗ (Розрахунок суми бюджетного відшкодування) та додатку Д4 (Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника) до декларації з ПДВ, а саме 4 482 167,00 грн.

Обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності.

Подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» та його контрагентами щодо поставки товару. Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Покупець позбавлений можливості відслідковувати придбання товару постачальником та цей момент перебуває поза межами його обізнаності, якщо тільки сторонами не було узгоджено інше у договорі. З іншого боку постачальник самостійно несе відповідальність за дотримання ним податкової дисципліни, виборі контрагентів та він не має обов`язку звітувати перед покупцем про особливості придбання товару у своїх контрагентів. Відсутність відомостей у базах даних ДПС про походження товару по ланцюгу придбання не може бути доказом неправомірного придбання товару позивачем чи мати наслідком позбавлення його права на податковий кредит, адже такі вимоги ПК України не містить. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. У разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов`язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У постанові від 07.04.2021 у справі №580/567/19 Верховний Суд висловив позицію, що платник податків (позивач) не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Жодних доказів, на які відповідач покликається в акті перевірки та які використав для формування висновків про сумнівність господарських операцій позивача та його контрагентів, суду не надано. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справах №820/4648/13-а, №826/1398/14, №2а-3404/12/1370, та від 18.01.2018 у справі №2а-13944/12/2670 зазначив, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента - платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод. Також Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 у справі №120/712/20-а, від 13.07.2022 у справі № 826/8414/18, від 15.03.2023 у справі №640/7791/19.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відповідач не надав доказів на підтвердження об`єктивної відсутності можливостей в контрагентів позивача здійснення господарських операцій, або ж відсутності у них можливостей залучити третіх осіб до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем.

Суду не надано доказів того, що податковий орган відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки позивача, здійснював зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків чи хоча б робив спробу здійснити таку звірку.

Контролюючий орган висновки акту перевірки побудував виключно на інформації з баз даних ДПС.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а зроблено висновок, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти їх визначення.

Відповідач використав інформацію, наявну в автоматизованих інформаційних системах ДПС щодо господарської діяльності контрагента позивача без аналізу первинних документів. Оскільки зустрічні звірки контрагента позивача фактично не проводились, тому аналітична інформація автоматизованих інформаційних систем ДПС не може бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту з ПДВ і в результаті прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Такі висновки є лише припущенням контролюючого органу, що не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування податкового та бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №804/887/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року у справі №140/4603/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська