Постанова

від 31.07.2006 по справі 8124-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8124-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.07.2006Справа №2-25/8124-2006А

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Боротьба за мир»  (Кіровський район, с. Абрикосівка, вул. Леніна,10).

До відповідача  Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (м.Феодосія, вул.. кримська,82-В).

Про визнання протиправним  та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суддя Маргарітов М.В.

                                                                                                                    При секретарі  Діланян І.К.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –  Баглай А.Н., директор, паспорт.  

Від відповідача – Мартинов Д.А., гол. держ.подат.інсп., дов. від 14.06.2006р.

Сутність спору:  Позивач звернувся з  позовом до суду  про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1203\23-01\1\0 (№ 0000232301\0) від 25.02.2005р., яким застосовані штрафні санкції за порушення   п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позовних вимог заперечує за мотивами, викладеним у відзиві на позов (л.спр. 23-24).17.07.2006р. звернувся із клопотанням про заміну  відповідача його правонаступником згідно Наказу ДПА в АРК  № 150 від 24.03.2006р.

        Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін,  суд

                                                                     Встановив:

Приватне  сільськогосподарське підприємство «Боротьба за мир»  зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням  Кіровської райдержадміністрацією від 13.06.2000р. й узяте на податковий  облік у ДПІ в Кіровському районі , яка є правонаступником Феодосійської МДПІ..

24.02.2005р. Феодосійською МДПІ проведено комплексну документальну перевірку  дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПСП «Боротьба за мир»  за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р., за результатами якої складено акт № 426\23-01\30899530 від 24.02.2005р.

За результатами перевірки була встановлено, що позивач  не перерахував ПДВ з поточного рахунку на спеціальний  у встановлені терміни  у розмірі 37690,19грн.  та 4745грн., усього  42435,19грн.

         На підставі акту перевірки від 24.02.2005р. Феодосійською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232301\0 (1203\23-01\1\0)  від 25.02.2005р., яким  застосовані штрафні санкції  в розмірі   42435,19грн. на підставі п.11.29  ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

         Позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних підставах :

         Частиною 2.2 Акту  зроблено висновки про недотримання позивачем вимог п. 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість", а також "Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 271 від 26.02.1999 р. (із змінами та доповненнями).

         Таким   чином,      частиною   2.2   Акту   встановлено,   що   підприємством   не зараховано з поточного рахунку на спеціальний рахунок ПДВ в сумі 37690,19 грн., а  також встановлено перерахування  коштів із спеціального рахунку за платіжним дорученням № 54  від 09.07.2004 р. на адресу СФГ " Матвєев" за послуги комбайну на збирання зернових, що  кваліфіковано ДПІ як  нецільове використання   ПДВ  у   сумі 4745,00 грн., в  зв'язку з чим  до відповідача застосовані штрафні санкції у сумі 42435,19 грн.

         Відносно  перерахування коштів у сумі 4745грн. за послуги по збиранню врожаю  слід вказати наступне:

         Абзацем 3 п.. 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що акумульовані на спеціальному рахунку кошти залишаються у розпорядженні товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничного призначення.  

       У разі  нецільового  використання акумульованих коштів  вони стягуються до Державного бюджету України у безспірному порядку.

        Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Мінстрів України.

        Відповідно ч. 2 п. 4 Порядку , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. залишок податкових зобов'язань  відповідно  до  декларації з податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції,  товарів (робіт,  послуг)  власного виробництва,  включаючи продукцію (крім підакцизних  товарів),  виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної  сільськогосподарської  сировини,  тобто різниця між сумою податку  на  додану  вартість,  одержаною   сільськогосподарськими товаровиробниками   від  покупців,  та  сумою  податку  на  додану вартість,   сплаченою   ними    постачальникам,    перераховується сільськогосподарськими  товаровиробниками  з  поточного рахунка на окремий рахунок у  терміни,  передбачені  для  перерахування  суми податку  на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок  зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за  цільовим  призначенням,  і  підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

       ДПІ вважає , що придбання послуг не можна ототожнювати  з матеріально- технічними ресурсами.

       Враховуючи норми Закону та Постанови Кабінету Міністрів України суд зазначає, що  під матеріально-технічними ресурсами слід розуміти не тільки сировину, матеріали, запасні частини  і т.п., як це трактує відповідач, а і результати наданих послуг в т. ч. і по  збиранню врожаю, оскільки це є невід'ємною частиною непереривного циклу вирощування  сільгосппродукції, без якої неможливо одержання доходів та прибутку.

       Крім того, договір на збір врожаю по суті є придбанням матеріально- технічних ресурсів комбайна у його власника на  визначений період,  завдяки чому був продовжений виробничій цикл.

       Також треба вказати, що основним видом діяльності позивача є виробництво сільськогосподарської продукції ( довідка ЄДРПОУ,  л.спр.9), для вирощування якої і були витрачені зазначені кошти у сумі 4745грн., у зв'язку з чим суд не може погодитись з висновком ДПІ про  нецільове  використання вказаної суми.  

Про встановлення факту нецільового використання 37690,19грн. суд зазначає наступне:

Як свідчать матеріали справи позивач платіжними дорученнями ( л.спр. 37-42) сплатив 37690,19грн. за придбання  матеріально-технічних ресурсів.Перерахування цієї суми було здійснено позивачем з поточного рахунку у банківській установі , а не зі спеціального рахунку, як цього вимагає п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанова КМУ № 271 від 26.02.1999р.

Але суд вважає , що порушення Закону з боку позивача не було, оскільки,  як витікає з Закону,  цільовим використанням зазначених коштів є спрямування їх на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, що і було  зроблено позивачем.

Також слід вказати, що метою норми п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» є використання сільгоспвиробниками податку на додану вартість на виробництво  сільгосппродукції та недопущення витрачання цих коштів на  інші цілі, чого позивачем зроблено не було, а також не спростовується відповідачем.

Крім цього, 30.08.2004р. та 17.06.2004р. позивачем для сплати товарів був використаний  поточний рахунок для перерахування  сум 4800грн. та 11544грн. ( л.спр.37-39), оскільки на спеціальний рахунок  для зарахування ПДВ у цей час Відділенням державної виконавчої служби був  накладений арешт (л.спр.43-47), який  знятий на підставі рішення суду тільки 24.03.2005р. (л.спр.47). Тобто позивач не мав можливості використовувати у цей період  спецрахунок, з якого суми ПДВ  могли бути стягнуті  на виконання рішень судів і мало би місце нецільове використання ПДВ, за що передбачена відповідальність згідно з  п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також суд зазначає, що відповідно п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не дає поняття нецільового використання ПДВ, а тільки передбачає його спрямування на відповідні цілі. Поняття нецільового використання, надане у Постанові КМУ № 271 , відносно не зарахування коштів  на спеціальний  рахунок не відповідає смислу  та меті закону, оскільки кошти були витрачені позивачем відповідно вимогам закону - на придбання матеріально-технічних ресурсів.

Як витікає із смислу Закону та Постанови КМУ позивач порушив порядок акумуляції коштів на спецрахунку, а не  порядок  використання коштів , за що законом відповідальність не передбачена.  

Відповідно п.3,6 ч.3 ст. 2  Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи  прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що  мають значення для прийняття рішення, розсудливо.

Суд вважає, що ДПІ, приймаючи оспорюване рішення не врахувало усі обставини, що мали значення для його прийняття.

Заперечення ДПІ відносно того, що рішенням  Господарського суду АРК по справі № 2-23\404-2006 від 10.01.2006р. вже розглянуто питання про правомірність прийняття оспорюваного рішення, судом до уваги не приймаються, оскільки у вказаному рішенні розглянуто питання про стягнення сум податкового боргу на підставі податкових повідомлень, але не   було предметом розгляду правомірність та обґрунтованість цих рішень  вимогам Закону.

За таких обставин позовні вимоги підлягають  задоволенню.

Клопотання відповідача про заміну на правонаступника- ДПІ в Кіровському районі на підставі наказу ДПА в АРК № 150 від 24.03.2006р. про реорганізацію Феодосійської МДПІ підлягає задоволенню.  

         Оскільки  п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору  визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн. підлягає  поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно  до п.2 ст. 89   КАС України по його заяві.

        Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь  у розмірі 3,40 грн.  із Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС  України.

         Постанова складена у повному обсязі  04.08.2006 року.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 55, ч. 1 ст. 94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                      П О С Т А Н О В И В :

1.          Замінити  відповідача- Феодосійську МДПІ на її правонаступника ДПІ в Кіровському районі.

2.          Позов задовольнити.

3.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення  Феодосійської  міжрайонної державної податкової інспекції  № 1203\23-01\1\0 (№ 0000232301\0)  від 25.02.2005р.

       4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Боротьба за мир» ( Кіровський район, с. Абрикосівка, вул.Леніна,10; ОКПО 30899530) 3,4грн. державного мита.

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана,   постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Маргарітов М.В.