Рішення

від 05.09.2006 по справі 7440-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7440-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2006Справа №2-27/7440-2006

За позовом – Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 6.  

До відповідачів –  Дочірнє підприємство “Госпрозрахункова транспортна дільниця”, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13.

 Третя особа – КПЖЕО Залізничного району м. Сімферополь, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Дзюбанова, 13.

Про стягнення матеріальної та моральної  шкоди.

Суддя Н.В.Воронцова

                                представники:

Від позивача –   Куртаметова, дор. у  справі.   

Від відповідачів –   Баженов В. І., дор. у справі.

Від третьої особи  -  Шруб О. Н., дор. у справі.   

Сутність спору: Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополь звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом до КП ЖЕО Залізничного району  про стягнення вартості матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо – транспортною пригодою автомобілю ІЖ 2717 д/н 213 – 48.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході дорожньо – транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, що належить позивачу. На підставі викладеного, просив стягнути матеріальну шкоду.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.04.2006 р. було залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Дочірнє підприємство “Госпрозрахункова транспортна дільниця”, який орендує автомобіль, що потрапив у аварію, у відповідача.  

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та вказав, що автомобіль КАМАЗ д/н 10556 КО, в якому знаходився водій, з вини якого відбулася аварія, був переданий в оренду ДП “Госпрозрахункова транспортна дільниця” по акту приймання – передачі 3176 від 02.12.2003 р. Дані правовідносини врегульовано договором оренди автотранспорту №4 від 01.04.2005 р., в п. 2.2 якого вказано, що орендар забовязаний у разі ДТП, в якої нанесено матеріальну шкоду третій особі, нести всю відповідальність. В тому числі виступати відповідачем по даним справам в суді. Відповідно до  ст.. 1187 ЦК України забовязання відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, покладається на власника джерела. Відповідно до ч. 2 вказаної статті передбачено, що власник джерела підвищеної небезпеки є особа , яке на відповідної правової підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди та таке інше ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, користування, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

З метою розгляду справи по суті, судом було  направлено запит до Центрального районного суду м. Сімферополь з проханням представити матеріали адміністративної справи   у відношенні Горового І. В., визнаного винним у скоєні  порушення, передбаченого ст.. 124 КоАП України.

У виконання вимоги господарського  суду Центральний районний  суд м. Сімферополь надіслав адміністративний матеріал у відношенні гр.. Горового Івана Васильовича.

Третя особа у письмових поясненнях по справі повідомила про те, що позовні вимоги позивача не визнає, оскільки у вказаній дорожньо – транспортній пригоді вини водія третьої особи Горового І. В. не має. У вказаний час водій Горовий І. В. рухався на автомобілі КАМАЗ по вул. Л. Українки, яка відносно провулків є головною, по направленні вул. Г. Сталінграду. Закінчуючи проїзд перехрестя вул.. Л. Українки і провулка Київського, який вважає другорядною дорогою відносно вул. Л.  Українки, почувши удар в свою машину з правового боку, відразу ж загальмував, приймаючи вліво та зупинився. Залишивши автомобіль, водій Горовой І. В. побачив, що зправа в районі акумуляторного відсіку слід від удару автомобіля “Москвич”, який виїхав з провулку Київський.  При проїзді перехрестя транспорту зправа не було.

На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач клопотанням від 13.04.2006 р. просив суд призначити по справі автотоварознавську експертизу автомобіля ІЖ  2717 – 90 д/н 213 – 48 КО, оскільки в результаті дорожньо – транспортної пригоди, що мала місце 20.12.2005 р. позивачу було спричинено матеріальну шкоду.      

Ухвалою ГС АР Крим від 10.05.2006 р. суд провадження по справі зупинив та призначив по справі автотоварознавську експертизу. На вирішення судової експертизи суд поставив наступні питання: - 1.)   на яку суму спричинено матеріальну шкоду автомобілю ІЖ 2717 – 90  д/н 213 – 48 КО, в результаті дорожньо – транспортної події, що мала місце 20.12.2005 р.   2. ) яка вартість відбудованого ремонту автомобіля ІЖ 2117 – 90 д/н 213 – 48 КО.             

22.06.2006 р. після проведення експертизи матеріали справи з висновками експерта було повернено до суду.

В зв'язку з  викладеним, суд ухвалою від 03.07.2006 р. провадження по справі поновив.

В зв'язку з тим, що автомобіль КАМАЗ д/н 105 – 56, що належить відповідачу по справі, знаходилася під час ДТП у користуванні дочірнього підприємства “Госпрозрахункова транспортна дільниця” на підставі договору оренди, суд ухвалою від 14.07.2006 р. притягнув як відповідача до участі у справі – Дочірнє підприємство “Госпрозрахункова транспортна дільниця” , також притягнув як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача – КП ЖЕО Залізничного районі м. Сімферополь.

Позивач заявою від 21.07.2006 р. уточнив ціну позову і просить стягнути з   дочірнього підприємства “Госпрозрахункова транспортна дільниця” на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 8875,47 грн. відповідно до висновків експертизи від 19.06.2006 р. №1518. Також просить стягнути з  дочірнього підприємства “Госпрозрахункова транспортна дільниця” в свою користь вартість відновлювального ремонту автомобіля ІЖ 2717 – 90 д/н 213 – 48 КО в сумі 9158,95 грн. відповідно до висновку експертизи №1518 від 19.06.2006 р.; стягнути  вартість проведення експертизи в сумі 348,80 грн. Також просить стягнути з відповідача 2500 грн. моральної шкоди.

Третя особа проти позовних вимог заперечує по мотивах, викладених  у відзиві на позов.

Позивач в обґрунтування необхідності відшкодування моральної шкоди вказав, що в період, коли відбулася дорожньо – транспортна пригода, тобто 20.12.2005 р. позивачу був необхідний автомобіль ІЖ 2171 – 90 д/н 213 – 48 для перевезення документів і малогаборітної меблі, в зв'язку з переїздом позивача на нове місце знаходження. В зв'язку з відсутністю транспорту, спеціалісти позивача вимушені були перевозити документацію громадським транспортом.   

Позивач заявою від 05.09.2006 р. обґрунтував необхідність  стягнення моральної шкоди тим,  що позивачу були спричинені моральні страждання, що заключалися в підриві престижу позивача, і неможливістю користування автомобілем ІЖ 2717 – 90 д/н 213 – КО з часу автотранспортної пригоди і до дійсного часу.      

Справа слуханням відкладалася та було об'явлено перерву, в порядку ст.. 77 ГПК України.       

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

встановив:

Гр.. Горовой І. В. 20.12.2005 р. о 07 г. 50 хв., керуючи транспортним засобом – автомобілем КАМАЗ д/н 105 – 56 КО,  ( що належав КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополь )  в м. Сімферополь по вул. Л. Українки, 39, на перехресті рівнозначних доріг не уступив дорогу автомобілю  ІЖ 2717 – 90 д/н 213  - 48 КО ( що належав управлінню ПФУ в Київському районі м. Сімферополь ), що наближався зправа, в результаті чого допустив зіткнення з ним, чим порушив п. 16.12 ПДР України, тобто здійснив порушення, передбачене ст.. 124 КоАП України.

Вина  Гр.. Горовой Івана  Васильовича у вчиненні дорожньо – транспортної пригоди  була встановлена Центральним районним судом м. Сімферополь, відповідно до постанови судді  Центрального районного суду м. Сімферополь Лебедь О. Д. від 17.01.2006 р.,  відповідно до якого гр.. Горовой Іван  Васильович визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КоАП України і йому було призначено кару у вигляді адміністративного штрафу в доход держави в сумі 17 грн. Вказана постанова оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 1  ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів, механізмів та  обладнання,  використанням,  зберіганням  хімічних, радіоактивних,   вибухо-  і  вогненебезпечних  та  інших  речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода,   завдана   внаслідок   взаємодії   кількох  джерел підвищеної небезпеки,  відшкодовується на загальних  підставах,  а саме зокрема  шкода,   завдана   одній   особі   з   вини  іншої  особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що власником автомобіля КАМАЗ  д/н 105 – 56 КО є КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополь.

01.04.2005 р. було укладено договір оренди №4 від 01.04.2005 р.  між  КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополь ( орендодавець ) і  дочірнім  підприємством “Госпрозрахункова транспортна дільниця” ( орендар )  

Відповідно до п. 1.1  договору оренди №4 від 01.04.2005 р. орендодавець  передав орендарю  у повне господарське ведення автотранспорт відповідно до додатку №1 для вивоза ТБО.

Відповідно до додатку до  вказаного договору КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополь передало дочірньому   підприємству “Госпрозрахункова транспортна дільниця” в оренду зокрема автомобіль КАМАЗ д/н 105 – 56 КО.

Доказами того, що вказаний договір був дійсним  і виконувався сторонами є платіжні доручення №655 від 11.08.2006 р. і №642 від 10.08.2006 р.( наявні в матеріалах справи ).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема:

-          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Через ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, як її завдала.

При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до висновку автотоварознавської експертизи №1518 від 19.06.2006 р. величина матеріальної шкоди,  спричиненої в результаті ушкоджень при ДТП автомобіля ІЖ 2717 – 90 д/н 213 – 48 КО складає 8875,47 грн., яка і підлягає стягненню в судовому порядку.  

Витрати на проведення експертизи в сумі 348, 80 грн. позивачем сплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №226 від 07.06.2006 р. і також підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.   

В задоволенні  позовних вимог про стягнення вартості відбудовного ремонту у розмірі 9158,95 грн. суд вважає необхідним відмовити, в зв'язку з тим, що позивач може звернутися до суду з позовом до відповідача  про стягнення відбудовного ремонту тільки після його фактичного здійснення і оплати.

У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд також за необхідне відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 9 ч. 2  ст.. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.   2. Моральна шкода полягає: 1) у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  2) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;      3) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)  у  приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.. 1166 ЦК України моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 2. Моральна  шкода  відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим,  органу місцевого  самоврядування,  фізичної  або юридичної особи,  яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом,  іншим ушкодженням  здоров'я або   смертю  фізичної  особи  внаслідок  дії  джерела  підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження,     незаконного     притягнення     до    кримінальної відповідальності,  незаконного застосування як запобіжного  заходу тримання   під   вартою  або  підписки  про  невиїзд,  незаконного затримання,  незаконного накладення адміністративного стягнення  у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивач необхідним образом не обґрунтував в чьому власне заключався підрив престижу позивача, та яким чином можливо нанести моральні страждання юридичній особі.

До того ж ст.. 1187 ЦК України не передбачає відшкодування моральної шкоди.  

При таких обставинах справи, позов необхідно задовольнити частково.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.            Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з дочірнього  підприємства “Госпрозрахункова транспортна дільниці”, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, ( ЗКПО 32749846, банківськи реквізити не відомі ) на користь управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 6, ( р/р 25600010045701 в ВАТ “Державний  ощадний банк України” м. Сімферополь, ЗКПО 20725930, МФО 324805 ) суму матеріальної шкоди 8875,47 грн. і вартість експертизи у розмірі 348,80 грн.  

3          Стягнути з дочірнього  підприємства “Госпрозрахункова транспортна дільниці”, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, ( ЗКПО 32749846, банківськи реквізити не відомі )   у доход держбюджету України (р\з31118095600002; у банку одержувача: Управління Держказначейства в АР Крим,  МФО 824026, ОКПО 22301854)  держмито в сумі  102 грн.

4.          Стягнути  з  дочірнього  підприємства “Госпрозрахункова транспортна дільниці”, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, ( ЗКПО 32749846, банківськи реквізити не відомі )    на користь Державного підприємства  «Судовий інформаційний центр», м. Київ, вул. Липська, 18\5, (т/с 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, МФО 325707, ОКПО 30045370) 118 грн. витрат за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          В іншій частині позову відмовити.  

  Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.