Рішення

від 31.08.2023 по справі 320/11009/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 року № 320/11009/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТАЙЕРС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ТАЙЕРС» (далі також - ТОВ «ТОП ТАЙЕРС», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21 жовтня 2021 року №00275900702 та № 00275890702.

Ухвалою від 07 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті рішення є законними.

Позивачем надано суду відповідь на відзив ГУ ДПС у м. Києві.

У судовому засіданні 19 червня 2023 року вирішено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірка позивача щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2022 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах року за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2022 року.

Контролюючим органом встановлено, що на порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), Наказу Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань» позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) на загальну суму 7 903 918, 00 грн та занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 742 161, 00 грн. Також встановлено порушення пунктів 201.8, 201.10 статті 201 ПК України в частині не здійснення реєстрації податкових накладних за червень 2022 року.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2022 року № 00275900702, 00275890702.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

У ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 31 грудня 2021 року № 01/12 та акта прийому-передачі в оренду нерухомого майна від 01 січня 2022 року отримано від ТОВ «Екотрейдінг» в строкове платне користування частину цеху з виготовлення тюбінгів літ. В площею 2000 кв.м. - склад та 150 кв.м. - офісне приміщення.

В ході проведення перевірки контролюючим органом представнику позивача за довіреністю Железняк В.В. вручено запит від 05 вересня 2022 року № 10321/1/26-15-07-02-05-09 щодо проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів товариства в присутності представників ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі вищезазначеного запиту та наказу «Про проведення позапланової інвентаризації» від 06 вересня 2022 року № 34 на підприємстві ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» в присутності представників ГУ ДПС у м. Києві інвентаризаційною комісією у складі: бухгалтера Шмигельської Н.П., керівника відділу логістики Хорошун Н.М. та в присутності матеріально відповідальної особи - комірника ОСОБА_1 , проведено інвентаризацію товару (шини, диски, антифриз, моторне мастило та інше) що знаходився на складі ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» який розташований за адресою м. Київ, Столичне шосе, 98.

В ході проведення інвентаризації встановлено, що склад знаходиться в окремому приміщені з одним входом/виходом. У даному приміщені з допомогою металоконструкції побудовано ще 3 поверхи та вбудовано два підйомники для підйому/спуску шин. Вказане приміщення, яке становить 4 поверхи, не має будь-яких розмежувань чи будь-яких ознак того, що приміщення використовується будь-якою фізичною чи юридичною особою окрім ТОВ «ТОП ТАЙЕРС», товар (шини, диски, антифриз, моторне мастило та ін.) складений по відокремленим властивостям/характеристикам (по виробнику, по розміру та ін.), на товарі відсутні будь-які ознаки внутрішнього обліку щодо приналежності даного товару конкретно визначеній фізичній чи юридичній особі.

Таким чином, в ході інвентаризації встановлено відсутність можливості підтвердити факт приналежності залишків товарно-матеріальних цінностей (далі також ТМЦ) безпосередньо ТОВ «ТОП ТАЙЕРС», оскільки ні товари, ні орендована площа не могли бути ідентифіковані.

На підтвердження зазначеного факту, ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» повідомлено, що окрім товару ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» на даному складі також знаходиться ідентичний/однорідний товар (шини, диски, антифриз, моторне мастило та інше), який належить ТОВ «МПК ТАЕРС».

За результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційну відомість «Залишки товару по складу за адресою м. Київ, Столичне шосе, 98 станом на 07.09.2022», яка підписана ОСОБА_2 , Шмигельською Н.П., Лобановою І.Г. В інвентаризаційній відомості зазначено загальний залишок товару на загальну кількість 28 754 одиниць, який складається з залишків товарів ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» - 15 627 одиниць та ТОВ «МПК ТАЕРС» - 13 127 одиниць.

При цьому згідно наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 «Товари» станом на 07 вересня 2022 року (день проведення інвентаризації) загальна кількість товарів складає 15 804 одиниці на загальну суму 53 230 393, 64 грн.

Порядок проведення інвентаризації регламентується нормами наказу Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань» із змінами та доповненнями (далі також Наказ №879), відповідно до змісту Розділу II якого визначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія.

Керівник установи оформлює розпорядчий документ - наказ про проведення позапланової інвентаризації. Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У наказі зазначають:

- мету оформлення розпорядчого документу;

- конкретні строки (тривалість) проведення інвентаризації активів та зобов`язань з уточненням дати, етаном на яку мають бути враховані фактичні дані та дані обліку;

- відповідальних за організацію та проведення інвентаризації осіб (інвентаризаційна комісія, робоча інвентаризаційна комісія) з посиланням на розпорядчий документ, якщо склад інвентаризаційної комісії затверджено окремим наказом.

Оформлення наказів здійснюється з урахуванням вимог ДСТУ 4163:2020.

Разом із тим, в ході інвентаризації, здійсненої на підставі наказу директора ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» від 06 вересня 2022 року № 34, вбачається, що фактично інвентаризаційною комісією з посадових осіб ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» проведена інвентаризація залишків двох суб`єктів господарювання: ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» та ТОВ «МІЖ ТАЕРС», що не передбачено вимогами Наказу № 879.

Фактично інвентаризація залишків на ТОВ «МПК ТАЕРС» проводилась на підставі наказу директора ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» та інвентаризаційною комісією ТОВ «ТОП ТАЙЕРС», при цьому виокремити фактичні залишки, що належать кожному окремо із вищезазначених суб`єктів господарювання, не є можливим, враховуючи наведені вище характеристики складського приміщення та порядку складування у ньому ТМЦ.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не були надані первинні складські документи (картки складського обліку, картки складського обліку запасів та інші документи), що підтверджують приймання-передачу товарних запасів та їх фактичну наявність на складі.

ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» надано таблицю «Інвентаризація товарів на складі № 18 від 07 вересня 2022 р.», по складу за адресою м. Київ, Столичне шосе, 98, яка підписана «Голова комісії: представник за дорученням від 06.09.2022 ОСОБА_3 , члени комісії: логіст Хорошун Н.М., комірник ОСОБА_1 , бухгалтер Шмигельська Н.П.», в якій загальні залишки товарів становлять 15 627 одиниці на загальну суму 52 700 565, 51 грн.

При цьому, як зазначено вище, згідно наданих оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 «Товари» станом на 07 вересня 2022 року (день проведення інвентаризації) загальна кількість товарів складає 15 804 одиниці на загальну суму 53 230 393, 64 грн.

Відповідно до пункту 1 Розділу II Наказу 879 інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Натомість уповноважена особа Бевз О.Б., відповідно до наданої довіреності від 06 вересня 2022 року не уповноважена на підписання інвентаризаційних відомостей (описів) в якості голови комісії.

Таким чином, на думку суду, у зв`язку з розбіжностями даних таблиці «Інвентаризація товарів на складі №18 від 07 вересня 2022 р.» залишкам на складі згідно оборотно-сальдової відомості 28 «Товари», підписанням вказаного документу особою, не уповноваженою на проведення інвентаризації, інформація, зазначена в таблиці «Інвентаризація товарів на складі №18 від 07 вересня 2022 р.» до уваги в ході перевірки правомірно не приймалась.

Беручи до уваги наведене вище, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність можливості встановити реального власника ТМЦ, що зберігались на вказаному складі.

Отже, враховуючи вищенаведене, перевіркою контролюючого органу, як і за час розгляду справи судом, не підтверджено наявність товару, що обліковується позивачем на рахунку 281 «Товари на складі» на загальну суму 53 230 393, 64 грн.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та надання послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, враховуючи наведені вище висновки суду за наслідком аналізу встановлених обставин справи та відповідних їм положень законодавства вбачається, що ТОВ «ТОП ТАЙЕРС» порушено наведені вимоги ПК України та Наказу № 879, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі, встановлено контролюючим органом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем під час перевірки позивача встановлено обставини не здійснення реєстрації позивачем податкових накладних за червень 2022 року на загальну суму 63 876 472 37 грн, обставини чого позивачем за час розгляду справи заперечені не були.

У відповідності до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період

Натомість ТОВ «ТОП ТАЙЄРС» порушено вимоги пунктів 201.8, 201.10 статті 201 ПК України в частині нездійснення реєстрації податкових накладних за червень 2022 року на загальну суму 63 876 472, 37 грн, чого не було заперечено позивачем під час розгляду справи та що додатково свідчить про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТАЙЕРС» (03025, місто Київ, Столичне шосе, будинок 98; код ЄДРПОУ 42807736) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.