Ухвала

від 14.08.2023 по справі 757/34879/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34879/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42021000000000545,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000000545 від 12.03.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_4 , постійно проживаючи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» набув громадянство України за територіальним походженням.

Згідно з протоколом Центральної виборчої комісії від 21.07.2019 про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано народним депутатом України.

Після складання присяги перед Верховною Радою України 29.08.2019 ОСОБА_4 набув депутатських повноважень та став представником влади, тобто працівником державного органу, який наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, у тому числі щодо негайного припинення порушення, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

Статтею 1 Закону України «Про статус народного депутата України» (далі - Закон) передбачено, що при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

Згідно зі ст.ст. 7, 8 Закону ОСОБА_4 як народний депутат України відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України, у своїй діяльності повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі, завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність службових та посадових осіб і громадян, а також утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.

Неприпустимим є використання свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини та громадянина, законним інтересам суспільства і держави.

Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.

За ст. 17 Закону, у відносинах із посадовими особами, державними органами і громадянами іноземних держав народний депутат має право захищати незалежність та суверенітет, інтереси України, її громадян і не завдавати своїми вчинками шкоди Україні, її громадянам.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону ОСОБА_4 як народний депутат України зобов`язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави, додержуватися вимог Конституції України, інших законів України, присяги народного депутата України та норм депутатської етики.

Статтями 1-2 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

При цьому у ст. 73 Конституції України передбачено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

З 19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів у межах звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) і м. Севастополя. РФ 18.03.2014 оголосила про офіційне включення АР Крим до її території.

Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014.

З часу встановлення РФ із застосуванням збройних формувань контролю над об`єктами нафтогазовидобування України 19.02.2014 та над територією АР Крим і м. Севастополя, включаючи військові об`єкти та органи державної влади, видачі РФ розпоряджень населенню, що проживає на території АР Крим та м. Севастополя, та подальшої заміни державної влади на вказаній території, розміщення військових сил на зазначеній території з метою забезпечення влади РФ з 20.02.2014 розпочався міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ, який триває до цього часу.

Крім того, у березні - травні 2014 року на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей створено незаконні формування «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка», метою діяльності яких є, у тому числі, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом вчинення терористичних актів, застосування зброї, насильства, знищення матеріальних об`єктів та інших дій, що створюють небезпеку для життя і здоров`я людей, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на дії органів державної влади та місцевого самоврядування України.

З метою повномасштабного військового вторгнення з 2021 року по лютий 2022 року на території РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованій території України сконцентрувались значні сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.

Надалі, 24.02.2022, Президент РФ оголосив про початок так званої спеціальної військової операції.

Того самого дня, 24.02.2022, військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та фактично застосовуючи її, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях, де здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували частину вказаної території.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених Указами Президента України), в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, який триває по цей час.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 02.03.2022 № ES-11/1 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку № 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу МС ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Указом Президента України від 26.05.2015 № 287/2015 затверджено Стратегію національної безпеки України (далі - Стратегія), п. 3.1 розділу 3 «Актуальні загрози національній безпеці України» якої визначено, що однією з актуальних загроз національній безпеці України є розвідувально-підривна і диверсійна діяльність, дії, спрямовані на розпалювання міжетнічної, міжконфесійної, соціальної ворожнечі і ненависті, сепаратизму і тероризму, створення і всебічна підтримка, зокрема військова, маріонеткових квазідержавних утворень на тимчасово окупованій території частини Донецької та Луганської областей.

Відповідно до п. 4.11 розділу 4 «Основні напрями державної політики національної безпеки України» Стратегії пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки, серед іншого, є протидія інформаційним операціям проти України, маніпуляціям суспільною свідомістю і поширенню спотвореної інформації, захист національних цінностей та зміцнення єдності українського суспільства; виявлення суб`єктів українського інформаційного простору, що створені та/або використовуються РФ для ведення інформаційної війни проти України, та унеможливлення їхньої підривної діяльності.

У не встановлений під час досудового розслідування час та місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, тобто на умисне вчинення громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України дій, які полягають у наданні РФ та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Так, ОСОБА_4 , будучи народним депутатом України, тобто повноважним представником Українського народу у Верховній Раді України, відповідальним перед ним і покликаним виражати та захищати його інтереси, використовуючи особистий авторитет та авторитет представника державної влади, усвідомлюючи, що його висловлювання будуть поширюватись серед великої кількості різної аудиторії як в Україні, так і за її межами, умисно прийняв рішення допомагати РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності, поширюючи висловлювання, спрямовані на суспільно-політичну дестабілізацію у державі; деморалізацію населення, на створення та поглиблення розбрату між «політичними силами в державі, на дезінформування населення України, цільової аудиторії, яка має можливість сприймати (у висновку переглядати) зазначені матеріали, на активне впровадження в свідомості населення України (цільової аудиторії) неправильності та недоцільності зовнішнього та внутрішнього політичного курсу України, діяльності чинної влади України, на створення при цьому інформаційних приводів для антиукраїнської інформаційної діяльності, на масову свідомість цільової аудиторії з метою формування хибних ідеологій, вигідних існуючому військово-політичному керівництву Російської Федерації, які об`єктивно сприяють можливим чи дійсним зусиллям військово-політичного керівництва Російської Федерації та їхніх представників щодо формування негативного іміджу України, в підривній діяльності РФ проти України у формі втручання у внутрішню політику України шляхом інформаційної експансії, завдають шкоди безпеці України в інформаційній сфері та є формою підривної діяльності проти держави України, а саме, пропагандою ідей існування в Україні фашизму як політичної ідеології; неспроможності влади України здійснювати ефективне керівництво державою, вирішувати проблеми війни на Сході України, що спрямована на надання військово-політичному керівництву Російської Федерації або їхнім представникам допомоги у проведенні підривної діяльності на шкоду державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, що створюють загрозу національним інтересам і безпеці держави в інформаційній сфері та мають єдину головну ідею, а саме - формування суспільної думки у цільової аудиторії України, рф та світової аудиторії, про відродження та розповсюдження в Україні фашистської ідеології, дискредитацію керівництва держави, сучасного зовнішньо- та внутрішньополітичного розвитку України на користь хибних ідеологем та військово-політичного керівництва Російської Федерації з метою формування інформаційної переваги на користь ідеологем РФ та її представників.

Розуміючи, що поширення висловлювань, які мають пропагандистський характер, формують у суспільстві антиукраїнські настрої та містять ознаки інформаційного впливу, спрямованого на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, можливе шляхом використання різних інструментів, ОСОБА_4 з 2019 року по 2021 рік, тобто після початку збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році і до початку повномасштабного вторгнення армії рф в Україну, виступав під час пленарних засідань у Верховній Раді України, прес-конференцій, давав інтерв`ю у засобах масової інформації, в тому числі і закордонних, для привернення уваги більшої аудиторії.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи народним депутатом України, діючи єдиним злочинним умислом, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, здійснив ряд публічних виступів, які транслювались засобами масової інформації:

- у форматі онлайн-включення, перебуваючи 08.07.2019 в ході інформаційно-аналітичної передачі «LIVE» із ведучими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- 02.03.2020 у ході засідання погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) Верховної Ради України;

- 01.03.2020 у соціальній мережі «Фейсбук» на своїй персональній сторінці « ОСОБА_7 »;

- 03.02.2021 у ході брифінгу співголови фракції «Опозиційна платформа - «За життя» ОСОБА_8 , перебуваючи в кулуарах Верховної Ради України ;

- 03.02.2021 перебуваючи на трибуні для виступів, під час пленарного засідання Верховної Ради України;

- 15.06.2021, перебуваючи на трибуні для виступів, під час пленарного засідання Верховної Ради України;

- 21.06.2021,?перебуваючи в Люксембурзькому палаці на конференції «ANTISEMITISME EN UKRAINE COMMENT COMMEMORER LES 80 ANS DU MASSACRE DE BABI YAR».

У ході вказаних виступів, ОСОБА_4 , діючи умисно, розповсюдив інформацію про суспільно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні на період мовлення, використовуючи при цьому дегуманізуючі метафори, лексику та лексичні конструкції з вираженою негативною оцінною конотацією, іронічні конструкції і асоціації, що мають інвективну та образливу семантику і викликають поняття «ворога», політичної та етичної неповноцінності чинної української влади, її агресивного ставлення до власного народу, характеризував українське патріотичне суспільство і національно орієнтовані політичні сили як ворожі до інших народів та соціальних груп (зокрема, росіян і російськомовного населення України) і прямо характеризував сучасну українську дійсність як агресивну до інших народів і таку, в якій культивується фашистська ідеологія, насильство, поляризація суспільних настроїв, а також висловлювання, які і характеризують українську владу та її діяльність, як незаконну і спрямовану на знищення власного народу, зображують ескалацію в українському суспільстві агресії, культивування насильства та нацистської ідеології і поляризацію суспільних настроїв.

Під час вищезазначених промов (виступів) ОСОБА_4 , діючи умисно, здійснив висловлювання, які мають пропагандистський характер, формують у суспільстві антиукраїнські настрої і містять ознаки інформаційного впливу, спрямованого на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, досягнення військово-політичних цілей керівництвом Російської Федерації відносно держави Україна та надання Російській Федерації і її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

У вказаному вище кримінальному провадженні ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 07.10.2014 № 1689-VII).

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.02.2022 перебуває в Державі Ізраїль. Так, останній виїхав до вказаної держави на підставі паспорту громадянина Ізраїлю № НОМЕР_3 , репатріювався з 14.04.2022 в Ізраїлі та був позбавлений громадянства України.

26.07.2023 підозрюваного ОСОБА_4 , на підставі ст. 281 КПК України, оголошено у міжнародний розшук. Здійснення розшуку ОСОБА_4 доручено Головному оперативному управління Державного бюро розслідувань.

Відповідно до ст. 12 КК України, інкримінований ОСОБА_4 злочин віднесено до категорії особливо тяжких, оскільки санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до відомостей, встановлених в ході досудового розслідування, ОСОБА_4 має:

- банківські рахунки в АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 23494714, МФО 300346, юридична адреса: вулиця Велика Васильківська, будинок 100, місто Київ, 03150), а саме НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 .

- банківські рахунки в АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вулиця Михайла Грушевського, 1Д, місто Київ, 01001), а саме: НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 .

- 50% статутного капіталу ТОВ «Музичний канал «О-ТВ» (ЄДРПОУ 31520094) у розмірі внеску статутного фонду 1066000 гривень 00 копійок.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 будучи народним депутатом України протягом тривалого часу здійснював реєстрацію частини своїх власних активів на свою дружину ОСОБА_9 , з огляду на те, що займався політичною діяльністю і

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_19 , виданий Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до 05.04.2023 року являлась власником частки розміру 100% статутного капіталу ТОВ «АЛІСА ПРОДАКШН» код ЄДРПОУ (44587184) та одночасно була директором вказаного товариства.

У подальшому ОСОБА_9 будучи обізнаною про наявність кримінального провадження щодо свого чоловіка ОСОБА_4 , з метою уникнення арешту активів за сприяння довірених осіб здійснила його відчуження за заниженою вартістю.

Метою накладення арешту на майно у даному випадку є забезпечення можливої конфіскації майна як покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

У судове засідання слідчий не з`явився. У матеріалах клопотання міститься заява слідчого ОСОБА_10 про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить задовольнити.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.

При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов`язковою.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно положенням до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 4 ст. 171 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 111 КК України, за вчинення вказаних злочинів, передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту майна, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42021000000000545 - задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні № 42021000000000545 від 12.03.2021 арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 із забороною відчуження, розпорядження та користування а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій, а саме на:

- корпоративні права - 50% статутного капіталу ТОВ «Музичний канал «О-ТВ» (ЄДРПОУ 31520094) у розмірі внеску статутного фонду 1066000 гривень 00 копійок.

- банківські рахунки в АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 23494714, МФО 300346, юридична адреса: вулиця Велика Васильківська, будинок 100, місто Київ, 03150), а саме НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 .

- банківські рахунки в АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вулиця Михайла Грушевського, 1Д, місто Київ, 01001), а саме: НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1