Постанова

від 31.08.2023 по справі 520/2252/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 520/2252/2020

касаційне провадження № К/9901/14536/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (головуючий суддя - Кухар М.Д.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Григоров А.М.; судді: Чалий І.С., Подобайло З.Г.)

у справі № 520/2252/2020

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року Публічне акціонерне товариство «Укргідропроект» (далі - ПАТ «Укргідропроект», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2020 року № 00000230511.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з вказаними в акті перевірки контрагентами. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що звіти, надані позивачем до суду на підтвердження придбаних послуг, не надавалися платником до перевірки, що позбавило контролюючий орган можливості з`ясувати зміст, обсяг виконаних робіт та підтвердити їх виконання саме контрагентами-постачальниками. Крім того, вказує, що ПАТ «Укргідропроект» відповідно до виду своєї діяльності та наявності трудових ресурсів самостійно могло виконувати замовлені послуги та роботи, що свідчить про відсутність економічної доцільності таких господарських операцій з підприємствами, у яких основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля та відсутній кваліфікований робочий персонал. Відповідач вважає, що платником не доведено факт використання саме отриманих робіт від вказаних контрагентів у власній господарській діяльності.

Разом із касаційною скаргою контролюючим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.

11 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Трейд» (далі - ТОВ «Горизонт-Трейд») за жовтень - грудень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лазуріт ТК» (далі - ТОВ «Лазуріт ТК») за листопад, грудень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Брю» (далі - ТОВ «Консалтінг Брю») за грудень 2018 року та подальшої реалізації, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2019 року № 1276/20-40-05-11-10/00114117.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 178 333,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2020 року № 00000230511, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 8 972 916,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 7 178 333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 794 583,25 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: протоколів узгодження договірної ціни; календарних планів; технічних завдань; актів здачі-приймання робіт; податкових накладних; платіжних доручень.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій базуються на дослідженні інформації баз даних Державної податкової служби України. При цьому, податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача має виключно інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на неможливість ідентифікувати особу, якою було складено звіт, тобто встановити безпосереднього учасника господарської операції, правомірно відхилено судами, оскільки жодного правового обґрунтування з приводу обов`язкового зазначення у звітах саме особи чи осіб, які його підготували, відповідачем надано не було. До того ж, як встановлено судами, наявні в матеріалах справи копії звітів містять офіційні реквізити юридичних осіб, підписи керівників юридичних осіб та їх печатки, що є достатнім для встановлення безпосередніх учасників господарської операції.

При цьому, твердження податкового органу про те, що зазначені звіти не надавалися платником до контрольного заходу, спростовуються посиланням на них в акті перевірки.

Щодо посилань відповідача на те, що ПАТ «Укргідропроект» відповідно до виду своєї діяльності та наявності трудових ресурсів самостійно могло виконувати замовлені послуги та роботи, що свідчить про відсутність економічної доцільності таких господарських операцій, то суди встановили, що замовлені за наведеними вище договорами роботи не є проектними роботами, а являють собою математичне моделювання фізичних процесів, що здійснюється фахівцями з математики та ІТ- фахівцями. Таких спеціалістів ПАТ «Укргідропроект» в своєму штаті не має.

В свою чергу, контролюючим органом в акті перевірки та під час розгляду справи не було спростовано, що жодна із замовлених та отриманих робіт здійснена не в межах господарської діяльності товариства, не надано переконливих доводів зворотного. Також акт перевірки не містить жодного мотивованого посилання на фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на формування даних податкового обліку за спірними операціями.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обґрунтування оскарженого податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами, є неприпустимим, оскільки негативні наслідки настають лише для особи, яка допустила порушення податкового законодавства, а не до його контрагента.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова